Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Технологія гіпсових в'яжучих речовин




Гіпсові в'яжучі речовини – це повітряні в'яжучі, які складають переважно з напівводного гіпсу CaSO4 × 0,5H2O або ангідриту CaSO4. Їх отримують внаслідок теплової обробки сировини та помелу. Сировиною для гіпсових в’яжучих здебільшого є гірські породи – гіпс, що складається переважно з мінералу гіпсу CaSO4 × 2 H2O, природний ангідрит CaSO4 та деякі відходи промисловості (фосфогіпс, борогіпс тощо), основною складовою частиною яких є сірчанокислий кальцій.

Залежно від температури теплової оброби сировини гіпсові в'яжучі речовини поділяють на дві групи: низько– та високовипалювальні.

Низьковипалювальні гіпсові в'яжучі отримують тепловою обробкою природного гіпсу при низьких температурах (110…160 0C). Вони складаються переважно з напівводного гіпсу, оскільки дегідратація сировини при зазначених температурах спричинить перетворення двоводного гіпсу в напівгідратCaSO4 × 0,5H2O:

CaSO4 × 2 H2O®CaSO4 × 0,5H2O +1,5 H2O

До низьковипалювальних гіпсових в’яжучих речовин належать будівельний гіпс, формувальний та високоміцний гіпс.

Технологія виробництва гіпсових в’яжучих характеризується простотою, коротким циклом, що дозволяє механізувати та автоматизувати технологічні процеси, порівняно невеликими тепло- і енерговитратами.

Технологічний процес виробництва гіпсових в’яжучих складається в подрібненні гіпсового каменю та подальшою тепловою обробкою (дегідратацією). Ступінь помелу гіпсового каменю визначається вибором апарату для теплової обробки. В шахтні печі матеріал подають у вигляді кусків розміром 70…300 мм, в обертові печі –10…35 мм, а у варильні котли – у вигляді порошку.

Рис. 1. Технологічна схема виробництва напівводного гіпсу у гіпсоварильних котлах: 1 - мостовий грейферний кран; 2 - бункер гіпсового каменю; 3 - лотковий живильник; 4 - щокова дробарка; 5 - стрічкові траспортери; 6 - бункер гіпсового щебеню; 7 - тарільчатий живильник; 8 - шахтний млин; 9 - циклон; 10 - батарея циклонів; 11 - вентилятор; 12 - рукавні фільтри; 13 - пилоосаджувальна камера; 14 - шнеки; 15 - бункер сирого меленого гіпсу; 16 - бункер витримування; 17 - гіпсоварильний котел; 18 - єлеватор; 19 - бункер готового гіпсу; 20 - скребковий транспортер.

Послідовність технологічних операцій при виробництві гіпсу залежить від виду агрегату, в якому протікає дегідратація. Найбільшого поширення отримали два варіанти технологічної схеми. По першому – дегідратація тонкомеленого гіпсу здійснюється у варильних котлах неперервної або періодичної дії. По другому – дегідратація кускового гіпсу проходить в сушильних барабанах, а випалений продукт піддається подальшому помелу.

 

Найбільш широкого застосування отримало виробництво гіпсових в’яжучих у варильних котлах періодичної дії (рис. 16).

Гіпсовий камінь подрібнений в щоковій дробарці, поступає на помел у шахтний млин. В млині суміщаються тонкий помел гіпсового каменю і його сушка за рахунок теплоти газів, які відводяться від варильного котла з температурою 300…4000C. Тонкодисперсні частинки попадають в систему аспірації, а звідти поступають в гіпсоварильний котел. Після закінчення теплової обробки матеріали з метою підвищення якості додатково витримують в спеціальному бункері.

Рис. 2. Технологічна схема виробництва напівводного гіпсу в обертових печах: 1 - бункер гіпсового каменю; 2 - пластинчастий живильник; 3 - щокова дробарка; 4 - молоткова дробарка; 6 - елеватор; 6 - бункер; 7 - стрічковий живильник; 8 - обертова піч; 9 - батерейний циклон; 10- елеватор; 11 - бункер; 12 - кульовий млин; 13 - елеватор; 14 - шнек; 15 - силоси готової продукції.
Виробництво гіпсових в’яжучих в спеціальних барабанах дозволяє виготовляти більш дешевий гіпс при менших капітальних затратах (рис. 17). Отриманий продукт має вищі показники, ніж при використанні варильних котлів. Він відрізняється низькою водопотребою (48…57 %), що дозволяє на 20…25 % знизити його витрату при приготуванні розчинів і бетонів. Неперервно діючі сушильні барабани забезпечують компактність технологічної схеми, дозволяють автоматизувати процес.

За останні роки отримали розповсюдження установки сумісного помелу та випалу – млини, в яких теплова обробка здійснюється в помельній камері в результаті інтенсивного теплообміну між гарячими газами та матеріалом. Біля млина споруджується передтопка і гази, що направляються в млин мають температуру 700…8000C. Тонкомелений і дегідратований продукт поступає в аспіраційну систему. Очищені гази викидаються в атмосферу. Переваги установок сумісного помелу та випалу – їх компактність і висока продуктивність. Недоліки – найбільш крупні частинки внаслідок короткочасної дії гарячих газів не встигають повністю дегідратуватись, а частина дрібних частинок перепалюється, що обумовлює швидке тужавіння та понижену міцність в’яжучого.

Для отримання гіпсових в’яжучих підвищеної міцності, які складаються в основному із a-напівгідратату, необхідно створити такі умови, щоб кристалізаційна вода виходила із гіпсового каменя в крапельно-рідкому стані. Відомі два способи отримання таких в’яжучих:

а) у автоклавах при тиску 0,15…0,3 МПа;

б) теплова обробка у водних розчинах деяких солей з наступним просушуванням та помелом у тонкий порошок. Такий гіпс складається в основному з a- модифікації CaSO4 × 0,5H2O у вигляді крупних та щільних кристалів, що характеризуються пониженою водопотребою та вищою міцністю на стиск 15…25 МПа.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 3152; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.