Природні комплекси

В теорію сучасної географії ввійшов термін "територіальний комплекс", що широко вживається в фізичній і економічній географії. У фізичній географії користуються терміном "ПТК". Під ним розуміють закономірно побудовану систему взаємозв'язаних компонентів і елементів природи, які утворюють певні територіальні єдності з більш або менш чіткими межами (К.І.Геренчук, 1969). "ПТК" загальний термін і застосовується до природних єдностей різного масштабу, вся степова зона Євразії – ПТК – зонального масштабу, весь материк Африка – ПТК материкового масштабу, вся географічна оболонка – ПТК планетарного масштабу.

Отже ПТК є багато і вони різноманітні за своєю величиною, будовою, історією, властивостями. Тому існує певна систематизація і класифікація ПТК для того, щоб їх впорядкувати.

ПТК класифікують за:

а) розмірами,

б) формою їх обрисів і, головне, за їх

в) структурою.

Під структурою С.В.Калесник розуміє внутрішню організацію речовинного складу географічної оболонки, характер взаємозв'язків між її компонентами.

Одним із основних завдань фізичної географії є виявлення структурних зв'язків у ПТК, розкриття процесів, що там відбуваються і розробка науково обґрунтованих рекомендацій для їх раціонального використання. Питанню структури ПТК та їх класифікації посвятив ряд праць М.А.Солнцев. Він звернув увагу, що ПТК можуть бути повними і неповними. До складу повних комплексів входять всі основні (земна кора, вода, повітря, рослинність, тваринний світ) компоненти. Неповні комплекси – це ті в яких не вистачає одного або кількох компонентів.

М.А.Солнцев вважає основним об'єктом географічної оболонки 5-компонентні комплекси. Проте великі площі в географічній оболонці займають ПТК неповної структури, наприклад, область вічних снігів і льодовиків, область поширення рухомих пісків, в яких відсутні рослинність і ґрунтові угруповання. Незважаючи на безмежну кількість ПТК і їх різноманітність, їх класифікують за істотними ознаками структури. Класифікації підлягають насамперед повні ПТК. Повні ПТК зустрічаються лише на суші і то не скрізь. В Антарктиді, Гренландії, льодовикових районах Ісландії, Землі Франца Йосифа, Шпіцбергена існують лише 3-компонентні комплекси (земна кора + лід + повітря). На океанах поширені 4-компонентні комплекси (вода + повітря + рослинність + тваринний світ).

Повні ПТК на суші поширені лише безпосередньо на поверхні земної кори, вище і нижче цієї поверхні панують неповні комплекси (в тропосфері – повітря + вода), в стратосфері – повітря, в зоні гіпергенезу – порода + вода + повітря.

ЛІТЕРАТУРА

1. Геренчук К.И. и др. Общее землеведение. – М.: Высшая школа, 1984. – Гл.2, 3, 4. – С. 35-193

2. Калесник С.В. Общие географические закономерности Земли. – М.: 1970. – С. 87-88.

3. Неклюкова Н.П. Общее землеведение. – М.: 1975. – С. 134-158..

3. Марков К.К. и др. Введение в физическую географию. – М.: Высшая школа, 1973. – Гл. 4.

4. Марков К.К. Два очерка о географии. – М.: Мысль, 1978.

5. Мильков Ф.Н. Общее землеведение. – М.: Высшая школа, 1990. – Гл. 3. – С. 65-141.

6. Олійник Я.Б., Федорищак Р.П., Шищенко П.Г. Загальне землезнавство: Піручник. – К.: Знання Прес, 2008. – Глава 2. – С. 52-56.

Дата добавления: 2014-01-04