Ефективність правового регулювання господарських відносин

Метою видання правових приписів є досягнення необхідного суспільне корисного результату. Саме тому суспільство зацікав­лено, щоб юридичні норми, які регулюють господарську діяль­ність, досягали мети, визначеної при їх виданні. Аналіз цих питань і становить проблему ефективності правового регулювання господарських відносин в Україні.

Термін "ефективність" означає результат (наслідок) якогось явища. Ефективність органічно пов'язана з результативністю, дієвістю певних заходів, дій, приписів. Критерієм ефективності правових норм (і права загалом) є міра досягнення поставлених перед ними цілей. Розрізняють цілі найближчі й кінцеві, прямі й непрямі та ін. Загальновизнано такі основні цілі правового регулю­вання господарських відносин:

• закріплення за допомогою юридичних засобів відносин, які скла­лися в економіці України і вважаються "господарськими";

• стимулювання існуючих господарських відносин, що відпові­дають загальному інтересу суспільства і держави;

• створення умов для розвитку сфери господарських відносин (господарсько-виробничих, організаційно-господарських та внутрішньогосподарських відносин);

• розмежування відносин у сфері господарювання з інших видів відносин з метою встановлення чітких юридичних норм. Співвідношення фактичних результатів дії юридичних норм з цілями, що передбачались при їх виданні, виявляє ефективність або неефективність цих норм. Рівень досягнення цих цілей і визначає рівень ефективності певної норми права. Таким чином, при визна­ченні ефективності норми права враховуються такі дві обставини: цілі, що визначались при її виданні, і досягнуті результати.

Розглянемо основні чинники забезпечення ефективності пра­вового регулювання господарської діяльності.

1. Відповідність вимог норм права рівню соціально-економіч­ного розвитку держави. Норми права зумовлюються економіч­ними чинниками не автоматично. Право є продуктом свідомої діяльності людей, тому економічні закономірності розвитку суспільства можуть або правильно визначатись і відбиватись у праві, або спотворюватися в ньому. З огляду на це з'являються норми, що не відповідають економічним та іншим соціальним вимогам сучасного етапу розвитку суспільства. Це пояснюється насамперед об'єктивними проблемами пізнання реальної дійсності, а також суб'єктивістськими підходами до правотворення. Як за­свідчує досвід, такі правові акти, як правило, з часом доопрацьо­вуються відповідно до реальних вимог соціально-економічного розвитку суспільства або скасовуються.

2. Рівень досконалості господарського законодавства. Що досконаліше законодавство, то швидше і ефективніше досягаються цілі, визначені при створенні конкретних юридичних норм. Не­узгодженість окремих норм права, наявність прогалин, відсутність реальних санкцій окремих норм — усе це негативно позна­чається на рівні ефективності правового регулювання господар­ської діяльності.

3. Рівень правової культури учасників господарювання. Цей чинник доволі місткий і охоплює режим законності при правотворчості та правозастосуванні, рівень правосвідомості тощо. Сутність правової культури полягає в тому, що всі суб'єкти гос­подарських відносин мають бути обізнані зі змістом правових норм, чітко усвідомлювати свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки, неухильно дотримувати їх. Без цього правові вимоги не можуть бути ефективними. Суб'єкти правових вимог (учасники господарювання) поділяються на дві групи: суб'єкти, для яких знання законодавства є службовим обов'язком (юристи, економіс­ти, фінансисти та ін.); усі інші суб'єкти (споживачі, громадяни-підприємці). Суб'єкти першої групи одержують інформацію про нормативні акти за службовою лінією, з офіційних джерел, а суб'єкти другої групи — з інших джерел, насамперед із засобів масової інформації.

Проте лише знання права суб'єктами господарських відносин не забезпечує його ефективності. Необхідні ще умови для його реалізації.

Таким чином, реалізація норм права суб'єктами господарської діяльності є безпосереднім результатом правового регулювання господарської діяльності. Підсумком правового регулювання гос­подарської діяльності є результат сукупної дії всіх ланок механізму правового регулювання: нормативних актів, які складаються з норм права, правовідносин у сфері господарювання (суб'єктив­них прав та юридичних обов'язків господарюючих суб'єктів) та індивідуальних актів (актів застосування) при їх сукупному впливі як на поведінку кожного суб'єкта господарювання, так і на форму­вання господарських правовідносин загалом.

Дата добавления: 2014-01-04