Показники та методика аналізу використання виробничих потужностей

Виробнича потужність — це показник, що відбиває максимальну здатність підприємства (підрозділ),, чи об'єднання галузі по випуску товарної продукції в натуральних, чи вартісних одиницях виміру, віднесених до визначеного періоду часу (зміна, доба, місяць, квартал, рік).

У загальному виді виробничу потужність можна визначити як максимально можливий випуск продукції у відповідний період часу при позначених умовах використання устаткування і виробничих ресурсів (площ, енергії, сировини, живої праці). Ведучим фактором, що впливає на виробничу потужність і визначає її назву, є устаткування, тобто засіб зміни матеріальної складової виробничого процесу.

Найбільш простими і точними вимірниками виробничої потужності є натуральні одиниці: кількості виробів у зміну; кількість деталей у добу; тонн на місяць; тисяч штук у рік.

Виробничі потужності виміряються, як правило, у тих же
одиницях, у яких планується виробництво даної продукції в натуральному вираженні (тоннах, штуках, метрах). Наприклад, виробнича потужність гірничодобувних підприємств визначається в тоннах видобутку корисної копалини, металургійних підприємств — у тоннах виплавки металу і виробництва прокату; машинобудівних заводів — у штуках виготовлених машин; потужність цукрових заводів і інших підприємств харчової промисловості — у тоннах сировини, що переробляється в готову продукцію.

Продукція підприємств, що має широку асортиментну шкалу, виробничі потужності можуть виражатися в умовно-натуральних одиницях. Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробничі потужності встановлюються по кожному виді окремо.

Чим повніше в часі використовується виробнича потужність, тим більше продукції виробляється, тим нижче її собівартість, тим у більш короткий термін виробник накопичує засоби для відтворення продукції й удосконалювання самої виробничої системи: заміни устаткування і технологій, здійснення реконструкції виробництва й організаційно-технічних нововведень.

Збільшення випуску продукції на наявному устаткуванні і виробничих площах шляхом автоматизації й інших способів інтенсифікації технологічних процесів скорочує потребу в нових капіталовкладеннях, викликає зниження експлуатаційних витрат, економію сировини, дозволяє підвищити екологічну безпеку виробництва [ 3:202-203]

Проектна виробнича потужність визначається в процесі проектування виробництва і відбиває його можливості для прийнятих у проекті умов функціонування підприємства. Фактично досягнуту для рівномірної роботи потужність називають освоєною. У залежності від розвитку і поточного стану виробництва виробнича потужність здобуває свої конкретні значення на період пуску виробництва (пускова), що фактично склалася при поточних коливаннях попиту на продукцію (фактична) чи в розрахунках виробництва обсягів продукції (планова).

Істотне значення має приріст виробничої потужності, що досягається шляхом технічного переоснащення і удосконалювання організації виробничого процесу. Виробничу потужність на початок періоду, як правило, року, називають вхідною, а на кінець періоду (року) — вихідною виробничою потужністю. Оскільки частина устаткування може протягом експлуатаційного періоду виводитися з робочого режиму, наприклад, для капітального ремонту чи демонтажу, чи навпаки, вводитися, то її відповідно враховують у планових розрахунках як поняття «вводима»), «виведена.» чи «середня за період (середньорічна, наприклад, виробнича потужність).

Балансова виробнича потужність відповідає по своїй кількісній мірі умовам сполучення різних по потужності одиниць устаткування, сполучених у єдиному технологічному процесі. Важливою є вимога збалансованості усіх видів потужностей устаткування виробничого циклу. Балансова потужність не завжди відповідає оптимальним значенням устаткування.

Визначення конкретних значень виробничої потужності здійснюється по кожній виробничій одиниці (ділянка, цех, підприємство, галузь) з урахуванням планованих заходів.

Сума виробничих потужностей окремих підприємств по тому самому виду продукції складає виробничу потужність галузі промисловості [ 1:86]

Розрахунки виробничих потужностей виконуються на основі інформації про стан встановленого устаткування. При розрахунку необхідно керуватися наступними правилами:

· враховувати все наявне устаткування ділянки (цеху, підприємства), за винятком резервного;

· враховувати ефективний, максимально можливий фонд часу роботи устаткування при заданому режимі змінності;

· застосовувати передові технічні норми продуктивності устаткування, трудомісткості продукції, норм виходу продукції із сировини;

· орієнтуватися на найбільш ефективніші способи організації виробництва;

· при розрахунку виробничих потужностей на планований період необхідно виходити з можливості забезпечення їхнього повного завантаження. Але разом з тим повинні бути передбачені необхідні резерви потужностей, що важливо в умовах ринкової економіки для швидкого реагування на зміни товарного ринкового попиту;

· при розрахунку величини потужності не брати до уваги простоїв устаткування, що можуть бути викликані недоліками робочої сили, сировини, палива, чи електроенергії, організаційними неполадками, а також затрати часу, зв'язані з ліквідацією браку продукції [1:87].

Машини й апарати однакового технологічного призначення, які використовуються для виробництва однорідної продукції, можуть мати загальний натуральний вимірник продуктивності — одиниці тієї продукції, для виготовлення якої вони призначені. Для різнорідних апаратів знайти загальний натуральний вимірник продуктивності буває важко.

Для розрахунку виробничої потужності виробничої одиниці (цеху) необхідно перерахувати продуктивність окремих апаратів в одиниці кінцевої продукції, що випускається виробничою одиницею (цехом). Перерахування роблять виходячи з планових видаткових норм напівфабрикатів на одиницю готової продукції.

За основу розрахунку виробничої потужності приймають проектні чи технічні (паспортні) норми продуктивності устаткування і технічно обґрунтовані норми часу (виробітку). Тривалість зупинок на плановий ремонт (поточний, середній і капітальний) розраховують по передових нормах витрат часу на ремонт, досягнутим кращими бригадами (з урахуванням збільшення міжремонтних періодів через підвищення якості ремонту і поліпшення експлуатації устаткування). Тривалість ремонтів не повинна перевищувати передбачені і затверджені для даного устаткування норми часу.

Річний фонд робочого часу для цехів і виробництв, що діють безупинно, розраховують, виходячи з календарного числа доби в році за винятком часу на ремонт і технологічні зупинки агрегатів. Для цехів і виробництв, що діють перервано, річний фонд робочого часу визначають на основі календарного числа днів у році за винятком вихідних і святкових днів. З отриманого фонду часу виключають час на ремонт, що проводиться і робочий час.

* Виробнича потужність визначається по потужності ведучих цехів, агрегатів чи ділянок. Під ведучими цехами, ділянками чи агрегатами розуміються ті з них, де виконуються основні і найбільш масові технологічні операції по виготовленню готової (основної) продукції й у який зосереджена переважна частина устаткування.

При розрахунку виробничої потужності підприємства на початок планового року повинно враховуватися усе встановлене устаткування незалежно від його стану (діє чи не діє через несправність, знаходиться в ремонті, налагодженні, у резерві, на реконструкції чи на консервації, простоює в наслідок відсутності сировини, матеріалів, енергії, а також монтування, у резерві, на реконструкції чи на консервації, простоює в наслідок відсутності сировини, матеріалів, енергії, якщо введення в експлуатацію передбачене у плані і т.п.).

Для розрахунку виробничої потужності використовуються наступні вихідні дані:

· перелік виробничого устаткування і його кількість по видах;

· режими використання устаткування і використання площ;

· прогресивні норми продуктивності устаткування і трудомісткості виробів;

· кваліфікація робітників;

· запланована номенклатура й асортимент продукції, що не посередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі устаткування [ 3:199].

У періодичних виробництвах і в безупинних виробництвах з
періодично працюючим устаткуванням потужність визначається по формулі:

М = Теф/Тц * Зс * а,

де Тц — час виробничого циклу роботи устаткування, годин; З_с — обсяг завантаження сировини на один цикл;

а — кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, встановлених у відділенні (цеху).

Якщо відома продуктивність устаткування, то виробнича потужність (М) визначається як добуток паспортної продуктивності устаткування за одиницю часу і планового фонду часу його роботи:

М = Теф * а* Н,

де Теф- ефективний (плановий) фонд часу роботи одиниці устаткування, година;

а — кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів встановлених у відділенні (ділянці, цеху);

Н — годинна норма продуктивності одиниці устаткування по паспорті заводу-виготовлювача, виражена в кінцевому продукті (т/година, м/година, м /година й ін.).

Якщо відомо, що фактично з устаткування знімається продукції
більше, ніж визначено паспортом, то використовувати в розрахунку
потужності потрібно технічно обґрунтовану норму продуктивності, обумовлену виробниками.

Ефективний фонд робочого часу устаткування визначається в залежності від режиму роботи ділянки (відділення, цеху).

Якщо виробництво працює в безупинному режимі (цілодобово, без зупинок у святкові і вихідні дні),

то ефективний фонд (Т) розраховується в такий спосіб:

Т^н еф = Ткал *Тппр - Ттехн,

де Ткал — календарний фонд (тривалість року, 365 днів чи 8760 годин);

Тппр — час простоїв у планово-попереджувальних ремонтах, годин;

Ттехн — час простоїв устаткування по технологічних причинах (завантаження, вивантаження, чищення, промивання, продувка і т.д.), годин.

В умовах безупинного виробничого процесу максимально можливий фонд часу роботи устаткування дорівнює добутку календарних днів і 24 г. у добі.

У перервному виробництві розраховують розташовуваний фонд часу устаткування (у практиці його називають номінальним).

Календарний, чи максимально можливий, фонд є вихідною величиною в обліку часу роботи і бездіяльності устаткування. На кожному підприємстві діє визначений режим роботи (число робочих і вихідних днів, число змін і їхня тривалість). Тому не весь календарний фонд може бути використаний для цілей виробництва. Якщо з календарного фонду часу виключити частину робочого часу між змінами і час неробочих днів, то вийде режимний фонд часу. Наприклад, для одного верстата календарний фонд часу за рік дорівнює: 24 (365 = 8760 станко-годин). Для сукупності верстатів фонд часу (календарний, режимний) дорівнює добутку фонду часу одного верстата на число верстатів.

Розташовуваний фонд одержують виключенням з режимного фонду витрат часу на плановий ремонт і часу на перебування устаткування в резерві.

При роботі виробництва і періодичному режимі (із зупинками на святкові і вихідні дні) ефективний фонд розраховується на основі режимного фонду часу.

У періодичних виробництвах і в безупинних виробництвах з
періодично працюючим устаткуванням потужність визначається по формулі:

М = Теф/Тц * Зс * а,

де Тц — час виробничого циклу роботи устаткування, годин;

З_с — обсяг завантаження сировини на один цикл;

а — кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, встановлених у відділенні (цеху).

Висновки

Раціональне завантаження обладнання, використання виробничих площ, виробничої потужності сприяє збільшенню випуску продукції, прискорює оборот виробничих засобів, знижує собівартість продукції, призводить до більш швидкого накопичення засобів для відтворення продукції й удосконалювання самої виробничої системи: заміни обладнання та технологій, здійснення реконструкції виробництва й організаційно-технічних нововведень.

Виробнича потужність підприємства забезпечує технічний бік випуску продукції (виконання робіт, надання послуг). Оцінюючи зміст виробничої потужності необхідно відмітити, що в її створенні беруть участь основні виробничі фонди, в тому числі вони можуть бути власними (числяться на балансі підприємства) і орендованими. Якість, кількість, прогресивність основних фондів безпосередньо впливає на виробничу потужність підприємства [4: 64].

Література

1. Гріфін Р, Основи менеджменту. Підручник - Львів: БзК 2001

2. Серединська В. М. Теорія економічного аналізу. Підручник -Тернопіль: Укрмедкнигз, 2002

3. Петрович її, М. Економіка виробничого підприємництва, Навч посїб-К.: Знання 2002

4, Про толова В. О,, Полянеький А. М. Економіка підприємства,
Навч, посіб, - К.: ЦУЛ_? 2002,

5. Бойчик І. М, Економіка підприємств, Навч, посіб, - Львів: Бак,
1998.

Дата добавления: 2014-01-04