Як суб'єктів підприємницької діяльності

Створення юридичних осіб

Створення юридичних осіб проводиться в розпорядчому, нормативно-явочному, дозвільному та договірному порядку. В залежності від порядку і проводиться створення юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності.

Створення юридичних осіб як суб'єктів господарювання розглядається як спеціальне правове поняття господарського права, з чим важко погодитись, тому що створення підприємницьких структур є лише одним із випадків створення юридичних осіб взагалі.

Створення юридичних осіб як суб'єктів підприємництва залежить від об'єктивних факторів – необхідності заповнити нішу на ринку товарів або налагодити виробництво того чи іншого вітчизняного товару – та суб'єктивних причин – вияв волі на заняття підприємництвом. Основна роль відводиться останньому, бо в його результаті появляється фігура засновника – особи, що згідно з чинним законодавством має право в установленому законом порядку створити юридичну особу як суб'єкта підприємницької діяльності.

Створення суб'єктів підприємництва проходить ряд стадій: ініціативну, організаційну, легалізаційну.

Ініціатива виходить від власника – фізичної особи, що вирішила реалізувати свою приватизаційну правоздатність чи юридичної особи.
На ініціативній стадії необхідно розробити бізнес-план, де детально обґрунтувати економічні, правові, соціальні та інші чинники підприємства.
Тут же потрібно провести і маркетингові дослідження й виявити запити потенціального споживача, шляхи виробництва та доведення до споживача товарів і послуг, дослідити стан ринку, зібрати відомості про наявних та можливих конкурентів, недоліки їх продукції, намітити стратегію конкурентної боротьби.

Організаційна стадія має свої відмінності в залежності від способу створення юридичної особи та її організаційно-правової форми, виду, форми власності тощо.

Для унітарних юридичних осіб достатньо волевиявлення власника. Державні підприємства створюються в розпорядчому порядку, що виражається в постанові відповідного виконавчого органу чи його нараді. Деякі юридичні особи, наприклад Національний банк України, створені безпосередньо на підставі закону. При виданні наказу про створення юридичної особи призначається керівник і з ним укладається трудовий контракт. Після цього державній юридичній особі як суб'єкту підприємництва виділяється відповідна матеріальна база – основні та обігові кошти чи грошові асигнування для їх придбання.

Волевиявлення фізичної особи на створення юридичної особи як суб'єкта підприємництва проявляється в практичних діях: виділення коштів, проведення організаційних заходів, підбір штату працівників, укладання від імені фізичної особи угод, спрямованих на забезпечення діяльності створюваної юридичної особи, тощо. Саме волевиявлення на створення такої підприємницької структури, як розпорядження, формалізується лише на етапі легалізації – при заповненні реєстраційної картки.

Для утворення юридичної особи в дозвільному порядку необхідна згода (дозвіл) відповідного державного органу чи юридичної особи, зі складу якої виділяється підприємницька структура. Створення комерційних банків потребує попередньої згоди НБУ, створення комерційних вищих навчальних закладів проводиться за згоди Міністерства освіти і науки України, аудиторських фірм – Палати аудиторів. Для створення об'єднань комерційних організацій потрібна попередня згода Антимонопольного комітету України. Це ж стосується страхових довірчих товариств. Дозвіл необхідний у тих випадках, коли підприємець здійснює діяльність, що безпосередньо стосується чи впливає на безпеку самої держави, коли його діяльність торкається забезпечення конституційних прав громадян, коли для здійснення того чи іншого виду діяльності потрібний установлений певний рівень знань чи кваліфікації (нотаріальні контори, юридичні консультації, лікувальні заклади тощо).

Більшість юридичних осіб як суб'єктів підприємництва мають корпоративний характер – група фізичних чи юридичних осіб, що об'єднана спільністю бізнесу. В країнах із розвиненою економікою основна частина (більше 93%) виробництва та реалізації товарів припадає саме на різновиди господарських товариств. Ці підприємці створюються в нормативно-явочному порядку, суть якого полягає в тому, що існує нормативний акт, як правило закон комерції, який визначає правове становище того чи іншого суб'єкта діяльності, порядок їх створення та припинення. Особи, що створюють таку юридичну особу, повинні дотримуватись вимог чинного законодавства. Це і підлягає перевірці при реєстрації такої корпоративної особи як суб'єкта підприємництва.

В основі створення корпоративних осіб лежить правочин – угода на спільне набуття змінених підприємницьких прав і обов'язків. Ця угода оформляється шляхом голосування на загальних зборах чи шляхом сплати вступних та членських внесків, або шляхом укладання установчого договору фізичними чи юридичними особами, що об'єднують свої матеріальні ресурси.

Такий спосіб характерний для виробничих кооперативів, котрі організуються за бажанням фізичних осіб на добровільних засадах. Чисельність членів кооперативу не повинна бути меншою 3 осіб. Їх воля на створення кооперативу фіксується в протоколі загальних зборів. На загальних зборах затверджується статут кооперативу, який разом із протоколом зборів у нотаріально завіреному вигляді подається для реєстрації.

Установчий договір – консенсуальний цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками в процесі створення та діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
За своєю юридичною природою він відноситься до договорів про спільну діяльність. Утім у літературі висловлена думка про те, що установчий договір є самостійним договірним типом 1.

В установчому договорі вказується дата і місто його укладання, перелічуються засновники, вказується, який за організаційно-правовою формою суб'єкт створюється і як він буде називатися, зазначаються його цілі та предмет діяльності з переліком їх напрямків, розмір статутного фонду і порядок його формування як до моменту реєстрації, так і до його повного формування, визначається відповідальність співзасновників за невнесення в статутний фонд коштів, перелічуються підстави для збільшення чи зменшення статутного фонду, а також права та обов'язки співзасновників. У такому договорі також визначаються і права створюваної комерційної структури стосовно переданого майна та власного, набутого в ході діяльності, вказується порядок управління ним і компетенція загальних, виконавчих та контрольних органів, порядок внесення змін і доповнень до договору. В залежності від конкретного виду підприємницької діяльності, юридичної особи та змісту її діяльності в установчому договорі вказуються й інші його умови. В кінці установчого договору перелічуються всі засновники і кожен з них чи його представник ставить власний підпис.

Після укладання установчого договору ведеться розробка статуту, який приймається на загальних зборах чи зборах уповноважених учасників товариства. Статут підписують не всі учасники-засновники, а лише уповноважені зборами особи – голова та секретар. Як і установчий договір статут відноситься до локальних нормативних актів і визначає правове становище створеної юридичної особи й регулює взаємовідносини між нею та її засновниками. Статут комерційної юридичної особи повинен передбачати наступні реквізити:

назву юридичної особи із виконанням наведених вище правил;

предмет та види діяльності;

місцезнаходження;

правове положення створеної комерційної структури та її реквізити;

структуру, в тому числі наявні філіали та представництва, розмір статутного фонду, при необхідності порядок його формування і зміни;

порядок управління юридичною особою із зазначенням компетенції загальних, виконавчих та контрольних органів, а при необхідності і порядок прийняття легітимних рішень: більшістю, кваліфікованою більшістю, особисто керівником, спільно директоратом, за згодою стратегічного інвестора тощо;

поділ майна та правове положення створюваних фондів, порядок розподілу витрат, прибутку;

особливості виробничо-господарської, комерційної, наукової діяльності;

порядок проведення розрахунків;

особливості регулювання трудових, соціальних та інших відносин;

порядок припинення діяльності.

Відповідно до обраної організаційно-правової форми юридичної особи в її статуті повинні бути відображені її особливості.

Затверджені та нотаріально завірені документи підлягають реєстрації в загальному, а для деяких суб'єктів у спеціальному порядку. Це означає легалізацію суб'єкта підприємництва. З моменту отримання свідоцтва про державну реєстрацію виникає підприємницька правосуб'єктність підприємця.

Не можна забувати, що специфічний порядок створення суб'єктів підприємництва виникає в результаті реорганізації діяльності вже існуючих юридичних осіб. Реорганізація може бути проведена за власною ініціативою, на вимогу санатора чи інвестора, за вказівкою державного органу (наприклад, Антимонопольного комітету України).

Дата добавления: 2014-01-04