Нормативний метод планування доходів і видатків. Розрахункові одиниці

Нормування видатків – це визначення обсягу витрат на розрахункову планову одиницю, яка характеризує обсяг діяльності відповідної бюджетної установи.

Метод нормування видатків є основним при розрахунку видатків на поточне утримання бюджетних установ і дає змогу порівняти потреби однотипних бюджетних установ та організацій. Нормування видатків передбачає однакове задоволення потреб споріднених установ і здійснення принципу цільового використання грошових коштів, які надаються їм із бюджету. Водночас, цей метод розрахунку видатків дає можливість здійснювати контроль за виконанням єдиного кошторису доходів і видатків. Сума видатків бюджетної установи за допомогою нормативного методу розрахунку визначається як добуток розрахункових одиниць на норму видатків. Число розрахункових одиниць визначається на підставі даних з мережі і контингенту бюджетних установ. Мережа бюджетних установ і їхній контингент встановлюються міністерствами та відділами держадміністрацій і затверджується станом на кінець року.

Для визначення суми видатків за нормативного методу розрахунку треба знати норму видатків на розрахункову одиницю.

Норма видатків - це величина затрат на планову розрахункову одиницю (наприклад на один клас, одного вихованця, на один квадратний метр площі). Норми затрат встановлюються за однорідними видатками і однотипними установами.

Фінансова норма – науково-обгрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ в розрахунку на відповідну одиницю.

Вона є вартісним вираженням матеріальних і трудових витрат. Розрахунок фінансових норм для бюджетних установ має здійснюватися за такою моделлю:

Спочатку розраховують індивідуальні норми за статтями витрат бюджетної установи, потім на основі індивідуальних норм розробляють укрупнені, потім на основі укрупнених норм розробляють зведені фінансові норми бюджетних установ.

Індивідуальні – на рівні бюджетної установи.

Укрупнені – на рівні міністерства, відомства.

Зведені - на рівні держави чи області.

Розрізняють такі види норм за економічним змістом:

1.Натуральна норма – це кількісний набір продуктів або інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю.

Найбільш прийнятна при розрахунку(ах) на харчування в лікарнях, будинках дитини,будинках інвалідів та престарілих, дитячих дошкільних закладах, виходячи з необхідного набору продуктів харчування на один ліжко-день, дитино-день з подальшим переведенням у грошове вираження при плануванні й фактичному використанні коштів. Розмір витрат у натуральному виразі (витрати на електроен. на 1 м.кв.)., а в основі грошових – вартісне відбиття матеріальної норми (ціна витрат електроен. на 1 кв.м. площі).

Грошова – це матеріальна норма, переведена в грошову форму по держцінам, тобто вартісне вираження натуральної норми. Якщо бюджет являється єдиним джерелом фінансування то фіннорма являється одночасно і бюджетною. При наявності ін. джерел фінансування фінансова норма може бути розділена на 2 частини:

1) використовується для розрахунку витрат, що фінансуються з бюджету;

2) для планування витрат з позабюджетних джерел(частина витрат на утримання дітей в дитсадках покривається за рахунок коштів батьків).

Матеріальна норма (натуральна) – відображає витрати матеріальних ресурсів(в кількісному вираженні) на одиницю виміру витрат (кількість продуктів харчування на 1 жителя).

За методами створення грошової норми вони бувають:

Індивідуальна – по цій нормі складають кошториси бюджетні установи. Використовуються для звітного планування, яке здійснюється фінорганами.

Комбінована – об’єднує групу індивідуальних норм перерахованих на розрахункову одиницю, яка характеризує виробничу діяльність закладів даного типу(при визначенні витрат на утримання шкіл – класи).

Типова – розраховують не на розрахункову одиницю, а в цілому на конкретний заклад в розрахунку на рік. Їх використовують при плануванні витрат на утримання масових закладів (сільрада, бібліотеки).

За юридичним змістом:

Обов’язкова – встановлюється актами вищих органів Держвлади та управління (наприклад ставки ЗП).

Норматив на відміну від норм не мають безпосереднього зв’язку з одиницею нормування, а встановлюється правовими актами(ставки ЗП, нарахування).

Розрахункова – середні витрати на розрахункову одиницю (кількість стаціонарних лікарень, ліжок, кількість поліклінік, учбових закладів – сітьові показники).

Основні показники діяльності бібліотечних закладів:

а) рівень обхвату населення послугами бібліотеки –відношення кількості читачів до чисельності дорослого населення(контингент читачів);

б) середнє число книговидач- відношення кількості книг до контингенту читачів;

в) читаємість - відношення кількості книговидач до кількості читачів;

г) відвідування - відношення кількості відвідувань до кількості читачів;

д) книгозабезпеченість населення – відношення книжкового фонду бібліотеки до контингенту читачів.

Залежно від того, в яких одиницях вимірювання відображаються норми, вирізняють дві основні групи норм: матеріальні і фінансові.

Матеріальні норми визначають затрати матеріальних ресурсів на розрахункову одиницю в натуральному виразі. Наприклад, склад і якість продуктів харчування на одну дитину в дитячому садку, на одне ліжко в лікарні, норма видатків палива з розрахунку на один метр кубічний приміщення. Матеріальні норми диференціюються за видами бюджетних установ.

Фінансові норми - це грошовий вираз матеріальної норми, виходячи із діючих державних цін. Фінансова норма також диференціюється за видами затрат.

Розглядаючи фінансову норму, необхідно виділити поняття – бюджетна норма. Якщо фінансова норма відображає усю суму грошових затрат на розрахункову одиницю, то бюджетна норма відображає ту частку видатків, яка покривається за рахунок бюджетних коштів. Залежно від методу побудови фінансові норми поділяються на індивідуальні, комбіновані й укрупнені.

Індивідуальні норми - відображають затрати за окремим видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма харчування на 1 учня, вихованця. Ці норми застосовуються переважно при складанні індивідуальних кошторисів доходів і видатків.

Комбіновані норми - показують суму затрат в цілому за видом видатків на розрахункову одиницю. Наприклад, норма всіх видатків за видом “оплата комунальних послуг та енергоносіїв” - на 1 клас в школі. Ця норма відображає загальну суму видатків на оплату теплопостачання, водопостачання та водовідведення, оплату електроенергії та природного газу. Комбіновані норми застосовуються при зведеному плануванні.

Укрупнені норми - відображають усю суму затрат на розрахункову одиницю. Наприклад норма видатків на один клас у школі, одного вихованця в школі-інтернаті або на одну установу. Укрупнені норми застосовуються переважно при плануванні видатків щодо масових соціально-культурних установ з невеликим обсягом роботи (наприклад, за установами позашкільної роботи з дітьми).

Комбіновані норми й укрупнені широко застосовуються на першому етапі складання бюджету. Разом з тим вони використовуються і при складанні зведених розрахунків по однорідних бюджетних установах. Норми видатків поділяються також на обов’язкові і розрахункові.

До обов’язкових належать норми, величина яких встановлюється, як правило, урядом, і вона суворо обов’язкова при складанні і виконанні єдиних кошторисів доходів і видатків бюджетних установ. До обов’язкових норм належать зокрема норми видатків на продукти харчування, медикаменти та перев’язувальні матеріали, видатки на відрядження.

Розрахункові норми як середні норми видатків на розрахункову одиницю встановлюються відомствами за згодою – код 1165- оплата інших видів енергії - вугілля, дров на один клас у школі, на одне ліжко в лікарні. При визначенні рівня розрахункових норм враховуються умови діяльності бюджетної установи. Наприклад, норми видатків на вугілля, дрова встановлюються з урахуванням тривалості опалювального сезону в конкретній місцевості. На основі розрахункових норм визначається середній розмір окремих видів видатків за бюджетними установами.

Однією з найважливіших умов підвищення наукового обгрунтування планування витрат, що направляються з бюджету на соціально-культурні заходи, є застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Економічні нормативи, що регулюють фінансові можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи в фінресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку (нормативи мають відображати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів). Зазначені нормативи встановлюють КМУ, як правило на 5-10 років. Вони можуть визначатися на 1 жителя, одного учня, одну установу. Нормативи є вихідною величиною, яка відображає гарантію держави для задоволення потреб соціального забезпечення. Важливою умовою поліпшення планування витрат на утримання соціально-культурних закладів є розробка фінансових норм витрат за їхніми статтями.

Нормативи поділяються:

За методом обчислення-

-Розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, опалення);

-Розраховані на основі статистичних спостережень;

За характером використання-

-Обов’язкові(встановлюються органами держвлади та управління);

-Факультативні(визначаються галузевими органами чи бюджетними установами)

Основи кошторисного фінансування.

Види кошторисів.

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розрахункового документа-кошторису.Визначення обсягів фінансування грунтується на:

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи(оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (напр. кількість учнів у школі), що в свою чергу, розмежовуєтьсяч на:

- вихідні - об’єктивно існуючі на даний період часу;

- похідні - визначаються за певними нормами(напр.кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюван.класів);

- загальні показники,які характеризують будівлю бюджетної установи (площа приміщень).

Згідно Постанови КМУ від 28.02.2002р № 228.”Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів бюджетних установ”.

Кошторис – є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Кошторис має дві складові: Загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій.

Спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Форма кошторису затверджується Мінфіном України.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи – це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року.

Асигнування – це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення.

У тижневий термін після опублікування ЗУ про Держбюджет, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки. Лімітна довідка – це документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі відповідних нормативів, видається відповідно Мінфіном України, Мінфіном АРК, місцевим фінансовим органом та доводиться до головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном України.

Існують такі види кошторисів:

1.Індивідуальні кошториси відображають специфіку і особливості виробничої діяльності бюджетної установи. Дані кошториси розробляються по затвердженим формам і розрізняються по видам бюджетної установи.

2.Загальні представляють загальний фінансовий документ, який визначає об’єм, цільове призначення і поквартальне розподілення однотипних установ, які обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Конкретний перелік установ, для яких розробляють загальні кошториси, в кожному випадку встановлюють виконкоми.

3.Зведені це об’єднання в один кошторис індивідуальних кошторисів, однотипних установ, кошториси витрат на централізовані міроприємства і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.

4. На централізовані заходи, які проводяться відповідним органорм управління.

Складання кошторису проводиться у відповідності з економічною класифікацією видатків:

А. Поточні видатки Код видатків

1. Видатки на товари і послуги в т.ч: 1000

- оплата праці працівників бюджетних установ 1100

- нарахування на заробітну плату 1120

- придбання предметів поcтачання і матеріалів з них: 1130

*медикаменти і перев’язувальні засоби 1132

*продукти харчування 1133

- видатки на відрядження 1140

- оплата послуг з утримання бюджетних установ з них: 1150

*оплата транспортних послуг на утримання власних транспортних засобів 1151

*послуги зв’язку 1156

- оплата комунальних послуг та енергоносіїв з них: 1160

*оплата теплопостачання 1161

*оплата водопостачання та водовідведення 1162

*оплата електроенергії 1163

*оплата природного газу 1164

- дослідження і розробки, державні програми 1170

2.Субсидії і поточні трансфертні виплати 1300

- субсидії 1310 - поточні трансферти органам державного управління 1320

- поточні трансферти населенню 1340 та інші

Дата добавления: 2014-01-04