Організація охорони праці на виробництві

А 3 4 5 1 2б 3 4 5

Нормативно-правові акти з охорони праці

Нормативно –правові акти з охорони праці є невід'ємною частиною законодавства України про працю і призначені для конкретизації положень Законів про працю.

Згідно зі ст. 157 Кодексу законів про працю державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими. Дія міжгалузевого ДНАОПу поширюється на всі підприємства, установи, організації господарчої діяльності України незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та форм власності. Галузевий нормативний акт про охорону праці діє в межах окремої галузі.

Ці документи повинні обов’язково кодуватися, що дозволяє установлювати їх приналежність до певної галузі та вести комп’ютерну обробку.

Схеми кодування наведені на рис. 4.1.

ДНАОПХ.ХХ – Х. ХХ – ХХ, або НПАОПХ.Х.ХХ – Х. ХХ – ХХ,

де 1- скорочена назва нормативного акта;

2а - група;

2б - група відповідно до класифікатора галузей господарської діяльності;

3 - вид нормативного акта;

4 - номер за порядком у межах даного виду;

5 - рік затвердження.

Рис. 4.1 – Схеми кодування міжгалузевих і галузевих нормативних актів.

Міжгалузеві нормативні акти мають цифрове позначення з трьох цифр, з крапкою після першої. Значення цифр залежить від державних органів, які їх затвердили:

- 0.00 – Держнаглядохоронпраці;

- 0.03 – Міністерство охорони здоров’я;

- 0.06 – Держстандарт тощо.

Галузеві нормативні акти мають цифрове позначення відповідно до класифікатора, складеного на основі "Загального класифікатора галузей народного господарства" Держстандарту України. Наприклад:

- 1.1.10 – електроенергетика;

- 1.3.10 – хімічна промисловість;

- 2.1.20 – тваринництво та птахівництво;

- 5.1.11 – залізничний транспорт;

- 7.1.30 – громадське харчування;

- 9.0.24 – пожежна охорона;

- 9.2.00 – народна освіта;

- 9.7.00 – органи державного управління та ін.

Види нормативних актів мають наступні позначення:

Правила – 1; Інструкції, керівництво, вказівки – 5;

Стандарти – 2; Рекомендації, вимоги – 6;

Норми – 3; Технічні умови безпеки – 7;

Положення, статути – 4; Переліки та ін.. – 8.

З 1993 р. в Україні було розроблено і впроваджено ряд державних стандартів України (ДСТУ):

- ДСТУ 2272 – 93 "Пожежна безпека. Терміни та визначення";

- ДСТУ 3038 – 95 "Гігієна. Терміни та визначення основних понять";

- ДСТУ 2293 – 99 "Охорона праці. Терміни та визначення основних понять" та ін.

Ця група стандартів спрямована на заміну чинних ГОСТов Системи стандартов безопасности труда (ССБТ) колишнього СРСР відповідно до Угоди про співробітництво в галузі охорони праці держав СНД, укладеної у грудні 1994 р. ГОСТ і ССБТ мають шифр системи 12 і поділяються на 5 кваліфікаційних груп, яким надано такий шифр (шифр підсистеми):

- 0 – організаційно-методичні стандарти;

- 1 – стандарти вимог і норм за видами небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

- 2 – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

- 3 – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

- 4 – стандартні вимоги до засобів захисту працюючих.

Приклад позначення ГОСТ 12.1.005 – 88 ССБТ “Общие санитарно-гиени-ческие требования к воздуху рабочей зоны”: ГОСТ – Государственный общесоюзый стандарт; 12 – стандарти безпеки праці; 1 – шифр підсистеми; 005 – порядковий номер стандарту; 88 – рік затвердження або перегляду назви стандарту.

В Україні крім ДСТУ, ГОСТ і ДНАОП діють також санітарні норми (СН), строительные нормы и правила (СНиП), державні будівельні норми (ДБН), отраслевые нормы технологического проектирования (ОНТП) з питань пожежної безпеки, міжнародні норми ISO, ОНSAS (Occupational Health and Safety Assessment Series) згідно з Угодами про міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

Сучасні виробництва представляють собою достатньо складні технічні

системи, які характеризуються багатомірністю, розгалуженістю і складністю взаємозв’язків і взаємодії їх елементів. Ефективна і безпечна експлуатація цих систем передбачає наявність не тільки дієвої системи управління технологічними процесами і технологіями, але і достатньо ефективної системи управління охороною праці (СУОП). Її діяльність була підтверджена більш ніж 30-річним впровадженням СУОПу в Україні. Розроблена у 1976 р. під керівництвом докт. техн. наук, професора Г.Г. Гогіташвілі СУОП почала широко розповсюджуватися, і вже у 1980 р. рівень виробничого травматизму в Україні знизився на 25 %. З 1992 р. функціонування СУОП в Україні вимагає Закон України "Про охорону праці", як найбільш ефективної системи, яка гармонійно інтегрується до міжнародних стандартів щодо питань охорони праці.

4.4.1. Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП)

СУОПП є найважливішою підсистемою загальної системи управління підприємством, яка охоплює усі напрямки виробничо-господарської діяльності і виражається у цілеспрямованій діяльності посадових осіб і працівників щодо усунення неприпустимого ризику для здоров’я і безпеки персоналу в результаті виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

Метою управління охорони праці є реалізація конституційних прав працівників щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці в результаті створення безпечних і нешкідливих умов праці, покращання виробничого побуту, профілактики травматизму та профзахворювань, усунення аварій і пожеж, зниження неприпустимого ризику.

Об’єктом управління охороною праці є спрямована діяльність роботодавця, керівників структурних підрозділів, функціональних служб і всього колективу підприємства на досягнення комфортних умов праці на робочих місцях і підприємства у цілому, запобігання травматизму, профзахворювань і аварій.

Функціонування СУОП на підприємстві здійснює роботодавець, у цехах,

в виробничих дільницях і службах – їх керівники.

Задачі СУОПП:

- забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, приміщень, споруд;

- створення нормальних санітарно-гігієнічних і психофізіологічних умов праці;

- організація професійного відбору, навчання і пропаганди з ОП;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку;

- організація лікувально – профілактичного обслуговування, надання пільг за шкідливі умови праці.

Функції управління охороною праці:

- створення ефективної системи управління (СУОПП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

- здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці;

- розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, якщо вони досягнуті, а також підготовка розділу “Охорона праці“ колективного договору;

- розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці;

- забезпечення працюючих правилами, стандартними, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами;

- проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки;

- здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві;

- розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок збитків від них;

- участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці;

- розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

- планування та контроль витрат коштів на охорону праці;

- пропаганда та агітація безпечних та нешкідливих умов праці шляхом
проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці;

- організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці;

- участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій;

- участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту;

- забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.

4.4.2. Організація роботи з охорони праці на підприємстві

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець забезпечує організацію робіт з охорони праці на підприємстві. Для цього він:

- створює відповідні служби, у тому числі і службу з охорони праці;

- призначає посадових осіб і установлює їх обов’язки, права та відповідальність;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- забезпечує впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, позитивний досвід з охорони праці;

- забезпечує усунення причин, що приводять до нещасних випадків, професійних захворювань;

- забезпечує здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування нещасних випадків;

- організовує проведення аудиту охорони праці, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та вживає заходи по усуненню небезпечних і шкідливих виробничих факторів за їх підсумками;

- затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг їх технічного стану;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються.

Організаційну, методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням здійснює служба охорони праці. Її діяльністю керує безпосередньо директор (роботодавець).

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про охорону праці" роботодавець створює службу охорони праці при кількості працюючих 50 і більше осіб відповідно до Типового Положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. При кількості працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюється до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Діяльність служби охорони праці спрямована на:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

- забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту;

- підготовку і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці, пропаганди безпечних умов праці;

- вибір оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;

- професійну підготовку виконавців для визначених видів робіт тощо.

Основні завдання служби охорони праці:

- опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці і сприяє вдосконаленню діяльності в цьому напрямку кожного структурного підрозділу, кожної посадової особи;

- розробляє разом з структурними підрозділами заходи щодо досягнення нормативів безпеки та охорони праці у виробничому середовищі;

- проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

- бере участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, у роботі комісії з питань охорони на підприємстві, розробленні положень, інструкцій з охорони праці, виявленні і усуненні неприпустимих ризиків;

- сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки та ін.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

- зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих тощо.

Дата добавления: 2014-01-04