Бюджетна класифікація її структура та значення

Бюджетна класифікація - єдине, систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну та міжнародну порівнянність бюджетних даних.

Бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв”язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов’язковому порядку ВРУ.

За допомогою бюджетної класифікації здійснюється облік доходів і витрат бюджетів та звітність про виконання кошторисів і бюджетів в установах, фінансових органах, податкових органах, кредитній системі та бюджетних установах.

Наказом МФУ від 27.12.2001 №604 затверджена нова структура бюджетної класифікації України. В умовах проведення реформ в економіці та управління вона повинна забезпечити бюджетний облік і ефективність контролю за бюджетом з боку законодавчої та виконавчої влади.

Бюджетна класифікація має такі складові:

· Класифікація доходів бюджету;

· Класифікація видатків бюджету (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення)бюджету:

Функціональна класифікація;

Економічна класифікація;

Відомча класифікація

Програмна класифікація

Класифікація фінансування бюджету;

Класифікація боргу

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами (ст..9)

Податкові надходження(є обов’язкові, безповоротні платежі в бюджет, а також штрафи і пеня за порушення податкового зобов’язання):

- податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості;

- податки на власність;

- внутрішні податки на товари та послуги;

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

- інші податки

Неподаткові платежі це добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пеня, не пов’язані з податковим законодавством.

Видатки бюджету (ст.10) класифікуються за:

*функціональна класифікація. Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом ООН. Класифікація має три рівні деталізації: розділи, підрозділи та групи.

Наприклад: нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів та груп визначають засоби досягнення цих цілей.(розділ 09 “Освіта”; підрозділ 0920 “Загальна середня освіта”; групи 0921 “Загальньноосвітні навч.заклади”)

*економічна класифікація деталізує використання коштів за їх предметними ознаками – ЗП, нарахування на ЗП, це дозволяє виділити захищенні статті та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Відомча класифікація відображає розподіл бюджетних коштів по головних розпорядниках.

Програмна класифікація передбачає розподіл видатків за бюджетними програмами, які є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання.

На відміну від розділу, підрозділу чи групи функціональної класифікації, які лише визначають загальну категорію видатків з бюджету, кожна програма має чітко окреслені цілі. Так, коду функціональної класифікації 0732 “Спеціалізовані лікарні ті інші спеціалізовані заклади” відповідає декілька програм, таких як: “Медична допомога, що надається Українською спеціалізованою лікарнею “Охматдит” та ін.

Класифікація фінансування бюджету та класифікація боргу

З метою приведення бюджетного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів статистики державних фінансів, згідно з методологією МВФ у Бюджетному кодексі передбачені статті “КФБ” та “КБ”.

Класифікація фінансування бюджету – це згрупування за певними ознаками джерел покриття дефіциту бюджету з метою конкретизації напрямів та обсягів запозичення коштів, а також визначення напрямів витрачання фінансових ресурсів, що утворилися у результаті профіциту бюджету. У зв’язку з тим, що державний борг в основному є наслідком накопичених та непогашених запозичень держави, здійснених для покриття бюджетного дефіциту, класифікація боргу аналогічна класифікації фінансування бюджету.

Відповідно до світових стандартів бюджетної статистики у БК класифікація фінансування бюджету, як і класифікація боргу, здійснюється за двома ознаками:

За типом кредитора, що характеризує категорію кредитора або власника боргового зобов’язання;

За типом боргового зобов’язання, що характеризує вид фінансового інструменту запозичення коштів.

Залежно від терміну розміщення фінансові зобов’язання держави або місцевих рад розділяються на такі види:

Довгострокові (термін розміщення від 5 до10 років);

Середньострокові (термін розміщення від 1 до 5 років);

Короткострокові (термін розміщення до одного року).

Класифікація фінансування бюджету за типом кредитора.Джерела покриття дефіциту (фінансування) бюджету поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні джерела – це надходження від сектору державного управління, тобто обсяг запозичень за рахунок емісії державних цінних паперів, що здійснює МФУ, надходження від органів грошово-кредитного регулювання і банківських установ та інші внутрішні джерела. Зовнішні джерела фінансування групуються за такими ознаками: позики, отримані від міжнародних організацій економічного розвитку, надходження від органів управління іноземних держав, позики, отримані від іноземних комерційних банків та інші джерела, не віднесені до цих категорій.

Класифікація фінансування за типом боргового зобов’язання. Фінансові зобов’язання класифікуються за такими видами: облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики та інші державні цінні папери; довгострокові, середньострокові та короткострокові позики та кредити; зміна обсягів готівкових коштів, депозитів і цінних перів, що використовуються для управління ліквідністю у розрізі внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

Класифікація боргу за типом кредитора залежить від типу утримувача боргового зобов’язання: внутрішнього та зовнішнього.

Класифікація боргу зав типом боргового зобов’язання відрізняє заборгованість за довгостроковими середньостроковими, короткостроковими зобов’язаннями і векселями (на термін менше одного року) та іншими внутрішніми та зовнішніми зобов’язаннями у структурі непогашеного боргу.

Призначення бюджетної класифікації - забезпечити співставлення показників бюджетів усіх рівней, тобто державного бюджету і місцевих бюджетів. Вона використовується на всіх стадіях бюджетного процесу, а також при складанні органами виконавчої влади зведених (консолідованих) бюджетів.

При виконанні бюджету класифікація дозволяє перевірити виконання зобов’язань платникові перед бюджетом, правильність та цільове скерування бюджетних коштів. Вона дає змогу здійснювати всесторонній фінансовий контроль в н/г, сприяє зміцненню бюджетної дисципліни та інформує органи державного управління про хід виконання бюджету.

В основу побудови бюджетної класифікації покладені такі принципи:

По доходах – джерело доходів (ПДВ АЗ мито та ін).

По видатках – цільове спрямування бюджетних коштів (ЗП стипендії, соціальні виплати).

Бюджетна класифікація має як правове так і організаційне значення.

Правове- визначається тим, що ДБ являється для всіх органів держвлади і управління фінансовим планом, який затверджується в законодавчому порядку.

Організаційне – бюджетна класифікація покладає на органи, які виконують бюджет визначення обов’язків по забезпеченню своєчасного і повного надходження доходів в бюджет і використання видатків у відповідності з їх цільовим призначенням.

Основні вимоги щодо побудови бюджетної класифікації:

- однотипність відображення доходів та видатків у бюджеті і єдинство підходу до характеристики відповідних доходів і видатків (це дає змогу об’єднати індивідуальні кошториси і фінплани в галузеві та робити звіт бюджетів).

- чітка система розположення і згрупування доходів та видатків з тим, щоб бюджетна класифікація давала необхідне представлення про склад і структуру бюджету, його матеріальну базу і склад платежів.

Бюджетне фінансування та його форми: кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, позички з бюджету державним підприємствам, державні дотації. Методи бюджетного фінансування.

7.5. Фінансування державних видатків

Фінансування державних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск коштів за умови оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру планового виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов’язань держави з дотриманням режиму економії при здійсненні постійного контролю.

Суб’єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності.

Формами проведення фінансування є - бюджетні джерела які покривають всі видатки суб’єкта фінансування; оптимальне поєднання використання власних, кредитних і бюджетних коштів при фінансуванні видатків.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету.

Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами – з іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпосередніх заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб’єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів: цільового спрямування коштів; безповоротності та безвідплатності; ефективного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

Принцип плановості - означає, що витрати визначаються законом про державний бюджет України на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів МБ ухвалюються рішенням сесій відповідних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відображаються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємств, об’єднань.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат - це надання коштів без прямого їх відшкодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості ОФ для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних джерел, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фінансування: кошторисне; державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державні дотації.

Кошторисне фінансування - забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління. Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів-кошторисів. Так фінансується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. До бюджетної сфери відносять соціально-культурні заходи й установи, фундаментальні дослідження, національна оборона, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова влада і органи прокуратури.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва об’єднано в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об’єкти економічного і соціального розвитку України за ринкових умов.

Позики з бюджету державним підприємствам - це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило на поворотній основі під затвердженні проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджетного фінансування, так і їхнє застосування. Нині, при переході до ринкових відносин визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

При цьому до існуючих форм бюджетного фінансування не можна застосовувати однаковий підхід, а перспективи розвитку кожної із форм повинні пов’язуватись з тими цілями, яким вони слугують.

Цілі можуть бути поділені на загальні та спеціальні. Загальні втілюються за допомогою таких форм фінансування, які відповідають системі управління економікою в цілому.

Спеціальні пов’язані з особливими умовами господарювання, згідно із завданням економічної політики держави на відповідному етапі розвитку. Форми бюджетного фінансування, які обумовлені загальними цілями, у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Їхнє удосконалення, з одного боку, повинно провадитись у напрямку посилення стимулюючих факторів певних форм фінансування, а з іншого – у напрямку запровадження нових умов надання бюджетних коштів.

Нині застосовуються два методи бюджетного фінансування:

1. Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб’єктам діяльності.

2. Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Дата добавления: 2014-01-04