Санітарія праці та побуту на польових роботах

План

Гігієна праці та побуту на польових топографо-геодезичних роботах – 2 год

Тема 2. Гігієна праці та виробнича санітарія

План(практичного заняття)– 2год

1. Ознайомлення з журналом реєстрації та орієнтовним переліком питань вступного інструктажу з питань охорони праці.

2. Ознайомлення з журналом реєстрації інструктажів та з переліком питань первинного інструктажу з охорони праці

3. Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їхнього здоров’я.

1. Загальна санітарія та гігієна.

2. Підготовка до польових робіт, терморегулювання.

3. Режим праці, відпочинку та харчування на польових роботах.

Гігієна праці – це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально – профілактичних заходів, які направлені на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров’я та високого рівня працездатності людини.

При виконанні польових робіт в різних зонах, в різні періоди року геодезисти знаходяться під дією значного коливання перепадів температур навколишнього повітря.

Терморегулювання – це здатність людини підтримувати постійну температуру тіла незалежно від температури навколишнього повітря.

При всіх коливаннях температури повітря працездатність людини в польових умовах зберігається тому, що температура його організму залишається постійною. Між людиною та навколишнім середовищем здійснюється постійний обмін, який регулює процеси теплоутворення та тепло знищення організму, в межах, необхідних для життя.

Здатність організму підвищувати або зменшувати тепловіддачу при різних температурах повітря називається фізичною терморегуляцією. При низькій температурі вона проявляється в звуженні судин, здійснюється відтік крові до внутрішній органів і тому зменшенні тепловіддачі.

При високій температурі повітря судини шкіри наповнюються кров’ю та бажають збільшити тепловіддачу. При тривалій дії високої або низької температури можуть проявлятися серйозні патологічні явища, якщо не приймати заходи захисту та не допомагати терморегуляції.

Сонячний опік - результат тривалої дії ультрафіолетових променів на оголені частини тіла. Симптоми: почервоніння шкіри, можуть утворюватися пухирі, головний біль.

Сонячний удар – тривала дія на непокриту голову глибокий інфрачервоний променів, які спричиняють прилив крові до кори головного мозку. Симптоми: різке почервоніння голови, лиця, сильна головна біль. В тяжкому нудота, втрачання свідомості, судороги.

Тепловий удар – це перегрів тіла людини в результаті тривалої дії високої температури середовища при одночасному фізичному навантаженні та малій тепловіддачі. При тепловому ударі температура тіла людини підвищується до 40-41°С (чого не буває при сонячному ударі), частішає пульс та дихання.

При низькій температурі допускається виконання робіт у полі в безвітряну погоду до -25°С, а на вітру до -10°С з періодичним обігрівом.

Довга та недвижна робота при низькій температурі при тісному та вологому взутті призводять до зниження кровообігу – обмороженню.

Виділяють три ступіні обмороження.

І – характеризується блідістю шкіри, а потім змінюється почервонінням та синюшним відтінком шкіри, онімінням частини тіла;

ІІ – пошкодження більш глибоких частин тіла, утворення пухирів, які наповнюються кров’янистою рідиною;

ІІІ – відмирання шкіри чи більш глибоких частин тіла, іноді з загибеллю кінцівок.

Специфіка праці в польових умовах потребує від кожного працівника вміння зосередити свою увагу та фізичну діяльність одночасно на різнобічних видах діяльності, обумовлених забезпеченням безпеки, виконанням своїх професійних обов’язків. При тривалій активності працівники швидко втомлюються – знижуються працездатність. Відсутність у працівника хоча б одного з цих факторів може стати причиною порушення правил безпеки.

Однією з основних умов відновлення працездатності працівника, зняття втомлюваності та психічного перенапруження при роботі є – правильна та своєчасна організація щоденного тривалого чи тимчасового повноцінного відпочинку в добре оснащеному таборі.

При організації польових топографо-геодезичних робіт важливо передбачити розпорядок дня з урахуванням робочого часу, триразового харчування, відпочинку, сну, ремонту одягу, переїздів та переходів. Проміжок часу між прийомами харчів не повинні бути більше ніж 5-6 годин.

Харчі добового раціону розподіляються таким чином: сніданок – 35%, обід – 45-50%, вечеря – 20,25%. При систематичному дефіциті в організмі необхідної кількості калорій відбувається виснаження організму, що призводить до упаду сил, які важко відновити.

При підвищеній температури повітря калорійність їжі повинна бути знижена, а в холодні часи року потрібно підвищувати калорійність їжі за рахунок забезпечення працівників в першу чергу м’ясом, жирами, крупами, цукром, та рибою.

Обов’язкова наявність вітамінів.

Важливою проблемою в польових умовах являється правильне зберігання від зіпсування продуктів харчування.

Основними причинами псування є жара і сирість.

Не можна допускати зберігання продуктів харчування разом з бензином, керосином, ацетоном та іншими речовинами, які мають різкий запах.

Сухі харчі (мука, крупа, макаронні вироби) потрібно зберігати в ящиках або мішках на висоті не менше 25 см від підлоги і на відстані 30,40 см від стін. Ці продукти треба берегти від мишей та інших гризунів. Консерви потрібно зберігати в сухому та прохолодному місці, змастивши їх зверху солідолом від іржі. В літній час консервні банки не можна зберігати під сонцем. Здуття банки та неприємний запах є признаками зіпсування того що вона вміщує.

(це на самостійне вивчення, але я потрібна знати)

Вода складає 65% маси людини і приймає участь в основному обміні речовин організму. Добова потреба людини у воді складає біля 35 г на 1кг його ваги при чому 15-20% цієї норми знаходиться в харчових продуктах.

В польових умовах перед началом роботи, в період сніданку та обідню перерву потрібно повністю вгамувати спрагу, а в другій половині дня потрібно пити не більше 1 разу в годину, потрошку, невеликими ковтками.

При великому витраченні вологи організмом необхідно добавити до основного режиму 6-12 г повареної солі, яку потрібно з’їсти на сніданок з хлібом.

Очистка води від завислих речовин проводиться методами: відстоювання, фільтрації, коагуляції; а обеззараження від хвороботворних мікробів – кипіння, хлорування, дезінфекція.

Дезінфекцію невеликих об’ємів води можна шляхом додавання в стакан води 4 каплі розведеної соляної кислоти або 6 капель йодної настойки, чи 2-3 кристалика марганцевокислого калія, через 15 хв можна воду пити.

Дата добавления: 2014-01-04