Права на чужі земельні ділянки

В даний час в Україні відроджується інститут права земельного сервітуту, права емфітевзису та права суперфіцію, запозичені із Римського права. Сервітут, відповідно до римської правової традиції - це речові права на чужу річ, що забезпечують повне чи часткове користування річчю і нерозривно пов'язані з визначеною земельною ділянкою чи з визначеною особою.

Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника чи землекористувача земельної ділянки на оплатне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

У статті 99 ЗК України наведений примірний перелік окремих видів сервітутних прав: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими (тимчасовими) залежно від мети використання слугуючої ділянки власником (користувачем) пануючої ділянки. До постійних належать земельні сервітути, при яких одна ділянка постійно обслуговує іншу, підвищуючи її здатність задовольняти певні потреби власника (користувача) ділянки. Наприклад, до постійних земельних сервітутів належить сервітут, на підставі якого здійснюється прокладення власником (користувачем) пануючої ділянки певного лінійного об’єкта через сусідню (слугуючу) земельну ділянку. Прикладом тимчасового земельного сервітуту може бути сервітут, у рамках якого здійснюється розташування на сусідній (слугуючій) ділянці власником (користувачем) пануючої ділянки будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будинків і споруд. По завершенні будівництва чи ремонту будівлі (споруди) дія цього земельного сервітуту припиняється. Разом з тим, слід зазначити, що дію постійного земельного сервітуту також може бути припинено.

Земельний сервітут завжди є предіальним, тому що він відноситься до власника (володільця) визначеної нерухомості. На відміну від предіального сервітуту, сервітут персональний відноситься до конкретної особи, і усі права, що випливають з нього, відносяться лише до цієї особи і не можуть бути передані навіть його спадкоємцям.

Якщо положення про земельний сервітут були включені в ЗК України 2001 року одразу, то положення про суперфіцій та емфітевзис були внесні в якості доповнень до ЗК в 2007 році.

Емфітевзис визначається як право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Це право регулюється главою 33 Цивільного кодексу України та главою 16а Земельного кодексу України. Емфітевзис відноситься до речових прав на чуже майно. Він встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (землекористувач).
Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором. Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік (ст. 408 ЦК України). Отже, це право фіксується відповідним нотаріально посвідченим договором, де з одного боку виступає «власник», а з другого «емфітевт». У подальшому останній може відчужувати своє право користування та передавати його у спадок. В договорі встановлюється вартість передачі емфітевтичного права (можливо й безоплатно) та плата за користування цим правом, які емфітевт має сплачувати власнику в певний спосіб (приміром, поштовим переказом) і у відведені часові межі.

Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших будівель і споруд (суперфіцій). Предметом договору суперфіцію є право користування земельною ділянкою для будівництва певних видів споруд чи будівель з можливістю для суперфіціарія набути право власності на них та для землевласника – отримувати частку прибутку землекористувача. При наданні земельної ділянки в користування з метою забудови необхідно, щоб її подальше використання відповідало цільовому призначенню ділянки. Установлення цільового призначення земель відбувається шляхом їх віднесення до тієї чи іншої категорії і здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Дата добавления: 2014-01-04