Асортимент зарубіжних автомобільних бензинів

Асортимент вітчизняних автомобільних бензинів

Бензини в Україні випускають відповідно до ДСТУ 4063-2001 (зі скасуванням в Україні ГОСТ 208477), ТУ У 00149943.501-98, ТУ У 320.00158764. 025-99 і ГСТУ 320.00149943.015-2000.

Автомобільні бензини за стандартом ДСТУ 4063-2001 (чин­ним від 01.07.2002) не етиловані, призначені для карбюратор­них автомобільних і мотоциклетних двигунів, а також дви­гунів іншого призначення. Залежно від октанового числа вста­новлено такі марки бензинів:

А-76 — з октановим числом за моторним методом не менше 76;

А-80 – з октановим числом за дослідним методом не менше 80;

А-92 — з октановим числом за дослідним методом не менше 92;

А-95 – з октановим числом за дослідним методом не менше 95;

А-98 – з октановим числом за дослідним методом не менше 98.

Приклад умовного позначення бензину у разі замовлення: ‘Бензин автомобільний А-80 за ДСТУ 4063-2001».

У більшості промислово розвинутих країн використовуються, в основному, дві марки бензинів — «Premium» з ОЧ/Д 97-98 і «Regular» з ОЧ/Д 90-94. У США, Англії і ФРН існує ще ере ганяє «Super» з ОЧ/Д 100-101, виробництво якої не перевищує 4-6 % від загального виробництва автомобільних бензинів. У багатьох країнах використовують бензин тільки однієї марки. Деталізовані вимоги до якості бензинів у більшості країн установлюються фірмовими або військовими специфікаціями. Технічні умови, що діють в державному масштабі, нормують лише загальні вимоги за найбільш важливими показниками.

У країнах Європейської економічної співдружності (EC) відповідно до стандарту EN 228:1993 встановлено мінімальні вимоги до ере ганяється бензинів марок «Premium» і «Regular», які регламентують детонаційну стійкість, обмежують вміст свин­цю, бензолу, сірки та фактичних смол. Крім того, залежно від тиску насиченої пари та фракційного складу, бензини поділяють на 9 класів випарності. Відповідно до цих вимог у всіх державах EC прийняті відповідні національні стандарти на ере ганяєтьс бензини. В національних додатках до міжнародного стандарту рег­ере ганяєть: допустимий вміст ере ганяєть сполук, а також вимоги до детонаційної стійкості та сезонні умови застосування бензинів певного класу випарності.

Так, у Німеччині розроблено стандарт DIN EN 228:1993, який відповідає мінімальним вимогам названого вище європейського стандарту і одночасно конкретизує національні вимоги до не-етилованих бензинів марок Super Plus, Super, Normal. Аналогічні стандарти прийняті й в інших країнах EC.

За національними специфікаціями США виробляються неети-ловані бензини марок «Regular», «Midgrade», «Premium» та «Super Premium». Головна їх відмінність від європейських у більш жорст­кій регламентації вмісту свинцю (не більше 0,0026 r/л) і сірки.

Дата добавления: 2014-01-04