Вступний

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ТА ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з пожежної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорони праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів

І представників.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена

найманими працівниками особа.

Адміністративно-громадський (триступеневий) контроль за охороною

праці здійснюють:

1-й ступінь. Протягом кожної робочої зміни, або робочого дня контролю-

ється хоча б 1 раз кожне робоче місце.

Контроль здійснює майстер, бригадир, начальник зміни та громадський інспектор з охорони праці, вибраний зборами трудового колективу цеху, дільниці, тощо.

Усі виявлені порушення усуваються, а ті, що неможливо виправити силами контролюючих, записуються в журнал 1-го ступеня контролюю і доповідаються головному галузевому спеціалісту.

2-й ступінь. Контроль кожного структурного підрозділу здійснюється не рідше 1 разу на тиждень головним спеціалістом підлеглої галузі і громад-

ським інспектором трудового колективу, або профспілки підприємства, чи

структурного підрозділу.

Недоліки, або порушення вимог охорони праці, виявлені при 1-му ступені

контролю та 2-му ступені контролю, ліквідуються, а при неможливості, за-

писуються в журнал 2-го ступеню і доповідаються вищому керівництву

підприємства.

3-й ступінь. Не рідше 1 разу на місяць в обсязі кожного робочого місця всьо-

го підприємства контроль здійснюється керівництвом підприємства (власни-ком, галузевими спеціалістами), відділом охорони праці підприємства та го-

ловою профспілки. До контролю залучаються громадські інспектори охоро-ни праці. Виявлені порушення обговорюються на технічних радах. підприєм-

ства, розробляються заходи до їх усунення

7. АТЕСТАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ.

Атестація робочих місць за умовами праці – комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, які впливають на здоров ’я і працездатність працюю-

чих в процесі трудової діяльності.

Основна мета атестації полягає у регуляції відносин між власником, або уповноваженим органом і працівниками у галузі реалізації прав на здоров’я і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація робочих місць передбачає:

- виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення;

-дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

-комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;

-обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкідливими умовами праці;

-підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації, залежно від умов праці;

-комплексну розробку заходів щодо оптимізації рівня гігієни і безпеки,

характеру праці і оздоровлення трудящих;

-вивчення відповідності умов праці рівню розвитку техніки і технології, удосконаленню порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.

Для організації проведення атестації керівник підприємства наказом зазначає основу і завдання атестації, затверджується склад атестаційної комісії.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, атестованих органу Держстандарту і МОЗ за Списками, що узгоджуються з органами Дер-

жавної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями

територіальних санітарно-епідеміологічних станцій.

Під час атестації робочих місць за умовами праці складається

Карта умов праці- документ, в якому вміщуються кількісні і якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації по їх поліпшенню, запропоновані пільги і компенсації.

8. НОРМАТИВНО-ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ. ІНСТРУКЦІЇ З ОХОРОНИ ПРАЦІ.

Нормативно-інформаційне забезпечення передбачає забезпечення керівників служб і підрозділів посадовими інструкціями з питань охорони праці, стандартами і наказами про керівництво і відповідальність за роботу з охорони праці, проведення медичних оглядів, закріплення особливо небезпе-

чного обладнання, щорічне навчання і перевірку знань з питань безпеки праці, про атестацію робочих місць, проведення Дня охорони праці.

Інструкції з охорони праці.

Нормативним документом, що містить обов’язкові дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях є інструкція з охорони праці.

Такі інструкції з охорони праці розробляються у відповідності з

„ Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого Наказом Комітету по нагляду за охороною праці 29.01.98 р. №9.

Інструкції поділяються на:

--інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

--примірні інструкції;

--інструкції, що діють на підприємстві.

Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, розробляються до персоналу, який провадить вибухові роботи,

обслуговує електричні установки та пристрої,, вантажопідіймальні машини, котельні установки, посудини, що працюють під тиском.

Ці інструкції затверджуються відповідними органами державного нагляду за охороною праці.

Примірні інструкції затверджуються міністерствами або іншими органами виконавчої влади, виробничими та іншими об’єднаннями підприємств, які мають відповідну компетенцію.

Примірні інструкції можуть використовуватись як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві.

Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства.

Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій покладається на роботодавця.

Зміст і побудова інструкцій:

Кожній інструкції присвоюється назва і скорочене позначення (код, порядко-

вий номер).

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічно-

го процесу і з урахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

1. Загальні положення.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Текст інструкції повинен бути стислим, зрозумілим і не допускати різних тлумачень.

Розробка, затвердження та введення в дію інструкцій на підприємстві.

Загальне керівництво розробкою (переглядом) інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця.

Роботодавець несе відповідальність за організацію своєчасної розробки (перегляду) та забезпечення всіх працівників необхідними інструкціями.

Розробка інструкцій, що діють на підприємстві,здійснюється безпосередніми керівниками робіт, які несуть відповідальність за своєчасне виконання цієї роботи.

Здійснення систематичного контролю за своєчасною розробкою нових та відповідністю діючих на підприємстві інструкцій вимогам чинного законодавства, їх періодичним переглядом та своєчасним внесенням змін і доповнень до них, а також подання відповідно методичної допомоги розробникам і організація придбання для них примір-

них інструкцій покладається роботодавцем на службу охорони праці.

Інструкція, що діє на підприємстві, набуває чинності з дня її затвердження,якщо інше не передбачене наказом роботодавця.

Видача інструкцій керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства провадиться службою охорони праці з реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій.

Інструкції видаються працівникам на руки безпосередніми керівниками робіт під розпис у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці під час проведення первинного інструктажу або вивішуються на його робочому місці.

У кожного керівника структурного підрозділу (служби) підприємства повинен зберігатися комплект інструкцій.

Перегляд інструкцій, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці та примірних інструкцій, проводиться в міру потреби, але не рідше одного разу на 10 років; перегляд інструкцій, що діють на підприємстві – не рідше одного разу на 5 років, а для професій або

Видів робіт з підвищеною небезпекою – не рідше одного разу на 3 роки.

9. ПОРЯДОК ПЛАНУВАННЯ І ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Планування – це головний ланцюг системи управління охороною праці.

Планування робіт з охорони праці буває:

- перспективним (на тривалий відрізок часу);

- поточним (річним);

- оперативним (на квартал, місяць, декаду)

До перспективних планів відноситься: комплексний план колективу та довгострокова національна програма поліпшення умов праці і санітарно- оздоровчих заходів. Реалізація

цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які включаються до угоди, що є невід’ємною частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів до поліпшення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві.

Ці плани обов’язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.

Щорічно між власником (керівником) підприємства і трудовим колективом в особі голови профспілки укладається колективний договір, в який включається розділ „ Охорона праці”.

Оперативні плани складаються для швидкого поліпшення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в

стані охорони праці, а також, для ліквідації наслідків аварій, або стихійного лиха.

Фінансування охорони праці згідно Закону України „ Про охорону праці” здійснюється роботодавцем. Для підприємств незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше

0,5 % від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або міському бюджетах і повинні становити не менше 0,2 % від фонду оплати праці.

Державні, галузеві, регіональні і фонди підприємств, як передбачалося Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. № 335, можуть також формуватися за рахунок добровільних відрахувань підприємств з прибутку, що залишається у їх розпорядженні; за рахунок коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв, тощо.

Кошти фондів охорони праці в кінці календарного року не підлягають списанню, або перерахуванню і переходять повністю на наступний календарний рік.

Фінансування заходів з охорони праці в сільськогосподарських підприємствах можуть також здійснюватися за рахунок:

- державних капіталовкладень (якщо ці витрати є капітальними);

- амортизаційного фонду (якщо заходи проводяться одночасно з капітальним ремонтом основних засобів);

- кредиту агро банку (якщо заходи входять в комплекс витрат, які кредитує банк для впровадження нової техніки та технології);

- коштів, передбачених кошторисом накладних витрат, якщо витрати не носять капітального характеру.

10. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАННЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ. ІНСТУКТАЖІ З ОХОРОНИ ПРАЦІ.

Організація навчання.

Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник не може бути допущений до робот, якщо він не пройшов підготовки з охорони праці.

Навчання з охорони праці проводять на всіх підприємствах і організаціях незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва.

Загальне керівництво і організація навчання з охорони праці на підприємстві (організації) покладається на керівника підприємства, а в підрозділах – на керівників підрозділів.

Загальне керівництво і організація навчання з питань охорони праці визначається нормативним актом НАОП 0.00 -4..12 – 05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженим наказом Державного Комітету з нагляду за охороною праці України від 26.01.2005 р. № 15. Даний документ встановлює порядок і види навчання, а також форми перевірки знань з питань охорони праці працівників та осіб, які проходять навчання в закладах освіти.

Своєчасність навчання з безпеки праці контролює служба охорони праці (інженер з охорони праці).

Навчання з безпеки праці при підготовці робітників, перепідготовці, отриманні іншої професії, підвищенні кваліфікації на виробництві органі-

зують працівники з підготовки кадрів (технічного навчання) із залученням необхідних спеціалістів.

Спеціальне навчання з охорони праці.

Працівники, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять додаткове спеціальне навчання з безпеки праці.

Після завершення навчання перевіряють знання і практичні навички з оформленням відповідного протоколу.

Особи, що успішно склали іспити, одержують посвідчення на право самостійної роботи.

При отриманні незадовільної оцінки, повторну перевірку знань призначають не пізніше одного місяця.

Особи, що мають перерву у роботі з даного виду праці більш як три роки, а при виконанні робіт з підвищеною небезпекою – більше одного року, повинні пройти навчання з безпеки праці до початку самостійної роботи.

Навчання з охорони праці при підвищенні кваліфікації.

Працівники агропромислового комплексу проходять на курсах підвищення кваліфікації, на курсах з безпеки праці, а також на обласних та районних семінарах і в господарствах.

Підвищення рівня знань з охорони праці керівників та спеціалістів господарств (підприємств) відбувається у вищих навчальних закладах, школах підвищення кваліфікації, школах управління сільським господарством.

Інструктажі з охорони праці.

Види інструктажів:

Дата добавления: 2014-01-04