Умови праці

План

План

Організація охорони праці

План

1. Робочий час та час відпочинку. Охорона праці жінок та підлітків.

2. Колективний договір.

3. Трудовий договір.

Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, а для осіб віком 15–16 років (учнів від 14–15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень.

Молодь віком 15 років приймається із погодженням із профспілковою організацією та у виняткових випадках. За згодою батьків 14 років.

Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, – не більше як 26 годин на тиждень

Тривалість роботи напередодні святкових неробочих днів скорочується на 1 годину.

Нічним вважається час з 22 години вечора до 6 годин ранку.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на 1 годину.

Надурочні роботи можуть проводитись із погодженням із профспілковим комітетом і не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

Робота в понад урочний час оплачується у подвійному розмірі.

Щорічна відпустка надається усім працівникам і не може бути меншою 24 календарних днів.

Чинне законодавство, враховуючи анатомічну та фізіологічну особливості жіночого організму, передбачає заборону їхньої праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, які потребують фізичних зусиль на їх виконання.

У ст. 24 Конституції зазначено рівність прав жінки і чоловіка у громадсько-політичній та культурній діяльності, здобутті освіти, у праці та винагороді за неї, встановлення пенсійних пільг, створення умов, які дають можливість поєднувати працю з материнством і т.д.

Вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3-х років не залучаються до роботи у нічні години і вихідні дні, до надурочних робіт, а також не направляються у відрядження.

Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка – 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до 2-х років по догляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуванню, до 3-х років без збереження заробітної плати.

Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж.

Вагітність жінки та її діти (незалежно від віку) не можуть бути причиною звільнення або відмови прийняття на роботу.

Забороняється залучати жінок до роботи, які пов’язані з постійним (більш ніж 2 рази протягом 1 години) переміщенням вантажів масою понад 7 кг. Може доручатись робота підіймання вантажів 1 раз на годину масою 10 кг. Причому в обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг – з поверхні робочого місця і 175 кг з підлоги.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками

Вік, років	Короткочасна робота	Тривала робота
Юнаки	Дівчата	Юнаки	Дівчата
			8,4	4,2
			11,2	5,6
			12,6	6,3

Примітка: короткочасна робота – 1–2 підняття та переміщення вантажу протягом години; тривала – більш ніж 2 підняття та переміщення протягом 1 години робочого часу; у вагу вантажу включається вага тари та упаковки.

Сумарна вага вантажів, що підіймаються (переміщуюся) при виконанні роботи

Вік, років	З рівня робочої поверхні	З підлоги
Юнаки	Дівчата	Юнаки	Дівчата

Примітка: рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень стола, конвеєра; висота підіймання не повинна перевищувати 1м; відстань переміщення вантажу вручну не повинна перевищувати 5м.

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та у вихідні.

Колективна угода має на меті регулювання відносин адміністрації та трудового колективу в області трудових, виробничих, економічних відносин та соціального розвитку з урахуванням конкретних умов підприємства та у відповідності з Конституцією України.

Колективний договір складається на основі чинного законодавства, прийнятий сторонами зобов’язань. Він повинен містити основні положення по питанням праці та заробітної плати, встановлені для даного підприємства, а також положення про робочий час, час відпочинку, оплати праці, матеріального стимулювання, охорони праці, забезпечення житлово–побутового, культурного, медичного обслуговування, які розроблені адміністрацією та профспілковим комітетом.

Умови договору, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, вважаються недійсними (ст. 5 Закону “Про колективні угоди і договори”)

Колективний договір розповсюджується на всіх працівників підприємства. При вступі працівника на роботу адміністрація повинна ознайомити його з діючим колективним договором.

Згідно з Законом України “Про колективні договори і угоди” колективний договір заключається профспілковим комітетом від імені трудового колективу з адміністрацією в особі керівника підприємства після обговорення та прийняття по ньому рішення трудовим колективом. Трудовий колектив доручає профспілковому комітету підписати договір.

Колективні договори заключаються щорічно, не пізніше лютого, на підприємствах, які мають самостійний баланс та які мають статус юридичної особи.

Розділ “Охорона праці” колективного договору повинен обов’язково містити питання захисту прав і спеціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також утриманців і членів сімей загиблих, розміри відшкодування шкоди, додаткові відпустки за роботу у шкідливих і небезпечних умовах, медичне забезпечення, обов’язки працівників щодо додержання вимог з охорони праці.

Порушення чи невиконання колективного договору передбачає накладання штрафу у розмірі до 100 мінімальних заробітних плат.

Ненадання інформації необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю передбачає накладення штрафу у розмірі 5 мінімальних заробітних плат

Трудовий договір – (згідно із ст. 21 КЗПП) це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотримуванням внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується та виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін.

Трудовий договір – це єдиний юридичний факт, з яким закон пов’язує виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.

Трудовий договір заключається в усній та письмовій формі.

Усна – це наказ про прийом на роботу.

Письмова – це угода, контракт + наказ.

Контракт – це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Нині в Україні діє понад 40 законодавчих актів, що дають змогу укладати контракти з певними категоріями працівників.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Переведення працівника на іншу роботу допускається тільки за його згодою, крім випадків переведення в разі виробничої потреби на строк до 1 місяця на не обумовлену трудовим договором роботу, якщо стан здоров’я працівника дає можливість її виконувати. Виробнича потреба визначається: необхідністю ліквідації наслідків стихійного лиха, аварії, необхідністю відвернення нещасних випадків, а також інших обставин, які становлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей..

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у межах кваліфікації обумовленої трудовим договором.

Трудовий договір розривається роботодавцем у випадках:

1. у разі зміни в організації виробництва і праці;

2. скорочення чисельності або штату працівників;

3. виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які заважають продовженню даної роботи;

4. систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення;

5. прогулу (втому числі відсутності на роботі більше 3–х один протягом робочого дня) без поважних причин;

6. нез’явлення на роботу протягом більше ніж 4 місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (крім випадків трудового каліцтва та професійного захворювання, відпустки по вагітності і пологах);

7. появі на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

8. винних дій працівника який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави втрати довір’я до нього;

9. у визнанні в діях працівника, який виконує виховні функції, аморального вчинку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Роботодавець може розірвати трудовий договір з працівником, який є членом профспілки, тільки за погодженням з профспілковим органом.

Трудовий договір заключається на такий час:

§ Необмежений – заключається на невизначений термін (можна звільнити по власному бажанню)

§ На визначений термін – строковий (можна звільнити тільки після закінчення терміну)

§ На строк виконання визначеної роботи (можна звільнити після виконання роботи).

При укладенні договору власник має право встановити випробувальний термін при прийнятті на роботу, з метою визначення кваліфікації робітника, у випадках:

· Для робітників – до 1 міс;

· Для службовців – до 3 міс;

· Науковим працівникам – до 6 міс;

· Професорсько-викладацькому складу – до 1 року.

Заборонено встановлювати випробувальний термін для:

o Молодих спеціалістів;

o Молодих робітників (після ПТУ)

o Військовослужбовців звільнених в запас;

o При переводі з одного підприємства на інше;

o З неповнолітніми;

o З інвалідами.

Відповідно до ст.6 закону України “Про охорону праці” умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він бути працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров’я.

1. Види, реєстрація та проведення інструктажів з охорони праці.

2. Система управління охороною праці.

3. Планування та фінансування робіт з охорони праці

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на підприємствах всіх форм власності та підлеглості.

Мета інструктажу – навчити працівника правильно і безпечно для себе та оточуючого середовища виконувати свої трудові обов’язки.

За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці поділяються на:

1. вступний;

2. первинний;

3. повторний;

4. позаплановий;

5. цільовий.

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з:

ü усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи;

ü працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства.

ü Учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

ü Учнями, вихованцями та студентами в навчально - виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці. Місце проведення інструктажу – кабінет охорони праці. Програму та тривалість інструктажу затверджує керівник підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з:

Ä Працівником, новоприйнятим на підприємство;

Ä Працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

Ä Працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

Ä Відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на виробництві;

Ä Студентом, учнем, який прибув на виробничу практику перед виконанням нових видів робіт.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху.

Повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз у квартал, на інших роботах – 1 раз на півріччя. Повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться:

o При введенні в дію нових або переглянутий нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін і доповнень до них;

o При зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів або інструментів;

o Про порушення працівником або студентом нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травми, аварії чи отруєння.

o На вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої організації або державної виконавчої влади;

o При перерві в роботі виконавця робіт більш ніж 30 календарних днів – для робіт з підвищеної небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху.

Цільовий інструктаж проводиться з працівником при:

- Виконанні разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми обов’язками за фахом;

- Ліквідації аварії, стихійного лиха;

- Проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл тощо;

- Екскурсіях на підприємство;

- Організації масових заходів з учнями (походи, спортивні заходи тощо).

Цільовий інструктаж фіксується нарядом–допуском.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер інструктор виробничого навчання, викладач). Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж. Робить запис до відповідного журналу. При цьому обов’язкові підписи, як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Деякі працівники, що не пов’язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збереженням сировини, матеріалів, можуть бути звільнені від первинного, повторного та позапланового інструктажів наказом (розпорядженням) керівника підприємства за узгодженням з державним інспектором Держнаглядохоронпраці.

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів.

Система управління охороною праці є складовою частиною загальної системи керування підприємством. Служба охорони праці створюється на підприємствах із числом працюючих 50 чол і більше. В організаціях з меншою кількістю працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом.

Метою системи управління охороною праці (СУОП) є забезпечення процесів формування здорових і безпечних умов праці.

Управління охороною праці здійснює керівник підприємства. Для цього він створює службу охорони праці, визначає посадові обов’язки всіх керівників структурних підрозділів з питань охорони праці.

Він організує розробку нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, навчання та перевірку знань працюючих.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВИРІШИТИ:

o Професійний добір працівників окремих професій;

o Навчання працівників безпечних методів праці і пропаганда питань охорони праці;

o Забезпечення безпеки будівель і споруд;

o Нормалізація санітарно–гігієнічних умов праці;

o Забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту.

o Забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

o Організація лікувально–профілактичного обслуговування працівників;

o Санітарно–побутове обслуговування працівників.

ПЛАНУВАННЯ РОБІТ З ОХОРОНИ ПРАЦІ БУВАЄ:

ü Перспективним (на тривалий відрізок часу 2–5 років);

ü Поточним (річним) фінансуються згідно з розробленими кошторисами;

ü Оперативним (на квартал, місяць, декаду). Для швидкого поліпшення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

ДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ робіт з охорони праці створено такі фонди: державний при Держнаглядохоронпраці; галузевий – при міністерствах, центральних органах виконавчої влади; регіональні – в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах; підприємств – на госпрозрахункових підприємствах незалежно від форм власності.

Державний, галузеві, регіональні і фонди підприємств формуються за рахунок добровільних відрахувань підприємств з прибутку, що залишилися у їх розпорядженні, коштів інших доходів, громадських організацій, що надійшли у порядку надання допомоги тощо.

Крім того, до державного, галузевих і регіональних фондів спрямовуються кошти, одержані від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів з охорони праці, штрафів, накладених на посадових осіб з питань безпеки, гігієни праці і т.д. Розподіл коштів, що отримані від застосування штрафних санкцій, здійснюється так: 50% загальної суми штрафу перераховується до державного фонду охорони праці, по 25% до галузевого та регіонального фондів.

Дата добавления: 2014-01-04