Облік капіталу в нематеріальних активах (інтелектуальної власності) підприємств

В умовах ринкової економіки підприємства та підприємці можуть частину капіталу матеріалізувати в нематеріальні активи за умови, що вони забезпечуватимуть ефективність виробництва товарної продукції на ринок і збереження комерційної таємниці.

Відповідно до діючого законодавства України, методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 «Нематеріальні активи».

Нематеріальні активи — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

У відповідності до п. 5 П(С)БО 8, нематеріальні активи поділяються на декілька груп.

1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

4) права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

6) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Гудвіл відповідно до П(С)ПО 19 — це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання.

Тобто вартість будь-якого підприємства, взятого в цілому як єдиний майновий господарський комплекс, відрізняється від сукупної вартості його активів та зобов’язань. Іншими словами, між вартістю та чистою вартістю його майна завжди існує його різниця. Ця різниця і є гудвілом, вона може бути або позитивною або негативною.

Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов’язань через наявність стабільних покупців, визнану ділову репутацію, діяльність у сфері маркетингу та збуту, технічні ноу-хау, ділові зв’язки досвід управління, рівень кваліфікації персоналу тощо.

Таким чином, позитивний гудвіл — це надбавка до ціни, яку сплачує покупець в очікуванні майбутніх економічних вигод. На противагу, негативний гудвіл — це свого роду знижка ціни, яка засвідчує відсутність цих факторів.

Облік:

Рахунок 12 «Нематеріальні активи». Цей рахунок є активним, балансовим, призначеним для обліку господарських засобів.

За дебетом рахунку 12 «Нематеріальні активи» відобража­ється придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізич­них або юридичних осіб) нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцінки таких активів, за кредитом — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості от­римання підприємством надалі економічних вигод від його використан­ня та сума уцінки нематеріальних активів.

Рахунок 12 «Нематеріальні активи» має такі субрахунки:

121 «Права користування природними ресурсами»;

122 «Права користування майном»;

123 «Права на комерційні позначення»;

124 «Права на об'єкти промислової власності»;

125 «Авторські та суміжні з ними права»;
127 «Інші нематеріальні активи».

Придбаний чи отриманий нематеріальний актив відображається в балансі лише за умови його використанням, а вартість може бути достовірно визначена.

Не можуть відноситися до нематеріальних активів такі витрати:

- на дослідження (заплановані дослідження, які проводяться вперше з метою отримання і розуміння нових наукових і технічних знань);

- на підготовку і перепідготовку кадрів;

- на рекламу та просування продукції на ринку; на створення, реорганізацію та переміщення підприємства чи його частини; на підвищення ділової репутації (гудвіл, вартість видань).

Метод амортизації нематеріальних активів обирається самостійно, що зумовлено умовами отримання економічних вигод.

Якщо такі умови визначити неможливо, то використовують прямолінійний метод.

У балансі нематеріальні активи обліковуються за первинною вартістю, яка складається з ціни (вартості) придбання, мита, непрямих податків, які не відшкодовуються, та інших витрат, пов’язаних із придбанням та доведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існус активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нема­теріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує ак­тивного ринку).Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній пере­оцінці.

Для документування операцій з обліку нематеріальних активів використовують типові форми документів для обліку основних засобів, до яких додаються документи, що описують сам об’єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові права.

У випадку придбання будь-яких авторських прав відображення їх в обліку може бути здійснене лише на підставі договору з юридичною або фізичною особою – продавцем цих авторських прав.

Для відображення в обліку придбаних «ноу-хау» підприємство повинно мати повний словесний та відображаючий його опис.

Дата добавления: 2014-01-04