Тема 3. Організаційна структура та бюджетні повноваження ДКУ

План

1. Суть і призначення бюджету.

2. Бюджетний процес та його учасники.

3. Бюджетні повноваження ДКУ.

4. Суть та призначення бюджетної класифікації.

5. Класифікація доходів бюджету.

6. Класифікація видатків бюджету.

7. Класифікація фінансування бюджету.

8. Класифікація державного боргу.

9. Суть, види та порядок формування державного боргу.

10. Завдання та методи управління державним боргом.

11. Роль Казначейства в управлінні державним боргом.

12. Взаємодія фінансових органів та органів Державного Казначейства.

13. Співпраця Державного Казначейства і Державної податкової адміністрації України.

14. Співпраця Державного Казначейства та органів Державної митної служби України.

15. Взаємодія органів Державного Казначейства з органами Державної контрольно – ревізійної служби.

1. Суть і призначення бюджету.

Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали оформлюватись у держави. Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет став від'ємним атрибутом держави, а необхідність його формування булла усвідомлена людьми. Цьому передувала тривала еволюція товарно-грошових відносин, вироблення системи збирання і витрачання державних доходів, яка б задовольняла більшу частину суспільства, забезпечувала виконання державою таких життєво важливих функцій, як захист від посягань інших держав, фінансування соціально-економічного розвитку країни тощо. Усе це у відносно дієздатному варіанті було сформовано протягом XIX ст.

Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових,коли ускладнився процес перерозподілу частини суспільного продукту й управління цим процесом стало складнішим. Так, у другій половині XIX ст., коли відзначався бурхливий розвиток економік Англії, Франції, Німеччини, дещо нижчими темпами розвивалась економіка царської Росії, почали істотно зростати надходження до бюджетів. Окремі локальні війни, які в цей час відбувалися в Європі, також вимагали значного обороту грошових коштів. Для збалансування витрат і доходів вводились нові форми забезпечення надходжень. Так, у Росії кінця XIX ст. до 30 % усіх надходжень забезпечувала винна монополія. Ще більше посилились ці процеси на початку ХХ ст., особливо в країнах, що воювали. Потрібно також відзначити характерну особливість суспільних відносин, що почали формуватись у середині XIX ст. Це — становлення і зростання чисельності робітничого класу, який почав відігравати помітну роль і, відповідно, вимагав задоволення своїх потреб, передусім соціальних — медичного, освітнього, духовного напрямів. Отже, наприкінці XIX — на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою фінансових і фактично виділились в окрему галузь науки та практичної діяльності.

Сьогодні під терміном "бюджет" розуміють кілька понять. Крім того, налічується приблизно п'ятдесят його похідних значень. Зважаючи на таку багатозначність цього терміна, звернемося до його витоків. Слово "бюджет" походить від старонормандського bougette (шкіряний мішок). З нього надалі утворилось англійське слово budget, яке пізніше в такому ж написанні перейшло й у французьку мову.

У Франції тривалий час цей термін не вживали. Так, в усіх трьох томах книги "Управління фінансами" Неккера, опублікозаних у 1784 р., він жодного разу не згадується. У книзі міністра фінансів де Раммеля "Фінанси Франції" цей термін також не вживається. У доповіді Трибунату на 11-му році Республіки Ж.-Б. Сей говорив: "Бюджет — варварське слово, навіть в англійській мові його первісне значення перекручено, і тому ми маємо замінити його своїми іменами — рівновага між державними потребами і коштами". Маркіз Одіфре один із розділів своєї шеститомної книги "Фінансова система Франції" називає "Бюджет", проте визначення цього терміна не дає.

Слід зазначити, що походження цього терміна можна простежити і за своєрідною історичною процедурою: коли в Англії палата громад у XVI—XVII ст. затверджувала субсидії королю, перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в якому були папери з відповідним законопроектом. Це називалось "відкриттям бюджету", пізніше назву портфеля (шкіряна сумка) було перенесено на цей законопроект. З кінця XVII ст. в Англії законопроект, який включав план доходів і видатків і який мав затверджуватись парламентом дістав назву "бюджет".

Словник Французької академії вже супроводжує термін "бюджет" таким тлумаченням: "Бюджет — слово, яке запозичене з англійської мови, використовується в адміністративному житті для позначення щорічної відомості передбачуваних витрат і сум, або доходів, передбачених для покриття цих витрат". Словник Літтре також визначає "бюджет" як "щорічно визначену відомість державних надходжень та витрат". При цьому як епіграф він подає вірші Віктора Гюго: "Бюджет — чудовисько велике, риба дивна, гачки якій з усіх сторін кидають". Поль Леруа-Больє в "Трактаті про фінансову науку" відзначає: "Бюджет є відомість, яка включає передбачення доходів та витрат протягом визначеного часу; це таблиця, яка обчислює та порівнює надходження, що мають надійти, з витратами, які необхідно здійснити". У Кодексі державної звітності поняттям "бюджет" визначається так: "Бюджет є акт, який передбачає і дозволяє щорічні надходження і витрати держави або інші повинності, які підпорядковуються законам, тим же правилам" (Ст. 5 декрету від 31.05.1862 р.).

Отже, протягом XIX ст. відбулося оформлення терміна "бюджет" у відносно зрозуміле поняття.

Рене Штурм відзначає, що "офіційні акти могли використовувати термін "бюджет" тільки на початку XIX ст.", а професор М. І. Бо-голєпов підтверджує, що "держбюджет у сучасних його формах не бере початок

пізніше, ніж перші десятиріччя XIX ст. Протягом XX ст. тлумачення цього поняття стали чіткішими та всеохоплюючими. Так, Ф. Нітті підкреслює, що "в бюджеті повинні бути показані всі доходи і всі витрати без усіляких приховувань або таємничих визначень"/ Одним із перших планову природу бюджету відзначив німецький фінансист Шанц. Вагомий вклад у фінансову науку, в тому числі і з бюджетних питань, внесли російські й радянські вчені І. X. Озеров, С. Ю. Вітте, М. І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф. О. Меньков, М. І. Фрід-ман. Так, у Д. Боголєпова знаходимо: "У сфері державного господарства під бюджетом розуміємо передусім сукупність доходів і витрат протягом певного періоду, по-друге, визначений у цифрах план ведення державного господарства, установлений на прийдешній бюджетний період, І закон, згідно з яким стягуються доходи і здійснюються витрати".

Наприкінці XX ст. у перекладених зарубіжних посібниках знаходимо визначення С. Фішера: бюджет — це "детальний опис витрат, а також фінансових планів окремих людей, компаній або урядів".Помітний внесок у розбудову бюджетних питань зробили також і українські вчені. Серед тих, чиї праці виходили наприкінці XIX — на початку XX ст., слід назвати М. І. Туган-Барановського, І. І. Ян-жула, М. Яснопольського, М. X Бунгше, М. М. Олексієнко, І. Мирні-кова, X. Лебедя-Юрчика.Серед сучасних учених, які плідно досліджують бюджетну проблематику, — Й. Бескид, С. Буковинський, С. Булгакова, О. Василик, 3. Васильченко, В.Геєць, М. Деркач, Л. Єрмошенко, М. Єрмошенко, А. Єпіфанов, В. Кравченко, В. Краснова, І. Лукінов, І. Лунін, У. Огонь, В. Опарін, М. Пабат, К. Павлюк, Д. Полозенко, І. Сало, С. Слухай, Т. Токарева, В. Федосов, О. Чернявський, М. Чумаченко, С. Юрій та ін.Так, відомі вчені в галузі фінансів професори О. Д. Василик та В. М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України — централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України". "Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави".В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".Звернемося до словників, зокрема до "Словника іншомовних слів": "Бюджет (англ. budget, букв. — торба, гаманець) — 1) затверджений у законодавчому порядку розпис, кошторис грошових доходів і видатків держави, міста, які передбачається одержати і витратити у майбутньому;2) план доходів і видатків особи, сім'ї на певний період".

2. Бюджетний процес та його учасники.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджет складається на один календарний рік і називається бюджетним періодом.

Стадії бюджетного процесу:

> складання проектів бюджетів;

> розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві

бюджети;

> виконання бюджету;

> підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Принципи, за якими здійснюється бюджетний процес:

• верховні органи законодавчої влади, які приймають остаточні рішення про бюджет;

• повнота бюджету (включення до нього всіх доходів і видатків);

• специфікації показників бюджету (доходів за їх джерелами, а видатків - за цільовим при значенням);

• гласності бюджетного процесу;

• публічності (доведення до відома всього населення рішень Рад народних депутатів всіх рівнів, про розподіл частини національного доходу на потреби держави).

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

Бюджетне повноваження - це права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

До органів, що наділені бюджетними повноваженнями відносяться:

❖ законодавчі (представницькі) і виконавчі органи державної влади (Президент, ВРУ, КМУ, Мінфін, ДКУ і т.д.);

❖ органи грошово-кредитного регулювання (НБУ);

❖ органи державного (муніципального) контролю (Рахункова палата, Головне КРУ).

Державний бюджет України виконується за розписом.

Бюджетний розпис - документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.

Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Бюджетне призначення - повноваження. надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Лише за наявності відповідного бюджетного призначення можна здійснювати будь-які бюджетні зобов'язання та платежі.

Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

3. Бюджетні повноваження ДКУ.

Головним призначенням ДКУ є сприяння оптимальному фінансовому управлінню державними ресурсами.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення ДКУ:

❖ операцій з коштами державного бюджету;

❖ розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

❖ контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язання, проведенні платежів;

❖ ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного бюджету.

Повноваження Державного казначейства України:

• здійснює щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного бюджету та місцевих бюджетів (за їхньою згодою);

• виконує розмежування податків, зборів та обов'язкових платежів між державним бюджетом і бюджетами АРК. областей, міст Києва та Севастополя за нормативами;

• здійснює перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків;

• забезпечує дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів завдяки здійсненню попереднього контролю;

• надає інформацію законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями;

• створює оптимальні умови для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень.

Повноваження органів ДКУ з касового виконання бюджету за доходами:

> відкриття рахунків в управліннях ДКУ дія зарахування податків і зборів;

> бухгалтерський облік надходжень до бюджету;

> розмежування платежів до державного бюджету та місцевих бюджетів, перерахування за належністю розподілені кошти;

> повернення або відшкодування помилково або надмірно сплачених платежів до бюджету;

> відшкодування ПДВ на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;

> складання щоденної, періодичної та річної звітності за доходами.

Повноваження органів ДКУ з касового виконання бюджету за видатками:

❖ відкриття реєстраційних рахунків розпорядниками коштів;

❖ ведення зведених реєстрів розпорядників бюджетних коштів та позабюджетних коштів бюджетних установ;

❖ здійснення оперативного прогнозування та касового планування бюджетних коштів згідно з бюджетним розписом;

❖ перерахування бюджетних коштів їх розпорядникам;

❖ оплата витрат розпорядників коштів;

❖ закриття реєстраційних рахунків по закінченню бюджетного періоду;

❖ облік та звітність по операціях касового виконання бюджету за видатками.

Типовий перелік розпорядників коштів, які обслуговуються відділеннями ДКУ

Розпорядники коштів, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету

Розпорядники коштів, які утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету

1. Відділення ДКУ 2. Районна податкова інспекція 3. Районна контрольно – ревізійна служба 4. Районне фінансове управління 5. Районний відділ статистики 6. Районна державна адміністрація 7. Народний суд 8. Нотаріат 9. РАГС 10. Районна санітарно – епідеміологічна станція 11. Районна лікарня ветмедицини 12. Районний відділ внутрішніх справ 13. Районний військовий комісаріат 14. Районне управління соціального захисту 15. Сортовипробувальна станція 16. Держлісгосп 17. Районне управління сільського господарства і продовольства 18. Районний центр зайнятості 19. Районний відділ земельних ресурсів 20. Технікум 21. Профтехучилище 22. Будинок – інтернат 23. Районна лікарня 24. Редакція районної газети 25. Військове формування

1. Районна рада 2. Районний відділ охорони здоров’я 3. Районний відділ культури 4. Районний відділ освіти 5. Лікарні 6. Клуби, центри дозвілля 7. Дитячі дошкільні заклади 8. Школи 9. Відділення Фонду державного майна 10. Центр обслуговування пенсіонерів 11. Відділ дотації 12. Музей 13. Будинок дитячої творчості 14. Сільські Ради 15. Розпорядники коштів сільських і селищних Рад

Попередній контроль органів ДКУ включає перевірку:

❖ відповідності платіжних документів бюджетному розпису та затвердженому кошторису доходів і видатків. Кошториси доходів та видатків бюджетних установ затверджують вищестоящі розпорядники бюджетних коштів;

❖ наявності підтверджуючих документів, що є підставою для здійснення платежів.

Контрольні повноваження ДКУ:

1. Контроль за дотриманням правил бухгалтерського обліку.

2. Контроль за відповідністю платежів узятим фінансовим зобов'язанням.

3. Контроль за відповідністю затвердженого бюджетною розпису за головними розпорядниками коштів до бюджетних асигнувань.

Бюджетне правопорушення - визначається недотриманням учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно - правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Підставами для призупинення бюджетних асигнувань можуть бути:

> несвоєчасне і неповне подання звітності про виконання бюджету;

невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів:

> подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; > порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття

ними бюджетних зобов'язань;

> нецільового спрямування бюджетних коштів.

4. Суть та призначення бюджетної класифікації.

Бюджетна класифікація - це систематизоване згрупування за однорідними ознаками доходів й видатків бюджету, які розташовані та закодовані у певному порядку.

Бюджетна класифікація та зміни до неї затверджуються Міністром фінансів, про що обов'язково інформується ВРУ.

Бюджетна класифікація України застосовуються з мстою:

❖ здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування;

❖ проведення необхідного аналізу в розрізі доходів та видатків бюджету;

❖ забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетна класифікація України використовується:

> на всіх стадіях бюджетного процесу;

> при складанні органами виконавчої влади зведених бюджетів. Складові частини бюджетної класифікації:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

5. Класифікація доходів бюджету.

1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

2. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

3. Неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

4. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

6. Класифікація видатків бюджету.

Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

2. Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Бюджетна програма є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання.

Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формується з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету, яка затверджується Міністерством фінансів України. До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, яка затверджується Міністерством фінансів України. Складові частини цієї класифікації, що конкретизують програми і заходи з виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, для цілей цього Кодексу вживаються в контексті терміна "бюджетна програма".

3. Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

4. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

1) розділи, в яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

5. Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

6. Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.

7. У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.

7. Класифікація фінансування бюджету.

1. Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

2. Фінансування бюджету класифікується за:

1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);

2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

8. Класифікація державного боргу.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, місцевого самоврядування.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

За типом кредитора:

1 Внутрішній борг:

■ заборгованість перед юридичними особами;

■ заборгованість перед банківськими установами;

■ заборгованість перед іншими органами у правління;

■ внутрішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

2. Зовнішній борг:

§ заборгованість за позиками міжнародних організацій;

§ заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, в т.ч. за позиками, наданими під гарантії уряду;

■ заборгованість за позиками, наданими комерційними банками;

■ заборгованість за позиками, наданими постачальниками;

■ зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.

За типом боргового зобов'язання:

1. Внутрішній борг:

§ довгостроковий борг;

§ середньостроковий борг;

§ короткостроковий борг;

§ заборгованість за кредитами, отриманими на фінансування дефіциту бюджету;

§ заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, отриманими на фінансування дефіциту бюджету;

§ заборгованість за іншими зобов'язаннями.

2. Зовнішній борг:

■ довгостроковий борг;

■ середньостроковий борг;

■ короткостроковий борг;

■ заборгованість за іншими зобов'язаннями.

9. Суть, види та порядок формування державного боргу.

Державний борг - це економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості вагового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

За умовами залучення коштів розрізняють:

1. Внутрішній державний борг - це сукупність зобов'язань держави
перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають
внутрішні державні облігації).

Державний внутрішній борг формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

2. Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань
держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу:

• позик на підтримку національної валюти;

• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

• державних гарантій, що надаються КМУ для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього боргу встановлюється на кожний бюджетний період Законом про Державний бюджет України.

За формою залучення коштів державний борг поділяється на:

1. Державні запозичення - залучення державою в особі КМУ, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.

Державне внутрішнє запозичення - здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів

(облігацій та казначейських зобов'язань), що розміщуються на внутрішньому ринку.

Державне зовнішнє запозичення - державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державне запозичення може здійснюватись лише з метою:

• фінансування дефіциту державного бюджету;

• підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів:

• на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку.

2. Державна гарантія - зобов'язання держави в особі КМУ, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Формою надання державної гарантії є державна порука. Способи реалізації державних гарантій та запозичень:

• випуск (емісія) державних цінних паперів:

• укладення угод про позику та гарантійних угод:

• інші способи, передбачені законодавством України.

За валютою залучення державний борг поділяється на:

1. Боргу національній валюті - переважно внутрішній борт.

2. Борг у іноземній валюті - зовнішній борг.

Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:

1. Короткостроковий борг (з терміном погашення до 1 року).

2. Середньостроковий (від 1до 5 років).

3. Довгостроковий (віл 5 років і більше).

Державний борг можна поділити також на:

1. Капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань
держави на певну дату.

2. Поточний, що складається з платежів по зобов'язаннях, які
позичальник повинен погасити у звітному періоді.

10. Завдання та методи управління державним боргом.

Управління державним боргом - це комплекс заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення і погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Правовою основою управління державнім боргом є Конституція України, в якій передбачено, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів. їх види та типи.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та
зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.
Для ефективного управління державним боргом потрібно дотримуватись

принципів:

• безумовності - забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики;

• зниження ризиків - розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;

• оптимальності структури - підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань за термінами обертання і погашення;

• зберігання фінансової незалежності - підтримка оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;

• прозорості - дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника.

Методи управління державним боргом:

1. Новація - домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов'язанням.

2. Уніфікація позик - об'єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

3. Конверсія - одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою.

4. Консолідація - зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов'язаннях на пізніший термін.

5. Обмін облігацій за регресивним співвідношенням - кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації.

6. Відстрочення погашення позик - провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик.

7. Анулювання боргу - відмова держави від усіх зобов'язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

На ДКУ в системі управління державним боргом покладається виконання функцій:

· фінансує витрати з Державного бюджету з обслуговування державного боргу в терміни згідно з графіком;

• забезпечує фінансування витрат з Державного бюджету щодо погашення державних цінних паперів і сплати доходу по них;

• веде облік випуску та погашення державних цінних паперів за термінами обігу згідно з вимогами бюджетної класифікації;

• нараховує проценти та здійснює облік за кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету;

• здійснює контроль за відшкодуванням збитків бюджету по юридичних особах, які отримати іноземні кредити під гарантії Уряду України.

Управління державним боргом складаєтеся з трьох стадій:

■ залучення державних запозичень (випуск державних цінних паперів та отримання позик);

■ використання коштів (інвестиційні програми, розвиток матеріального виробництва, покриття дефіциту державного бюджету та платіжного балансу);

■ погашення та обслуговування боргу.

Погашення боргу - виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

Обслуговування боргу - це комплекс заходів держави з погашених позик, виплати процентів за ними, уточнення і змін умов погашених позик.

11. Роль Казначейства в управлінні державним боргом.

Управління державним боргом охоплює комплекс заходів, пов’язаних з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням умов випуску державних цінних паперів, підтриманням їхнього ринкового курсу, визначенням розміру доходу та його виплатою, встановленням ліміту державного боргу тощо. Основними завданнями такого управління с мінімізація витрат з обслуговування боргу, забезпечення оптимальної структури боргу в плані збільшення питомої ваги довгострокових та зменшення питомої ваги короткострокових позик і забезпечення ефективного використання запозичених фінансових ресурсів.

Державне казначейство України у процесі управління держанном боргом виконує такі функції:

-веде облік операцій з утворення, обслуговування та погашення внутрішнього боргу держави;

- обліковує випуск, розміщення, забезпечує поточне обслуговування та погашення цінних паперів уряду;

- контролює, обліковує та готує звітність про надходження коштів до бюджету від розміщення цінних паперів;

-здійснює погашення державних цінних паперів та поточних платежів за ними;

- веде облік заборгованості за кредитами, одержаними від НБУ на покриття дефіциту бюджету, забезпечує поточні платежі та погашення основного боргу за ними;

-обліковує операції з векселями, виданими Державним казначей­ством, проводить остаточні розрахунки за ними;

-здійснює облік, обслуговування та погашення зовнішнього боргу держави;

-контролює відшкодування резидентами збитків, завданих бюд­жету, від неповернення позик, отриманих під гарантії Уряду;

- готує оперативну звітність, складає аналітичні довідки про утво­рення, обслуговування та погашення державного боргу за окре­мими кредиторами та джерелами утворення.

Державне казначейство виконує ці функції у тісній співпраці із Міністерством фінансів та НБУ. Конкретна його діяльність ґрунтується на розробленій Мінфіном та затвердженій Урядом програмі державних запозичень, стратегії їх обслуговування та погашення. Казначейство забезпечує проведення платежів з обслуговування державного боргу.

При обслуговуванні зовнішнього боргу Казначейство здійснює придбання іноземної валюти за рахунок коштів у національній валюті на своему ЄКР та переказує її за призначенням на рахунки іноземних кредиторів.

Державне казначейство здійснює постійний контроль за станом державного боргу та поточними платежами за ним. Відповідна оперативна інформація, аналітичні довідки та звітність з цього приводу подається до Міністерства фінансів.

НБУ виконує важливі функції щодо формування і обслуговування державного боргу, які здебільшого мають технічний характер. Так, НБУ за допомогою власної інформаційної системи "ЛІГА" забезпечує розміщення ОВДП(облігації внутрішнього державного боргу) на внутрішньому ринку, може обслуговувати
операції нерезидентів з купівлі ОВДП на первинному ринку, самостійно визначає всі умови торгівлі цінними паперами держави: час, місце проведення торгів, обсяги, терміни розміщення тощо. НБУ разом з Міністерством фінансів визначає ціну відсікання (мінімальна ціна, за якою задовольняються заявки), отримує від останнього доручення на задоволення заявок покупців та глобальний сертифікат, яким оформляється загальний випуск ОВДП.НБУ отримує кошти від продажу облігацій на аукціонах і зараховує їх на ЄКР Казначейства у день надходження цих коштів. Сплата доходу за облігаціями та їх погашення здійснюється НБУ за дорученням Казначейства за рахунок коштів державного бюджету. Разом із погашенням облігацій певного випуску погашається і відповідний глобальний сертифікат, який і надалі зберігається в НБУ.

Значну частину державного боргу країни безпосередньо формує НБУ шляхом надання Уряду кредитів у національній та іноземній валюті. Загальна сума таких кредитів складає сьогодні більше 10 млрд. грн. Детальна інформація про рух коштів та здійснені операції оперативно подається НБУ, Міністерству фінансів та Державному казначейству, за якою останнє проводить постійний моніторинг державного боргу та відображення цих операцій у бухгалтерському обліку.

Облік державного боргу здійснюється Державним казначейством у відповідності з Порядком відображення у бухгалтерському обліку операцій по боргових зобов'язаннях Державного бюджету.

Планові показники за розписом фінансування обліковуються за рахунками: 9712 "Затверджений розпис фінансування державного бюджету за типом боргового зобов'язання", 9711 "Поточний розпис фінансування", 9722 "Затверджений помісячний розпис фінансування" та 9721 "Поточний помісячний розпис фінансування".

Випуск державних цінних паперів обліковується за рахунками 9831, 9832, 9833 та 9834 - "Емітовані коротко-, середньо-, довгострокові ОВДП та інші цінні папери державного бюджету відповідно". Одночасно зменшуються планові показники поточного розпису фінансування за рахунками 9711 та 9721.

Подальше розміщення емітованих ОВДП відображується за рахунками 8711,8712,8713,8714 "Розміщені ОВДП (коротко-, середньо, довгострокові) та інші цінні папери" з одночасним зменшенням залишків за рахунками 9831, 9834. Надходження коштів до державного бюджету відображається по 1111 ЄКР у кореспонденції із рахунком "Кошти, залучені до державного бюджету від розміщення цінних паперів". У обліку деталізуються ці надходження до загального фонду бюджету за окремими видами цінних паперів.

Наприкінці операційного дня кошти від розміщення цінних паперів зараховуються на відповідний котловий рахунок, з якого здійснюється погашення цінних паперів попередніх випусків за номінальною вартістю та сплата нарахованих відсотків за цінними паперами, термін погашення яких наступив.

У окремих аналітичних регістрах ведуться операції по обліку заборгованості за кредитами, одержаними від НБУ на покриття дефіциту бюджету. За сумою отриманих кредитів дебетується рахунок 1111-ЄКР у кореспонденції з рахунком 3221 "Рахунок для зарахування кредитів, отриманих в НБУ", та рахунок 4421 "Розрахунки за операціями з кредитами загального фонду державного бюджету", відповідно, з рахунком 2211 "Кредити, не віднесені до інших категорій". Одночасно дебетуються і рахунки 9711 "Поточний розпис" та 9721 "Поточний помісячний розпис фінансування державного бюджету".

У кінці операційного дня сума коштів за кредитами НБУ з рахунка 3221 відноситься на загальний фонд державного бюджету у кредит рахунка 3112.

Перерахування коштів державного бюджету на сплату нарахованих відсотків за кредитами НБУ здійснюється через ЄКР, при цьому на відповідну суму збільшується рахунок 7111 "Видатки загального фонду" і одночасно дебетуються рахунки 9111 "Поточні кошторисні призначення за коштами загального фонду" та 9131 "По­точні призначення з державного бюджету за планом асигнувань".

Погашсння кредитів здійснюється шляхом перерахування коштів із загального фонду державного бюджету, при цьому використовуються ті ж самі облікові рахунки, що й при одержанні кредитів та відповідні зворотні проведення.

Векселі, видані Державним казначейством, відображаються за кредитом рахунка 2111 "Казначейські векселі видані", який кореспондується з рахунком 4311 "Розрахунки за цінними паперами загального фонду державного бюджету". При цьому, забезпечується розмежування сум за окремими видами векселів на рахунках 2121, 2122, 2123 відповідно, "Коротко-, середньо- та довгострокові цінні папери", а також відображається емісія векселів за кредитом рахунків 9831, 9832, 9833 та 9834. Одночасно за рахунками 9711 та 9712 зменшуються планові показники за кодом погашення цінних паперів та за кодом випуску векселів.

Погашення векселів здійснюється за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. У бухгалтерському обліку виконуються проведення, зворотні до тих, що мали місце при оформленні видачі векселів.

Процедури бухгалтерського обліку кредитів, одержаних від іноземних кредиторів, їх обслуговування та погашення є ідентичними до описаних раніше процедур з оформлення операцій з кредитами, отриманими від НБУ. Використовуються ті ж самі рахунки, за винятком кількох, що відображають специфіку іноземного кредитора.

За усіма вищезазначеними операціями Державне казначейством готує оперативну звітність, аналітичні огляди та іншу інформацію для Міністерства фінансів України, які утворюють достовірну і достатню інформаційну базу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з питань утворення, обслуговування та погашення державного боргу.

12. Взаємодія фінансових органів та органів Державного казначейства.

Порядок взаємодії органів Державного казначейства з фінансовими органами визначений нормативно-правовими актами Міністерства фінансів, Державного казначейства України, які ґрунтуються на рішеннях законодавчої та виконавчої влади.

Процес казначейського виконання державного та місцевих бюджетів передбачає тісну співпрацю та взаємодію зацікавлених органів: владних, фінансових, податкових та контролюючих.

Взаємодія Державного казначейства та його територіальних органів з міністерствами та відомствами, органами державної влади, установами банків, податковою службою, місцевими фінансовими органами, державною контрольно-ревізійною службою в Україні визначена Положенням про Державне казначейство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1232.

Дані взаємовідносини почалися з початку заснування Державного казначейства України і з кожним роком активізуються разом із розвитком казначейського виконання бюджетів усіх рівнів. їх поглиблення безпосередньо впливає на виконання місцевих бюджетів, що, у свою чергу, є основою економічного розвитку території. Обмеженість бюджетних ресурсів посилює необхідність цих взаємовідносин.

Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження Порядку перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами від 11 квітня 2002 р. № 490 (із змінами і доповненнями) визначає механізм перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.

Дотація вирівнювання з державного бюджету перераховується головними управліннями Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, міським (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) та районним бюджетам шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань від доходів загального фонду державного бюджету, що надійшли на аналітичні рахунки обліку доходів державного бюджету на відповідній території згідно із законом про державний бюджет на відповідний рік.

Дотації вирівнювання перераховуються згідно з переліком та обсягами доходів загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування цієї дотації, а також нормативами щоденних відрахувань, установленими законом про державний бюджет.

Одержані відповідно до цього Порядку субвенції Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрації розподіляють між бюджетами районів, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення пропорційно плановим обсягам субвенцій, передбаченим цим бюджетам у рішеннях Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про бюджет на відповідний рік.

Головні управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для зарахування дотації вирівнювання відкривають в установленому Державним казначейством порядку аналітичні рахунки обліку доходів загального фонду місцевих бюджетів.

Суми дотації вирівнювання, недоодержані згідно з розписом державного бюджету на відповідний рік шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань, перераховуються Державним казначейством бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, міським (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) та районним бюджетам за рахунок доходів загального фонду державного бюджету. Термін здійснення таких платежів установлюється законом про державний бюджет.

Органи Державного казначейства щодня надають відповідним фінансовим органам інформацію про фактичне надходження доходів до загального фонду державного бюджету, за рахунок яких дотація вирівнювання перераховується бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, міським (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) та районним бюджетам.

Субвенції з державного бюджету перераховуються бюджету Автономної республіки Крим, обласним, міським бюджетам Державним казначейством на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в органах Державного казначейства, із загального фонду державного бюджету - згідно з розписом державного бюджету, із спеціального фонду державного бюджету - пропорційно плановим річним обсягам, затвердженим законом про державний бюджет на відповідний рік, у межах і за рахунок відповідних надходжень.

Головні управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та в областях на підставі платіжних доручень відповідних фінансових органів протягом двох операційних днів перераховують субвенції на рахунки загального та спеціального фонду міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) та районних бюджетів, відкриті в органах Державного казначейства, для здійснення передбачених у цих бюджетах видатків.

Обсяги передбачених на бюджетний рік субвенцій, не використані розпорядником бюджетних коштів за призначенням, органи Державного казначейства перераховують державному бюджету в останній робочий день бюджетного періоду.

Субвенції з одного місцевого бюджету іншому перераховуються із загального фонду бюджету органами Державного казначейства в межах річних бюджетних призначень згідно з розписом місцевого бюджету, з якого надаються субвенції, на рахунки загального фонду бюджету, якому вони перераховуються, відкриті в органах Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Субвенції з одного місцевого бюджету іншому із спеціального фонду бюджету перераховуються органами Державного казначейства пропорційно плановим річним обсягам, передбаченим у рішеннях ради - надавача субвенції про бюджет на відповідний рік, в межах і за рахунок відповідних надходжень, на рахунки спеціального фонду бюджету, якому вони перераховуються, відкриті в органах Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Субвенції перераховуються в обсягах, передбачених у рішеннях рад -надавачів та одержувачів субвенцій про бюджет на відповідний рік. Отримані відповідними місцевими бюджетами суми субвенції перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства. Субвенції з місцевого бюджету, не використані розпорядником бюджетних коштів за призначенням протягом бюджетного року, органи Державного казначейства перераховують до бюджету, з якого вони надані, в останній робочий день бюджетного періоду.

Відповідно до встановленого порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. № 490 субвенції з державного бюджету перераховуються місцевим бюджетам через обласні територіальні органи Державного казначейства на балансові рахунки 3525 "Рахунки для обліку операцій по загальнодержавних видатках за коштами загального фонду державного бюджету" та 3526 "Рахунки для обліку операцій по загальнодержавних видатках за коштами спеціального фонду державного бюджету".

Виділені суми субвенцій зараховуються на рахунки 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів" та 3151 "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки". Суми цих коштів зараховуються відповідно на рахунки 3142 "Кошти загального фонду місцевих бюджетів" та 3152 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки". Далі кошти переводяться на рахунок 3715 "Рахунки для обліку коштів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва і Севастополя та розпорядників коштів цих бюджетів". Після розподілу кошти субвенцій зараховуються на дохідні рахунки 3141 (3151) та 3142 (3152) міських та районних бюджетів. З цих рахунків кошти перераховуються на рахунок 3716 "Рахунки для обліку коштів районних, міських, селищних і сільських бюджетів та розпорядників коштів цих бюджетів", звідки проводяться видатки місцевих бюджетів за цільовим призначенням субвенцій.

13. Співпраця Державного казначейства і Державної податкової адміністрації України.

Порядок взаємодії між органами Державного казначейства та органами Державної податкової служби в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами затверджено наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації 25 квітня 2002 року № 74/194 (зміни внесено згідно наказу Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25 грудня 2008 року № 557/810).

Цей Порядок установлюється у зв'язку з набуттям Державним казначейством України статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ), а також з метою забезпечення повноти надходжень до бюджету та контролю за погашенням заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії та бюджетними позичками.

Для забезпечення повноти надходжень платежів до бюджетів згідно з бюджетною класифікацією України органи державної податкової служби відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством щодо казначейського обслуговування Державного бюджету України та місцевих бюджетів за доходами, до 1 грудня кожного року подають відповідним управлінням Державного казначейства в електронному вигляді списки складу платників податків, які перебувають на податковому обліку в кожному районі (місті), за:

- юридичними особами та їх філіями;

- фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (за відповідним запитом органу Державного казначейства).

При змінах у списках складу платників податків органи державної податкової служби протягом двох тижнів від виникнення зазначених змін подають доповнення до первинних списків.

Після прийняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та затвердження місцевих бюджетів у разі зміни переліку видів доходів, що зараховуються до державного та місцевих бюджетів, в управліннях Державного казначейства України відкриваються (перевідкри-ваються) рахунки, відповідно до змін, внесених зазначеним законом України або рішеннями про відповідні місцеві бюджети.

Інформація про реквізити відкритих (перевідкритих) рахунків для зарахування платежів до державного та місцевих бюджетів, операції на яких здійснюватимуться у термін не раніше 10 робочих днів від дати відкриття (перевідкриття) цих рахунків, надається управліннями та відділеннями Державного казначейства відповідним органам державної податкової служби України, Державним казначейством України - Державній податковій адміністрації України (в частині рахунків, відкритих на центральному рівні) протягом 3 робочих днів з дня відкриття (перевідкриття) цих рахунків.

Органи державної податкової служби повідомляють реквізити аналітичних рахунків платникам. Управління Державного казначейства України наступного дня передають (до 11 години) відповідним органам державної податкової служби на обласному рівні та районним відділенням Державного казначейства для подальшої передачі районним податковим інспекціям такі документи:

- відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами та з рахунків, на які зараховуються кошти, що надійдуть в національній валюті на погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, які отримуються від Державного казначейства України (центральний рівень) управліннями Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у вигляді технологічного файла @В (додаток 8, пункт 1);

- звіти про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами в розрізі відділень за видами надходжень (додаток 8, пункт 2);

- відомість № 2 розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами", в електронному вигляді (додаток 8, пункт 3) або її паперову копію;

- відомість розподілу платежів між рівнями місцевого бюджету, які надійшли на аналітичні рахунки 3321 "Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджету" в електронному вигляді (додаток 8, пункт 3) або її паперову копію;

- відомість № 2м розподілу платежів до бюджету, які надійшли на рахунок 3411 "Кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету, що підлягають розподілу", в електронному вигляді (додаток 8, пункт 4) або її паперову копію;

- відомість розподілу коштів, тимчасово віднесених на доходи місцевого бюджету, які надійшли на аналітичні рахунки 3421 "Кошти, тимчасово віднесені на доходи місцевого бюджету, що підлягають розподілу" в електронному вигляді (додаток 8, пункт 4) або її паперову копію;

- виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів (додаток 8, пункт 5).

Державне казначейство України після отримання звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами від управлінь Державного казначейства до 13-ї години формує та передає Державній податковій адміністрації України:

- відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за доходами та аналітичних рахунків, на які зараховуються кошти в національній валюті від повернення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та кошти від повернення бюджетних позичок, у вигляді технологічного файла @В (додаток 8, пункт 1);

- звіти про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами в розрізі областей (додаток 8, пункт 2).

Державне казначейство України формує та передає наступного дня (до 11-ї години) управлінням Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подальшої передачі відповідним податковим органам відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків, на які зараховуються кошти, що надійдуть у національній валюті на погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Державне казначейство України щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає Державній податковій адміністрації України інформацію в паперовому вигляді щодо зарахування коштів в іноземній валюті в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками в розрізі боржників, територій та кодів бюджетної класифікації.

Щомісячно, не пізніше 4-го числа місяця, наступного за звітним, управління (відділення) Державного казначейства проводять з відповідними органами податкової служби звірку доходів за всіма кодами бюджетної класифікації на підставі даних про надходження до державного та місцевих бюджетів та відомостей розподілу коштів станом на 1-ше число місяця, наступного за звітним. За результатами складаються акти звірки (додатки 9, 10, 12, 13). Акти звірки органів, підпорядкованих Державному казначейству, Державній податковій адміністрації, разом із звітами про виконання доходної частини державного та відповідних місцевих бюджетів у терміни, передбачені для надання звітів, в обов'язковому порядку надсилаються до органів вищого рівня. Державне казначейство України (центральний рівень) та Державна податкова адміністрація України проводять звірки надходжень платежів до державного бюджету та бюджетів областей, міст Києва і Севастополя за всіма кодами бюджетної класифікації щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним. Зазначені звірки проводяться на підставі звітів про надходження до бюджетів, одержаних від управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, Головних фінансових управлінь обласних і Київської державних адміністрацій та фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації. За результатами складаються акти звірки (додатки 9, 10, 11, 12, 13). Довідник адміністративно-територіальних одиниць України (додаток 14) у електронному вигляді надається Державним казначейством України (центральний рівень) Державній податковій адміністрації України. У разі виникнення змін у зазначеному довіднику Державне казначейство України протягом двох тижнів повідомляє Державну податкову адміністрацію України про зміни, що виникли.Щомісяця до 20-го числа місяця, наступного за звітним, районні (міські) відділення Державного казначейства надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам інформацію про стан простроченої заборгованості перед державним бюджетом за іноземними кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками в порядку, встановленому чинним законодавством.

14. Співпраця Державного казначейства та органів Державної митної служби України.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України регламентує порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи затверджений наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України 20.07.2007 № 611/147 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 р. за № 1095/14362).

Під дію цього Порядку підпадають операції з коштами, перерахованими митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі в розрізі митниць та кодів класифікації доходів бюджету.

Дія цього Порядку не поширюється на:

а) повернення помилково та/або надмірно перерахованих (унесених) платниками коштів на депозитні рахунки, відкриті на ім'я митних органів в органах Державного казначейства України за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення" (далі - депозитний рахунок 3734) як передоплата, або на відповідний рахунок, відкритий митним органом у вповноваженому банку за балансовим рахунком 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності" (далі - банківський рахунок 2603) як доплата або грошова застава;

б) повернення помилково та/або надмірно перерахованих (унесених) платниками коштів, сплачених шляхом надання митним органам податкового векселя;

в) виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (пункт 2 в редакції наказу Державної митної служби № 1083/405 від 01.10.2008).

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються. Заява подається не пізніше 1095 дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця.

Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 15, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного

Дата добавления: 2014-01-04