Конспект лекцій

Ч1 Структура української залізниці, основні колії, вузли. Виробничий розподіл залізничних шляхів. Сучасний стан залізниці та політика уряду в цій галузі. Україна в якості транзитної держави, перспективні напрямки розвитку. Наявні основні магістралі та їх стан, автотранспортні вузли. Державна політика в галузі автомобільного транспорту. Основні порти України, їх класифікація та призначення. Сполучення, стисла характеристика українського флоту та його перспектив. Україна в міжнародній системі річкового сполучення та внутрішні перевезення. Судноплавні річки та порти, сполучення “ріка-море”. Державна політика в сфері річкових перевезень.Основні показники роботи залізничного транспорту України

Залізничний транспорт - трудомістка галузь. Продуктивність праці на залізничному транспорті нижча, ніж на трубопровідно­му, морському та повітряному транспорті (але вище, ніж на автомобільному). У середньому на 1 км експлуатаційної довжини за­лізниць приходиться майже 14 чоловік, зайнятих на перевезенні.

Сьогоднішні недоліки - це і невисокий рівень якості транс­портних послуг, що надаються клієнтам.

Протяжність залізничної сітки України 22,8 тис. км. Парк те­пловозів складає 4 017, а електровозів - 1 930. Діючий локомо­тивний парк забезпечує середню дільничну швидкість вантаж­них потягів - 33,7 км/год, а пасажирських - 47,1 км/год. Сере­дня технічна швидкість поїздів вища дільничної приблизно на 15-20 км/год.

Парк вантажних вагонів (202 767) складається в основному з чотирьохосьових вагонів переважно металевої конструкції ван­тажопідйомністю 65-75 т. В структурі парку переважають напівваґони (41,7%), платформи (10,8%) цистерни (11,4%), врахову­ючи восьмивісні та криті вагони (10,2%). Питома вага спеціалі­зованого рухомого складу недостатня (рефрижераторні вагони). Недостатньо розвинута й контейнерна система, особливо вели­ковантажні контейнери для інтермодальних перевезень.

Парк пасажирських вагонів (9 830 одиниць) складається із цільнометалевих вагонів, обладнаних чотири- і двомісними купе, і плацкартними полицями або диванами для сидіння з комбіно­ваним електровугільним опаленням, люмінесцентним освітлен­ням, кондиціонуванням повітря. Секції електропоїздів склада­ються з 1 514 одиниць, дизель-поїздів — 264 одиниць.

Усі вантажні й пасажирські вагони обладнані автозчепом і ав­томатичними гальмами, більше 60% вантажних і всі пасажирські вагони мають колісні візки на роликових підшипниках.

У зв'язку з економічною кризою дещо уповільнились заміна та оновлення рухомого складу залізниць, у результаті чого в екс­плуатації знаходиться багато вагонів і локомотивів, що відпра­цювали свій ресурс.

Залізничний транспорт знаходиться в державній власності. В останні роки залізниці отримали більшу економічну самостій­ність, а багато промислових та підсобно-допоміжних підприємств (локомотиво- і вагоноремонтні заводи, гравійні та шпало-просочувальні підприємства, промисловий транспорт, будівельні й за­безпечувальні організації) виділились із системи мінтранспорту після акціонування й приватизації. Створені самостійні комер­ційні центри та орендні підприємства, банківська система стра­хової компанії та інші організації ринкової інфраструктури.

Незважаючи на важке фінансове становище, різкий спад об­сягів перевезень, обмеженість бюджетних коштів, завдяки збе­реженню цілісності галузі по основній діяльності (перевезеннях), залізниці України стабільно задовольняють попит на транспорт­ні послуги підприємств-вантажовласників і населення, фактич­но вони працюють на самофінансуванні, вносять у держбюджет податкову платню. Вони в основному утримуються на середньо­му рівні без різких коливань.

Незважаючи на фінансові труднощі, на залізничному транс­порті продовжується повільними темпами технічна реконструк­ція.

На залізничному транспорті технічний стан пасажирських вагонів у зв'язку з відсутністю коштів для їх оновлення та зни­ження витрат на капітальний ремонт близький до критичного. Інвентарний парк пасажирських вагонів складають 9 602 одини­ці, з яких 1 330 вагонів уже відпрацювали строк експлуатації. Рі­вень зносу пасажирських вагонів на кінець 1998 р. склав 55,8% (у 1996 — 47,1%), 51% приміських електропоїздів і 58% примісь­ких дизель-поїздів належать списанню. За кількісним складом потреба в електропоїздах нижча, ніж фактична, на 128 одиниць. Але майже 50% фактичної наявності належить списанню.

Основні показники перспектив розвитку залізничного транс­порту наведені в таблицях 10.1 і 10.2.

Таблиця 10.1 Прогноз вантажообігу залізничного транспорту, млрд т-км

	246,4	200,4	195,8	166,2	151,4	159,3	174,1	199,3	318,0

Таблиця 10.2Прогноз обсягів перевезень по залізницях

Дороги
Відправлення обсягів перевезень, млн. т
Донецька
Одеська
Придніпровська
Львівська
Південно-Західна
Південна
Всього
Сумарний вантажообіг, млрд. т-км
Донецька
Одеська
Придніпровська
Львівська
Південно-Західна
Південна
Всього

Лекція 15

Текст Основні показники роботи автотранспорту України

Із 1990 р., за даними Міністерства транспорту України, парк транспортних засобів практично не поповнювався. У цілому від­булося скорочення вантажних автомобілів і автобусів.

За 1995-1996 рр. отримано 415 автобусів, у 1996 р. - 147, тоб­то відсоток оновлення складає менше 1%, при нормативі 15-20%. Кожний 4-й автобус відпрацював свій ресурс. Середній строк експлуатації досяг у 2000 р. 10,5 років, що в 1,7 рази вище, ніж у 1996 р.

Таблиця 11.4 Прогноз вантажообігу автотранспорту загального користування (млрд ткм)

79,7	35,3	25,7	21,0	23,4	31,9	46,6	59,9

На 1.01.2001 р. автомобільні перевезення залишалися збитко­вими

Спеціалізація річкового флоту

До річкового флоту належать танкери, рефрижератори, судна-овочевози, автомобілевози, річкові ліхтеровози, нафтовози; судна типу «річка-море» (типу «Балтійський» - вантажопідйом­ність 2 000 - 2 700 т, швидкість 18-21 км/год., для перевезення наф­ти - великі танкери «річка—море» - «Заживей» - вантажопід­йомність 5 000 т, «Сормовський», «Волго-Балт», «Волго-Дон»).

Пасажирські теплоходи мають такі характеристики: довжи­на - 136 м, ширина - 16,5, осадка - 3,25 м на річці та 3,75 на морі, місткість 280 пасажирів та 100 чоловік команди, потужність енергетичної установки - 3 300 кВт, яка забезпечує швидкість 25-26 км/год.

Для обслуговування ділових пасажирів взагалі призначений швидкісний флот на підводних крилах і повітряній подушці - «Ракета», «Метеор», що мають швидкість до 65 км/год. Із 1976 р. будують теплоходи «Восход», які прийшли на зміну «Ракеті». На бічних та малих річках експлуатуються теплоходи глісируючого типу «Зарница», яка відрізняється великою маневровістю, здат­на плавати в умовах лінії й приставати навіть до необладнаного берега.

Для масових перевезень пасажирів на приміських лініях екс­плуатуються судна нового типу - катамаран «Отдых», який міс­тить 1000 чоловік. Основне його призначення - доставка паса­жирів у приміські зони відпочинку, проведення екскурсій та ор­ганізація вечірніх прогулянок.

Провідне місце в перевезеннях займає Дніпровський басейн довжиною водних шляхів 22,4 тис. км, з інших річкових басей­нів - Південний Буг (105 км), Дунай-Кілійський рукав - 180 км, Сіверський Донець.

Важливе місце серед портів річкового транспорту займають Київ, Кременчук, Дніпродзержинськ, Нікополь, Каховка, Херсон (Дніпро) та Ізмаїл, Рені (Дунай).

Показники використання засобів річкового флоту

Продуктивність судна - транспортна робота в тонно-кіломе­трах або пасажиро-кілометрах за одиницю часу (зазвичай доба), яка вираховується на 1 к.с. або 1 т вантажопідйомності. Розріз­няють чисту та валову продуктивність судна. Чиста продуктив­ність характеризує використання судна під час руху в заванта­женому стані. Визначається діленням загальної суми тонно-кі­лометрів даного виду робіт на сило-добу ходу в завантаженому стані. Валова продуктивність - показник, що характеризує використання судна протягом усього витраченого експлуатаційно­го часу, тобто час руху в завантаженому та порожньому стані, час усіх зупинок і робіт нетранспортного характеру - визначається діленням загальних тонно-кілометрів на сило-добу знаходжен­ня судна в експлуатації.

Показники використання суден по завантаженню відобража­ють використання вантажопідйомності й потужності суден.

Показник використання вантажного судна по вантажопідйом­ності, Т/Т тоннажу визначають діленням маси вантажу, наванта­женого в судно Q_е, на реєстраційну вантажопідйомність Q_p

де Е - показник використання вантажного судна по вантажопід­йомності Т/Т тоннажу; Q_е - маса вантажу, завантаженого в судно; Q_p - реєстраційна вантажопідйомність.

Середнє навантаження на 1 т вантажопідйомності вантажно­го судна Р_гр визначається діленням тонно-кілометрів на відстань ходу судна.

де l_хгр - відстань ходу судна з вантажем на тоннажо-кілометри.

- з вантажем:

де Р_ван - середнє навантаження на 1 т вантажопідйомності ван­тажного судна

- відстань ходу судна з вантажем

- тоннажо-кілометри з вантажем.

Середнє навантаження на 1 к.с. потужності буксирських су­ден Р_б визначається діленням тонно-кілометрів виконаних у завантажених рейсах, на сило-кілометри

Доля ходового часу з вантажем А_r визначається діленням тоннажо-доби ходу судна з вантажем на загальну кількість тоннажо-діб в експлуатації

Середня продуктивність 1 т вантажопідйомності самохідних та несамохідних суден М_{є еан} визначається діленням тонно-кі­лометрів , на загальну кількість тоннажо-діб в експлуатації:

Час обігу судна Т_об - час, витрачений на рух судна від пункту навантаження до пункту розвантаження й назад, включає час, необхідний на початкові та кінцеві операції (навантаження, роз­вантаження, шлюзування та ін.), затримки на шляху й технічні операції. Визначається додаванням часу на зупинки t_ст, часу, ви­траченого на маневри t_м, ходового часу t_х:

Показники роботи річкових портів

Загальний вантажообіг судна - сумарна кількість вантажу в тоннах, відправлених із порту й отриманих в порт. Цей показ­ник планується та враховується по всіх вантажах у цілому та з розподілом за номенклатурою: нафта та нафтопродукти, ліс в пло­тах, суховантажі (хліб, руда, кам'яне вугілля та ін.). Окремо ви­діляють вантажі, що перевозяться в контейнерах, а також ті, що передаються з річкового транспорту на залізничний і отримуються від нього.

До вантажно-розвантажувальних робіт відносять усі викона­ні засобами портів на вантажних причалах і складах роботи, по­в'язані з перевантаженням вантажів, що перевозяться річковим транспортом. До них входять портові та зовнішньопортові робо­ти, а також перевантаження нафтоналивних вантажів нафтопе­реробними станціями. До зовнішньопортових відносять госпо­дарські роботи порту, а також роботи, що виконуються для інших організацій із метою збереження постійних кадрів робіт­ників, більш повного використання основних фондів.

Обсяг вантажно-розвантажувальних робіт планують і врахо­вують у фізичних тоннах і тонно-операціях. Обсяг вантажно-роз­вантажувальних робіт у фізичних тоннах відповідає вантажообі­гу порту за вирахуванням сумарної маси відправлених із прича­лів клієнтурі і тих, що надійшли на ці причали, різних вантажів, а також відправлених із порту та прибулих до порту лісних ван­тажів у плотах.

Тонно-операція - це переміщення 1т вантажу за певним ва­ріантом вантажно-розвантажувальних робіт. Варіантом назива­ють завершальне переміщення вантажу незалежно від відстані, способу та здійснення при цьому допоміжних робіт (зважуван­ня, сортування та ін.). При визначенні обсягу перевантажених робіт у тонно-операціях враховуються будь-які роботи, пов'язані з переміщенням 1т вантажу в порту за такими варіантами: транс­порт - склад, склад - транспорт, транспорт - транспорт, склад - склад, внутрішньоскладські (які виконуються не в процесі основ­ної роботи та по окремих порядках).

Відношення числа виконаних портом тонно-операцій до об­сягу вантажно-розвантажувальних робіт у фізичних тоннах за певний період називається коефіцієнтом перевалки вантажів.

Україна: геополітичні переваги та недоліки транзиту. Основні трубопроводи. Міжнародне співробітництво в галузі. Система аеропортів України та їх стан. Основні повітряні сполучення та оператори. Тенденції розвитку та державна політика в галузі авіаційного транспорту. Україна в системі міжнародних транспортних коридорів. Стратегія розвитку транспортно-дорожнього комплексу України.

Текст

Лекція16-17. Поясний час. Міжнародний калькулятор часу, лінії дати. Транспортна географія ІАТА.

Умовний розподіл Землі на поясний час. Різниця у часі. Гринвич меридіан (GMT)Універсальний скоординований час (UTC). Система часу у 24 години проти системи у 12 годин. Міжнародний калькулятор часу. Період економії денного світла (DST). Міжнародна лінія дати. Визначення місцевого часу. Загальний час перевезення. Загальні відомості про організацію та діяльність у сфері транспортної географії. Зонування ІАТА. Способи визначення глобальних напрямків та оптимальних маршрутів у світовій транспортній повітряній системі.

з дисципліни

«Обґрунтування господарських рішень і оцінка ризиків»

для студентів СФПК заочної форми навчання

зі спеціальності «Менеджмент організацій»

Затверджено

на засіданні кафедри економіки та

управління національним господарством.

Протокол № 13 від 25 травня 2010р.

Усі цитати, цифровий і фактичний

матеріал, бібліографічні відомості

перевірені, написання сторінок

відповідає стандартам.

Зауваження рецензентів ураховані

____________________________

(підпис укладачів)

ОДЕСА ОДЕУ 2010

Конспект лекцій з дисципліни «Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків» для студентів СФПК зі спеціальності «Менеджмент організацій (Уклад. З. Я. Господінова. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2010 р. – 110 с.)

Укладач: З.Я. Господінова, канд. екон. наук, доцент

Рецензенти: Л.І. Шатілова, канд. екон. наук, доцент (зовнішній рецензент)

Н.В.Доброва, канд. екон. наук, доцент

В.А. Карпов, канд. екон. наук, доцент

Коректор: М.М.Васильєва

Зміст

Передмова……………………………………………………………………............ 5

Розділ 1. Господарські рішення в умовах невизначеності та ризику

1.1 Поняття, сутність господарських рішень, їх ознаки. Невизначеність як першопричина ризику підприємницької діяльності……………………………….7

1.2 Ризик в умовах ринкової економіки, його місце у підприємницькій діяльності. Поняття ризику……………………………………..............................10

1.3 Основні риси, властивості, функції ризику, які враховуються при обґрунтуванні господарських рішень. Економічна природа ризику…………....14

1.4 Теорії ризику, їх концептуальні підходи та відмінності………………..........22

1.5 Основні причини виникнення та чинники впливу на ступінь ризику. Характеристика зовнішніх та внутрішніх причин ризику……………………..25

Розділ 2. Підприємницькі ризики, їх види, вплив на прийняття господарських рішень

2.1 Необхідність та ознаки класифікації підприємницьких ризиків………........30

2.2 Характеристика підприємницьких ризиків за сферою їхнього походження та ступенем впливу на результати діяльності підприємств………….......................37

2.3 Класифікація та характеристика фінансових ризиків…………………........44

2.4 Зовнішні ризики, їх види, причини виникнення………………………..........49

2.5 Внутрішні ризики, їх класифікація, характеристика…………………….......52

Розділ 3. Методичні основи аналізу та обґрунтування господарських рішень в умовах невозначеності та ризику

3.1 Сутність, принципи та методи аналізу господарських рішень………….......56

3.2 Організаційно-методологічний підхід до аналізу та оцінки ризиків…........58

3.3 Оцінка ступеня ризику втрат вкладених коштів та прибутку…………........72

3.4 Система показників абсолютного та відносного вимірювання ризику, їх характеристика, методика розрахунку……………………………………………76

3.5 Градація ризиків по зонах, параметри, які їх характеризують…………........79

Розділ 4. Методи розроблення господарських рішень та кількісна оцінка підприємницьких ризиків

4.1 Система методів розроблення господарських рішень та кількісної оцінки ризиків…………………………………………………………………………........80

4.2 Статистичний метод оцінки ризиків, його характеристика, важливіший інструментарій, оцінка ступеню ризику………………………………………......84

4.3 Метод експертних оцінок, його загальна характеристика, сфери доцільності використання в управлінні ризиками……………………………….....................87

4.4 Метод побудови «дерева рішень»……………………………………..........88

4.5Аналітико-розрахункові методи кількісної оцінки ризиків, їх характеристика……………………………………………………………………...92

Дата добавления: 2014-01-04