Визначення предмету курсу. Положительная роль пены, а именно пенообразования - в производстве высокопористых строительных и теплоизоляционных материалов (пенобетон

Применение пен

Положительная роль пены, а именно пенообразования - в производстве высокопористых строительных и теплоизоляционных материалов (пенобетон, пеностекло), пластических масс (пенопласты), при обогащении полезных ископаемых (пенная флотация). Отрицательная роль пен – пенообразование в нагревательных котлах паровых машин может нарушить работу теплоэнергетических установок; затрудняет упаривание жидкости; мешает работе стиральных машин (поэтому стиральные порошки для машин содержат большое количество неионогенных ПАВ, которые являются более слабыми пенообразователями по сравнению с алкилсульфатами, особенно при повышенных температурах).

Розвиток будь-якого регіону і країни в цілому залежить від економічного, природно-ресурсного і трудового потенціалу, тобто він залежить від наявних продуктивних сил. Вони є національним багатством, визначають перспективу і можливий рівень його соціально-економічного розвитку.

Предмет курсу - просторова організація продуктивних сил, вивчення якої здійснюється на різних рівнях (населений пункт, адміністративний район, область, економічний район тощо). Елементи просторової організації продуктивних сил (природні ресурси, людський і трудоресурсний потенціал, галузеві і міжгалузеві комплекси, наявна територіальна інфраструктура, регіональні системи господарювання) є об'єктами вивчення науки розміщення продуктивних сил і регіональної економіки. Спектр і склад продуктивних сил постійно розширюються. Сьогодні до продуктивних сил відносять: науку, інноваційні процеси, методи прогресивної організації праці, інформацію та інші елементи. Головною продуктивною силою залишається людина, яка створює матеріальні блага і споживає їх.

Регіональна економіка як просторова організація продуктивних сил має вивчатися у тісному взаємозв'язку з проблемами формування ефективної державної регіональної економічної політики й розвитку міжрегіональних та зовнішньоекономічних зв'язків. Вивчення курсу «Регіональна економіка» дає змогу оволодіти закономірностями та факторами сучасного розміщення продуктивних сил як національного багатства, особливостями територіального господарювання, сформувати перспективи регіонального розвитку, прийняття довгострокових рішень щодо розміщення продуктивних сил. На розвиток продуктивних сил впливають такі фактори, як нерівномірне розміщення продуктивних сил, природно-ресурсного потенціалу, кліматичні умови, шляхи сполучення (доставка матеріально-сировинних ресурсів і готових товарів до споживачів), паливно-енергетичне забезпечення тощо.

1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін

У регіональній економіці для розміщення продуктивних сил найважливішим є економічна ефективність виробництва та забезпечення споживача якісними продуктами і товарами. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає закономірності територіальної організації виробництва. Її головне завдання - раціональний розвиток і досягнення високої продуктивності суспільної праці шляхом залучення до трудової діяльності джерел трудових ресурсів, які можна використати в соціально-економічному розвитку.

Наука про розміщення продуктивних сил взаємодіє з широким колом інших наук. Вона належить до економічних наук, в основу яких покладені результати наукових досліджень природничих, географічних, геологічних і технічних наук.

Наука і практика розміщення продуктивних сил мають першочергове значення для територіального планування і формування цільових галузевих і територіальних комплексних програм. Регіональна економіка і її продуктивні сили тісно пов'язані з економічною теорією. Вона широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік: фінансів, економіки праці, економіки природокористування, історії народного господарства, економічної статистики, економічної кібернетики, економічної і соціальної географії, картографії тощо. В основу теорії розміщення продуктивних сил покладено загальні економічні закони, виходячи з яких досягається оптимальний економічний та соціальний ефект при мінімальних витратах. Найзагальнішим законом, що визначає характер розміщення продуктивних сил, є закон ефективного використання суспільної праці, згідно з яким найвища продуктивність праці забезпечується завдяки зниженню затрат праці на подолання просторового розриву між окремими елементами виробництва, за рахунок чого можна значно збільшити обсяги перевезення готової продукції між товаровиробником і її споживачем.

Поряд з економічною теорією теорія розміщення продуктивних сил вимагає всебічного врахування інтересів як суспільства в цілому, так і його членів, зокрема збереження навколишнього середовища і природних ресурсів. Завдання наукових досліджень - всебічно обґрунтувати необхідність збалансування розміщення продуктивних сил, що сприятиме досягненню економічної незалежності країни, зростанню добробуту населення, зміцненню могутності України.

Основні напрями економічного аналізу, пропорцій і закономірностей відтворення виробництва, динаміки і факторів його зростання подані в визначеній системі показників економічної статистики. На основі статистичних даних аналізують і оцінюють: показники рівня, структури, динаміки і ефективного розвитку економіки, її збалансованості і пропорційності з метою виявлення можливостей і резервів стратегічних напрямків розвитку. Завдання статистики - розкрити економічні можливості в розвитку продуктивних сил країни, знайти оптимальне їх розміщення, ефективно використовуючи економічний і природно-ресурсний потенціал.

Навчальна дисципліна «Регіональна економіка» тісно пов'язана з усіма іншими галузевими економічними науками.

1.3 Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"

Метод (під грецьк. metodos - шлях дослідження або пізнання, теорія пізнання) - це засіб побудови і обґрунтування систем суспільних знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. Методи науки — це способи пізнання дійсності і послідовний планомірний шлях встановлення істини. Сукупність методів, що застосовуються у дослідженнях, називається методологією. Ґрунтуючись на принципах і закономірностях матеріалістичної діалектики (закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення тощо), народне господарство розглядають як систему, що складається із підсистем їх розвитку і перспективи. Метод курсу побудований на матеріалістичній діалектиці. Діалектика як метод — реальна логіка творчого мислення, зорієнтована на розкриття і спроби вирішення суперечностей. Матеріалістична діалектика відображає дійсність, життєвий досвід, який базується на реальній основі, певному відрізку історичного процесу.

Історичні факти є основою всякої науки, джерелом її існування і розвитку. Сукупність наукових дослідів в розвитку і розміщені продуктивних сил становить систему комплексного підходу до її вивчення, оцінки і перспективного розвитку.

До цієї системи методів належить: аналітичний і порівняльний метод, балансовий метод, та інші методи, які будуть висвітлені в окремому розділі.

Поглиблення взаємозв'язку наук приводить до їх взаємопроникнення, використання наукових новин однієї галузі в інших, що збагачує науку, розширює масштаби її територіального застосування.

Методологія розробки теоретичних і прикладних завдань щодо розвитку економіки регіонів і розміщення продуктивних сил передбачає дослідження і охоплює такі етапи:

- програмний - обґрунтування програми виконання певного завдання чи проекту — його мети, очікуваних результатів, виконавців, складання кошторису, джерел фінансування тощо;

- інформаційний - збирання та обробка інформації, складання паспортів досліджуваних об'єктів;

- аналітичний - аналіз одержаної інформації, її систематизація та інтерпретація з метою отримання наукових і практичних результатів;

- модельний, який включає розробку системи моделей прогнозування і планування для різних рівнів управління;

- алгоритмічний - визначення чіткого порядку вироблення конкретних рішень щодо розміщення продуктивних сил у взаємозв'язку з існуючим територіальним економічним потенціалом;

- концептуально-конструкторський - розробка концепції, проектів, програм, опрацювання прикладних рішень, одержання пошукового результату.

Об'єкти господарства функціонують не ізольовано, а є елементами системи розміщення продуктивних сил. Системний підхід — це напрям методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об'єктів як відповідних систем. Системний підхід орієнтує дослідження на розкриття об'єктів в цілому, виявлення багатосторонніх їх зв'язків і приведення їх в єдину обґрунтовану теоретично-практичну систему. Завдання системного підходу до розвитку продуктивних сил полягає в тому, що послідовно вивчають і визначають всі основні фактори розвитку території і можливої її перспективи. С истемний аналіз дозволяє порівнювати різні варіанти розв'язання проблем удосконалення розміщення виробництва і обрати кращі для практичного використання з погляду інтересів регіонів і держави в цілому.

Методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил і регіональну економіку сформували основоположники ринкової теорії розміщення виробництва: І. Тюнен, А. Вебер, А. Гетнер, А. Льоні, В. Крісталлер, У. Ізард, Дж.Чорлі, П. Хаччет та ін.

Розвиток науки про розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, її становлення в Україні відбувся під керівництвом академіка В. Вернадського. У центрі уваги вчених були проблеми впливу природних умов і ресурсів на економічний розвиток, обґрунтування доцільності залучення нових ресурсів у господарський обіг, проблеми спеціалізації і комплексного розвитку території, економічного районування.

Сучасні науковці працюють над вдосконаленням методологічних основ регіоналізації економіки і розміщення продуктивних сил, спираючись на досягнення попередніх поколінь науковців-дослідників. Вагомий внесок у теорію регіоналізації економіки і розміщення продуктивних сил зробили вчені: О. Алімов, П. Ващенко, К. Воблий, О. Діброва, С. Дорогунцов, М. Долішній, Б. Данилишин, Ф. Заставний, М. Паламарчук, М. Пістун, Ю. Пітюренко, В. Поповкін, О. Шаблій, Я. Жупаньсь-кий, М. Чумаченко, В. Симоненко, Я. Фащевиця, Я. Степаненко та ін.

В умовах обмеженості ресурсної бази економічного зростання ведеться активний пошук найбільш прийнятних форм організації виробництва і розвитку соціальної сфери. В основу сучасної теорії регіоналізації економічної політики покладена модель забезпечення сталого її розвитку. Концепція сталості передбачає досягнення збалансування економічної, соціальної та екологічної складових регіональної господарської системи. Вона має передбачити:

- ефективне відтворення ресурсної бази виробництва та природокористування;

- раціональне використання трудового, виробничого і соціального потенціалів;

- здійснення структуризації господарських комплексів відповідно до нових умов соціально-економічного розвитку території;

- формування ефективної моделі ринкового господарювання, здатної до підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників

Для вирішення цих завдань необхідно подолати наслідки соціально економічної кризи, остаточно адаптувати народногосподарський комплекс до ринкових умов. Отже, вирішення завдань прикладного напрямку залежить від сформованості методологічних засад.

1.5. Завдання курсу "Регіональна економіка"

Раціональне розміщення продуктивних сил є головною складовою частиною регіональної економіки. На основі розвитку і посилення регіоналізації економіки визначаються комплексні завдання науки про ефективне і раціональне розміщення продуктивних сил. Вони зводяться до: вивчення територіального поділу праці, кооперації і спеціалізації регіонів; вдосконалення внутрішньо- і міжрегіональних транспортно-економічних зв'язків; раціонального використання трудових ресурсів; забезпечення умов для трудової діяльності, побуту, оздоровлення і відпочинку населення; охорони довкілля, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу.

Головне завдання навчального курсу надання студентам системних знань з теоретичних і прикладних питань регіональної економіки і регіонального розвитку; обґрунтування регіонального підходу до управління соціально-економічним розвитком територій; поглиблення знань про об'єктивну необхідність раціонального й ефективного використання природних науково-виробничих та людських ресурсів регіонів країни, охорони довкілля; засвоєння принципів раціонального природокористування; понять про екологічний моніторинг, екологічні норми та стандарти; вивчення специфіки господарського механізму управління процесом природокористуванням та природоохоронними процесами; знань про формування ефективної державної регіональної політики. Оволодіння майбутніми економістами практичними навичками щодо регіонального управління вимагає базових знань з курсу регіональної економіки.

Регіональна економіка має розвиватися динамічно, постійно збагачуватись новими ідеями і концепціями, методологічними і методичними розробками, рекомендаціями практичного спрямування. Навчальний курс має сприяти формуванню бачення напрямів і шляхів створення високо конкурентної соціально-орієнтованої ринкової економічної системи. Виходячи з наведеного, потрібно вважати першочерговими такі завдання:

- Оволодіння студентами методикою ефективного реформуван­ня національної економіки, розуміння необхідності структурної її трансформації, яка пов'язана із зміною співвідношень між сек­торами і галузями економіки на користь споживчого сектора та соціальної інфраструктури. Розуміння студентами напрямків, форм і методів структурної трансформації національної економіки через оптимізацію розміщення її продуктивних сил - невід'ємний елемент сучасної фахової підготовки економістів.

- Формування у молодих спеціалістів розуміння системи взаємозв'язків, зокрема, між: особливостями розвитку і розміщення продуктивних сил та рівнем соціально-економічного розвитку регіонів з одного боку, та національною економічною безпекою - з другого. Залежність України від імпорту енергоносіїв та споживчих товарів створює реальну загрозу економічній безпеці держави. Озброєння майбутніх спеціалістів новітнімизнаннями щодо тенденцій регіонального розвитку, досягнень регіональної економічної політики країн світу з оцінкою можливостей їх використання у вітчизняній практиці.

Дата добавления: 2014-01-04