Метод трансферу ризиків. Типи контрактів, їх характеристика

Найпоширенішим методом мінімізації ризику є його передача, сутність якого полягає в розподілі ризику між учасниками підприємницького проекту або передачу (трансфер) ризику певному суб'єкту господарських відносин. При цьому сторона, яка передає ризик, називається «трансфер», а приймаюча – «трансфері». Ідея цього методу полягає в тому, що зростання розмірів і тривалості інвестування, впровадження нових технологій, висока динамічність зовнішнього середовища значно збільшують ризик, а зменшити його ступінь окремому суб'єкту ринкових відносин виявляється або не ефективним, або взагалі не під силу.

Основний спосіб передачі ризику полягає в укладанні контрактів, які розрізнюються цілями і сферою діяльності, але мають загальне призначення – знизити ступінь ризику. Розрізняють такі типи контрактів.

Будівельні. Ними передбачається, що ризики, пов'язані з будівництвом, наприклад, збільшення вартості об'єкта через збої у постачанні або розкрадання будівельних матеріалів, з причини поганих погодних умов, страйків тощо, бере на себе будівельна фірма. У контракті звичайно обумовлюються штрафні санкції за несвоєчасне введення в дію об'єкта, визначається, хто несе ризик фізичних пошкоджень конструкцій у період будівництва. Втрати можуть бути перекладені і на замовника, якщо пошкодження є наслідком постачання замовником неякісних устаткування, матеріалів або виконання помилкових вказівок замовника.

Оренда. Частина ризиків, пов'язаних з орендованим майном, як правило, покладається на власника. Це ризик фізичних пошкоджень власності, збільшення податків на майно, зниження комерційної вартості об'єкта та ін. Одночасно вагома частина ризиків може бути передана орендарю шляхом спеціальних обмовок у договорі оренди як за розмірами орендної плати, так і за термінами оренди, за фіксованою рентою тощо.

Контракти на зберігання і перевезення вантажів підприємницька фірма передає структурам, які здійснюють ці види послуг (транспортні організації, транспортно-експедиторські компанії та ін.).

Контракти продажу, обслуговування, постачання. У договорах, пов'язаних з розповсюдженням товарів і послуг, обмовляються гарантії усунення дефектів або умови заміни недоброякісної продукції. При цьому споживач, купуючи товар (послугу), передає ризики, пов'язані з його експлуатацією, виробнику або дистриб’ютору на період гарантії.

До цієї ж групи контрактів входять:

• угоди про постачання товарів на умовах постійного (фіксованого) залишку на складі;

• оренда устаткування з гарантією технічного обслуговування і поточного ремонту;

• гарантія підтримки продуктивності (технічних характеристик) використовуваного устаткування;

• договір на сервісне обслуговування техніки та ін.

Договір поручительства. При цьому способі розподілу ризику фігурують три сторони: поручитель, принципал, кредитор.

Поручитель дає гарантії кредитору в тому, що борг принципала буде повернений незалежно від успіху або невдачі діяльності принципала.

Принципал зобов'язаний повернути свій борг, але частка ризику у разі невдачі принципала перекладається на поручителя. Поручителем за звичаєм виступає організація, яка спеціалізується на подібних операціях (це надійніше, ніж поручительство приватних осіб).

Кредитор передає ризик невіддачі кредиту поручителю. Вигода принципала проявляється в тому, що без поручительства не було б контракту з кредитором, не був би одержаний кредит, а у кредитора не було б операції, до того ж захищеної від ризику.

Договір факторингу. У факторингових операціях, пов'язаних з фінансуванням під дебіторську заборгованість, беруть участь три сторони: посередник (зазвичай, це комерційний банк або інша організація, яка має ліцензію на подібну діяльність); підприємство-постачальник (продавець); підприємство-покупець (платник).

Йдеться про передачу кредитного ризику, коли фактор-посередник, купуючи дебіторську заборгованість підприємств, тобто їх зобов'язання з оплати поставлених товарів, виконаних робіт або послуг, найчастіше протягом 2–3 днів сплачує 70-80% вимог у вигляді авансу, а ту частку, яка залишилася, – після надходження коштів на рахунки клієнта банку.

Вартість факторингових послуг складається з двох елементів:

- відсоткової ставки за кредит (звичайно на 1-2 пункти вище за облікову банківську відсоткову ставку);

- комісійної винагороди, яка залежить як від ступеня ризику (від розміру обороту і рівня «сумнівності» боргу, платоспроможності покупців, борг яких викупляється), так і від тривалості укладеного відстрочення. Комісійні звичайно коливаються від 0,5 до 2 відсотків від суми рахунків, але в деяких випадках вони можуть доходити до 20% від суми платежу.

Факторинг вигідний для клієнта, оскільки сприяє прискоренню оберненості обігових коштів, скороченню затрат, пов'язаних зі стягуванням дебіторської заборгованості, оплатою відсотка за кредит, спрощенню взаємовідносин з банками. Він дозволяє підприємницькій фірмі, яка передає свої боргові зобов'язання фактор-посереднику, одержати гарантію на отримання всіх платежів, зменшуючи таким чином кредитний ризик підприємства.

У практиці зарубіжних банків розвиток факторингових операцій пов'язаний головним чином з наміром окремих постачальників прискорити отримання платежів, що кваліфікуються як сумнівні. Зазвичай, у цих ситуаціях має місце ризик несплати претензій платником взагалі. Банк, який викупив такі претензії у постачальника, у цьому випадку може зазнати збитки. Операції факторингу відносяться до операцій підвищеного ризику.

Біржові операції ставлять за мету мінімізувати ризик постачання в умовах інфляційних очікувань і відсутності надійних оперативних каналів закупівель, захистити виробника товару від ризику падіння ціни, або споживача - від невигідного для нього збільшення ціни на товар.

Передача ризику в основному здійснюється шляхом:

- придбання опціонів на закупівлю товарів і послуг, ціна на які в майбутньому збільшиться;

- укладання ф'ючерсних контрактів на закупівлю товарів, ціни на які зростають.

Опціон – це документ (узгоджуюче зобов'язання), в якому постачальник гарантує продаж товару за фіксованою ціною протягом певного терміну. Покупець опціону сплачує продавцю певну суму, звану премією. Ризик покупця опціону обмежений цією премією, а ризик продавця знижується на величину одержаної премії.

Ф'ючерс – це контракт з певним терміном дії (наприклад, травневий ф'ючерс). За цілями та технікою проведення цей вид біржових операцій може здійснюватися, по-перше, як продаж, тобто укладання виробником або товаровласником ф'ючерсного контракту з метою захисту від зниження ціни при продажу в майбутньому товару, який або вже є в наявності, або ще невиробленого, але передбаченого до обов'язкового постачання в певний термін; і, по-друге, як купівля, тобто укладання споживачем або продавцем ф'ючерсного контракту з метою захисту від збільшення ціни при придбанні в майбутньому необхідного товару.

Його основна відмінність від опціону така:

- контракт укладається між зацікавленою фірмою і постачальником, але його виконання відкладено на певний термін;

- момент терміну поставки суворо фіксований;

- ціна поставки може бути “плаваючою”.

Підприємницька фірма, укладаючи ф'ючерсний контракт, з одного боку, одержує деяку гарантію отримання товару в потрібний термін за обумовленою ціною, знижуючи тим самим ризик постачання і інфляційний ризик. З другого боку, вона не позбавляється можливості відмовитися від контракту в тому випадку, якщо вона знайде альтернативні канали постачання і зможе укласти більш вигідний контракт.

Трансфер ризику – не обов'язково найбезпечніший та найефективніший спосіб мінімізації ризику. Трансфері може не тільки не мати достатніх засобів для покриття втрат трансферу, але він також не має ефективних важелів для зниження ризику. Тому, коли передається ризик, важливо, щоб дотримувалися такі основні умови:

1) розподіл ризику між трансфером і трансфері був чітким і недвозначним;

2) трансфері мав нагоду швидко виконати покладені на нього зобов'язання;

3) трансфері мав повноваження для скорочення ризику і контролю за ним;

4) ризик передавався за ціною, привабливою як для трансферу, так і для трансфері;

5) рішення про трансферт повинно прийматися, виходячи з критерію ефективності.

Дата добавления: 2014-01-04