Перешкоди до подорожі

Існують причини, за яких людина не подорожує або робить це надзвичайно рідко. Ці причини можна назвати перешкодами до подорожі.

Для більшої частини населення перешкодами до подорожі є:

1. Вартість турпродукту. Споживач діє в умовах грошової обмеженості і при складанні бюджету вимушений передусім враховувати інші статті витрат (наприклад, предмети першої необхідності). Судження, що подорож є занадто дорогим задоволенням, можна розглядати як інтерпретацію думки про даремність туризму. При цьому вартість туристської поїздки є для туриста об’єктивною і принциповою причиною того, щоб залишатися удома.

2. Дефіцит часу. Багато людей не можуть залишити роботу заради подорожі.

3. Обмеження, пов’язані зі здоров’ям. Погане здоров’я або фізичні недоліки не дозволяють людині покинути свій будинок, примушують відмовитися від подорожі.

4. Життєвий цикл сім’ї. Батьки малолітніх дітей не подорожують часто через сімейні обов’язки та можливі незручності, пов’язані з переїздом. Самотня людина (вдівець), зазвичай, не подорожує через відсутність у поїздці попутника.

5. Дефіцит інтересу. Незацікавленість та незнання видів туристської діяльності і туристських напрямів, які можуть принести необхідну задоволеність від поїздки, часто перешкоджають подорожі.

6. Страх і безпека. Туристська поїздка передбачає зіткнення з чимось ‟новимˮ, що часто лякає туриста. Війни, безлади, негативні публікації у засобах масової інформації про конкретну місцевість підвищують у потенційного туриста страх і упередження відносно конкретного туристського напряму.

Досить сильний мотив до подорожі здатний здолати будь-які перешкоди, хоча вони і впливають на вибір виду відпочинку і туристського напряму. Проте, більшість туристів насилу долають такі бар’єри, як дефіцит інтересу, страх і безпеку, що підтверджують результати досліджень. Так, під час проведення дослідження респондентам запропонували завершити речення: ‟Середньостатистична сім’я виграла безкоштовний тур, але відмовилася від поїздки, тому що…ˮ. Аналіз результатів засвідчив, що 42 % опитаних відповіли, що сім’я хотіла відправитися у поїздку, але не змогла це зробити за такою з трьох причин: зайнятість на роботі, погане самопочуття, сімейні обставини. Також 26 % опитаних вказали, що сім’я не захотіла відправитися у подорож, вирішивши провести час вдома.

Результати опитування констатують, що одна частина населення вважає за краще залишатися удома, інша має певний страх перед майбутнім ‟випробуваннямˮ.

На перший погляд ці факти не такі вже суттєві. Проте сегмент ‟незадіянихˮ груп потенційних туристів є занадто широким, щоб його ігнорувати. Суттєву частину потенційних споживачів можна переконати, що поза їх будинком існує багато цікавих місць і об’єктів туристського призначення. З цією метою доцільно активізувати рекламну кампанію серед різних груп населення.

Аналіз причин, сприяючих виникненню дефіциту інтересу, розкрив конфлікт між бажанням пізнання ‟новогоˮ і потребою у безпеці. Для людини місце її проживання є гарантією надійності та безпеки за принципом: ‟Мій дім є моєю фортецеюˮ. Але постійне перебування у знайомому середовищі може викликати нудьгу і непереборне бажання змінити обстановку. Таким чином, людина може виявитися схильною до двох досить сильних мотивів: прагнення до безпеки і прагнення до пізнання, протиріччя яких необхідно ослабити. Цього легко досягти, запропонувавши споживачеві вибрати подорож знайомою місцевістю в компанії знайомих людей. Це приведе до того, що загроза безпеки з боку ‟невідомогоˮ буде відвернена, але сила пізнання і вражень від подорожі виявиться зниженою.

Таким чином, знання перешкод до подорожі (реальних і потенційних), їх виявлення і чітке формулювання є першими кроками на шляху розробки спеціальних заходів щодо послаблення, а також повного подолання їх дії.

Дата добавления: 2014-01-04