Механізм функціонування ринку праці: класична і кейнсіанська моделі

У макроекономічній теорії механізм функціонування ринку праці пояснюється по-різному. При цьому найрельєфніше з цього питання конкурують між собою дві теорії: неокласична та кейнсіанська.

Існують значні розбіжності стосовного того, яким чином відновлюється рівновага на ринку праці.

Аналіз механізму функціонування ринку праці за класичною моделлю будується на підставі наступних умов (частково про них вже йшла мова в попередній темі):

1. Ринковій системі притаманне автоматичне саморегулювання. При надмірних зовнішніх впливах (стихійних лихах, війнах і ін.) рівновага на ринку праці (і інших ринках) тимчасово порушується і можлива поява безробіття. Потім рівновага відновлюється, зайнятість знову стає повною.

2. Регулювання здійснюється за рахунок гнучких цін і ставок заробітної плати.

3. В умовах досконалої конкуренції ринкова система здатна забезпечити повну зайнятість працездатного населення, що відповідає нормальним умовам функціонування ринку праці.

4. Існування тривалого безробіття неможливо. Якщо воно все ж таки з’явилось, то це пояснюється негнучкістю цін і ставок заробітної плати.

5. Держава не повинна втручатись в дію ринку праці (і інших ринків), тому що підстав для цього немає.

Розглянемо, як відновлюється рівновага за класичною теорією (графік 4.2).

W

L_S

L_d

E

W₁

W₂

P₁ P₂

P

L₁ L₂ L

Y₁

Y₂

Y

Рисунок 4.2. – Відновлення рівноваги на ринку праці: класична модель.

В початковому положенні на ринку праці існує рівновага попиту і пропозиції (точка Е), чому відповідає певний рівень зайнятості, об’єм виробництва і рівень цін. Припустимо, що ринку праці зросла пропозиція робочої сили при незмінному попиті на неї. Нова крива пропозиції праці пройде нижче і правіше кривої L_S. При незмінному попиті на робочу силу і пропозиції, яка зросла, з’являться безробітні. Почнеться конкуренція за робочі місця, що призведе до зниження ринкової ставки заробітної плати з w₁ до w₂ до тих пір, поки всі бажаючі не будіть забезпечені роботою. Нова рівновага на ринку праці встановиться в точці Е.

Зростання зайнятості з L₁ до L₂ спричинить зростання випуску продукції з Y₁ до Y₂. Якщо маса грошей в обігу постійна, то у відповідності з кількісною теорією грошей ціни знизяться з Р₁ до Р₂. Зростання випуску товарів при одночасному падінні цін на них можливий, якщо на ринках факторів виробництва знижуються ціни, в тому числі і заробітна плата. Таким чином, нова рівновага на ринку праці знову визначає ринкову ставку заробітної плати, зайнятість, об’єм виробництва і рівень цін.

Аналіз механізму функціонування ринку праці у кейнсіанців базується на наступних передумовах (про них також вже йшла мова в попередній темі):

1. Ринкова економіка не є системою, яка саморегулюється. При досягнутій рівновазі сукупного попиту і сукупної пропозиції можливий значний рівень безробіття і інфляції.

2. В короткостроковому періоді ціни і ставки заробітної плати є нееластичними (жорсткими), вони не можуть служити регуляторами економіки і відновлювати повну зайнятість. Їх жорсткість пояснюється наявністю монополій (держави, крупних фірм і профспілок).

3. В ринковій економіці бажана повна зайнятість, що не тотожно стовідсотковому залученню у виробництво всіх працездатних. Повна зайнятість – максимально можлива на практиці зайнятість, якій відповідає приблизно 96-97% всього працездатного населення.

4. В ринковій економіці не існує механізму який автоматично забезпечує повну зайнятість при всіх умовах. Так, при рівновазі сукупного попиту і скупної пропозиції реальна зайнятість може бути повною, а величина виготовленого ВВП меншою потенційного (максимально можливого).

5. Необхідно систематичне втручання держави в економіку для досягнення повної зайнятості і потенційного ВВП, яких ринок самостійно не забезпечує.

Проілюструємо графічно кейнсіанський підхід (рисунок 4.3). В теорії Дж. Кейнса в короткостроковому періоді ціни постійні, тому сукупна пропозиція є горизонтальна пряма до точки Е, в якій ВВП досягає потенційного значення Y (графік 4.3). Вертикальна пунктирна лінія показує сукупну пропозицію, яке відповідає потенційному ВВП в класичній теорії. З графіку 4.3 видно, що не зважаючи на рівність сукупного попиту AD₁ сукупній пропозиції AS в точці Е₁ зайнятість менше повної (L₁ < L^*), а ВВП менше потенційного (Y₁ < Y^*). Для досягнення рівноважного стану (точка Е) з повною зайнятістю L^* і виробництвом потенційного ВВП (Y^*) сукупний попит повинен зрости до AD. Як відомо, змінення сукупного попиту у цілому (при кожному з можливих рівнів цін) спричиняється неціновими факторами – споживчими витратами, інвестиціями, державними витратами. Оскільки економіка не може самостійно перейти з одного рівноважного стану (точка Е₁) в інше (точка Е), то задача держави полягає в нарощуванні сукупного попиту до рівня AD, наприклад, шляхом збільшення державних витрат. Зростання державних витрат, спрямованих на створення нових робочих місць в економіці, переміщує лінію сукупних витрат (С + I) уверх з точки Е₁ в точку Е (графік 4.3, I квадрант). Це відповідає збільшенню сукупного попиту до AD. Зростання ВВП до потенційного рівня Y^* викликає згідно виробничій функції Y(L) зростання зайнятості до L^* (графік 4.3, II квадрант). Ці результати одержані завдяки втручанню держави в економіку.

P

AD

AD₁

AS E₁ E

P₁

Y₁ Y^* Y(ВВП)

С E C+I+G

I

G I

C+I

G E₁

45^°

Y₁ Y^* Y (ВВП)

L₁

L^* II

Y(L)

L

Графік 4.3. – Відновлення рівноваги на ринку праці: кейнсіанська модель.

Дата добавления: 2014-01-04