Нормативний метод планування. Класифікація норм і нормативів

Суть нормативного методу планування полягає у використанні сукупності норм і нормативів при розрахунку показників індикативного плану. Норма – це абсолютна величина гранично допустимого розміру витрат матеріального ресурсу (тобто, сировини, палива), а також витрат живої праці на виготовлення одиниці продукції. Норматив – відносний показник, що характеризує міру використання знарядь праці, предметів праці, витрат живої праці.

Норми та нормативи бувають:

1. Техніко-економічні норми, породжені конкретними технологічними процесами, що фіксуються у відповідних документах. До них відносяться норми витрат і запасів сировини, матеріалів, палива і енергії, норми витрат праці, норми потреби в устаткуванні і ін.

2. Особливу роль у плануванні відіграють соціально-економічні норми і нормативи, які включають такі три групи:

• норми і нормативи споживання товарів;

• норми і нормативи споживання платних послуг;

• норми і нормативи розвитку матеріальної бази соціальної інфраструктури.

Норми та нормативи споживання товарів передбачають раціональні норми споживання основних продуктів харчування, виробів легкої промисловості у розрахунку на одну особу, а також норми раціонального забезпечення предметами культурно-побутового та господарського призначення.

Норми та нормативи споживання платних послуг – це система оцінки рівня споживання однією людиною окремих видів послуг, що побудована на науково-обґрунтованих розрахунках раціонального споживання.

Серед норм та нормативів забезпечення населення матеріальною базою інфраструктури виділяють нормативні параметри розвитку пасажирського транспорту, мережі закладів освіти, охорони здоров’я, побутового обслуговування тощо.

3. Економічні (норматив рентабельності, ефективності інвестицій). У ринкових умовах господарювання кожна господарська одиниця, що функціонує не за рахунок державних ресурсів та коштів, самостійно встановлює для себе нормативи економічної ефективності. У той же час для державних підприємств та закладів, а також для заходів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, діють норми економічної ефективності, встановлені державою. Наприклад, норматив економічної ефективності державних капіталовкладень.

4. Екологічні норми та нормативи (наприклад, норма викиду шкідливих речовин у повітря).

Уся система норм та нормативів повинна відповідати наступним принципам:

1) Наукової обґрунтованості. Згідно з цим принципом, соціально-економічні, екологічні норми та нормативи розроблюються та затверджуються на державному рівні.

2) Норми та нормативи повинні періодично переглядатися (кожні 5 років) та відповідати розвитку техніко-економічного прогресу.

Рекомендована література

1. Закон України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» №3205-IV від 15.12.2005 р.

2. Закон України „Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України” від 23.03.2000 року.

3. Закон України «Про ліцензування окремих видів підприємницької діяльності» від 01.06.2000 р.

4. Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 №98/96-ВР.

5. Закон України «Про підприємництво».

6. Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва» від 27 грудня 2001 року №1764.

8. Постановление Кабинета Министров Украины № 89 от 2 апреля 1995 года «О предоставлении населению субсидий для возмещения расходов на оплату жилищно-коммунальных услуг».

9. Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію».

10. Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти від 28 березня 2008р.№274.

11. Бабашкина А.М. Государственное регулирование национальной экономики. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 480 с.

12. Бункина М.К. Национальная экономика: Учебное пособие. – М.: Палеотип, 2002. – 487 с.

13. Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие. – М.: Издательский дом «Дашков и К⁰», 2001.

14. Волочкова Л.Т. Планирование социально-экономического развития: Теория, методология, организация. Учебное методическое пособие. – СПб, 1999.

15. Гейко Л.М., Марущак В.П. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – О., 2006. – 110 с.

16. Градов А.П. Национальная экономика: Курс лекций. – СПб: Специальная литература, 1997.

17. Гриньова В.М., Новікова М.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. – Х.: Видавничий дім «ІНЖЕК», 2004. – 756 с.

18. Дворядкина Е.Б. Национальная экономика. – Екатеринбург, 2000. – 130 с.

19. Державне регулювання економіки / За ред. І.Р. Михасюка. – Л.: «Українські технології», 1999. – 640 с.

20. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.

21. Дідівська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посібн. – К.: Знання-Прес, 2002. – 214 с.

22. Егоров В.В., Парсаданов Г.Л. Прогнозирование национальной экономики. – М.: Высшая школа, 2002. – 304 с.

23. Кучеренко В.Р., Карпов В.А., Кузнецов Э.А. Основы государственного регулирования экономики/ Учебное пособие. – Одесса: Астропринт, 2001. – 157 с.

24. Лобкович Э.И. Национальная экономика: цели и результаты. – Минск: НКФ «Экоперспектива», 1996. – 26 с.

25. Орешин В.П. Государственное регулирование национальной экономики: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 1999.

26. Парсаданов Г.А., Егоров В.В. Прогнозирование национальной экономики. – М. Высшая школа, 2002. – 304 с.

27. Пухтаєвич Г.О. Аналіз національної економіки: Навчальний посібник. – К.:КНЕУ, 2005. – 254 с.

28. Савруков Н.Т. Национальная экономика: Конспект лекций. – СПб.: Политехника, 1999.

29. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2000.

30. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: Вікар, 2003.

31. Турецкий О.А. Национальная экономика и ее регулирование. – О.: СМИЛ, 2002. – 380 с.

32. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 435 с.

Дата добавления: 2014-01-04