Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні ознаки систем




Інформаційна технологія — це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує збір, зберігання, обробку, висновок і поширення інформації для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, підвищення їхньої надійності й оперативності.

ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ: ВЛАСТИВОСТЫ, СТРУКТУРА І КЛАСИФІКАЦІЯ

Під автоматизованою інформаційною технологією управління розуміється система методів і способів збору, нагромадження, зберігання, пошуку, обробки й захисти управлінської інформації на основі застосування розвиненого програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки й зв'язку, а також способів, за допомогою яких ця інформація надається користувачам.

Властивості, характерні автоматизованим інформаційним технологіям:

¾ дозволяють активізувати й ефективно використати інформаційні ресурси суспільства, що заощаджує інші види ресурсів;

¾ реалізують найбільш важливі, інтелектуальні функції соціальних економічних процесів;

¾ дозволяють оптимізувати й у багатьох випадках автоматизувати інформаційні процеси в період становлення інформаційного суспільства;

¾ забезпечують інформаційну взаємодію людей, що сприяє поширенню масової інформації. Інформаційні технології швидко асимілюються культурою суспільства;

¾ знімають багато соціальних, побутових і виробничих проблем, розширюють внутрішні й міжнародні економічні й культурні зв'язки, впливають на міграцію населення по планеті;

¾ займають центральне місце в процесі інтелектуалізації суспільства, розвитку системи утворення, культури й нових (екранних) форм мистецтва, популяризації шедеврів світової культури й історії розвитку людства;

¾ відіграють ключову роль у процесах одержання, нагромадження, поширення нових знань;

¾ дозволяють реалізувати методи інформаційного моделювання глобальних процесів, що забезпечує можливість прогнозування багатьох природних ситуацій у регіонах підвищеної соціальної й політичної напруженості, екологічних катастроф, великих технологічних аварій.

Структура конкретної автоматизованої інформаційної технології управління для своєї реалізації припускає наявність трьох компонентів:

· комплексу технічних засобів, що складає із засобів обчислювальної, комунікаційної й організаційної техніки;

· системи програмних засобів, що складає із системного (загального) і прикладного програмного забезпечення;

· системи організаційно-методичного забезпечення, що включає інструктивні й нормативно-методичні матеріали по організації роботи управлінського й технічного персоналу в рамках конкретної АІТУ забезпечення управлінської діяльності.

Для інформатизації суспільства й бізнесу необхідний широкий спектр програмно-апаратних засобів, у тому числі обчислювальної техніки й засобів зв'язку. Різні технічні засоби забезпечують прийом і передачу трьох основних видів інформації (мова, друкований текст, графіка) у статиці й динаміку з максимальним використанням трьох почуттів сприйняття людини (слух, дотик, зір). Прямо з людиною зв'язані відносно громіздкі пристрої, що забезпечують узгодження різноманітних людино-машинних вхідних і вихідних потоків інформації (дисплеї, клавіатури, «миші», джойстики й інші маніпулятори й багато чого іншого, включаючи електронні планшети й табло). Технічні засоби зв'язку забезпечують передачу інформації в зовнішнім діловому середовищі.

Програмні засоби забезпечують обробку даних і складаються із загального й прикладного програмного забезпечення й програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. До загального програмного забезпечення відносять операційні системи, системи програмування й програми технічного обслуговування, які надають сервіс для експлуатації комп'ютера, виявлення помилок при збоях, відновлення зіпсованих програм і даних. Прикладне програмне забезпечення визначає розмаїтість інформаційних технологій і складається з окремих прикладних програм або пакетів, називаних додатками. Ряд додатків можуть застосовувати всі користувачі, а застосування деяких додатків вимагає певного рівня кваліфікації проектувальника.

Розмаїтість технічних засобів й операційних систем змусили розроблювачів увести поняття платформи. Платформа визначає тип комп'ютера й операційної системи, на яких можна встановити використовувану інформаційну технологію. Модульність програмно-апаратних засобів - ключ до еволюційного розвитку систем. Міжнародні організації й великі фірми в області інформатики пропонують де-юре й де-факто стандарти на апаратні й програмні інтерфейси. Інтерфейс — це технологія спілкування з комп'ютером і взаємодії частин комп'ютера. Іншими словами, це сполучення частин засобів інформатики [інформації (даних), програм, апаратури], у якому всі інформаційні, логічні, фізичні й електричні параметри відповідають установленим стандартам. І саме через стандартизацію інтерфейсів забезпечується сумісність фахівця-функціонера з комп'ютером, тобто через стандарти інтерфейсу фахівець-функціонер може виконувати за допомогою комп'ютера певні дії (певну технологію) по перетворенню даних в інформацію. Таким чином, інформаційне середовище являє собою сукупність програмного й інформаційного забезпечення й певного стандарту інтерфейсу.

 

 

4. НОВА ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.

Автоматизовані інформаційні технології за способом реалізації в автоматизованій інформаційній системі діляться на традиційні й нові. Традиційні АІТУ існували в умовах централізованої обробки даних і до масового використання персональних комп'ютерів були орієнтовані головним чином на зниження трудомісткості процесів формування регулярної звітності. Нові інформаційні технології пов'язані з інформаційним забезпеченням процесу управління в режимі реального часу.

Нова інформаційна технологія — це технологія, що ґрунтується на застосуванні комп'ютерів, активній участі користувачів (непрофесіоналів в області програмування) в інформаційному процесі, високому рівні дружнього користувальницького інтерфейсу, широкому застосуванні пакетів прикладних програм загального й проблемного напрямку, використанні режиму реального часу й доступу користувача до вилучених баз даних і програмам завдяки обчислювальним мережам ЕОМ.

Закордонні фахівці виділяють п'ять основних тенденцій розвитку інформаційних технологій управління:

¾ зміна характеристик інформаційного продукту, що усе більше перетворюється в гібрид між результатом розрахунково-аналітичної роботи й специфічною послугою, надаваної індивідуальному користувачеві персонального комп'ютера;

¾ паралельна взаємодія логічних АІТУ, сполученню всіх типів інформації (тексту, графіки, цифр, звуків) з орієнтацією на одночасне сприйняття людиною за допомогою органів почуттів;

¾ ліквідація всіх проміжних ланок на шляху від джерела інформації до її споживача (наприклад, стає можливим безпосереднє спілкування автора й читача, продавця й покупця, співака й слухача, учених між собою, викладача й що навчається, фахівців через систему відеоконференцій, електронну пошту й т.п.);

¾ глобалізація інформаційних технологій у результаті використання супутникового зв'язку й всесвітньої мережі Internet, завдяки чому люди зможуть спілкуватися між собою й із загальною базою даних, перебуваючи в будь-якій крапці планети (провідна тенденція);

¾ конвергенція розвитку АІТУ, що полягає в стиранні розходжень між сферами матеріального виробництва й інформаційного бізнесу, у максимальній диверсифікованості діяльності фірм, взаємопроникненні різних галузей промисловості, фінансового сектора й сфери послуг.


Тема №2. Системи обробки економічної інформації

 

1.Поняття системи і її властивості

2.Поняття, роль і місце інформаційних систем в управлінні економічними об'єктами

3.Склад і структура ЕІС

 

1. ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ І ЇЇ ВЛАСТИВОСТІ

 

Поняття «система» широко використається в науці, техніці й повсякденному житті, коли говорять про деяку впорядковану сукупність будь-якого змісту. Система є фундаментальним поняттям як системотехніки, так і базових теоретичних дисциплін (теорії систем, дослідження операцій, системного аналізу й кібернетики). Система - це об'єктивна єдність закономірно зв'язаних один з одним предметів, явищ, відомостей, у також знань про природу, суспільство й т.п. Кожен об'єкт, щоб його можна було вважати системою, повинен володіти чотирма основними властивостями або ознаками (цілісністю й подільністю, наявністю стійких зв'язків, організацією й емерджентністю).

Цілісність і подільність. Система - це насамперед цілісна сукупність елементів. Це означає, що, з одного боку, система - цілісне утворення й, з іншого боку - у її складі чітко можуть бути виділені цілісні об'єкти (елементи). При цьому варто мати на увазі, що елементи існують лише в системі. Поза системою це в найкращому разі об'єкти, що володіють системно значимими властивостями. При входженні в систему елемент здобуває системно певна властивість замість системно значимого. Для системи первинним є ознака цілісності, тобто вона розглядається як єдине ціле, що складається із взаємодіючих частин, часто різноякісних, але одночасно сумісних.

Наявність стійких зв'язків. Наявність істотних стійких зв'язків (відносин) між елементами або (і) їхніми властивостями, що перевершують по потужності (силі) зв'язку цих елементів з елементами, що не входять у дану систему, є наступним атрибутом системи.

Організація. Ця властивість характеризується наявністю певної організації, що проявляється в зниженні ентропії (ступеня невизначеності) системи H(S) у порівнянні з ентропією системо формуючих факторів H(F), що визначають можливість створення системи.

Емерджентність. Емерджентність припускає наявність таких якостей (властивостей), які властиві системі в цілому, але не властиві жодному з її елементів окремо.

 

2. РОЛЬ І МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНИМИ ОБ'ЄКТАМИ

Економічна інформаційна система (ЕІС) - система, призначена для зберігання, пошуку й видачі економічної інформації із запитів користувачів. За допомогою ЕІС, на жаль, може перероблятися далеко не вся інформація, використовувана для управління об'єктом, оскільки на будь-якому підприємстві циркулюють величезні інформаційні потоки, що грають важливу роль у прийнятті рішень, але обробка яких за допомогою комп'ютерів неможлива. Причина цього полягає в складності структуризації інформації й формалізації процесів її переробки.

В багаторівневій ієрархічній системі управління (наприклад, гнучкою виробничою системою) виділяють звичайно три рівні: рівень управління роботою встаткування й технологічних процесів, рівень оперативного управління ходом виробничого процесу й рівень планування робіт.

На кожному з рівнів виконуються роботи, у комплексі забезпечуючі управління. Ці роботи прийнята називати функціями. Залежно від цілей можна виділити функції різного ступеня спільності. Типовими є наступні функції: планування, облік, аналіз і регулювання. Розглянемо їхній зміст, тому що згодом всі вони повинні бути трансформовані в комп'ютерні програми.

Взаємозв'язок між рівнями управління й здійснюваними ними функціями по обсязі виконуваних робіт представлена в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Взаємозв'язок функцій і рівнів управління

Рівень управління Планування Облік Аналіз і регулювання
Вище керівництво Середній рівень Оперативне управління Значне Помірне Незначне Відсутній Значний Значний Значне Помірне Відсутній

 

Первісно більшість ЕІС забезпечували лише оперативний рівень управління: обробку рахунків, облік товарів і матеріалів, розрахунок заробітної плати, обробку замовлень й ін. Згодом стали розроблятися системи, що забезпечують виконання розрахунків на середньому рівні: розрахунки квартальних, місячних і річних планів випуску продукції, складання планів збуту продукції й т.д.

Сучасні ЕІС здатні надавати й обробляти інформацію для всіх рівнів управління. Особливий інтерес для вищого рівня управління представляють експертні системи, здатні обробляти орієнтовну інформацію й на цій базі розробляти прогнозні плани.

Зміни, що відбуваються, у сучасному суспільстві викликають необхідність удосконалювання систем управління, перемикання основної уваги з оперативного на стратегічне управління, орієнтоване в майбутнє. Це відповідає переміщенню центра ваги до вершини інформаційної піраміди.

 

3. СКЛАД І СТРУКТУРА ЕІС

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1190; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.026 сек.