Технології лобіювання та тиску на політичну владу

Регуляція масової політичної поведінки

· Специфіка масової політичної поведінки в політиці

· Політичний ритуал як складова частина політичного життя

· Сутність та функції політичної символіки

· Основні різновиди політичної символіки

1. Популізм і лобіювання як політичні технології

Популізм – підвищена чуттєвість великих мас людей до простих пояснень складних проблем, до примітивних галасливих закликів; це демагогічні політичні дії політиків, які прагнуть використати цю чуттєвість (Д. Видрін). Засади популізму:
1. “Підігравання” мінливим настроям та вимогам мас.
2. Використання емоційних станів мас людей (страх, ненависть, ворожість).
3. Загравання з масами.
4. Використання лексики натовпу.
5. Завищені обіцянки.
6. Апеляція до найменш-освіченої частини мас.
7. Створення ідеологічних кліше.
8. Презумпція малих але конкретних справ.
9. “Істинність простих рішень”.
Необхідно враховувати той аспект, що в той чи іншій мірі популістом є кожен політичний діяч, що зумовлено ірраціональністю великих мас людей.

Лобізм (lobbyism, від lobby – кулуари) – організований вплив різних суспільних груп на представників органів державної влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень (П. П. Шляхтун - “Парламентаризм: словник-довідник”). Методи лобіювання (П. П. Шляхтун):
І. Законні:
- направлення листів і особистих звернень до законодавців або представників виконавчої влади;
- підготовка для парламентарів проектів законів;
- надання консультативної допомоги;
- контроль за дотриманням законів і рішень;
- організація кампаній у ЗМІ;
- проведення демонстрацій, маршів, пікетування або інших пулічних акцій;
- підтримка кандидатів у депутати на виборах;
- сприяння призначенню чи просуванню по службі працівників органів державної влади;
- налагодження особистих контактів із членами законодавчих чи виконавчих органів;
ІІ. Незаконні:
- прямий підкуп (корупція);
- непрямий підкуп (подарунки);
- контроль за особистим життям законодавців і чиновників;
- збирання компрометуючого матеріалу;
- шантаж, погрози.
Функція лобізму: покращення якості рішень державних органів.
Типи “цивілізованого лобіювання” (Г. Г. Почепцов):
- персональні контакти з представниками влади;
- участь у засіданнях комітетів і комісій парламенту та міністерств;
- робота в експертних групах по підготовці проектів документів парламенту і уряду;
- з’їзди та нарди підприємців за участю представників влади;
- участь у громадських слуханнях законопроектів у парламенті;
- вплив на громадську думку через ЗМІ;
- доповіді, послання з боку бізнесу до владних структур;
- зустрічі з вищим керівництвом держави;
Технології лобіювання і тиску на політичну владу:
1. Інформаційний вплив на громадську думку через ЗМІ;
2. Узгодження інтересів та участь у прийнятті урядових рішень (консультативні групи, ради і палати при Уряді);
3. Вплив на вибори до владних органів шляхом фінансування та організації виборчої кампанії;
4. Різноманітні форми взаємодії з державними чиновниками та депутатами (участь у різного роду слуханнях, неформальні контакти);
5. Контроль за виконанням законів з боку зацікавлених груп;
6. Страйки;
7. Тероризм
8. Хабарі та інші незаконні способи винагородження державних чиновників;

Дата добавления: 2014-01-04