Територій. Види містобудівної документації

Та регіональному рівнях

Планування територій на загальнодержавному

МОДУЛЬ 1

Містобудівна та землевпорядна документація є однією з найважливіших складових інформаційної бази Державного земельного кадастру, бази проведення грошової оцінки земель населених пунктів та окремих земельних ділянок.

Важливість містобудівної та землевпорядної документації полягає в тому, що вона включає прогнози використання територій та окремих земельних ділянок, що значною мірою впливає на вартість земельних ділянок і надає можливість ефективніше здійснювати їхню грошову оцінку.

Структура навчального посібника обумовлена законодавчою та нормативно-правовою базою, яка визначає склад, зміст і значення містобудівної та землевпорядної документації.

Лекція 1. Законодавство України про планування і забудову

У Земельному кодексі України та у ряді інших нормативно-правових актів відзначено, що основою для землевпорядкування та розробки землевпорядної документації є містобудівна документація.

Містобудівна та землевпорядна документація розглядається як одне із основних джерел інформації для державного земельного кадастру, для землеоціночної діяльності, проведення нормативної або експертної оцінки земельної ділянки.

Розглянемо більш детально всю систему містобудівної документації, яка базується на відповідній правовій основі.

Порядок, розробка, погодження та затвердження містобудівної документації регулюється двома законами України: „Про основи містобудування” та „Про планування та забудову території”.

Закон України „Про основи містобудування”, прийнятий у 1992р. (у 2001р внесено суттєві зміни) [1], визначає зміст містобудівної діяльності та її головні напрями. До них відносяться:

- розробка і реалізація містобудівної документації;

- визначення територій для містобудівних потреб;

- розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших об'єктів;

- формування містобудівних ансамблів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення;

- створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктур територій та населених пунктів;

- захист життєвого та природного середовища від шкідливого впливу техногенних і соціально-побутових факторів, небезпечних природних явищ;

- збереження пам'яток архітектури і містобудування, історичного середовища, природного ландшафту та інші.

З цього законодавчого визначення випливає, що майже всі аспекти господарської діяльності, всіх без виключення фізичних та юридичних осіб, пов'язані зі зміною вартості будь-якої нерухомості під час проектування, будівництва, реконструкції та реставрації підпадають під дію цього закону.

Законом визначено основні вимоги до державних стандартів, норм і правил. Необхідність додержання цих норм підкреслюється Цивільним кодексом України (ст. 375), в якому визначено, що право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил [2].

У 2000 р. було прийнято Закон України “Про планування та забудову територій”. Основними завданнями під час планування і забудови територій [3] є:

· обґрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій;

· урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій;

· обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб;

· забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів;

· визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів;

· обґрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачено перспективну містобудівну діяльність;

· визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації;

· визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання;

· охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів;

· регулювання забудови населених пунктів та інших територій.

В законі [3] надано перелік видів містобудівної документації, який сформовано відповідно до об'єктів містобудування. Види містобудівної документації, які визначено у законі: Генеральна схема планування території України, схема планування території, генеральний план населеного пункту, детальний план території, проект забудови територій, проект розподілу території.

Закон України “Про планування та забудову територій” містить основні вимоги щодо організації планування територій на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

У Законі України „Про планування і забудову території” надано термінологічне визначення як містобудівної, так і проектної документації.

Містобудівна документація – затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Це визначення дає розуміння наступного: тільки документи, затверджені у встановленому законодавством порядку, можуть бути названі документацією. Зміст і обсяг текстових та графічних матеріалів залежать від об'єкта, який розглядається (від місця в адміністративно-територіальному поділі, від розміру, складності та сукупності різних факторів). Для однакових об’єктів документація може суттєво відрізнятися залежно від конкретних обставин.

Проектна документація – затверджені текстові і графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва.

Запитання для самоконтролю 1. Які закони України визначають правову основу планування і забудови територій? 2. Назвіть основні завдання містобудівної діяльності на підставі Закону України „Про основи містобудування”. 3. Назвіть об'єкти та суб'єкти містобудування.4. Якими є основні завдання планування та забудови територій? 5. Дайте визначення містобудівної документації.6. Назвіть види містобудівної документації. 7. Вкажіть відмінність термінологічних визначень понять „територія” та „земельна ділянка”.

Лекція 2. Планування території на загальнодержавному рівні

В Україні планування території на загальнодержавному рівні полягає в розробленні Генеральної схеми планування території держави. Генеральна схема планування території України (далі Генеральна схема) – містобудівна документація, яка визначає концептуальні рішення з планування та використання території України. Генеральна схема визначає пріоритети держави у використанні власної території, загальні завдання територіального розвитку регіонів [3].

Законом України „Про Генеральну схему планування території України” [7], який було прийнято у 2001 р., визначено, що стан використання території України характеризується значними диспропорціями.

Прийняття Закону України „Про Генеральну схему планування території України” дозволило не тільки проаналізувати основні диспропорції використання території країни, але й визначити стратегію територіального розвитку країни.

Генеральна схема визначає пріоритети та концептуальні рішення планування і використання території країни, пріоритети вдосконалення систем розселення, забезпечення сталого розвитку населених пунктів, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної структури, формування національної екологічної мережі.

На підставі аналізу та комплексної оцінки території України визначено наміри та потреби у використанні окремих територій, які суттєво впливають на планування територій регіонального та місцевого рівня.

Перерахуємо такі наміри та потреби у використанні територій.

1. Значне розширення територій природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення. В тому числі, з метою формування національної екологічної мережі як складової Всеєвропейської екологічної мережі планується забезпечити збільшення (до 40 відсотків території України) площі територій національної екологічної мережі.

2. Розширення територій житлової та громадської забудови з підвищенням ефективності використання землі населених пунктів.

3. Скорочення площі землі сільськогосподарського призначення.

4. Скорочення площі виробничих територій (особливо під відкритими розробками, кар'єрами, шахтами, відповідними спорудами транспорту і зв‘язку) з передачею вивільнених земель для інших видів використання [7].

В Генеральній схемі надано пропозиції щодо вдосконалення систем розселення. В законі надано пропозиції щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів, визначено завдання перспективного розвитку населених пунктів різного типу. Сталий розвиток розглядається як збалансований соціально-економічний та екологічний розвиток населених пунктів.

Важливим напрямом територіального планування є розвиток інженерно-транспортної інфраструктури. Генсхемою передбачено створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Для реалізації цих намірів та потреб у Генеральної схемі визначено території за видами та режимами переважного використання:

1) території з інтенсивною, переважно промисловою, міською житловою та громадською забудовою (зона урбанізації);

2) території переважно агропромислового виробництва та сільської забудови (зона сільського господарства);

3) території та об’єкти природно-заповідного фонду, землі водного фонду, рекреаційного та оздоровчого призначення, інші природні території, важливі для збереження біологічної та ландшафтної різноманітності (зона національної екологічної мережі);

4) території (зона) радіаційного забруднення, в тому числі –відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоекологічного контролю.

Важливою статтею закону „Про Генеральну схему” є визначення територій, розвиток яких вимагає державної підтримки. Виділено чотири групи таких територій.

До першої групи відносяться території з критичним рівнем містобудівного освоєння та низьким рівнем забезпеченості природними ресурсами. Критичний рівень містобудівного освоєння обумовлює, в свою чергу, критичний рівень природно-техногенної небезпеки. До першої групи відносяться території Донбасу, міст з населенням понад 500 тис. чол. (Києва, Харкова, Дніпропетровська, Кривого Рогу та інших населених пунктів), в яких не забезпечується їх сталий розвиток.

До другої групи відносяться території зі значним природоохоронним, рекреаційним, оздоровчим, історико-культурним потенціалом та високим рівнем містобудівного освоєння. Це території приміських зон міст Києва, Харкова, Дніпропетровська, а також Кримське узбережжя Чорного моря, Закарпатська область, курорти Бердянськ, Трускавець.

Третя група території характеризується значним природоохоронним, рекреаційним, оздоровчим, історико-культурним потенціалом та низьким рівнем соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури. До цих територій віднесено Полісся, Східні Карпати, узбережжя Азовського моря.

Четверта група території – це території з високим рівнем радіаційного забруднення – Київська, Житомирська, Рівненська та Чернігівська області [7].

Для визначення факторів впливу на оцінку земель для державного земельного кадастру національного та регіонального рівнів мають значення такі положення Генеральної схеми, як трасування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, будівництво нових та реконструкція існуючих магістральних і регіональних транспортних комунікацій, формування національної екологічної мережі.

Містобудівна документація загальнодержавного значення становить інтерес для оціночної діяльності землі перш за все з точки зору прогнозування загальних напрямів функціонального перерозподілу територій та можливих змін цін на земельні ділянки певного функціонального призначення в тому чи іншому регіоні.

Запитання для самоконтролю 1. Дайте визначення Генеральної схеми планування території України як виду містобудівної документації.2. Якими є основні завдання та зміст планування території на загальнодержавному рівні? 3. Які основні наміри та потреби використання території України визначено у Генеральної схемі?4. Дайте визначення поняттю „сталого розвитку території”.5. Назвіть види зон за переважним використанням, на які поділено територію України. 6. Які групи територій відповідно до Закону України „Про Генеральну схему..” вимагають державної підтримки? 7. Які положення Генеральної схеми можуть розглядатися як фактори впливу на оцінку земель?

Лекція 3. Зарубіжний досвід територіального планування країн

Планування території – складний інтегральний процес, який об`єднує економічні прогнози та прогнози розвитку населених пунктів і територій, наявний розвиток соціальної сфери, інженерно-транспортної інфраструктури, екологічний стан території. Інтегруючою основою служить відповідна територія, а ці складові визначають потенціал її розвитку.

Для останніх десятиліть характерним є значний розвиток методів територіального планування в різних країнах світу.

Зарубіжний досвід допомагає вирішити проблеми управління розвитком містобудівних об`єктів в умовах ринкових відносин та сприяє удосконаленню методологічної бази вітчизняного територіального планування.

Територіальне планування розглядається як засіб сприяння ринковим відносинам. При цьому використовують територіальне прогнозування і моделювання, системний аналіз, що надає можливість більш обґрунтовано визначати проблеми.

В різних країнах територіальне планування визначається неоднаково, застосовують різні форми, методи, терміни щодо територіального (просторового) планування. Так, наприклад, у Містобудівному кодексі Франції цей вид робіт трактують як „облаштування територій”. Незважаючи на термінологічні відмінності, мова йде про види упорядкувальних робіт, об'єктом яких є територія.

Управління територією – свідомий вплив людини на територіальні об'єкти і процеси в навколишньому середовищі з метою надати їм певної спрямованості і отримати бажані результати.

У ряді країн – ФРН, Австрії, Швейцарії, Нідерландах –територіальне планування розуміють як інтегральний процес планування, що об'єднує галузі економіки, соціальної сфери і стану навколишнього природного середовища. Процес планування охоплює територію країн, що мають адміністративний поділ та регіональні особливості [27].

У Франції, Італії, Іспанії територіальне планування складає частину економічного планування і є тісно пов'язаним з територією цих країн.

У Великобританії, Швеції, Фінляндії, інших країнах територіальне планування зосереджується, головним чином, на проблемах регіонів.

Німеччинавважається країною з найбільш раціональною організацією територіального планування. ФРН є федерацією з
16 федеральними земелями, три з них є „містами-державами”: Берлін, Гамбург, Бремен. Федерація та федеральні землі є автономними політичними одиницями зі своїми парламентами та урядами, зі своїм бюджетом. Територія земель поділяється на регіони (райони) і міста зі своїми адміністраціями. Низовою ланкою територіального устрою є общини районного підпорядкування.

Головною метою планування використання землі є створення рівноцінних умов життя населенню на всіх її частинах (компенсаційна чи вирівнювальна мета). На планах визначаються також основні структурні елементи території: регіони, система центрів і комунікацій. Важливим рівнем територіального планування є регіони. У регіонах поєднуються плани використання територій федеральною землею та общинами.

Франціяподіляється на 22 регіони (які остаточно сформувалися як адміністративні одиниці в 1986 р.), 96 департаментів і більше ніж 30 тис. комун. Територіальними одиницями є департаменти та комуни.

Франція відома своїми традиціями в сфері територіального планування. У Франції в період 1947-1992 рр. розроблялися національні плани (схеми) територіального розвитку, з допомогою яких здійснювалась державна регіональна політика.

Державний механізм у Франції впливає на розробку національних планів територіального розвитку та на усунення диспропорцій у розвитку столичного та периферійних регіонів.

В Італії регіональна політика та територіальне планування націлені на зменшення диспропорцій економічного розвитку північної та південної її частин.

В країнах Східної Європи спостерігаються схожі тенденції розробки територіальних планів на державному рівні (Генеральна схема розселення – в Росії, Схема комплексної територіальної організації – в Білорусі) [27].

Європейська Хартія облаштування територій (1985р.) розглядає облаштування (планування) території як географічне відображення економічної, соціальної, культурної ті екологічної політики суспільства.

Основні завдання регіонального планування:

· збалансований соціально-економічний та екологічний розвиток регіонів;

· підвищення рівня життя;

· регулювання використання природних ресурсів;

· раціональне використання території.

Реалізація цілей планування територій включає:

· на Європейському рівні - координацію політик планування територій для збалансованого розвитку Європи в цілому;

· на національному рівні - координацію політики планування територій та організація допомоги регіонам, пошук оптимального сполучення регіональних та національних задач;

· на регіональному рівні - координацію регіонального та місцевого розвитку;

· на місцевому рівні – координацію місцевих планів з регіональним та національним територіальним плануванням.

Резолюція Європейського парламенту узгодження політики облаштування територій (1999 р)підкреслює, що неможливо досягнути збалансованого розвитку без раціонального розміщення видів економічної діяльності на території всієї Співдружності.

Незважаючи на особливості територіального розвитку різних країн, в них застосовуються схожі методи територіального планування: зонування території, використання цільових пріоритетів, потенціалів розвитку та інші.

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть основні складові прогнозу територіального розвитку.

2. Які суб'єкти містобудування приймають участь під час територіального планування.

3. У чому полягає сутність управління територією?

4. Дайте характеристику особливостей територіального планування Німеччини.

5. Назвіть основні завдання регіонального планування, визначені Європейською Хартією облаштування територій.

6. Наведіть приклади міжнародного співробітництва України в частини координації планування територій.

7. Які загальні методи територіального планування застосовуються в зарубіжних країнах?

Лекція 4. Схеми планування території. Склад та зміст схеми

Дата добавления: 2014-01-04