Лекція 3. Концепція проекту

3.1. Поняття проекту

Визначення проекту

Поняття проекту є одним з базових елементів концепції проектного аналізу. Розглянемо зна­чення терміну "проект" та його змістовне наван­таження в проектному аналізі. Різноманітність тлумачень понят­тя "проект" свідчить про нерівнозначність підходів авторів до його визначення.

Так, 1987 року Інститутом управління проектами (США) було запропоновано таке визначення: "Проект є якимсь зав­данням з певними вихідними даними і бажаними результатами (цілями), які обумовлюють спосіб його вирішення". Вадами цього визначення було визнано як те, що спосіб вирішення зав­дання обумовлюється не тільки і не завжди результатами (ці­лями) його вирішення, так і те, що у визначенні проекту не зга­дано засоби його реалізації.

Наведемо ще кілька спроб визначення поняття "проект", які зустрічаються в літературі. Так, наприклад, "проект містить в собі задум (проблему), засоби її реалізації (вирішення проб­леми) і одержані внаслідок її реалізації результати". Або ще: "проект — це сукупність певних елементів (об'єктів матеріальної й нематеріальної природи) і зв'язків між ними, що забезпечує досягнення поставлених цілей".

Ці визначення можна вважати універсальними, методично виваженими й достатньо повними. До їх вад можна віднести те, Що в них практично відсутній змістовий аспект.

Не торкаючись теоретичних суперечок про вади й переваги різних визначень проекту, пропонуємо керуватися поняттям, яке найближче до визначення, даного в методичних матеріалах Всесвітнього банку:

"Проект — це комплекс взаємопов'язаних заходів, розробле­них для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях".

Ознаки проекту

Проект, як і будь-яка діяльність, має ряд властивих йому рис, наявність яких допоможе здійснити ефек­тивну реалізацію проекту. Основними рисами проекту є наступні:

— виникнення, існування та закінчення проекту у певному оточенні;

— зміна структури проекту з триванням його життєвого циклу;

— наявність певних зв'язків між елементами проекту як системи;

— можливість відміни вхідних ресурсів проекту.
Виходячи з визначення проекту виділяють такі головні

ознаки проекту:

— зміна стану проекту задля досягнення його мети;

— обмеженість у часі;

— обмеженість ресурсів;

— неповторність.

Зміна стану означає, що реалізація проекту завжди пов'я­зана зі змінами у будь-якій системі і є цілеспрямованим її перет­воренням з існуючого стану на бажаний, який визначено в меті проекту.

Мета проекту — це бажаний та доведений результат, до­сягнутий у межах певного строку при заданих умовах реалізації проекту.

Визначення мети проекту передбачає постановку задачі, що вимагає:

— визначити результати діяльності на певний строк;

— дати цим результатам кількісну оцінку;

— довести, що ці результати можуть бути досягнуті;

— визначити умови, за яких ці результати мають бути досягнуті.

Мета проекту має свою структуру, яка може бути подана як ієрархія цілей проекту.

Обмеженість у часі означає, що будь-який проект має тер­мін початку і термін завершення.

Обмеженість ресурсів означає, що будь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів, які використовуються за встановленим і лімітованим бюджетом.

Неповторність означає, що заходи, які необхідно здійснити для реалізації проекту, мають такий рівень інновацій, комплекс­ності й структурованості, який дозволяє відрізнити як один про­ект від іншого, так і проект від програми та плану.

Концепція проекту у проектному аналізі

3 точки зору наукової спеціалізації проектний аналіз є синтезом знань з різних наукових дисциплін, сфокусованих на розв'язанні проблеми вибору найкра­щого економічного розвитку, чи стосується це суспільства, чи підприємства.

Проектний аналіз слід розуміти як динамічний процес, що відбувається у двох площинах — часовій і предметній. У часовій площині провадяться роботи, які забезпечують процес розвитку проекту, починаючи від виникнення самої ідеї проекту і до його завершення. У предметній площині здійснюється аналіз і роз­робка проекту в різних змістових аспектах. Сполучною ланкою цих площин є особлива трійця, до якої входять мета проекту, реально доступні ресурси та організаційні заходи.

Таким чином, проектний аналіз є інструментом планування й розвитку будь-якої діяльності. При цьому концепція проект­ного аналізу розглядає проект як процес, котрий складається з ряду послідовних стадій, і як структуру, елементами якої є цілі, ресурси та заходи.

Проектний аналіз можна визначити як метод, котрий доз­воляє системно оцінити вади й переваги проектів через встанов­лення логічних схем для:

— збирання та аналізу даних;

— визначення інвестиційних пріоритетів;

— розгляду альтернативних варіантів;

— аналізу існуючих проблем і врахування різних аспектів розробки та реалізації проектів до прийняття рішення про їх фінансування.

Основними функціями проектного аналізу є:

— розробка впорядкованої структури збирання даних, яка б дала змогу здійснювати ефективну координацію заходів при ви­конанні проекту;

— оптимізація процесу прийняття рішень на основі аналізу альтернативних варіантів, визначення черговості виконання за­ходів і вибору оптимальних для даного проекту технологій;

— чітке визначення організаційних, фінансових, технологічних, соціальних та екологічних проблем, що виникають на різних стадіях реалізації проекту;

— сприяння прийняттю компетентних рішень щодо доцільності використання ресурсів для реалізації проекту.

Проектний аналіз — це також своєрідна філософія бізнесу, опанувавши яку, можна успішніше вести свої справи.

Підприємницька діяльність вимагає постійних відповідей на запитання:

— як краще розпорядитися власними коштами?

— як залучити до реалізації проекту кошти інвесторів і кредити банків?

— як досягти найкращих результатів при найменших витратах?

— як узгодити свою діяльність з навколишнім середовищем?

Щоб відповісти на ці класичні запитання, насамперед по­трібні базові знання в галузі мікро- і макроекономіки, фінансів, менеджменту, маркетингу та інших дисциплін. Однак ці знання утворюють лише оболонку, в рамках якої підприємець повинен, використовуючи досвід і навички, приймати конкретні й відпо­відальні рішення. Методик прийняття рішень вони не дають. То­му в світі і розвивається науковий напрям, відомий під назвою проектний аналіз. На всі вищенаведені запитання ця дисципліна покликана дати відповіді.

Проектний аналіз застосовується в рамках проектного під­ходу, тобто, коли майбутня діяльність розглядається дискретно у вигляді проекту, який має чотири ознаки: мету, чітко визна­чені засоби її досягнення, часові рамки та обмежений бюджет. Цими ознаками проект різниться від програми й плану.

Проектний аналіз — це сукупність методів і прийомів, за до­помогою яких можна розробити оптимальний проект у докумен­тальному вигляді і визначити умови його успішної реалізації. Володіти такими методами й прийомами повинен кожний, хто присвятив себе бізнесу. Повинні їх знати й ті, хто створює умо­ви для розквіту суспільства (державні службовці, причетні до регулювання економіки), і ті, хто має справу з використанням своїх та чужих грошей (банки, інвестиційні компанії, фонди).

Оточення проекту та його учасники

Відповідно канонам методології, необхідно визначити середовище, в якому виникає, існує і завершується проект. Адекватне бачення оточення проекту має неабияке зна­чення, оскільки проект є породженням цього середовища і існує для задоволення тих чи інших його потреб. Тому життєздатність проекту максимальною мірою залежить від того, наскільки точно подано опис оточення проекту з позиції його взаємодії з про­ектом.

Оточення проекту — це чинники впливу на його підготовку та реалізацію.

Зовнішні чинники поділяються на політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні та природні.

До політичних чинників належать політична стабільність, підтримка проекту державними установами, міжнаціональні вза­ємини, рівень злочинності, міждержавні стосунки.

До економічних — структура внутрішнього валового про­дукту, рівень оподаткування, страхові гарантії, умови регулю­вання цін, рівень інфляції, стабільність національної валюти, розвиненість банківської системи, стан ринків, ступінь свободи підприємництва тощо.

До суспільних — умови та рівень життя, рівень освіти, сво­бода пересування, соціальні гарантії та пільги, розвиненість сис­теми охорони здоров'я, свобода слова, місцеве самоврядування тощо.

До правових — стабільність законодавства, права людини, права власності, права підприємництва тощо.

До науково-технічних — рівень розвитку фундаментальних та прикладних наук, рівень інформаційних та промислових тех­нологій, рівень розвитку енергетики, транспорту, зв'язку та ко­мунікацій тощо.

До культурних чинників належать рівень освіченості, істо­рично-культурні традиції, релігійність тощо.

До природних — кліматичні умови, наявність природних ре­сурсів, вимоги до захисту навколишнього природного середо­вища тощо.

До внутрішніх належать чинники, пов'язані з організацією проекту. Організація проекту є розподілом прав, відповідаль­ності та обов'язків між учасниками проекту.

Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, за­мовників, інвесторів, керуючих та контракторів.

Ініціатор проекту — особа, яка є автором ідеї проекту, йо­го попереднього обгрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту.

Замовник проекту — головна особа, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і буде користува­тися його результатами. Замовник висуває основні вимоги до проекту, його масштаб, забезпечує його фінансування за власні. кошти та за кошти інвесторів, що залучаються, укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.

Інвестор проекту — особа, що здійснює інвестиції у проект та зацікавлена у максимізації вигід від своїх вкладень. Може бу­ти як банківською, так і небанківською установою, фізичною особою. Якщо проект не є інвестиційним, замість інвестора вис­тупає організація, що фінансує проект.

Керуючий проектом — юридична особа, якій замовник та інвестори делегують повноваження щодо управління проектом: планування, контроль та координація дій учасників проекту. Ке­руючий проектом для виконання своїх функцій утворює коман­ду проекту у складі виконавців, які реалізують ці функції.

Контрактор проекту — особа, що за угодою з замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов'язаних з проектом.

До учасників проекту відносять також субконтракторів, по­стачальників, органи влади, споживачів продукції проекту тощо.

Учасники проекту можуть виступати у декількох обличчях, наприклад, замовники можуть бути й інвесторами, інвестори — керуючими проектом тощо.

До внутрішніх чинників відносяться взаємини між учасни­ками проекту, професіоналізм команди проекту, стиль керівниц­тва проектом та засоби комунікації.

Взаємини між учасниками проекту повинні бути такими, щоб їх інтереси були узгоджені.

Професіоналізм команди проекту повинен забезпечити до­сягнення його мети.

Стиль керівництва проектом визначає психологічний клімат та атмосферу у команді проекту, впливає на її творчу активність та працездатність. Він має відповідати нормам і правилам сучас­ного менеджменту.

Засоби комунікації визначають повноту, достовірність та оперативність обміну інформацією між учасниками та неаби­яким чином забезпечують успіх проекту.

Дата добавления: 2014-01-04