Глобалізація проблем навколишнього середовища

Протягом останніх 100 років на планеті було знищено четверту частину оброблюваних площ і дві третини лісів. Щороку з господарського використання вибуває 7 % родючих ґрунтів (за іншими даними, це трапляється протягом 10 років). Поля планети щороку втрачають 26 млрд. т гумусу. Площа пустель щороку збільшується на 6-7 млн. га. Щосекунди у світі площа лісів зменшується на півгектара, тобто за два роки утворюється площа, порівнянна з територією Фінляндії. Внаслідок заболочу­вання, засолення, вилуговування планета втрачає щорічно 1,5 млн. га.

Ситуація навколо планетарної води, повітря, флори і фауни загострюється й далі. Людство інтенсивно споживає природні ресурси і високими темпами забруднює навколишнє середовище. Існує реальна загроза того, що економічний розвиток Землі може припинитися в результаті:

• зменшення притоку енергоносіїв;

• обмеження ресурсів;

• деградації довкілля.

Зокрема, розвіданих запасів нафти залишилося лише на 40 років. Для половини населення планети нафта недоступна вже нині. Як джерела палива бідне населення використовує дерево та деревне вугілля, кізяк, відходи рослинництва. Використання деревини для опалювання та приготування їжі призводить до збезлісіння, темпи якого набули загрозливих масштабів.

Землі як планеті загрожує і "парниковий ефект". її огортає "ковдра" з двоокису вуглецю, двоокису сірки, метану та інших забруднювачів. "Дірка" в озоновому шарі над Антарктидою вже вдвічі перевищує територію США. Гумусний шар втрачається через вітрову та водну ерозію, яку спричинює надмірний обробіток ґрунтів. Розорюються площі, що були зайняті трав'яною рослинністю. З господарського обороту вилучаються значні площі через неналежну іригацію. До води потрапляють побутові і промислові відходи, токсичні хімікати отруюють її.

Підвищення температури води Тихого океану лише на чверть градуса викликало наприкінці XX ст. катастрофічні зміни клімату у Центральній і Південній Америці, а також збитки вартістю кілька мільярдів доларів. Згідно з прогнозами, середні температури на планеті підвищаться на 4,5 градуса до 2050 р. Це означатиме підняття рівня Світового океану на 2,2 м, що спричинить затоплення величезних площ і зникнення з карти світу багатьох держав, передусім в Океанії.

Наведемо ще деякі дані про масштаби екологічних проблем людства.

З надр планети щорічно видобувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів. Лише 1,5 % цього обсягу набуває фори кінцевого продукту.

Вміст двоокису вуглецю в атмосфері збільшується, тому темпера­тура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6 %.

Протягом XX ст. снігова шапка на горі Кіліманджаро в Аф­риці зменшилася на 80 %. Ще два-три десятиліття і вона оста­точно зникне.

Збільшуються мегаполіси — на 0,3 % території планети скон­центровано 40 % населення земної кулі.

Проблема води стає першочерговою. 80 % усіх випадків захво­рювань пов'язані зі споживанням неякісної води.

Протягом 1990-х років втрати верхнього шару ґрунту досягли 240 млрд. т, що становить майже половину орних земель США.

Кістки сучасної людини містять свинцю у 50 разів більше, ніж кістки давніх предків.

Частка США у планетарних викидах двоокису вуглецю станови­ла наприкінці XX ст. 25 %, колишнього СРСР та Китаю — 33 %, Західної Європи і Японії — 23 %. Населення США становить 5 % населення світу, а їх частка у світовому забрудненні — 40 %.

Погіршення якості довкілля вже не є проблемою окремих країн або регіонів. Це справді планетарна проблема. В результаті індуст­ріалізації в країнах, що розвиваються, виникають екологічні проб­леми, з якими країни Заходу вже зіштовхувалися.

Екологічне співробітництво має бути справді універсальним (планетарним) і брати в ньому участь — обов'язок кожної дер­жави світу.

Глобалізація і Україна

Глобалізація — не благодійницька діяльність. Вона автома­тично не спрямована на рівномірний розподіл у світі економіч­них вигод від свого поширення і поглиблення. Вигоди передусім концентруються у країнах, де проживає "золотий мільярд" насе­лення. Це економічно розвинені країни Європи, Північної Аме­рики, Японія, Ізраїль, Австралія та Нова Зеландія. На держави "золотого мільярда" припадає близько п'ятої частини населення планети, понад 70 % глобальної торгівлі, більш як половина іноземних інвестицій.

Глобалізацію не можна відділити від конкурентоспроможності. Хто є конкурентоспроможнішим, той і є глобальнішим. Хто не­конкурентоспроможний, тому на глобальному рівні нема чого ро­боти.

Вихід на міжнародні ринки пов'язаний з жорсткою конку­ренцією. На світових ринках вона завжди була, є і буде, тому й Україна повинна навчитися діяти у глобальному конкурентному

середовищі.

Велике значення для України має забезпечення міжнародної конкурентоспроможності її сільського господарства. Це потрібно досягти поряд із скороченням обсягів прямої державної підтримки вітчизняного аграрно-промислового комплексу.

Практично всі вітчизняні товари, навіть ті, що мають високу якість, не відповідають міжнародним стандартам.

Україна торгує із зовнішнім світом переважно сировиною та напівфабрикатами, а не кінцевою високотехнологічною продук­цією. Глобалізація вказує на необхідність здійснення Україною економічних реформ, зокрема зміни структури виробництва.

Машинобудування України не здатне повністю задовольнити вимоги міжнародного ринку з огляду на високу металомісткість продукції, відставання показників якості (точність, надійність, трудомісткість експлуатації, економічність).

П'ята частина експорту України припадає на товарні групи з несприятливою кон'юнктурою товарних ринків.

Досвід ряду країн довів доречність тактики "експортного про­риву". Вона означає інтенсивне нарощування експорту порівняно обмеженої групи товарів, для виготовлення яких існують най­сприятливіші умови.

Майбутнє України — за інноваційною економічною політикою. Слід налагоджувати експортоспроможні високотехнологічні вироб­ництва, ширше запроваджувати принципи вільної міжнародної торгівлі. Якщо Україна братиме участь у більшій кількості зон вільної торгівлі, то процес економічної глобалізації буде для неї легшим і швидшим. Потрібно враховувати зони вільної торгівлі Європейського Союзу і Співдружності Незалежних Держав.

Здавна відомо, що ліпше бути здоровим і багатим. Сильна економіка не завадить відносинам України ні зі Сходом, ні із Заходом.

Вступати у глобалізацію необачно, а то й небезпечно без на­явності освічених вітчизняних кадрів. Зокрема, конче потрібно знати процедуру антидемпінгових, субсидіарних та компенсацій­них розслідувань, що проводяться за кордоном. В Україні дотепер відчувається гостра нестача високопрофесійних кадрів, які мо­жуть працювати на зовнішніх ринках.

Щоб успішно влитися у процес глобалізації, необхідно вміти мобілізовувати внутрішні ресурси.

Фінансовий ресурс став важливим чинником успіхів у гло­бальній конкурентній боротьбі. Україна має багато зробити для нарощування обсягів інвестування і кредитування реального сектору економіки, зокрема й для залучення іноземних інвес­тицій.

Процеси глобалізації висувають перед Україною завдання під­вищити стійкість її банківської системи до кризових явищ.

Глобалізація економічної діяльності створює сприятливі умови не лише для легального, а й для нелегального бізнесу, що потребує узгоджених з міжнародною спільнотою заходів боротьби.

Дата добавления: 2014-01-04