Планування витрат підприємства

Метою планування витрат на підприємстві є визначення економічно обгрунтованого розміру витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду і усієї продукції підприємства. Для характеристики витрат підприємства використовують як абсолютні, так і відносні показники. До абсолютних показників належать:

- витрати на одиницю продукції,

- собівартість товарної і реалізованої продукції,

- кошторис витрат на виробництво.

Велике значення має відносний показник витрат -- витрати на 1 гривню товарної продукції, або рівень витрат. Його обчислюють за формулою

,грн.

де Qтп – обсяг товарної продукції підприємства.

Чим менш витрат приходиться на одиницю товарної продукції, тим краще працює підприємство, тим більш прибутку має з одиниці товарної продукції.

Чинниками зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації ви­робництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

- планування зниження собівартості товарної продукції;

- складання кошторису витрат на виробництво;

- складання планових калькуляцій окремих виді продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження витрат на 1 грн, товарної продукції. Всі чинники, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції за відповідними чинниками виконують у такій послідовності:

1. Визначають витрати на 1 грн. ТП в базовому році:

2.

, грн.,

де СТПб – собівартість всієї товарної продукції підприємства.

2 Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (Свих.пл)

Свих.пл = В1грн.ТПб QТПпл, грн.,

де QТПпл – плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економ1чними чинниками методом

прямого розрахунку

-- підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію

витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем)

, грн.,

де Н0, Н1– норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, натур.один.;

Ц -- ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

Q1 – обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур, один.;

-- удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Е_ск):

, грн.,

де С – собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн.;

Цс– гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізоваиому підприємстві, грн.;

Тр– транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн.;

Qк– кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур, один.;

- зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження

умовно-постійних витрат (Еу-п)

, грн.,

де ∆Qу-п – приріст обсягу випуску продукції в плановому році,%;

Пу-п– сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції (С ТП пл):

, грн.,

де Есум – сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів, грн..

8. Визначають рівень витрат на 1 грн. ТП в плановому
році (В_{1грн ТП пл}):

, грн.,

9. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в

плановому році порівняно з базовим (З %):

Індексний метод планування витрат дає можливість врахувати вплив усіх чинників укрупненим способом.

Зниження собівартості продукції за рахунок зміни
норм витрат матеріалів і зміни цін на них (∆См):

, %

де І_н – індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

І_ц – індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

П_мз – питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції, %.

Зниження собівартості продукції за рахунок
продуктивності праці (∆С_ПП):

, %

де Ізп – індекс росту середньої заробітної плати;

Іпп – індекс росту продуктивності праці;

Пзп – питома вага заробітної плати в собівартості продукції,%.

Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (∆С_у-п):

, %

де Іу-п – індекс росту умовно-постійних витрат;

Іq – індекс росту обсягу виробництва продукції;

– питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %.

Мета складання кошторису витрат на виробництво -- встановлення всієї суми витрат на виробництво в плановому році.

Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні ви­трати підприємства (про склад яких йшлося вище), показує їх ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди). Це надзвичайно важливо для аналізу чинників формування і зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису витрат на виробництво залежить від розміру підприємства, інформаційного забезпечення процесу планування та його стадії. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу ви­робництва, чисельності персоналу, вартості основних фондів з врахуванням зміни норм витрат ресурсів, цін на них тощо.

Кошторис витрат на виробництво відображає собівартість товарної, валової і реалізованої продукції підприємства.

Собівартість товарної продукції обчислюється на ос­нові елементів витрат, що відображаються в кошторисі, з подальшим їх коригуванням на величину витрат, які не включені у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, позавиробничі ви­трати, відшкодування втрат від браку), зміну залишків ви­трат майбутніх періодів. Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва одержується виробнича собівартість товарної продукції. Саме вона разом із сумою витрат на збут становить повну собівартість товарної продукції. Собівартість реалізованої продукції обчислю­ється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

Дата добавления: 2014-01-04