Сутність та принципи формування комунальних ресурсів

ВСТУП

МАКІЇВКА, 2007 Р.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

УПРАВЛІННЯ ВИКОРИСТАННЯМ РЕСУРСІВ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів стаціонарної та заочної форми навчання

базового напрямку6.0502 "Менеджмент"

Редактор

Комп'ютерне верстання

З ДИСЦИПЛІНИ

«УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ»

(для студентів спеціальності 8.050107 «економіка підприємств»

денної и заочної форм навчання)

№ коду 3083

Склали: к. е. н., доц. Логвиненко В.І

ас. Андрєєва О. Ю.

Затверджено на засіданні кафедри:

“Економіка підприємств”

ПРОТОКОЛ № ____від_________

Зав. кафедрою________________

Д.е.н. проф. Амоша О.І.

ЗМІСТ
Вступ
Тема 1 Сутнісна характеристика комунальних ресурсів міста
1.1 Сутність та принципи формування комунальних ресурсів
1.2 Структура комунальних ресурсів
1.3 Підприємства міського господарства
1.4 Земельні комунальні ресурси
1.5 Фінанси муніципального утворення
Тема 2 Управління комунальними ресурсами міського господарства
2.1. Необхідність управління комунальними ресурсами міста
2.2. Механізм управління ресурсами міського господарчого комплексу
2.3. Загальні принципи та функції управління ресурсами комунальної власності
2.4. Методи управління комунальними ресурсами міста
Тема 3 Методи оцінки, управління та дослідження використання ресурсів міського господарства
3.1. Сутність та механізм оцінки комунальних ресурсів міста
3.2. Методологія визначення вартості ресурсів комунальної власності
3.3. Загальна характеристика і класифікація методів управління комунальними ресурсами міста
3.4. Методи дослідження використання комунальних ресурсів міського господарчого комплексу
Список використаної літератури

Розвиток муніципального господарства, як будь-яка діяльність, повинне опиратися на наявність цілком певних ресурсів. Земля, фінансові, інформаційні, матеріальні інші ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Отже, ефективне та раціональне управління комунальними ресурсами - запорука сталого розвитку території, залучення інвестицій для розвитку населених пунктів, збільшення надходжень до бюджетів.

Підвищення ефективності управління ресурсами комунальної власності повинне передусім забезпечити приведення наявних управлінських форм і методів у відповідність з потребами стратегічного розвитку територій. Воно має передбачати використання комплексу економічних, правових і адміністративних важелів та формуватися з урахуванням принципів соціальної справедливості, ефективності, прозорості, поєднання державних, суспільною і приватних інтересів, збалансовоного розвитку населених пунктів, відкритості, законності, дотримання законодавчих вимог.

Складність удосконалення регулювання відносин щодо ресурсів комунальної власності зумовлена недостатнім розвитком інфраструктури, яка б забезпечила ефективне використання комунальних ресурсів у населених пунктах.

Удосконалення управління ресурсами комунальної власності повинне бути спрямоване на задоволення інтересів територіальної громади за допомогою найефективнішого їх використання.

Вирішення вищезазначених проблем та впровадження конкретних заходів за окресленими напрямами сприятиме підвищенню ефективності управління ресурсною базою місцевого самоврядування в Україні, його економічному піднесенню та раціональному використанню.

Тема 1 Сутнісна характеристика комунальних ресурсів міста  

1.1 Сутність та принципи формування комунальних ресурсів

1.2 Структура комунальних ресурсів

1.3 Підприємства міського господарства

1.4 Земельні комунальні ресурси

1.5 Місцевий бюджет

Найбільш розповсюдженим представленням про місто є модель міста як соціально-економічного комплексу. У системі місцевого економічного розвитку визначальним є ресурсний підкомплекс чи власність і ті права на власність, що змогла залучити для рішення місцевих задач територіальна громада і місцеві органи самоврядування. Отже, розвиток міського господарства, як будь-яка діяльність, повинний спиратися на наявність цілком визначених ресурсів.

Відповідно до загального визначення ресурси — це сукупність природних, соціальних і інтелектуальних сил, що можуть бути використані для створення матеріальних благ і надання послуг або це сукупність можливостей тієї чи іншої території. Стосовно до господарських відносин під ресурсами, як правило, розуміються матеріальні і не матеріальні показники території, що можуть бути використані в господарській діяльності. Насамперед, у це поняття включаються природні ресурси (земля, надра й ін.), виробничий потенціал, виробничі потужності, розташовані на даній території (комунальні підприємства) та фінанси муніципальних утворень (місцевий бюджет).

Розвиток території в значній мірі визначається наявністю матеріальних ресурсів, оскільки від них залежить ефективність інвестицій, вкладених у регіон, вони визначають структуру виробничої діяльності і добробут населення. Але незважаючи на виняткову важливість для ведення господарської діяльності наявності ресурсів, сама діяльність не можлива без основного ресурсу – кадрового потенціалу території. Прикладом важливості даного ресурсу може служити післявоєнний розвиток Японії, що зуміла досягти величезних успіхів у господарському розвитку, не володіючи скільки-небудь серйозними природними ресурсами. Досвід Японії свідчить також і про те, що в сучасному суспільстві не тільки професійна підготовка кадрів, але і володіння сучасними технологіями є своєрідним ресурсом діяльності.

Не менш важливим ресурсом, без якого неможлива ніяка господарська діяльність, є той обсяг повноважень, яким наділений суб'єкт, що хазяює, за законом. Іншими словами, визначений правовий ресурс. Так само як без наявності в працівників визначених навичок і технологій діяльності не можна реалізувати можливості матеріальних ресурсів, такі без правового ресурсу не можливе здійснення господарської діяльності.

Так, наявність багатих природних ресурсів ще зовсім не означає багатства населення, що проживає на даній території. Прикладів тому досить багато. Без наявності права на стягування земельного податку земля як ресурс господарської діяльності органа місцевого самоврядування розглядатися не може.

Значну роль у структурі поняття грають і інші види ресурсів: фінансові, організаційні і т. п.

Приведені вище приклади різноманітних видів ресурсів свідчать про те, що давати узагальнену класифікацію ресурсів без відносно до конкретного виду господарства безглуздо, тому що різні види муніципальних утворень будуть мати зовсім різний набір ресурсів. У значній мірі це визначається тим набором прав і повноважень, що надані муніципальному утворенню законодавством.

Тим більше це важливо, оскільки територія муніципального утворення є частиною більш великих територіальних утворень. Так, ресурси, розташовані на території міського чи сільського муніципального утворення, можуть бути ресурсами різних рівнів влади або часток господарств, що існують на даній території.

Приналежність ресурсів також визначається законом. З цього погляду основною границею, що відокремлює комунальні ресурси від інших видів ресурсів, розташованих на території муніципального утворення, є закон.

У зв'язку з цим під комунальними ресурсами ми розуміємо деяку сукупність матеріальних і нематеріальних можливостей території муніципального утворення, розпорядження якими віднесене до компетенції міського самоврядування законом.

Однак дане визначення ставить відразу кілька принципових питань:

1. Які види ресурсів повинні бути закріплені в законі?

2. Який принцип віднесення тих чи інших ресурсів до того чи іншого рівня влади?

3. Який мінімальний набір ресурсів, необхідний для нормального функціонування муніципального господарства?

Відповідь на перші два питання можна дати виходячи з цілей діяльності муніципального утворення, оскільки ресурси міського господарства повинні бути: по-перше, розмірні обсягу задач, розв'язуваних органами місцевого самоврядування даного муніципального утворення; по-друге, за органами місцевого самоврядування повинні закріплюватися ресурси, що забезпечують комплексне рішення задач. Так, наприклад, якщо за місцевим самоврядуванням закріплена задача забезпечення населення комунальними послугами, то весь виробничий потенціал, що працює в цій сфері (інженерні мережі, комунікації, фінансові ресурси, джерела тепла і т. д.), повинний бути віднесений до ведення органів місцевого самоврядування. Виходячи з цього ж принципу, повинний зважуватися і питання про наділення органів місцевого самоврядування комунальною власністю.

Не менш важливим принципом, що також повинний враховуватися при розгляді питання про закріплення ресурсів за визначеними рівнями влади і керування, повинний бути принцип найбільшої ефективності використання ресурсу. Очевидно, що максимальна ефективність у використанні землі буде досягнута на рівні територіальних громад, оскільки легше всього налагодити контроль за її використанням і оперативне регулювання процесів розпорядження землею на місцевому рівні.

Для відповіді на третє питання нам необхідно розглянути, які ресурси формують саму основу місцевого самоврядування. Загальноприйнято виділяти наступні основи місцевого самоврядування.

1. Правова (законодавча) основа. Що включає в себе повноваження, предмети ведення і гарантії прав місцевого самоврядування.

2. Фінансова основа місцевого самоврядування. Що включає у себе весь комплекс фінансових ресурсів і виявляється найбільш яскраво в бюджетному процесі.

3. Економічна основа. Що включає у себе ресурси, зв'язані за участю муніципальних утворень у господарській діяльності; ключовим питанням тут є керування комунальною власністю.

4. Управлінська основа. Включає у себе структурно-організаційні, інформаційні і кадрові ресурси.

Виходячи з цього, предметом нашого подальшого розгляду повинні стати питання:

- правове регулювання місцевого самоврядування;

- місцевий бюджет;

- розпорядження комунальною власністю;

- органи місцевого самоврядування.

Отже, розвиток муніципального господарства неможливо без закріплення за ним ресурсів, що відповідають виду й обсягам задач, що стоїть перед муніципальним утворенням.

Дата добавления: 2014-01-04