Основні міжнародні і державні законодавчі акти щодо формування здорового способу життя

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

«ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ»

для студентів спеціальності «Фізична реабілітація»

напряму підготовки 6.010203 - «Здоров’я людини»

(Укладач: ст. викладач кафедри фізичної реабілітації Латенко С.Б.)

Рекомендовано

кафедрою фізичної реабілітації

Протокол № ___ від ______2012 р.

Завідувач кафедри

__________________Ю.А.Попадюха

Київ 2012

ЛЕКЦІЯ № 1. Введення в дисципліну «Основи здорового способу життя».

1. Загальні та історичні відомості з розвитку дисципліни

Проблема здоров`я в широкому його розумінні як в особистому, так й у суспільному вимірі набула в наш час загальнопланетарного значення і розглядається як така, що становить небезпеку подальшому розвитку людства. Відвернути імовірну небезпеку можливо шляхом формування здорового способу життя осіб, громад, країн, світу в цілому.

Формування здорового способу життя - складний, багатогранний процес, що потребує спільних зусиль якомога більшої кількості людей, різних організацій, і передовсім - відповідної державної політики. Одночасно формування здорового способу життя є науково-практичною дисципліною зі своєю теорією, методологією, методикою,засобами.

Знання і практичні навички з формування здорового способу життя мають бути якомога ширше розповсюджені в суспільстві, ними потрібно керуватися при розробці і прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях усіх гілок влади, усіх галузей державного сектора. Потрібно також всіма засобами впливати на приватний сектор і громадські організації у напрямку моніторингу, контролю, сприяння і спрямування діяльності на користь здоров`я населення. Найбільш ефективний спосіб втілення світоглядних цінностей здоров`я в свідомість населення - це ініціація з боку органів державної влади і місцевого самоврядування різноманітних локальних проектів, обмежених місцевими масштабами, зокрема масштабами первинних адміністративно-територіальних структур і окремих організацій. Такі проекти, якщо вони розроблені і впроваджуються з урахуванням основних положень теорії і практики формування здорового способу життя, можуть бути достатньо ефективними, незважаючи на певну нестачу ресурсів, що має місце сьогодні в Україні. Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала стурбованість передових представників світової науки, особливо в сферах, що стосуються охорони здоров`я.

З 1977 р. ВООЗ ініціювала міжнародну кампанію під назвою "Здоров`я для всіх", у межах якої розпочато збір і систематизацію інформації про існуючі загрози здоров`ю. За підсумками роботи було скликано Міжнародну конференцію з першочергових заходів щодо охорони здоров`я (Алма-Ата, 1978 р.), яка проголосила відповідну Декларацію. З певних причин головні принципи Алма-Атинської Декларації (справедливість, рівність, поінформованість, подолання національних кордонів тощо) не набули широкого поширення в радянському суспільстві. Тим часом діяльність в країнах-лідерах тривала і 1980 р. ВООЗ проголосила глобальну стратегію "Здоров`я для всіх до 2000 р.", яка містила 10 положень, 6 принципів і 38 завдань, спрямованих на попередження загрози здоров`ю. Цілі і принципи цієї стратегії визначили ті ідеологічні напрями, за якими мала визначатися діяльність ВООЗ у наступні роки.

Дослідження, розбудовані в межах цієї стратегії, виявили наявність дійового засобу попередження загрози здоров`ю людства і досягнення цілей, висунутих політикою здоров`я для всіх. Таким засобом визнано систему заходів, що у загальносвітовий науковий лексикон увійшла під назвою health promotion. Дослівний переклад цього словосполучення припускає кілька тлумачень (просування, заохочення до здоров`я, сприяння здоров`ю, стимулювання, підтримка здоров`я тощо), що не повно відповідають змісту тієї системи заходів, про яку йдеться.

Тому професійні перекладачі вживають досить різноманітні варіанти у якості лексичного аналогу, наприклад "пропаганда здоров`я", "пропагування здоров`я", "пропаганда здорового способу життя" тощо. Враховуючі дещо суперечливе ставлення вітчизняного суспільства до терміна "пропаганда", фахівці, що співпрацюють в українсько-канадському проекті "Молодь - за здоров`я", основу якого становить система health promotion, останнім часом домовилися вживати вислів " формування здорового способу життя"(ФЗСЖ).

Етапною подією для світової спільноти стала I Міжнародна конференція з ФЗСЖ 1986 р. (Оттава, Канада), яка прийняла загальновідому в світі Оттавську Хартію. Основні тези, положення і принципи цієї Хартії стали програмними імперативами, якими керується світова спільнота у сучасній діяльності з вирішення проблем здоров`я. З часу Оттавської конференції робота по ФЗСЖ надзвичайно активізувалася в світі.

З 1986 по 1997 р. під егідою ВООЗ відбулися чотири представницькі міжнародні форуми (Австралія, 1988 р., Швейцарія, 1989 р., Швеція, 1991 р., Індонезія, 1997 р.), кожен з них був присвячений різним з нагальних проблем ФЗСЖ. П`ята Всесвітня конференція з питань ФЗСЖ (Мексика, 2000 р.) приділила особливу увагу питанням інвестицій в здоров`я. Цей аспект ФЗСЖ вважається настільки важливим, що 1995 р. понад 350 представників різних країн започаткували так звану Веронську ініціативу, наслідком якої стала спеціальна програма Європейського офісу ВООЗ. Програма, яка дістала назву "Інвестиції в здоров`я", визначила в якості першого з висновків зі своєї п`ятирічної дії, що здоров`я має бути головним політичним пріоритетом для урядів усіх країн Європи. Діяльність цієї програми набула широкого політичного резонансу в світі завдяки конференціям-зустрічам зацікавлених сторін (1998, 1999, 2000 р.р.).

Рекомендації, декларації, заяви, інші документи, схвалені зазначеними форумами, сформували на нинішній час певне ставлення до проблематики здоров`я в усіх впливових міжнародних інституціях. Так, з 19 наріжних положень I частини Європейської соціальної Хартії, прийнятої країнами - членами Ради Європи, 6 - безпосередньо і 8 - опосередковано стосуються проблематики здоров`я. Після Сундсвальської заяви (Швеція, 1991 р.) Міжнародний валютний фонд і Світовий банк при розробці політики кредитів серед соціально-економічних чинників ураховують і такий, як стан здоров`я населення країни взагалі та активність у напрямі ФЗСЖ зокрема. Можна вважати, що на цей час наміри і дії світової співдружності щодо ФЗСЖ, вперше проголошені Оттавською Хартією і розвинені низкою наступних документів, зокрема Аделаїдськими рекомендаціями (Австралія, 1988 р.), визначили місце політики здорового способу життя в процесі розробки загальних політичних рішень, і з того часу уряди розвинутих країн намагаються якнайширше узгоджувати свою політику з ідеологією здоров`я.

Дата добавления: 2014-01-04