Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Основні природоохоронні принципи

Найважливіші аспекти екологічної політики знайшли відображення у ряді статей (41, 50, 85) [Конституція України, 1996] Конституції України та інших важливих документах. Так у законі України про охорону навколишнього природного середовища зазначається, що основними принципами охорони навколишнього природного середовища є: «пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, платність за використання природних ресурсів та стягнення плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів» [Закон України, 1997, 11-78]. Тільки на основі цього закону в 1996-1997 рр. в Україні було призупинено екологічно небезпечну діяль­ність 583 підприємств, 10024 транспортних засобів, притягнуто до адмі­ністративної відповідальності 32,2 тис. посадових осіб і громадян.

Для вирішення проблем навколишнього середовища необхідно сформулювати принципи, які ляжуть в основу наукових розробок і практики створення єдиної системи управління процесами, що відбуваються в навколишньому природному середовищі. При розробці принципів екологічної політики слід враховувати, що суперечності між суспільством і природою, людиною і навколишнім середовищем об'єктивні й існували завжди, щоправда у формах, специфічних для кожного способу виробництва.

До основних природоохоронних принципів можемо віднести наступні: історизму, системності, суспільної доцільності, біосферизму, адаптації, планетарної єдності, стійкого розвитку і екологічної безпеки.

Принцип історизму. Пошук вирішення проблеми навколишнього природного середовища включає врахування історичної послідовності розвитку відносин між суспільством і природою, людиною і навколишнім середовищем. Слід також прагнути до об'єктивної оцінки вимог, що змінюються, які ставляться до стану навколишнього середовища суспільством, колективом, окремою особою. Ефект від раціоналізації природокористування і розвитку навколишнього середовища не завжди може бути виражений у вартісних показниках. Він може бути настільки віддалений від нас у часі, що подібні підрахунки просто не матимуть сенсу.

Організація природоохоронної діяльності потребує вивчення історії природних об'єктів і систем. Показовою є щодо цього ситуація у При-каспії, яка багато в чому пов'язана з тим, що господарська діяльність у цьому регіоні була зорієнтована на необоротне зниження рівня Каспію. Трансгресія, що почалася в 1978 р., — за п'ять років рівень моря піднявся майже на 2 м — завдала значних втрат, яких можна було, принаймні частково, уникнути. У зоні затоплення виявилися місця скидання токсичних відходів і низькі ділянки, забруднені нафтопродуктами. Заплановані захисні заходи — скидання води в затоку Кара-Богаз-Гол і в найближчу западину — також потребують проробки з урахуванням циклічності коливань рівня Каспію, який, можливо, почне падати десь у наступному десятилітті.

Принцип суспільної доцільності. Практика вирішення проблеми охорони навколишнього середовища показує, що спроби подолати її шляхом реалізації відособлених економічних, технологічних та інших програм не виправдовують себе. Так, для того, щоб звести до мінімуму процес забруднення навколишнього середовища, потрібно постійно збільшувати витрати у геометричній прогресії і навіть за цих умов забрудненість у ряді регіонів зросте. Це свідчить про те, що політика збільшення асигнувань на такі цілі — лише частина комплексної програми заходів у цій галузі. Є велика вірогідність зіткнення в майбутньому з подальшим збільшенням вкладень у природоохоронні заходи, які не супроводжуватимуться підвищенням їх ефективності.

Не є виходом і такий підхід, як збільшення плати за використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього середовища. Ці заходи знову ж таки слід розглядати як частину комплексних зусиль у даній галузі. Не можна забувати, що велика група підприємств не в змозі зараз перейти до оплати за користування ресурсами через відсутність потрібних коштів. Те ж можна сказати і про систему штрафів за забруднення середовища, що вступає в суперечність з необхідністю випуску продукції потрібної якості й кількості.

Екологічна політика повинна, мабуть, мати своєю метою, крім усього іншого, таке розміщення промислового виробництва, яке дозволило б враховувати використання підприємством «А» відходів підприємства «В», відходів підприємства «В» підприємством «С» і т. д. Це сприятиме істотному зниженню витрат на охорону природи за підвищення ефективності останньої. Застосування принципу суспільної доцільності дуже важливе при проектуванні та будівництві нових підприємств, модернізації старих, при випуску нових найменувань продукції, вирішальна роль у визначенні якої має належати суспільству. Гадаємо, що необхідність такого підходу визначається тим, що, по-перше, використання економічних методів дає надто великий простір для довільного тлумачення отриманих результатів. По-друге, досить часто доцільність економічна вступає в суперечність з екологічною доцільністю прийняття того чи іншого народногосподарського рішення.

Може трапитись і так, що оцінка стану екологічності з позицій галузі «А», не виявиться такою, якщо розглядати її з позиції галузі «В». Так, будучи раціональним з точки зору підвищення ефективності використання сировини і зниження забруднення навколишнього середовища з позицій міського будівництва, процес негативно позначиться на виробництві сільськогосподарської продукції, оскільки відбудеться вилучення цінних (з точки зору розвитку сільського господарства) територій. Отже, при вирішенні питання про розміщення промисловості необхідно ввести додаткові обмеження, враховуючи, що по суті справи продовольча проблема також до деякої міри належить до проблем навколишнього середовища.

Таким чином, в основу проблеми раціонального природокористу­вання має бути покладено не економічний, а соціальний критерій доцільності. «Останній включає в себе два ступені досліджень: визначення соціальних норм природокористування і розробку комплексної програ­ми реалізації встановлених норм».

Принцип системності (всезагальності зв'язку явищ). У природі ми незмінно маємо справу зі складними системами, компоненти яких пов'язані взаємодією з позитивними і негативними зворотними зв'язками. Для характеристики просторово-часової організованості взаємодії суспільства і природи ключову роль відіграють ідеї системності. Цей принцип має об'єктивну основу. «Суспільство — природа» виступає як система перш за все завдяки генетичному зв'язку форм руху матерії, адаптації живої матерії до умов нашої планети. Системність природних об'єктів потребує розгляду кожної проблеми як частини більш загальної, кожного одиничного чинника — у взаємозв'язку з іншими чинниками, які так чи інакше модифікують його дію. У цьому плані можна стверджувати, що серед інших принципів діалектики принципу всезагального зв'язку явищ «поталанило» найбільше, бо саме він став основоположним при розгляді екологічної проблеми.

Системний підхід до проблеми взаємодії суспільства і природи полягає у з'ясуванні як системоутворюючих чинників, так і в аналізі багаторівневої структури цієї взаємодії. Дослідження взаємодій всередині системи «суспільство — природа» слід здійснювати і з боку природи і з боку суспільства. Логіка такого підходу випливає з діалектики єдності природи і суспільства. Складність «двобічного» аналізу і одержання «сукупного» результату визначається тим, що кожна з цих підсистем функціонує за своїми законами, які принципово відмінні один від одного. Йдеться про природні і соціальні закони, які вивчаються при­родничими і суспільними науками, що використовують різні поняття, одиниці виміру і т. д. [Бганба-Церера, 1993, 6]. Тут важливого методологічного значення стосовно взаємодії елементів системи «суспільство — природа» набуває думка В. Вернадського, який писав: «Ми не вміємо всі їх звести до цієї єдиної одиниці, не можемо однією одиницею, наприклад, виразити видобуток металу і пального. А тим часом необхідно і можливо звести до єдиної одиниці все... Тільки за цієї умови можна підійти до картини природи, що оточує людину» [Вернадский, 1928]. Спроби розробити таку одиницю робив ще у минулому столітті С. Подолинський [Подолинський, 1997]. Він намагався пов'язати фізичне вчення про енергію і економічне вчення. Цю проблему досліджували також А. Ферсман і Н. Федоровський, відомі американські вчені

Г. і Е. Одуми [Одум, 1978]. Ключ до прогресу вченими вбачався у визначенні умов «сумісності соціального розвитку з можливостями цього середовища», що забезпечить цей розвиток. І хоча далі йдеться про те, що соціоекологія формується як наука про закони взаємодії суспільства і природи в межах цілісної соціоприродної системи, дослідження ведеться в межах принципу всезагального зв'язку явищ і системного підходу.

Таким чином, соціально-екологічна методологія дає раціональний підхід до кількісного виміру взаємних зв'язків у системі «суспільство — природа». Системоутворюючими елементами природи, що оточує нас, є: атмосфера, гідросфера, літосфера і біосфера. Вони взаємозв'язані й взаємозумовлені. Між ними відбувається збалансований колообіг речовин, рушійною силою якого є сонячна енергія, «жива речовина» (В. Вер-надський) — найбільш тендітний елемент підсистеми, з яким пов'язана більшість проблем охорони навколишнього середовища. Поміж природою і суспільством виникає речовинно-енергетичний інформаційний обмін, як це має місце і всередині самих підсистем.

Проте рушійні сили, що викликають цей обмін, різні. Якщо в підсистемі «природа» діють природні сили, то в підсистемі «суспільство» — соціально-економічні. За їх взаємодії виникає складна система соціально-екологічних, економічних відносин. Прямі й зворотні зв'язки цих двох підсистем реалізуються безпосередньо через людину, її біологічні зв'язки з природою і через суспільні, соціально опосередковані зв'язки, через виробничу діяльність людини.

Людина — не просто природна, а соціоприродна істота, яка пов'язує неорганічну і органічну форми руху матерії з соціальною. Як живий організм, вона є невіддільною частиною природи, біосфери, зв'язана з нею. Людина знаходиться у безпосередній залежності від навколишнього середовища, від природного співтовариства, що склалось, від живої речовини біосфери. Проте в цій формі матеріальних, екологічних відно­шень вона підкоряється природним законам біосфери. Порушення їх може призвести до незворотних процесів.

Як істота соціальна, людина живе в суспільстві й впливає на природу через нього і, в першу чергу, через реалізацію своєї трудової функції. Саме «виробництво» — це той «стикувальний вузол», де з'єднуються дві підсистеми: «природа» і «суспільство». Вони як усередині, так і між собою об'єднані єдиним началом — речовинно-енергетичними потоками.

До недавнього часу взаємодія суспільства і природи складалась в основному стихійно в процесі зростаючого споживання людьми при-

родних ресурсів для задоволення все нових людських потреб. Сьогодні так уже не може продовжуватись, оскільки потрібен свідомий контроль і регулювання соціального розвитку, включаючи сферу відносин людей з природним середовищем, що їх оточує.

.Якщо розглядати природу і суспільство як складові єдиної системи, то можна стверджувати, що їх розвиток підпорядкований як загальним для всієї системи, так і специфічним, притаманним кожній підсистемі законам. При цьому природні закони мають більш універсальний характер, оскільки багато з них діють і в суспільстві [Бганба-Церера, 1993]. Тому життєздатною може бути лише та суспільно-економічна система, закони якої не вступають у нерозв'язні суперечності із законами природи.

Тут суттєвими є, звичайно, діалектика потреб і виробництва, характер потреб і особливостей їх задоволення. Досить продуктивною в цьому плані є думка Е. Гірусова [Гирусов, 1983], який вважає, що у структурі матеріальних потреб людини первинними є екологічні потреби, тобто ті, які задовольняються природними благами в їх натураль­ному стані. Сюди належать потреби у повітрі, воді, просторі. Крім того, сюди слід віднести зумовлені біологічними особливостями людини потреби в певних температурних, радіаційних, шумових та інших параметрах природного середовища. Інші матеріальні потреби, задоволення яких пов'язане з переробкою природної речовини і енергії, не кажучи вже про специфічні соціальні і духовні потреби особистості, що підносяться над цими екологічними потребами, але без їх нормального за­доволення втрачають сенс. Екологічні потреби вплітають людину, як особливий елемент, у систему природних взаємозв'язків і взаємозалежностей, що характеризують природу як цілісність. Але, «незалежно від того, чи входять ті або інші зміни природи в мету перетворюючої діяльності суспільства, чи є її супутними наслідками, вони приводять до своєрідної соціалізації природи. Утвердження суспільного в природному відбувається не тільки в продукті виробництва, а в усьому природному середовищі проживання людини» [Бганба-Церера, 1993].

Принцип комплексності. Якщо ми говоримо про стійкість системи, наприклад, до температурних коливань, то слід мати на увазі, що вона залежить від волого- і мінералозабезпечення і навпаки. Коли йдеться про забруднення, то спільна дія різних забруднювачів суттєво відрізняється від дії кожного з них окремо. Обговорюючи проблему глобальної зміни клімату в результаті накопичення в атмосфері оксиду вуглецю та інших парникових газів, можна допуститись прорахунків із серйозними політичними і економічними наслідками, якщо прогнозувати потепління без детального розгляду всієї системи позитивних і негативних зворотних зв'язків.

Сукупність змін у природі має певну межу, після чого природа втрачає свою здатність до самовідновлення і саморегуляції. Це, якщо не вжити спеціальних заходів, загрожує повним порушенням її внутрішніх взаємозв'язків і одночасно деградацією самого суспільства, що внесло такі зміни. Тому сучасне суспільство має внести суттєві корективи в розуміння суспільного прогресу, включивши до нього збереження і відтворення довкілля як природної основи власного буття: суспільний рух, що руйнує свою природну основу, є регрес. Свій закінчений вираз ці корективи можуть одержати лише в цілеспрямованих змінах у методах впливу на природу і її перетворення, в принципах господарювання.

Проте, якими б глибокими і конструктивними не були ці корективи, вони не можуть знищити суперечності єдності природи і суспільства. У межах існування природи і суспільства як складових однієї системи розв'язання суперечності, що є між ними, зводиться до її постійного подолання і відродження в новому, можливо, більш глибокому вигляді. З цього випливає, що суперечлива єдність природи і суспільства, за­лишаючись такою в принципі, не є закляклим станом їх взаємодії, а перебуває у безперервному русі, розвитку.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Суперечності у формуванні принципів екологічної політики | Лекція 3: Принцип розвитку, принцип планетарної єдності, принцип пріоритету екологічної безпеки
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 3852; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.