Психологічна характеристика студенства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості 11 страница

6.6. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності

Я був успішним у всіх справах, за які брався, бо я цього хотів. Наполеон Бонапарт, французький імператор

Якщо учіння студента перетворюється у творчість, то воно сприятли­во впливає на його емоційну сферу, покращує пам'ять і увагу, викликає почуття радості й задоволення, підвищує інтерес до пізнавальної діяль­ності. Для успішного навчання у ВНЗ важливо, щоб студент не просто вмів учитися самостійно (дехто і цього не може, бо в школі навчався ли­ше завдяки безпосередньому керівництву вчителя), а спрямовував свою пізнавальну активність на життєве самовизначення і професійне само­ствердження.

Дослідження М.В. Левченка засвідчують, що першокурсники педаго­гічного ВНЗ не завжди успішно опановують знання не через те, що отри­мали слабку підготовку в середній школі, а тому, що в них не сформовані такі риси особистості, як готовність до навчання, вміння вчитися само­стійно, контролювати й оцінювати себе, враховувати свої індивідуальні особливості пізнавальної сфери, уміння правильно розподіляти час для самостійної підготовки.

Чимало студентів психологічно не готові навчатися в умовах «універ­ситетської свободи», коли відсутня сувора поточна «шкільна» перевірка та контроль, натомість надається більша можливість вибирати зміст і спо­соби навчальної діяльності, форми звітності за її результати. Як наслідок, у цих студентів буває недостатньо відповідальне ставлення до навчання, переорієнтація на позанавчальні інтереси. Переймаючи відому позицію «Від сесії до сесії живе студент наш весело...», дехто з першокурсників намагається безрезультатно штурмувати першу екзаменаційну сесію і не підтверджує статусу студента.

Дляуспішного навчання студента в університеті недостатньо тільки ґрунтовних знань зі шкільної програми. Потрібно мати певний ріяень за­гального інтелектуального розвитку (спостережливість і уважність, фан­тазія і мнемічні здібності, сформовані операції мислення і висока якість розуму), ерудованість, широкі пізнавальні інтереси тощо. Як правило, відсутність чогось можна дещо компенсувати позитивною мотивацією навчально-професійної діяльності, працездатністю і посидючістю, ре­тельністю й акуратністю при виконанні навчальних завдань, однак усе ж таки існує певна межа.

Успішність навчання студента залежить також від правильно обрано­го профілю ВНЗ і специфіки спеціальності. Так, наприклад, для успішно­го оволодіння студентом гуманітарною спеціальністю важливим є:

яскраво виражений вербальний тип інтелекту;

широта пізнавальних інтересів і ерудованість;

добре володіння мовою, багатий словниковий запас і вміння правиль­но його застосовувати;

точне орієнтування в конкретних і абстрактних поняттях, високий рі­вень словесно-логічного, абстрактного мислення;

творча і відтворювальна уява;

добре розвинута словесно-логічна пам'ять;

високий рівень розвитку комунікативних здібностей;

комунікабельність і екстровертованість;

уміння працювати з великим обсягом інформації, зокрема, висока швидкість читання і вміння опрацьовувати літературу;

уміння чітко усно й письмово висловлювати свою думку та ін.

Щоб успішно оволодіти технічною спеціальністю, студент має харак­теризуватися такими якостями:

високий рівень розвитку технічного мислення і творчої уяви;

хороша координація рухів;

точне зорове, слухове, вібраційне й кінестетичне сприйняття;

уміння швидко переключати і концентрувати увагу;

спостережливість;

висока швидкість реагування на зовнішні подразники;

високий рівень розвитку образної і рухової пам'яті;

дисциплінованість, точне дотримання алгоритму дій із технікою;

володіння мовою математичних формул, креслення, схем та ін. Впливає на успішність студента і характер його «Я-концепції».

Результати досліджень засвідчують, що між успішністю й уявлення­ми індивіда про свої навчальні здібності існує тісний взаємозв'язок (Р. Берне), який зберігається навіть коли робиться поправка на показ­ник інтелекту. Для прикладу можна навести випадок, коли студент ще до початку виконання навчального завдання робить поспішну заяву про те, що не зможе його виконати. Низька самооцінка, невпевненість у со­бі заважають студентові проявити себе в навчально-професійній діяль­ності. Як наслідок, рівень його успішності є значно нижчим, ніж можна було очікувати, зважаючи на його потенційні можливості. Буває також, що усні відповіді студента, які по суті є правильними, супроводжують­ся репліками, що свідчать про внутрішню його невпевненість: «Я вза-галі-то не знаю, але, здається...», «Я вивчив, але краще я прийду до вас на консультацію...», «Можнаярозпочну відповідати з другого питання білета?» і т. п.

У дослідженні О.Б. Напрасної виявлено зв'язок між когнітивним сти­лем (індивідуально стійкі способи пізнання та діяльності) та успішністю навчання студентів. Встановлено, що позитивно впливають на успіш­ність студентів такі особливості їхнього когнітивного стилю: поленеза-лежність, гнучкість і домінування вербального способу переробки інфор­мації. Внутрішніми детермінантами ефективності навчання студента є його здатність розділяти інформацію незалежно від первинної заданості взаємозв'язку її елементів, можливість вільно використовувати різні при­йоми її перероблення та оцінювання, здатність здійснювати предметно-логічний, смисловий контроль рішень.

Важливим чинником успішності навчання студента є також особли­вості його мислення. Набагато важче долається неуспішність, якщо вона є наслідком недостатнього рівня розвитку мислення. На які ж особливості студентського мислення треба зважати, організовуючи навчальний про­цес у вищому навчальному закладі? У дослідженні психологів (К. Грейс та ін.) виявлено, що в розвитку мислення студенти просуваються від по­чаткового дуалізму (істина-неправда) до терпимості щодо множинності суперечливих поглядів (концептуальний релятивізм), а потім до власної думки, до самостійного пошуку відповіді на складні запитання, до відпо­відальності за власний вибір цінностей, поглядів і стилю життя. У реаль­ному ж процесі навчання викладачі не завжди враховують рівень розвитку та індивідуальні особливості мислення студентів. Коли є догматичний стиль викладання і від студентів вимагається засвоєння готових істин, по­зиція викладача подається як єдино прийнятна, а оцінка відповідей на се­мінарському занятті або екзамені визначається мірою їхньої відповідності конспекту лекцій або змісту першоджерела. Це негативно позначається як на розвитку мислення студентів, так і на мотивації його навчально-профе­сійної діяльності. Навчання стає нецікавим, нудним і, зрештою, гальмує пізнавальну активність студентів. Це призводить до їхнього ухиляння від активної самостійної навчальної роботи, яка обмежується формальним виконанням навчальних обов'язків, і породжує таке поширене негативне явище в студентському середовищі, як «шпаргалка».

Натомість, невимушене обговорення теоретичних і прикладних проб­лем науки і практики, надання студентам можливості висловлювати влас­ні думки, порівнювати і оцінювати різні підходи до вирішення наукових питань стимулює інформаційно-пізнавальну активність студентів на за­няттях, позитивно позначається на мотивації їхньої навчально-профе­сійної діяльності. Це, зрештою, сприяє підвищенню рівня академічної успішності майбутніх фахівців.

У зв'язку з цим ефективною є комунікативна модель навчання (Ш.О. Амонашвілі, A.C. Бєлкін, У. Глассер, С.Л. Рябцева та ін.), яка ґрунтується на особистісно-орієнтованих технологіях навчання і втілює основні ідеї педагогіки співробітництва викладачів і студентів. Знання до того ж не привносяться в готовому вигляді, а народжуються безпосе­редньо у процесі навчання. Характер навчально-професійної діяльності студентів залежить не лише від особливостей комунікативно-методичної технології, а насамперед від ступеня входження студентів у цю діяль­ність, її відповідності тій навчальній дії, яка має бути засвоєна.

Відомий учений-педагог СІ. Гессен зауважував, що лекція у вищій школі вироджується, якщо вона зводиться до простого викладу деякої суми відомостей. Суть справжньої університетської лекції полягає у про­будженні активного ставлення студентів до науки, у породженні в них прагнення по-своєму опрацювати використаний на лекції матеріал, щоб самостійно перевірити ті висновки, які зробив професор. Така позиція педагога можлива тільки за умови позитивного ставлення викладача до студентів, наявності настанови щодо них як до здібних, розумних, кміт­ливих і здатних глибоко опановувати складності науки.

Чи є успішність студентів наслідком очікувань викладачів? Багато відомостей, отриманих методом спостереження, засвідчують, що очіку­вання педагогів щодо вихованців часто бувають неадекватними, що не­гативно відбивається на їхній успішності. Важливо враховувати також результати дослідження про те, що наявність у викладача позитивної «Я-концепції» сприятливо позначається не лише на його поведінці в аудито­рії, але й на успішності студентів, які спілкуються з людиною, впевненою в їхніх можливостях, і починають проявляти свої здібності повніше, на­бувають відчуття власної цінності. Сприятливі якості викладача надають усьому процесу навчання продуктивний імпульс (Р. Берне).

Важливим чинником успішності студента є індивідуальний стиль йо­го навчально-професійної діяльності, що виявляється у стійких способах її здійснення відповідно до індивідуально-психологічних особливостей (темп роботи, швидкість реагування, точність запам'ятовування та ін.) і наявних навчальних умінь і навичок. Одночасно важливо надавати сту­дентам право вибору форми самостійної навчальної роботи, способу контролю і періоду звітності за її результати, залучати їх до окреслюван­ня обсягу самостійних навчальних завдань.

6.7. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення

Наздоганяти тих, хто спереду, а не чекати тих, хто позаду. Аристотель

Успішність студентів визначається не лише рівнем організації на­вчального процесу у вищій школі, а й наявністю сформованих у студентів необхідних навчальних дій і операцій. До причин неуспішності студентів можна додати такі:

недооцінка значущості теоретичних знань;

неволодіння раціональними методами пізнання;

несформованість операцій мислення;

прагматична спрямованість на близьку мету (отримати залік, скласти іспит тощо).

Усе це шкодить розвитку творчих здібностей студента, знижує рівень засвоєння наукового змісту вищої освіти («Довге дихання науки зміню­ється на коротке дихання діловитості...»). Звідси в частини студентів формальне ставлення до оволодіння науковими методами навчальної ро­боти. У засвоєнні наукової інформації в них переважає репродуктивна, короткочасна пам'ять (із пропуском суттєвої інформації). Знижується факт прирощування знань до індивідуального досвіду, що є показником псевдоосвіти.

Серед психологічних причин неуспішності студентів є такі їхні осо-бистісні якості:

низький самоконтроль і недостатня довільність психічних функцій;

недисциплінованість і неорганізованість;

несистематична самостійна робота, що знижує її ефективність;

лінощі, пасування перед труднощами;

емоційна нестабільність і високий рівень тривожності;

відсутність самоідентифікації з роллю «студент»;

наявність прогалин у знаннях;

надання переваги відпочинку, веселощам тощо. Причинами неуспішності студентів можуть бути ще й такі:

Нейрофізіологічні: загальна ослабленість організму (перевтома, не­якісне харчування, несприятливі екологічні умови, недостатня рухова ак­тивність та ін.), слабкий тип ВИД, порушення зору, слуху та артикуляції, мікропошкодження кори головного мозку (у т. ч. і через токсичний вплив нікотину, алкоголю і наркотиків).

Педагогічні причини: низька інтенсивність навчально-професійної діяльності («від сесії до сесії»), низька її ефективність (невміння вчити­ся самостійно), пропуски занять, відсутність індивідуального, диферен­ційованого підходу і контролю з боку викладачів, незадовільні побутові умови проживання, важкий матеріальний стан, відсутність допомоги й підтримки від батьків.

Шляхи усунення причин неуспішності студентів:

І) Перевести опанування знаннями у процес самостійної пізнаваль­ної діяльності студентів. Підвищувати результативність організації са­мостійної навчальної роботи систематичним педагогічним контролем і оцінкою її результатів.

Виховувати культуру мислення студентів. Грамотне мислення завж­ди індивідуальне, воно формує свою автономну систему знань, розвиває власні вихідні поняття і шляхи вирішення проблем, що й становить осно­ву для об'єктивної творчості (В.Т. Кудрявцев).

Свобода навчання, звичайно, залишає студентові деяке право вирі­шувати, що йому потрібно, а що ні. Проте критичне ставлення до педаго­гічного процесу - це не гординя і не бездіяльність. Треба брати до уваги все краще й нове, вміти критично оцінювати самого себе, щоб уникати помилок бездіяльності та не обмежувати цим себе, не втрачати можли­вості розвитку своїх потенційних сил (а то буде псевдоосвіта замість са­моосвіти). Найголовніше - не протиставляти себе відкрито освітній сис­темі, а самому додавати те, що вона дати не може (І.В. Вачков).

Принципи побудови програми самонавчання студентів:

Оптимальне співвідношення процесів розвитку і саморозвитку. Ко­жен студент навчається за допомогою придатних для нього засобів, виро­бляючи індивідуальний стиль навчально-професійної діяльності.

Розвиток творчості студентів на всіх етапах професійного навчан­ня. Проблемні творчі завдання є джерелом нових знань і реалізації потен­ційних можливостей кожного студента. Формування у студентів наста­нови на глибоке проникнення в сутність предмета сприяє досягненню не тільки близької мети навчання, а й віддаленої, пов'язаної з майбутньою професійною діяльністю.

Індивідуальні риси особистості розвиваються лише завдяки само­стійному виконанню завдань, які студент ставить перед собою. Важли­во вчасно коригувати план, ускладнювати завдання. Тільки таким чи­ном у кожного студента формуються індивідуально-розумові здібності та воля.

Не менш важливо розвивати рефлексивний досвід студента, який забезпечує усвідомлення та перетворення особистісного досвіду шляхом його переосмислення, пропонувати шляхи його вдосконалення.

У зміст професійного навчання з будь-якої спеціальності треба включати психолого-педагогічні знання про критерії та показники сфор-мованості знань і вмінь студентів. Це має значення для розвитку в них самоконтролю, самооцінки якості засвоєння навчального матеріалу.

Рекомендувати студентам відпрацьовувати свій індивідуальний стиль організації самостійної навчальної роботи. Успіхів можна досягти різними засобами, проте головний предмет уваги студента - він сам як індивідуальність. Важливо допомагати йому усвідомлювати себе в ролі суб'єкта навчально-професійної діяльності. Уміння, яке не вбудовано у процес розвитку особистості, має дезінтеграційний вплив, а то й спотво­рює розвиток особистості студента. «Знання без виховання - меч у руках божевільного» (Д.І. Менделєєв).

Це стратегічні принципи організації навчально-професійної діяльнос­ті студентів, які спрямовані на створення оптимальних умов для підви­щення якості професійного навчання та розвитку особистості майбут­нього фахівця.

Питання для самоконтролю

Обґрунтувати, чому навчально-професійна діяльність є провідною ді­яльністю в студентському віці? Які зміни в структурі особистості сту­дента відбуваються під її впливом?

Коли студент стає суб'єктом власної навчальної діяльності? Чи кожен студент є суб'єктом цієї діяльності? Довести, що суб'єктність у на­вчально-професійній діяльності є рефлексією власних самозмін, го­товністю до них.

Який зміст поняття «вміння вчитися»? Які дії студента характеризу­ють його вміння вчитися самостійно? Дайте поради Вашим майбутнім студентам щодо забезпечення ефективного учіння.

Які причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання?

Які можливості для розвитку самостійного творчого мислення сту­дентів у процесі навчання? Доведіть, що «навчатися і не розмірко­вувати над вивченим - даремно витрачати час, розмірковувати не навчаючись - згубно» (Конфуцій).

Чи можна поставити рівність між творчістю і мисленням? Що заважає студентам розвивати творчий потенціал?

У чому полягає особистісний аспект пізнання? Розкрийте складники інтелектуальної ініціативи, інтелектуальної компетентності, інтелек­туальної творчості, інтелектуальної саморегуляції.

Організовуючи навчання, викладач мусить насамперед забезпечити мету чи мотив? Чому?

Які мотиви сприяють успішному навчанню студента? Чи можуть мо­тиви обов'язку (зобов'язання) у навчанні не тільки раціонально, але й емоційно стати сильнішими порівняно з тими, які їм протидіяли?

Чим відрізняється засвоєння матеріалу від його запам'ятовування? По­рівняти «знання-інформацію» та «наукові знання - життєві знання».

Нині вчені вважають, що найкращим засобом засвоєння знання є не прослуховування лекції, а опрацювання друкованої сторінки. Ваша думка щодо цього.

Чи згідні Ви з оцінкою навчально-професійної діяльності студента як процесу саморозвитку, самовиховання?

Література

АврамчукЛ.А. Формування активної пізнавальної діяльності студен­тів // Педагогіка і психологія. - 1997. - №3. - С. 122-125.

Барашева Д. Заповнення простору «психо-соціального мораторію» у процесі навчання студентів // Соціальна психологія: Український науко­вий журнал. - 2006. - №3. - С. 162-172.

Білецька СЛ. Мотивація навчання як важливий фактор пізнавальної активності студентів // Педагогічний процес: теорія і практика. - 2004. -Вип. 2.-С. 310-315.

Богоявленская Д.Б. К вопросу о дивергентном мышлении / Д.Б. Бого­явленская, И.А. Сусоколова // Психологическая наука и образование. -2006.-№1.-С. 85-95.

Бугрименко А.Г. Внутренняя и внешняяя учебная мотивация у сту­дентов педагогического вуза // Психологическая наука и образование. -2006.-№4.-С. 51-60.

Буряк В. Умови та засоби самоосвіти студентів // Вища освіта. -2002.-№6. -С. 18-22.

Гусєва Т.П. Психологічні засоби розвитку креативності майбутніх учи­телів філологічного профілю: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. - К., 2006. - 22 с.

Давидюк Н.М. Психологічні умови активізації творчої навчально-піз­навальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дис­циплін: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2002. - 20 с.

Дружинин В.Н. Психология творчества // Психологический жур­нал. - 2005. -Т.26, №5. - С. 101-109.

Заика Е.В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. -№5. - С. 3-19; №6.-С. 21-32.

Зайцева І.В. Мотивація учіння студентів: Монографія. - Ірпінь, 2000.- 191 с.

Занюк С.С. Психологічні закономірності керування мотивацією учін­ня студентської молоді: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2004. - 20 с

Зарубінська І.Б. Синдром набутої безпорадності та його профілакти­ка в студентів у процесі викладання іноземної мови // Педагогіка і психо­логія: Вісник АПН України. - 2005. - № 2. - С. 42-48.

Зинченко В.П. Готовность к мысли // Вопросы психологии. - 2005. -№4. - С. 63-75.

Зинченко В.П. Наука о мышлении // Психологическая наука и образо­вание. - 2001. - №4. - С. 5-18; 2002. -№1.- С. 5-18.

Зинченко В.П. Таинство творческого озарения: (К 100-летию Б.М. Ке­дрова) // Вопросы психологии. - 2004. - №5. - С. 96-120.

Зорин С. С. Формирование творческого потенциала у школьников и студентов // Мир образования. - 2005. - №1. - С. 142-148.

Зубалій Н.П. Психологічний аналіз структури позитивного ставлення до учіння студентів // Наук, записки: 36. наук. Праць. - К.: НПУ, 2001. -Вип. 40.-С. 221-223.

Изюмова С.А. Влияние индивидуально-психологических особеннос­тей на обучаемость студентов / С.А. Изюмова, Е.В. Чмыхова // Иннова­ции в образовании. - 2001. - №2. - С. 54-63.

Казначеева С.Н. Студенческий возраст и организация познавательной активности студентов // Высшее образование сегодня. - 2006. - №12. -С. 46.

Кудрявцев А. С. Что значит грамотно мыслить // Инновации в образо­вании. - 2003. - №4. - С. 32-37.

Кудрявцев В. Т. Предпосылки личностного роста в развивающем об­разовании / В.Т. Кудрявцев, Г.К. Уразалиева // Вопросы психологии. -2005.-№4.-С. 52-62.

Кукуленко-Лук'янець І.В. Психологічні засади особистісно-креатив-ного підходу в навчанні студентів університету (на матеріалі іноземної мови): Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. - К., 2003. - 22 с.

Лапкин М.М. Мотивация учебной деятельности и успешность обуче­ния студентов вузов / М.М. Лапкин, Н.В. Яковлева // Психологический журнал. - 1996. - №4. - С. 134-140.

Лукина B.C. Исследование мотивации профессионального развития // Вопросы психологии. - 2004. - №5. - С. 25-33.

Лушин П.В. Самостоятельная работа студентов, или так близка евро­пейская перспектива: «Голографические тесты» для проблематизации // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. — №2. - С. 19-23.

Макаренко Н.В. Связь индивидуальных психофизиологических свойств с успешностью обучения в вузе / Н.В. Макаренко, В.И. Воронов-ская, В.М. Панченко // Психологический журнал. - 1991. - Т. 12, №6. -С. 98-104.

Матюшкин A.M. Психологические предпосылки творческого мыш­ления // Мир психологии. - 2001. - №1(25). - С. 128-140.

Мойсеєнко Л.А. Психологія творчого математичного мислення сту­дентів: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2005. - 37 с.

Мостова І. Першокурснику: поради психолога. - К.: Тандем, 2000. -76 с.

Напрасна О.Б. Індивідуально-психологічні особливості когнітив-но-стильових характеристик навчальної діяльності студентів: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2004. - 20 с.

Микитина Г.В. Формирование творческих умений в процессе про­фессионального обучения / Г.В. Никитина, В.Н. Романенко. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1992. - 268 с.

Подтыкан І.В. Особливості формування мотиваційної сфери студен­та // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - №9. - С. 29-36; №10. -С. 41-44.

Рєзнік Т.І. Психологічний зміст труднощів у навчанні студентів-першокурсників // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. -№1.-С. 1-3.

Роджерс К. Свобода учиться / К. Роджерс, Д. Фрейберг.- М.: Смысл, 2002.- 527 с.

Ротенберг B.C. Мозг. Обучение. Здоровье. Серия: Психологическая наука - школе / B.C. Ротенберг, СМ. Бондаренко. - М.: Просвещение, 1989.-239 с.

Рупняк Д.М. Навчальна діяльність студента в умовах особистісно орієнтованого навчання // Педагогіка і психологія професійної освіти. -2005.-№5.-С 15-24.

Рябченко В. Деякі концептуальні проблеми навчання і виховання сту­дентів у сучасних вищих навчальних закладах України // Вища освіта України. - 2005. - №3. - С 40-44.

Селиванов В.И. Взаимосвязь воли и самоконтроля в учебной деятель­ности студентов / В.И. Селиванов, СА. Гаврилина // Психологический журнал.-1991.-Т. 12, №5. - С. 44-50.

Смирное С.Д. Секреты хорошей и плохой учебы студентов // Психо­логия в вузе. - 2003. - №4. - С. 3-22.

Спасский А.С. Структура удовлетворенности учебой студентами вуза // Инновации в образовании. - 2001. - №1. - С. 50-59.

Тарева Е.Г. Технология формирования у студентов рационального стиля учебной деятельности // Инновации в образовании. - 2001. - №6. -С. 75-87.

Тимошенко В.М. Психологічні особливості формування мотивації досягнення майбутніх учителів (на матеріалі вивчення іноземної мови): Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Дра-гоманова. - К., 2001. -21 с.

Туркот Т.І., Осадчук І.В. Технологія самостійної роботи студентів, що зберігає їхнє здоров'я (з досвіду роботи) // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2006. - № 3. - С 65-73.

Утлик Э.П. Умение учиться // Инновации в образовании. - 2004. -№1.-С. 104-112.

Цукерман Г.А. Установка на поиск как развивающий эффект учеб­ной деятельности / Г.А. Цукерман, А.Л. Венгер // Вопросы психологии. -2007.-№3.-С.30-41.

Шайдур І. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної ро­боти студентів // Рідна школа. - 2000. - №3. - С 54-55.

Шрагина Л.И. Повышение эффективности усвоения научных поня­тий при изучении психологии // Практична психологія та соціальна робо­та. - 2006. - №1. - С. 21-22.

ТЕМА № 1.3.:

ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Гідне виконання своїх професійних обов'язків вимагає від викладача взяти відповідальність також за виховання особистості майбутнього фа­хівця змістом науки і конкретного навчального предмета, засобами педа­гогічного співробітництва і педагогічного спілкування.

7.1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою і проблема виховання студентської молоді

Велич народу, його внесок в історію людства визначається не могутністю держави, не розвитком економіки, а духовною культурою. М.О. Бердяєв, російський філософ

Односторонній спеціаліст - це або грубий емпірик, або вчений шарлатан. М.І. Пирогов, український медик 'і педагог

Проблема виховання майбутнього фахівця з вищою освітою набуває зараз особливої актуальності і гостроти. Річ у тім, що технічний прогрес автоматично не веде до духовного прогресу, наслідком чого є загострення глобальних проблем людства: небезпека екологічної катастрофи, загроза світової атомної війни, поширення міжнародного тероризму та ін.

Сьогодні пріоритетом розвитку суспільства повинно стати духовне вдосконалення людини задля переходу людства на новий виток еволю­ційного розвитку: від людини розумної (Homo Sapiens) до людини мо­ральної, духовної (Homo Moralis). Тому зараз метою виховання молодої людини в усьому світі стає її духовне зростання, моральне становлення, культурне збагачення. Так, наприклад, у системі освіти Японії взято курс на моральне виховання молоді, виховання в неї творчості, обов'язку і від­повідальності. Американська система освіти ставить своїм завданням ви­ховати в молоді навички соціальної поведінки, компетентності, емоційної гнучкості.

В Європі 2005 рік був проголошений роком громадянської освіти, яка спрямована на виховання демократичної громадянської грамот­ності (політичної, правової, економічної та соціальної). Ця грамотність передбачає три елементи засвоєння: 1) знання - розуміння; 2) уміння -навички; 3) настанови - цінності.

У зв'язку з цим згадаємо, що криза освіти в усіх країнах виявляється у втраті людиною духовності, смислових настанов, у розмитості в свідо­мості молоді поняття громадянського обов'язку, патріотизму й соціальної відповідальності. Кризовий стан сучасної освіти в Україні посилюється також дуже нестабільним політичним і соціально-економічним життям, нестійким і суперечливим соціальним середовищем, руйнуванням бага­тьох соціальних і міжособистісних зв'язків, різким падінням рівня куль­тури, моральності, духовності та ін.

Соціальні орієнтири багатьох людей звернені в бік ненаситного мате­ріального збагачення на шкоду справжніх цінностей і знань. Зрозуміло, що ці сторони життя, як і інші чинники, також впливають на результати виховання. Тому й поставлено завдання запроваджувати в мережі освіти гуманістичну виховну традицію - демократичну, відкриту, але з систе­мою самоуправління і саморегулювання.

Життєві смисли людини можуть бути знайдені в культурі. Культура складається зі знань, вірувань, моральності, мистецтва, законів, звичаїв, що засвоює людина як член певного суспільства. Культура - це та сфера людської діяльності, яка з прадавніх часів поєднувала людей, консоліду­вала народи, допомагала краще зрозуміти один одного. Для неї не існує ніяких меж, бо її ідеї універсальні. Історична особливість сьогодення по­лягає в зростанні культурного взаєморозуміння між народами та окреми­ми людьми, що веде до взаємного духовного відкриття і взаємопроник­нення культур, діалогу між ними, взаємозбагачення загальнолюдськими цінностями за умови збереження і розвитку національної самобутності. У зв'язку з цим сучасну виховну систему потрібно розглядати як школу діалогу культур.

Вимоги соціуму до освіченої, духовно багатої людини як особистості зумовлюються його історичним розвитком, їх висвітлюють в усній на­родній творчості, у висловлюваннях філософів, митців, громадських дія­чів та ін. Так, наприклад, наприкінці XIX століття І. Франко, звертаючись до тих, у кого «серце чистеє, руки сильнії, думка чесная», наставляв:

Сійте в головах думи вольнії, В серцях жадобу братолюбія, В грудях сміливість до великого Бою за добро, щастя й волю всіх! Пріоритетне завдання сучасної освіти в Україні - змінити світо­глядну місію школи від школи знання і наукової поінформованості до школи культури і духовності. У зв'язку з цим і вища школа як храм науки покликана стати також храмом високої культури. ВНЗ повинен не лише прищеплювати майбутнім фахівцям ґрунтовні професійні знання, уміння і навички, а й формувати в них висококультурну, гуманну і моральну осо­бистість, удосконалювати громадянські якості, вчити цивілізованим фор­мам спілкування і вмінню жити в швидкоплинному світі в атмосфері зла­годи та толерантності, розвивати здібність засвоювати нові інформаційні технології, приймати ефективні рішення і всім цим підтримувати свою конкурентоспроможність на сучасному ринку праці.

Дата добавления: 2014-01-04