Організаційно-методологичні підходи до аналізу і оцінки ризику

Глибина і якість обґрунтованості рішень, які містять елементи ризику, значною мірою визначаються організацією аналітичної роботи, пов'язаної з оцінкою ризику. Аналіз господарського (підприємницького) ризику передбачає дві взаємозв'язані складові: якісну та кількісну. Тобто необхідно не тільки знати про можливість ризику, але й зробити його якісний аналіз і кількісно оцінити, визначити ступінь окремих ризиків і проекту в цілому. З цих позицій аналіз ризиків можна поділити на два взаємодоповнюючих один одного види: якісний і кількісний.

Якісний аналіз є достатньо складним, оскільки він вимагає глибоких знань, досвіду і інтуїції з боку тих, хто займається цією проблемою. Його головне завдання – виявити джерела, причини і чинники ризику, встановити напрямки і етапи діяльності, на яких може виникнути ризик, визначити потенційні зони ризику, після чого – ідентифікувати всі можливі ризики, властиві наданому підприємницькому проекту.

Важливою складовою якісного аналізу ризику є урахування інтересів суб'єктів підприємницької діяльності – як можливих партнерів по бізнесу, так і конкурентів. Якісний аналіз передбачає також дослідження і порівняння очікуваних позитивних результатів, практичних вигод з можливими негативними наслідками від реалізації проекту (економічними, соціальними і іншими, сьогоденними і майбутніми). Такий підхід здатний забезпечити ефективну організацію підприємницької діяльності, що, у свою чергу, вимагає кількісного аналізу.

Кількісний аналіз (оцінка) ризику проводиться як важливе доповнення до якісного аналізу і направлений на те, щоб кількісно виразити ризики, провести їх аналіз і порівняння, тобто чисельно визначити розміри окремих ризиків і ризику проекту в цілому. Важливо виявити ступінь ризику, до того ж оцінити ймовірність того, що подія дійсно відбудеться, а потім – як це вплине на ситуацію.

Складність такого аналізу обумовлена властивостями, притаманними ризику взагалі: невизначеність, імовірність, альтернативність, суб'єктивізм, неповнота або відсутність інформації.

Кількісна оцінка має особливе значення, коли у фірми є можливість вибору з сукупності альтернативних варіантів конкретного напряму діяльності з урахуванням своїх пріоритетів. Але проблема вибору не завжди розв'язується на користь того напряму, який має найбільший економічний ефект (менші витрати і більший результат). Можлива ситуація, коли доцільніше прийняти рішення згідно з таким варіантом, економічний ефект від реалізації якого буде меншим, але при цьому шанси на успіх будуть великими (тобто ступінь ризику по даному варіанту буде меншим порівняно з іншим).

Кількісна оцінка ризиків базується на таких основних критеріях:

1. Рішення, які приймаються в ситуації ризику, слід оцінювати з погляду ймовірності досягнення очікуваного результату і можливого відхилення від нього. Кращим буде рішення, яке менш ризиковане порівняно з іншими варіантами.

2. Оцінка ризикового рішення повинна враховувати витрати на його здійснення. Кращим буде рішення, що потребує менших витрат порівняно з іншими варіантами.

3. Ризикове рішення необхідно оцінювати з погляду тривалості часу, необхідного на його реалізацію. Кращим буде рішення, на здійснення якого буде потрібно менше часу порівняно з іншими варіантами.

Аналіз ризику рекомендується організувати в такій послідовності:

- підбір групи досвідчених фахівців;

- підготовка відповідного переліку питань;

- вибір техніки аналізу ризику;

- встановлення причин і чинників ризику та їх наслідків;

- побудова моделі механізму дії ризиків;

- встановлення взаємозв'язку окремих ризиків та інтегрованого ефекту їх дії;

- розподіл ризиків серед сторін, які беруть участь у проекті;

- розгляд результатів аналізу.

Методологія аналізу та оцінки ризику передбачає:

- виявлення внутрішніх та зовнішніх причин та чинників ризику;

- аналіз виявлених причин та чинників ризику;

- встановлення набору ризиків, властивих проекту;

- оцінювання певного виду ризику за двома підходами:

а) визначення фінансової доцільності (ліквідності);

б) визначення економічної доцільності (ефективності вкладення

засобів);

- встановлення допустимого ступеня ризику;

- аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

- розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

На початковій стадії превалюють елементи якісного аналізу ризику, коли виявляються внутрішні і зовнішні причини, які породжують ризикові ситуації в умовах конкретного підприємницького рішення (проекту), а також встановлюються окремі чинники, які сприяють збільшенню або зменшенню ступеня ризику.

Результатом аналізу джерел, причин і чинників ризику є встановлення видів ризиків, властивих даному проекту. Визначення набору, переліку ризиків супроводжується не тільки їх диференціацією, але й їх ранжируванням, а також встановленням взаємозв'язків окремих видів ризику.

Важливим етапом методології аналізу ризику є кількісна оцінка окремих ризиків з фінансових позицій, яка дозволяє обґрунтовано встановити допустимий для суб'єкта підприємницької діяльності рівень і ступінь ризику. Такий аналіз і оцінка здійснюються з урахуванням:

а) фінансової доцільності здійснення підприємницького рішення (проекту), коли визначається фінансовий стан, фінансова стійкість суб'єкта ризику, тобто, чим може ризикувати фірма (підприємець) у разі прийняття рішення;

б) економічної доцільності (віддачі, ефективності), тобто можливого результату від вкладення коштів або прийняття іншого ризикового рішення.

Після встановлення допустимої межі ризику необхідно проаналізувати окремі операції за обраним рівнем ризику на базі їх кількісної оцінки з використанням окремих методів такої оцінки чи їх сукупності. Це дозволяє не тільки визначити величину (міру) ризику, але й встановити, в яку зону ризику попадає суб'єкт підприємництва у разі прийняття тих або інших рішень.

За наслідками такого аналізу проводиться опис ризиків, їх структури, механізмів взаємодії, визначається ступінь впливу кожної зі складових на інтегрований ефект, а також передбачаються заходи щодо захисту від ризиків, їх мінімізації, подоланню загрози дуже обтяжуючого ризику. При цьому можуть бути обумовлені аспекти щодо компенсаційних заходів по збитках, професійного страхування, боргових зобов'язань та ін.

Аналіз і оцінка величини ризику пов'язані перш за все з вивченням основних видів втрат. Слід зазначити, що треба враховувати тільки випадкові, непередбачені, але потенційно можливі втрати, які виникають внаслідок відхилення реального ходу підприємництва від того, що передбачається за сценарієм. Якщо втрати можна наперед передбачати, то вони повинні розглядатися не як втрати, а як неминучі витрати, об'єктивно обумовлені характером та масштабом підприємницьких дій, і включатися в розрахункову калькуляцію. При цьому рух заздалегідь передбачуваних цін, податків, їх зміну в ході здійснення господарської діяльності підприємець зобов'язаний врахувати в бізнес-плані. Тільки через недосконалість використовуваних підприємцем методів розробки або недостатньо глибоке опрацьовування ним бізнес-плану систематичні помилки можуть розглядатися як втрати, які здатні змінити очікуваний результат в гірший бік.

Кажучи про визначення ймовірності втрат в процесі їх прогнозування, треба мати на увазі, що випадковий розвиток подій, який може вплинути на хід і результати підприємництва, здатний привести не тільки до втрат у вигляді підвищених витрат ресурсів і зниження кінцевого результату. Одна й та ж випадкова подія може викликати збільшення витрат одного виду ресурсів і зниження витрат іншого, тобто разом з підвищеними витратами одних ресурсів може спостерігатися економія інших.

Втрати, які можуть мати місце в підприємницькій діяльності, доцільно розділяти на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні види втрат проявляються у непередбачених підприємницьким задумом додаткових витратах або прямих втратах матеріальних об'єктів у вигляді будівель, споруд, устаткування, майна, продукції, товарів, матеріалів, сировини, енергії. У відношенні до кожного з перерахованих видів втрат застосовуються свої одиниці вимірювання. Найбільш природно вимірювати матеріальні втрати в тих же одиницях, в яких вимірюється кількість даного виду матеріальних ресурсів, тобто у фізичних одиницях ваги, об'єму, площі, довжини або в штуках, об'єктах.

Проте звести докупи втрати, які вимірюються в різних одиницях, і виразити їх однією величиною не є можливим, оскільки не можна складати кілограми і метри. Тому практично неминуче рахування втрат у вартісному виразі, в грошових одиницях. Для цього втрати у фізичному вимірюванні переводяться у вартісні шляхом множення на ціну одиниці відповідного матеріального ресурсу.

Для достатньо значної кількості матеріальних ресурсів, вартість яких наперед відома, втрати відразу можна оцінювати в грошовому виразів.

Трудові втрати являють собоювтрати робочого часу, які викликані випадковими, непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірюванні трудові втрати можна представити в людино-годинах, людино-днях або просто в годинах робочого часу. Переклад трудових втрат у вартісний, грошовий вираз здійснюється шляхом множення трудо-годин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати мають місце за наявності прямого грошового збитку, пов'язаного з перевитратою грошей, непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою грошових коштів і цінних паперів. Одночасно фінансові втрати виявляються при недоотриманні або неотриманні грошей з тих джерел, звідки вони повинні були бути одержані, при несплаті боргів, не оплаті покупцем за поставлену йому продукцію, зменшенні виручки внаслідок зниження цін на реалізовувану продукцію, товари, послуги.

До категорії фінансових відносяться втрати, пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу гривні, додатковим до узаконеного вилученням засобів підприємця до державного (місцевий) бюджету (збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміна договірних умов, трансформація форм і відносин власності, відчуження майна і грошових коштів по політичних мотивах та ін.). Величину можливих втрат і визначуваний ними ступінь ризику в цьому випадку дуже важко передбачати.

Особливе місце займають втрати підприємця, обумовлені нераціональною фінансовою політикою фірми, а також несумлінністю або неспроможністю компаньйонів. Ризик виявитися обдуреним в операції або зіткнутися з неплатоспроможністю боржника, безповоротністю боргу, на жаль, достатньо реальний.

Досить близькі з точки зору непередбаченості є втрати, які обумовлені стихійними лихами, а також крадіжкою, рекетом, вимаганням.

Разом з остаточними, безповоротними можуть бути і тимчасові фінансові втрати, обумовлені заморожуванням рахунків, невчасною видачею коштів, відстроченням виплати боргів.

Втрати часу мають місце, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено, із запізнюванням. Це втрати, які пов'язані з невчасним виходом на ринок, збільшенням тривалості виробничого циклу. Існує також вид економічних втрат, які іменують «упущеними можливостями». Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях затягування в отриманні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісне вимірювання, необхідно встановити, до яких втрат доходу, прибутки від підприємництва здатні привести випадкові втрати часу.

Спеціальні види втрат проявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця, фірми, а також інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків. Частіше за все спеціальні види втрат вкрай важко визначити в кількісному і тим більше у вартісному виді. Але цілком можлива ситуація понесення морального збитку, у результаті якого підприємець втрачає свій імідж, а іноді і здоров'я. У судовій практиці зустрічаються випадки, коли втрати, пов'язані з моральним збитком, суд примушує відшкодувати потерпілому в грошовій формі.

Вельми специфічні можливі втрати, які викликані недосконалістю методології і некомпетентністю осіб, які формують бізнес-план і здійснюють розрахунок прибутку і доходу. Якщо в результаті дії цих чинників величини очікуваних значень прибутку і доходу від підприємницького проекту будуть завищені, а реально одержані результати виявляться нижчими, то різниця мимоволі сприймається як втрати. Хоча насправді якби номінальні значення прибутку (доходу) були визначені коректно, то загроза таких умовних втрат могла б і не враховуватися. Але коли завищення розрахункового прибутку відбулося, то його “недобір” явно вважатиметься збитком, і ризик подібних втрат існує.

При аналізі і оцінці втрат важливо враховувати сфери, види підприємництва. Розглянемо види втрат у виробничому, комерційному, фінансовому підприємництві, які обумовлені властивими вказаним сферам діяльності причинами.

1. Втрати у виробничому підприємництві

1. Зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зменшення продуктивності праці, простою устаткування або недовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутність необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотка браку веде до недоотримання запланованої виручки. Ймовірні втрати ∆В в цьому випадку у вартісному виразі визначаються за формулою:

∆В = D О * Ц, (4)

де D О – імовірне сумарне зменшення обсягу випуску продукції;

Ц – ціна реалізації одиниці обсягу продукції.

2. Зниження цін, по яких намічається реалізувати продукцію, у зв'язку з недостатньою якістю, несприятливою зміною ринкової кон'юнктури, падінням попиту, ціновою інфляцією приводить до ймовірних втрат, які визначаються за формулою:

∆В= D Ц * О, (5)

де D Ц – імовірне зменшення ціни одиниці обсягу продукції;

О – загальний обсяг наміченої до випуску і реалізації продукції.

3. Підвищені матеріальні витрати, обумовлені перевитратою матеріалів, сировини, палива, енергії, ведуть до втрат, визначуваних залежністю:

∆D=D М 1 *Ц1 +D М2 *Ц2 +..., (6)

де D М – імовірна перевитрата матеріального ресурсу;

Ц – ціна одиниці ресурсу.

4. Інші підвищені витрати, які можуть бути внаслідок високих транспортних, торгових витрат, накладних та інших побічних витрат.

5. Перевитрата наміченої величини фонду оплати праці внаслідок перевищення розрахункової чисельності або виплати більш високого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим працівникам.

6. Сплата підвищених відрахувань і податків, якщо в процесі здійснення бізнес-плану ставки відрахувань та податків зміняться в несприятливу для підприємця сторону.

7. Слід пам'ятати і про можливості втрат у вигляді штрафів, природних збитків, а також обумовлених стихійними лихами, хоча врахувати такі втрати розрахунковим чином не здається можливим.

2. Втрати у комерційному підприємництві

1. Несприятлива зміна (підвищення) закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту і не блоковане умовами договору про закупівлю призводить до імовірних втрат (D В), які визначаються за формулою:

∆В = О *D Ц, (7)

де О – обсяг закупівель товару у фізичному вимірюванні;

D Ц – імовірне підвищення закупівельної ціни.

2. Непередбачене зниження обсягу закупівлі порівняно з наміченим викликає зменшення обсягу реалізації, тобто масштабу всієї операції. Втрата прибутку (доходу) обчислюється як добуток зниження обсягу закупівлі на величину прибутку (доходу) з одиниці обсягу реалізації товару.

Слід враховувати, що зменшення обсягу закупівлі і реалізації може супроводжуватися зниженням витрат, бо, окрім так званих умовно-постійних витрат, існують витрати, пропорційні об'єму операції.

3. Втрати товару в процесі обігу (транспортування, зберігання) або втрати якості, споживацької цінності товару, які призводять до зниження його вартості. Рівень такого збитку встановлюється як добуток кількості загубленого товару на закупівельну ціну або добуток зіпсованої кількості товару на зниження відпускної ціни.

4. Збільшення витрат обігу у порівнянні з наміченими приводить до адекватного зниження доходу, прибутку. Серед можливих причин підвищення витрат можуть бути непередбачені мита, відрахування, штрафи, додаткові витрати.

5. Зниження ціни, за якою реалізується товар, у порівнянні з проектною викликає втрати у розмірі обсягу реалізації, помноженому на зменшення ціни.

6. Зниження обсягу реалізації, обумовлене непередбачуваним падінням попиту або потреби в товарі, витісненням його конкуруючими товарами, обмеженнями на продаж, здатне викликати втрати доходу і прибутку, вимірювані добутком обсягу непроданої продукції на відпускну ціну.

3. Втрати у фінансовому підприємництві

Фінансове підприємництво – це те ж саме комерційне підприємництво, але товаром тут є гроші, цінні папери, валюта. Отже, втрати, які в цілому характерні для комерційного підприємництва, властиві і фінансовому підприємництву. Та все ж при оцінці фінансового ризику необхідно враховувати такі специфічні чинники, як неплатоспроможність одного з агентів фінансової операції, зміна курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на валютно-грошові операції, можливі вилучення певної частини фінансових ресурсів в процесі здійснення підприємницької діяльності.

Кожному з таких видів підприємництва властива своя шкала імовірності виникнення тієї чи іншої величини втрат. Тому у всіх випадках, коли наперед не відомо, що один з видів втрат носить визначаючий характер і іншими слід нехтувати порівняно з ним, необхідно аналізувати різні види втрат. До речі, саме такий аналіз і дозволяє частіше за все встановити, який вид втрат є найнебезпечнішим.

Дата добавления: 2014-01-04