Перенесення мінеральної речовини

Океанська циркуляція.

Переміщення води в океані складається з рухів і кругообігів різних просторових і часових масштабів. Періоди рухів коливаються від секунд до сотень років, а просторові масштаби течій від мм до тисяч кілометрів. Разом це турбулентність, хвилі (поверхневі і внутрішні, припливи і відпливи, океанські меандри, ринги, течії...).

Відповідно до зонального розподілу сонячної радіації в атмосфері і в океані створюються однотипні і генетично пов’язані циркуляційні системи. Океан отримує механічну енергію з атмосфери завдяки вітровому тертю об поверхню води і це є важливим фактором виникнення океанічної циркуляції.

Виникненню течій сприяють також розподіл температури і ‰. Води з більшою густиною опускаються, що призводить до вертикального перемішування, а пізніше і до горизонтального перенесення.

На глибині система течій відрізняється від поверхневої. В багатьох випадках на глибині сотень метрів спостерігаються протитечії, спрямовані у протилежний бік від поверхневих.

Мінеральна речовина переноситься потоками води, повітрям, льодовиками, зсувами, грязьовими потоками, під час обвалів і осипів.

Механічна міграція – це переміщення речовини без зміни її мінерального складу. Цей процес починається з фізичного вивітрювання, коли монолітна порода перетворюється в подрібнену масу. Процес відбувається поетапно:

1) підготовка матеріалу – вивітрювання;

2) переміщення матеріалу;

3) відкладання продуктів денудації в пониженнях рельєфу;

4) виніс продуктів денудації в океани та моря.

Фізичне вивітрювання створює умови для хімічного вивітрювання тобто глибоке перетворення речовини і частковому переходу її в розчин та іонний стік.

Найбільша частина продуктів вивітрювання переноситься водами.

Мінеральну речовину, що переміщується в завислому стані, називають твердим стоком.

Механічна міграція становить верхню (наземну) частину великого літосферного кругообігу. Цей процес може перемістити всю речовину континентів, розміщену вище рівня моря, за 10 млн. років.

Іонний стік. Частина речовини, що розчиняється у воді, рухається в розчинному стані, утворюючи іонний стік.

Здійснюють денудацію також льодовики, особливо в плейстоцені, коли площа зледенінь була великою (30% площі поверхні суходолу).

Частина продуктів денудації переноситься вітром, особливо в арідних областях. Часто це єдиний шлях перенесення речовини. Господарська діяльність (оранка земель, зведення лісів, кар’єри тощо) сприяє посиленню еолових процесів. З осушеної акваторії Аральського моря виноситься до 80 млн.т. соляного пилу за рік.

ЛІТЕРАТУРА

1. Багров М.В. та ін. Землезнавство. –К.: Либідь, 2000. – с. 271-323.

2. Мильков Ф.Н. Общее землеведение. – М.: Высшая школа, 1990.

3. Геренчук К.И., Боков В.А., Черванев И.Г. Общее землеведение. – М., 1984. – С. 106-126.

[1] На думку С.Калесника, поняття географічна оболонка і ландшафтна оболонка ідентичні. Мільков М.М. (1990) називає ландшафтною сферою частину географічної оболонки, середній її прошарок – біологічний фркус.

Дата добавления: 2014-01-04