Небезпечні та шкідливі виробничі фактори (НШВФ), їх класифікація

Згідно ГОСТ 12.0.002 – 80 ССБТ умови праці визначаються сукупністю факторів виробничого середовища, які впливають на здоров’я і працездатність людини у процесі праці. Умовно ці чинники підрозділяються на небезпечні і шкідливі. Визначення цих факторів було наведено у другому питанні лекції. Відповідно до ГОСТ 12.0.003 – 74 ССБТ «Опасные и вредные производственные факторы. Классификация». Вони діляться на чотири групи:

- фізичні;

- хімічні;

- біологічні;

- психофізіологічні.

В основу цієї класифікації покладена природа їх дії на людину. Розглянемо фактори в тій послідовності, у якій вони наведені.

До фізичних факторів відносяться: підвищена швидкість руху повітря; підвищена або понижена вологість; підвищений або понижений атмосферний тиск; недостатня освітленість; конструкції, що руйнуються; електричний струм; підвищений рівень статичної електрики; розміщення обладнання на висоті; підвищений рівень шуму і вібрації; гострі кромки обладнання тощо (всього 14 факторів). Зрозуміло, що ці фактори проявляють фізичну дію на організм людини.

До хімічних факторів відносять: хімічні елементи, речовини та сполуки, що перебувають у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому); речовини, які різними шляхами проникають в організм людини, тобто через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірний покрив, слизові оболонки носа, рота і очей; речовини, які різко змінюють реактивність організму, тобто проявляють сенсибілізуючу і алергічну дію на організм; речовини, які мають мутагенну дію або впливають на репродуктивну функцію людини.

Біологічні фактори розподіляються на патогенні (хвороботворні) мікроорганізми і макроорганізми.

Мікроорганізми проникають до організму людини у вигляді бактерій, вірусів, рикетсій (бактеріоподібні нерухомі мікроорганізми, які викликають гострі інфекційні захворювання), грибів і найпростіших.

Макроорганізми розподіляються на організми рослинного і тваринного походження. Вони можуть бути в харчовій сировині (зернові культури, бобові, соняшник тощо), в харчових виробництвах (хлібопекарському, цукровому, бродильному тощо) і є причиною захворювання працівників.

Психофізіологічні фактори розподіляються на фізичні і нервово-психічні перевантаження. До перших відносяться статичні, динамічні навантаження і гіподинамічні (обмежена рухова активність). Рівень статичного навантаження визначається величиною необхідного зусилля, часом його підтримки і положенням тіла працівника (позою) при виконанні роботи. Динамічні навантаження характерні при піднятті і переміщенні вантажів. Вони бувають легкі і важкі. Легкі відповідають підняттю вантажу масою до 5 кг з підлоги або переміщенню вантажу за зміну до 4 т, а важкі відповідно 40 кг і 6 т.

Нервово-психічні перевантаження розподіляються на розумове, переван-

таження аналізаторів, монотонність праці і емоційні перевантаження.

Розумове перевантаження не є характерним для харчових виробництв, тому що роботи в основному виконуються згідно з інструкціями або вирішенням задач за відомим алгоритмом.

У харчових виробництвах переважають монотонні роботи, які включають одні і ті ж багатоповторювальні операції або роботи, в яких працівнику відводиться роль пасивного спостерігача за ходом виробничого процесу.

Емоційні навантаження всіх категорій характерні для харчових виробництв. Вони бувають мало напруженими, помірно напруженими, напруженими і дуже напруженими. Це відповідає роботам за поточним графіком, в умовах дефіциту часу і підвищеної відповідальності, в умовах ризику і відповідальності за безпеку інших працівників.

Структурна схема класифікації НШВП згідно ГОСТ 12.003 – 74 ССБТ наведена на рис. 3.2.

Рис. 3.2 – Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НШВФ).

3.5. Соціальні та економічні аспекти значення охорони праці (ОП)

Соціальна державна політика України безпосередньо визначає соціальне значення охорони праці. Її основні аспекти визначаються у сприянні росту ефективності суспільного виробництва за рахунок:

- поліпшення умов праці;

- підвищення безпеки праці;

- зниження виробничого травматизму і профзахворювань;

- зменшення робочих місць, які не відповідають вимогам ОП.

Підвищення соціального статусу ОП має вже конкретні результати в наступному проявленні:

- зростанні продуктивності праці;

- збереженні трудових ресурсів;

- збільшенні сукупного національного продукту.

Зростання продуктивності праці досягається за рахунок підвищення ефективності праці внаслідок зниження мікротравм і часу на їх лікування, впровадження раціональних режимів праці і відпочинку, які виключають передчасне стомлення і покращення умов праці.

Збереження трудових ресурсів спрямоване на підвищення тривалості активної виробничої діяльності працівника, що сприяє підвищенню професійного рівня, кваліфікації, майстерності і можливості виховання наступного покоління працівників сучасної кваліфікації.

Збільшення сукупного національного продукту відбувається як результат покращання факторів продуктивності праці і трудових ресурсів.

Економічне значення охорони праці важко переоцінити. Для цього достатньо установити ієрархічну структуру виробництва, в якій, безапеляційно, перша роль належить трудовим ресурсам, їх якісному складу та їх відтворенню. Досвід праці відомих фірм ЄС і країн світу вказує на те, що стабільність їх роботи в значній мірі залежить від рівня охорони праці. Він однозначно показує, що порушувати вимоги правил охорони праці економічно невигідно як для роботодавця, так і для працівника. Слід відмітити, що в Україні не завжди роботодавець і особливо власник сприяють впровадженню у життя досягнень цього досвіду. У результаті рівень травматизму в Україні залишається високим і в 2-3 рази, а в окремих сферах діяльності людини і більше, перевищує середньостатистичній у країнах Євросоюзу (ЄС). Його види до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) наведені в табл. 1.1. Тому стан охорони праці в Україні не можна признати задовільним.

Загальна статистика нещасних і смертельних випадків у світі за даними міжнародної організації праці (МОП) має наступний характер:

- близько 125 млн. людей за рік травмується на виробництві;

- кожні 3 хвилини гине одна людина;

- кожні 2 секунди травмується 8 осіб;

- ціна помилки однієї людини безперервно зростає з 2-4 (1945 р.) до 10-12 (2007 р.).

У країнах Євросоюзу:

- 10 млн. осіб на рік потерпають від нещасних випадків та профзахворювань;

- 8000 осіб щороку гине на виробництві.

В Україні:

- 80 – 85 осіб травмується щоденно на виробництві;

- з них до 10 % стають інвалідами і до 2 % гине.

Таблиця 3.1 – Стан виробничого травматизму в Україні

Види нагляду, адаптовані до КВЕД	Кількість потерпілих, осіб
Всього	Зі смертельним наслідком
Всього
Вугільна промисловість
Гірничорудна й нерудна промисловість
Нафтогазовидобувна промисловість. Геологорозвідка
Охорона надр
Металургійна промисловість
Будівництво та промисловість будматеріалів
Енергетика
Котлонагляд та підйомні споруди
ЖКГ-1. Підприємства та об'єкти теплокомуненерго, міського освітлення, ремонтно-будівельного підприємства, здавання в оренду власного нерухомого майна
Хімічна, нафтохімічна, нафтопереробна промисловість (у т.ч. об'єкти підвищеної небезпеки)
Об'єкти виробництва вибухових речовин
Газова промисловість
Целюлозно-паперова промисловість.
ЖКГ-2 (підприємства та об'єкти водопровідно-каналізаційного господарства)
Машинобудування
Залізничний транспорт, метрополітени
Водний транспорт
Автодорожній транспорт
Інші види транспорту (підприємства авіаційного транспорту, міського електротранспорту, будівництва та експлуатації магістральних і міських автодоріг, спецкомунтрансу, комунмашу)
Пошта, зв'язок
Сільське господарство
Рибне господарство
Лісове господарство
Харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів
Видавнича справа
Легка, текстильна промисловість та пошиття одягу
Виробництво деревини та виробів з деревини
Соціально-культурна сфера та торгівля
ЖКГ-3. Здавання в оренду власного нерухомого майна, облаштування ландшафту, ритуальне обслуговування населення, сільська комунальна служба

Причини виникнення нещасних випадків (НВ)

Аналіз причин виникнення НВ показує, що з них:

- 70 % мають організаційний характер;

- 20 % припадає на технічні причини;

- 10 % становлять причини психофізіологічного характеру.

Організаційні причини:

- порушення трудової та виробничої дисципліни;

- незадовільна організація робочих місць і безпечного виконання робіт;

- порушення технологічної дисципліни тощо.

Технічні причини:

- незадовільний технічний стан виробничих об’єктів і засобів виробництва;

- недосконалість, невідповідність вимогам безпеки технологічного процесу;

- конструктивні недоліки (80 % обладнання не відповідають вимогам ОП);

- тощо.

Психофізіологічні причини:

- алкогольне (в Україні приблизно 700 тис. алкоголіків), наркотичне сп’яніння;

- токсикологічне отруєння;

- безвідповідальне ставлення керівників виробництва та безпосередніх ви-конавців до вимог ОП;

- протиправні дії інших осіб.

У результаті нещасних випадків країна, крім іншого, несе значні матеріальні збитки. На 01.01.2007 р. надано соціальних послуг і виплачено страхових виплат потерпілим на суму 2113,3 млн. грн. У зв’язку зі стійкою втратою професійної працездатності одноразову допомогу отримали 16090 потерпілих (в середньому по 15,2 тис. грн.), тобто біля 244 млн. грн. Ця цифра не включає вартість росту, навчання і підготовки до самостійної роботи людини, яка коштує:

- у США від 120 до 400 тисяч доларів;

- в Україні 56 – 200 тисяч гривень.

Виконання вимог з охорони праці за даними досліджень багатьох авторів дозволяє у значній мірі підвищити економічні показники виробництва, а саме:

- підвищити продуктивність праці як наслідок впровадження заходів з покращання умов праці - на 15-20 %, раціональної організації робочого місця – на 21 %, використання функціональної музики – на 12-14 %, естетичного фарбування приміщень – на 25 %, зниження виробничого шуму – до 20 %;

- знизити простої на робочому місці на 20-40 % як наслідок зниження комплексної дії на людину кількох НШВФ;

- знизити витрати робочого часу внаслідок зниження тимчасової непрацездатності до 10 % тощо.

Резюмуючи економічні аспекти охорони праці, можна констатувати, що її економічне значення полягає в:

- зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів для покращання умов праці;

- підвищення якості продукції;

- збільшення фонду робочого часу;

- зниження непродуктивних витрат часу і праці;

- зниження витрат, які пов’язані з плинністю кадрів через умови праці;

- економія витрат на пільги і компенсації за роботу у несприятливих умовах праці.

Дата добавления: 2014-01-04