Розрахунок чеками

Торговим автоматом називається пристрій, який без участі продавця приймає від покупця гроші, готує і відпускає (видає) товар. Перед роботою автомат потребує лише в налаштування і завантаження товаром, а в процесі роботи –поповнення запасу і періодичного контролю його роботи.

Організація роздрібної торгівлі через торговельні автомати має такі особливості:

- можливість придбання товару в будь-який час доби;

- наближення товарів до покупця (установка торгових автоматів в місцях масового попиту);

- мобільність переміщення і установки торгових автоматів;

- використання різних грошових систем – монет, жетонів, купюр, пластикових карт тощо;

- максимальна інформація про товар і висока культура обслуговування;

- високий рівень гігієнічності та умов зберігання товарів;

- висока рентабельність (вище, ніж при організації традиційних методів продажу товарів).

Одним з небагатьох недоліків роздрібної торгівлі через автомати є істотно менший асортимент товарів. Проте грамотний маркетинг при виборі товарів і правильно обране місце для встановлення торгового автомата практично зводить нанівець цей недолік і забезпечує високу рентабельність.

Торгові автомати розрізняються за функціональним призначенням, конструкцією, виготовленням тощо.

За товарними групами: для продовольчих товарів; для непродовольчих товарів; універсального призначення.

За видом товару: для штучних товарів довільної геометричної форми; для штучних товарів певної геометричної форми (спеціалізовані торговельні автомати);

За ступенем готовності товару до продажу: для готових до споживання товарів; для товарів, приготування яких здійснює торговий автомат (кава, чай тощо);

За місцем розташування: для закритих приміщень; для майданчиків на відкритому повітрі (у тому числі – під навісом);

За видом грошової системи: торгові автомати для розрахунку без грошей; торговельні автомати для розрахунку з використанням жетонів, торговельні автомати для розрахунку з використанням монет; торговельні автомати для розрахунку з використанням паперових купюр; торговельні автомати для розрахунку з використанням пластикових карт;

За конструкцією: торгові автомати шафового типу (окремо розміщені або група автоматів); торгові автомати панельного типу (тільки у складі групи автоматів із зоною обслуговування за фронтальною панеллю);

За видом енергії: механічні торгові автомати; торгові автомати з електричним приводом (електронні автомати).

Всі торгові автомати поділяються на дві категорії - механічні та електронні.

Механічні торгові автомати працюють тільки за рахунок енергії покупця. Це може бути поворот ручки, натискання кнопки або важеля. Механічні автомати прості в обслуговуванні і експлуатації, не вимагають спеціальних навичок для обслуговування. Крім того, відрізняються низькою вартістю. Основу електронного торгового автомата становить платіжна система – система ідентифікації монет і купюр. Електронні автомати можуть оснащуватися електронними монетоприймачами або банкното-приймачами, а також поєднувати в собі обидва пристрої.

Механічні торгові автомати. Вони приводяться в дію і здійснюють продаж товарів тільки за рахунок механічної сили покупця і не вимагають підведення електроенергії або підключення до інших комунікацій.

Рис. 7.1 Механічний торговий автомат а – складові автомата: 1 – замок; 2 – кришка; 3 – резервуар; 4 - дозатор; 5 – монетоприймач; 6 – лоток видачі товару; б – принцип дії

Після того як в монетоприймач опущена монета відповідного номіналу (або комбінація монет), покупець може повернути важіль дозатора і отримати товар.

Дозатор – деталь торгового автомата, що відповідає за кількість виданого покупцеві товару. Окремі види дозаторів видають по одній одиниці товару, інші види – певну кількість, яка може розміститися в об'ємі дозатора. Механічні торгові автомати оснащуються, як правило, дозаторами з ручним приводом.

Існує кілька типів дозаторів. Одні розраховані виключно на велике наповнення, інші – на дрібний (порційний) товар.

Дозатор, розрахований на велике наповнення, видає за один раз одну одиницю товару. Інші дозатори розраховані на дрібний товар і видають за один раз кілька штук товару – порцію. У такому випадку кількість товару може легко регулюватися.

Існують універсальні дозатори (на всі види наповнення), які можна переналаштувати на будь-який товар.

Як тільки товар відпущений покупцю, відбувається інкасація монет: монета (або монети) переміщуються в монетозбірник. Після цього торговий автомат готовий до видачі чергової покупки.

Електронні торгові автомати. Вони відрізняються тим, що до їх складу входить платіжна система. Сучасна платіжна система, як правило, включає такі елементи: монетоприймачі (з функцією видачі здачі і без неї); купюроприймачі; системи безготівкової оплати.

Монетоприймачі – пристрої, які приймають монети, визначають їх номінал та інкасують монети в бункер. Окремі моделі монетоприймачів дозволяють укласти монети в спеціальні контейнери (труби) по номіналу, деякі моделі видають здачу.

Сучасні монетоприймачі – складні електронні системи, що здійснють перевірку монет за кількома параметрами: діаметр, товщина (точність розпізнавання приблизно 0,15 мм), електрофізичні властивості матеріалу монети, захист від підробок і примітивних спробів шахрайства («монети на ниточці»).

Купюроприймачі дозволяють приймати паперові купюри різного номіналу, визначати вартість кожної купюри, підсумувати суму прийнятих купюр і формувати здачу (у вигляді купюр або монет, якщо грошова система торгового автомата складається з монетоприймача і купюроприймача).

Купюроприймач має 5 комплексів оптичних датчиків, які працюють на просвічування і 3 комплекси оптичних датчиків, що працюють на віддзеркалення, розташованих по всій ширині банкноти.

Кожен оптичний комплекс містить 4 датчика, які працюють в червоній, зеленій, блакитний і інфрачервоної області спектра (загальна кількість оптичних датчиків 32). Комплекси датчиків забезпечують надійне визначення вартості купюр, захист від фальшивих купюр і дозволяють уніфікувати пристрій для прийому будь-яких банкнот. Ідентифікація купюр здійснюється незалежно від положення прийнятої купюри. Після досягнення суми прийнятих купюр, яка дорівнює або перевищує вартість покупки, платіжна система виробляє сигнали на видачу покупки, здачі (якщо необхідно) та інкасацію прийнятих купюр і монет.

Платіжні системи безготівкового розрахунку використовують: кредитні карти, магнітні картки зі штрихкодом, електронні чіп-ключі. Приймальний пристрій торгового автомата – це сканер (або пристрій читання ключів), що зчитує інформацію з карти (ключа) про платоспроможність покупця або наявності кредиту.

Накопичувальна система торгового автомата – визначає запас товару або продукту, що продається через торговий автомат. Обсяг товару або продукту в накопичувачі (бункері, стелажі, комірці) визначає час роботи торгового автомата між періодами обслуговування.

Рис. 7.2 Секційний накопичувач з кулачковим механізмом видачі: 1 – корпус секції; 2 – товар; 3 – кулачок

Механізм видачі товару (банки, пляшки) представляють собою (рис. 7.2) модуль або стійку, до якої пляшки укладаються одна над іншою. При покупці кулачок робить повний оборот, і відбувається вилучення однієї упаковки товару. Система оснащена датчиком наявності товару.

Одним з варіантів накопичувальної системи є стелаж з лотками зі спіралями – спіральний накопичувач (рис.7.3). Стелаж для розміщення товарів може містити до семи незалежних і регульованих по висоті лотків. У кожному з лотків можуть розміщуватися до восьми спіралей видачі товару, які відділені регульованими роздільниками. Спіралі призначені для розміщення упаковок товарів між витками спіралей та їх видачі. Після видачі платіжною системою сигналу на продаж товару спіраль робить один повний оберт і переміщує упаковку товару на один крок спіралі.

Рис. 7.3 Спіральний накопичувач а – пристрій: 1 – лоток; 2 – спіраль; 3 – розділювач; б – пристрій в корпусі торгового автомата

3. За якими показниками класифікуються торгові автомати?

4. У чому відмінність механічного торгового автомата від електронного?

5. Яке призначення дозатора в складі торгового автомата?

6. Що таке «платіжна система» торгового автомата? Назвіть види платіжних систем.

7. За якими параметрами здійснюється контроль монет і купюр?

8. Що таке «накопичувальна система» торгового автомата? Назвіть ємність цієї системи.

9. У чому основна відмінність торгового автомата для приготування напоїв від торгового автомата для продажу штучних товарів?

1. А.Н. Сртельцов, В.В. Шишов Справочник по холодильному оборудованию предприятий торговли и общественного питания. – М.:"Академия", 2006. – 400 с.

2. В.М. Калинина "Техническое оснащения и охрана труда в общественном питании". – М.:"Академия", 2004. – 432 с.

3. В.Ф. Кащенко, Л.В. Кащенко "Торговое оборудование". – М.: Альфа-М: ИНФРА-М, 2010. – 398 с.

4. С.Т. Колач "Холодильное оборудование для предприятий торговли и общественного питания". – М.:"Академия", 2003. – 240 с.

5. Т.Л. Колупаева, Н.Н. Агафонов, Г.Н. Дзюба, А.Н. Стрельцов "Торговое оборудование" – М.:"Академия", 2010. – 310 с.

1. В.И. Главацкая, И.Е. Киселева, Т.Н. Родникова "Механическое и холодильное оборудование предприятий общественного питания". – М.:"Экономика", 1982. – 407 с.

2. В.П. Золин "Технологическое оборудование предприятий общественного питания". – М.:"Академия", 2003. – 248 с.

3. Н.Н. Кошкин "Холодильные машины". – М.:"Пищевая промышленность", 1973. – 512 с.

4. С.А. Большаков "Холодильная техника и технология продуктов питания". – М.:"Академия", 2003. – 304 с.

5. Черевко О.І., Новікова О.В., Потапов В.О. "Обладнання підприємств сфери торгівлі". – К.: Ліра-К, 2010. – 648 с.

	Вступ..........................................................................................................
ХОЛОДИЛЬНЕ УСТАТКУВАННЯ
	Тема 1 Фізичні принципи отримання низьких температур...................
	1.1 Поняття теплоти і холоду..........................................................................
	1.2 Поняття "робоче тіло та параметри, які характеризують його стан.......
	1.3 Загальний принцип роботи холодильних машин....................................
	1.4 Характеристика способів штучного охолодження...................................
	1.4.1 Охолодження за допомогою процесів фазового переходу..................
	1.4.2 Адіабатичне дроселювання газу............................................................
	1.4.3 Вихровий ефект Ранка-Хільша..............................................................
	1.4.4 Термоелектричний ефект Пельєтьє........................................................
	Тема 2 Будова та принцип роботи компресійної холодильної машини............................................................................................................
	2.1 Принцип роботи компресійної холодильної машини..............................
	2.2 Поняття про холодильний цикл. Зворотний цикл Карно.......................
	2.3 Характеристика холодильних агентів......................................................
	2.4 Компресори холодильних машин............................................................
	2.5 Теплообмінні апарати холодильних машин............................................
	2.5.1 Випарники..............................................................................................
	2.5.2 Конденсатори.........................................................................................
	2.6 Допоміжне обладнання холодильних машин..........................................
	2.7 Холодильні агрегати.................................................................................
	2.8 Принципові схеми холодозабезпечення...................................................
	Тема 3 Торгове холодильне устаткування................................................
	3.1 Класифікація та загальна характеристика торгового холодильного устаткування....................................................................................................
	3.2 Будова та принцип роботи льодогенераторів..........................................
	3.3 Будова та принцип роботи фризерів........................................................
	3.4 Охолоджувачі напоїв.................................................................................
	3.5 Холодильні шафи.......................................................................................
	3.6 Холодильні камери....................................................................................
	3.7 Кондиціювання повітря.............................................................................
	3.8 Правила експлуатації холодильного обладнання....................................
ТОРГОВЕ ОБЛАДНАННЯ
	Тема 4 Немеханічне торгове обладнання................................................
	4.1 Класифікація немеханічного торгового обладнання..............................
	4.2 Торгові меблі............................................................................................
	4.3 Меблі для підсобних і складських приміщень........................................
	4.4 Торговий інвентар....................................................................................
	4.5 Немеханічне устаткування закладів ресторанного господарства...........

	Тема 5 Ваговимірювальне обладнання....................................................
	5.1 Роль ваговимірювальних приладів в торгово-технологічному процесі...
	5.2 Вимоги до ваговимірювальних приладів.................................................
	5.3 Принцип дії та характеристика основних видів важільно-механічних ваг.................................................................................
	5.4 Принцип дії та характеристика основних видів електронних ваг...........
	Тема 6 Дозувально-формувальне устаткування......................................
	6.1 Призначення і класифікація дозувально-формувального устаткування...
	6.2 Машини для формування котлет, биточків та гамбургерів....................
	6.3 Машини для формування виробів із тіста................................................
	6.4 Машини для розкочування тіста..............................................................
	6.5 Машини для поділу тіста й округлення порцій.......................................
	Тема 7 Торгові автомати............................................................................
	7.1 Характеристики торгових автоматів.......................................................
	7.2 Класифікація торгових автоматів............................................................
	7.3 Види торгових автоматів.........................................................................
	Рекомендована література....................................................................

1.1 Фінанси підприємств та сфери фінансових відносин.

1.5 Фінансова робота та фінансовий контроль.

1.1 Фінанси підприємств та сфери фінансових відносин

Фінанси сільськогосподарських підприємств як частина фінансової системи охоплюють процеси створення, розподілу і використання ВВП у вартісній формі. Фінанси підприємств є ланкою фінансової системи, вони мають важливе значення для формування державних фінансів, сплачуючи податки і створюючи робочі місця.

Фінанси підприємства – економічні відносини, які пов’язані з кругообігом засобів, створенням, розподілом і використанням фондів грошових коштів. При цьому сфера фінансових відносин складається:

Ø з відносин між підприємством і його засновниками (власниками) з приводу формування статутного фонду;

Ø між підприємством і державою у межах законодавства про оподаткування, соціальне страхування, формування загальних державних цільових грошових фондів;

Ø відносини між підприємством і банками з приводу одержання і повернення кредитів, а також сплати відсотків за користування ними;

Ø відносини між підприємством і його постачальниками і покупцями з приводу виконання господарських договорів і зобов’язань;

Ø відносини між підприємством і його підрозділами з приводу розподілу прибутку, а також формування фондів нагромадження і споживання;

Ø відносини між підприємством і його працівниками з приводу створення фонду оплати праці, матеріального заохочення та інше;

Ø відносин між підприємством і страховими компаніями та фінансовим ринком.

У процесі відтворення фінанси підприємства проявляють та виражають свою сутність через певні функції:

Ø оперативна – формування фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності;

Ø розподільча – розподіл і використання фінансових ресурсів для забезпечення діяльності виконання зобов’язань перед фінансовою банківською системою та для економічного розвитку підприємства;

Ø контрольна – контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства шляхом оцінки ефективності його діяльності.

Фінансові ресурси – централізовані і децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупності суспільного продукту та національного доходу і призначені для використання у відповідності з завданням соціально-економічного розвитку суспільства і колективів окремих підприємств.

Децентралізовані фонди грошових коштів, які використовуються в процесі фінансової діяльності представляють собою фінансові ресурси виробничих об’єднань підприємства і галузей народного господарювання, а також населення.

Фінансові ресурси підприємства – грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, сукупності суспільного продукту та національного доходу, а також використання у статутних цілях підприємства.

Загальна сума фінансових ресурсів у кожному підприємстві складається з статті з таких елементів:

Ø централізовані кошти для фінансування капітальних вкладень;

Ø нерозподілений прибуток у господарському обліку;

Ø довготермінові і короткотермінові кредити комерційних банків;

Ø позикові кошти від реалізації власних цінних паперів (крім первинної емісії акцій);

Ø інші кошти, які відображаються в пасиві бухгалтерського балансу підприємства.

Здобуті уявлення про те, яка сума фінансових ресурсів (власних і позичених) є у розпорядженні підприємства у даний момент можна підрахувавши їх за сальдовим балансом. Актив балансу дає відповідь на запитання як підприємство розмістило наявні фінансові ресурси і куди вони спрямовуються на дату складання бухгалтерського звіту.

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучити додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх за найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка б забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних оборотних коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

Управління фінансами включає також сферу фінансового забезпечення капітальних вкладень на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств.

Безпосереднім завдання управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення.

5. Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує діяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємств спрямовано на виконання таких основних завдань:

- фінансове забезпечення операційної, інвестиційної діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- своєчасність виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для фінансування виробничого і соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності.

Грошові розрахунки підприємств. Розрахункові і касові операції

2.1 Сутність грошових розрахунків підприємств.

2.4 Види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

2.1 Сутність грошових розрахунків підприємств

У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов’язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються при розподілі і перерозподілі грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот – це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов’язаний з такими напрямками:

Ø забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

Ø реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

Ø сплата податків, обов’язкових відрахувань і зборів;

Ø забезпечення спільної діяльності підприємств;

Ø отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення і фінансовий стан підприємства.

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми.

Безготівковим грошовим розрахункам надають більшу перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. В широкому застосуванні безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, в тому числі в них зацікавлена держава, саме з точки зору вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу безготівкові і готівкові розрахунків розмежовано.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення, а саме – для виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. В свою чергу населення витрачає ці кошти на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює платежі.

Безготівкові форми розрахунків – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, тобто коли кошти списуються з рахунку платника і переказуються до рахунку утримувача коштів.

Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у системі колишніх розрахунків. Так, наприклад, постановою НБУ від 11 жовтня 1998 року №473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватися як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень.

Відповідно до територіального розміщення підприємств і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяють на:

Ø розрахунки за товарними операціями – розрахунки пов’язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Ø розрахунки за нетоварними операціями - пов’язані з фінансовими операціями, тобто з кредитною, бюджетною системами і сплатою фінансових санкцій.

Безготівкові операції здійснюються завдяки слідуючим безготівковим розрахункам:

Касові операції підприємства пов’язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності.

Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунку підприємства можуть на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та на загальногосподарські витрати.

Отримання готівки з поточного рахунку здійснюється з використанням грошового чеку. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим саме дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускаються ні які виправлення.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів:

Ø акти про закупівлю товарів або виконання робіт.

Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також систему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти залишку готівки в касі. Цей ліміт встановлюється банківською установою з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, від розмірів касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємство має право тримати в своїх касах готівку тільки в межах лімітів, які можуть бути переглянуті на потязі року.

Усі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щоденно наприкінці робочого дня касир виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Державної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

2.4 Види банківських рахунків і порядок їх відкриття

Суб’єкти підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунку. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

Ø поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

Ø бюджетні, що відкриваються підприємствами, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

Ø кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити;

Ø депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банка на визначений строк.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

Ø копію статуту, засвідчену нотаріально чи органами реєстрації;

Ø копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

Ø картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

Ø копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

Ø поточні рахунки відкриваються підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій;

Ø розподільчі рахунки призначені для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті;

Ø кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди;

2.1 Принципи організації безготівкових розрахунків.

2.3 Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями.

2.1 Принципи організації безготівкових розрахунків

Ефективне функціонування економіки в цілому і на підприємстві значною мірою залежить від організації розрахунків.

Ø підприємства обов’язково повинні зберігати грошові кошти на рахунках в установах банку;

Ø підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів;

Ø підприємство самостійно вибирає форму розрахунку і закріплення їх у своїх договорах та угодах;

Ø кошти з розрахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника;

Ø поточні рахунки підприємства відкриваються тільки при умові повідомлення про це податкових органів;

Ø момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Ø платежі здійснюють в межах залишку коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту;

Ø розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватися готівкою. При цьому постачальник – отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк.

Платіжне доручення – письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму із свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

Платіжне доручення застосовується в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари, роботи і послуги. Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню кредиторської заборгованості покупців.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями (платежі в бюджет, до цільових державних фондів, платежі кредиторських установ і т.д.).

2.3 Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями

Платіжне вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина – вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, робіт, послуг. Нижня частина – доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платник коштів). Покупець, якщо він згоден оплатити товар, заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахункові платіжні вимоги-доручення можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитись від акцепту платіжної вимоги-доручення, якщо товари не було замовлено або відвантажено на непогоджену адресу, крім того, коли товари поставлено з порушенням строку, коли товари недоброякісні, некомплектні або коли непогоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими товарами відвантажено і додаткові товари, коли документально встановлена наявність недоброякісного або не укомплектованої частини товару, у разі завищення цін або арифметичних помилок у товарних транспортних документаціях.

Розрахунок платіжними вимогами-дорученнями застосовують переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і наданні послуги.

Основою відмови від акцепту може бути порушення умов контракту. Про відмову від акцепту платник зобов’язаний у встановлений термін повідомити банк і постачальника, зазначивши.

Чек – письмове розпорядження своєму банку сплатити зі свого рахунку пред’явнику чека відповідну грошову суму.

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки.

Розрахунковий чек – документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банку переказати кошти на рахунок пред’явника чека. Розрахунковий чек заповнює платник, чек передається платником підприємству безпосередньо під час здійснення господарської операції. отримувач платежу подає у свій банк чек для оплати.

Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовують грошові чеки (для виплати зарплат, премій, винагород, дивідендів, кошти на відрядження, на господарські витрати).

Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримуватися відповідних правил і банк зобов’язаний упевнитися в достовірності чека (форма, термін дії, відсутність виправлень, відповідного підпису).

Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами, так як характеризується відносною швидкістю розрахунків, що сприяє зменшенню кредиторської заборгованості.