Проблеми створення моделі організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією в Україні

Взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією являє собою складний різновид управлінської діяльності, а тому потребує здійснення відповідних організаційних дій, що дозволять забезпечити її ефективність. Саме від того, настільки раціонально функціонує система боротьби з корупцією, буде залежати успіх реалізації антикорупційних програм у державі, рівень витрачених матеріальних та інших ресурсів для мінімізації впливу корупції на суспільні процеси в Україні.

Виступаючи складовою управлінського процесу, організація взаємодії формує основу діяльності відповідних державних органів, визначає обсяг завдань, а також конкретний зміст заходів щодо їх практичної реалізації. При цьому взаємодія суб’єктів боротьби з корупцією передбачає, по-перше, встановлення певного режиму такої взаємодії, по-друге, підтримання цього режиму у визначеному стані і, по-третє, постійне його удосконалення з метою підвищення ефективності безпосередньої правоохоронної діяльності.

Звертає на себе увагу, що питанням організації взаємодії у сфері правоохоронної діяльності присвячено достатню увагу, насамперед, фахівцями у галузі теорії управління, адміністративного права та адміністративної діяльності. Зокрема, проблеми організації взаємодії щодо боротьби з різними видами правопорушень досліджувалися у працях таких вчених, як В.Г.Афанасьєв, В.Т. Білоус, С.Г. Калмиков, О.І.Коваленко, Ю.М.Козлов, В.К. Колпаков, А.В. Куракин, Є.І.Макаренко, В.О.Малюткін, О.В. Негодченко, В.М. Плішкін, М.О.Потебенько, О.Я. Прохоренко, П.А. Скобліков, В.Д.Сущенко, Г.А.Туманов, А.Й. Француз, Ю.В. Харченко, В.О. Шамрай, А.Н.Ярмиш та ін.

Теоретичний доробок вказаних та інших дослідників дозволяє виділити такі найбільш суттєві ознаки організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією, як: а) її управлінський характер; б) основним завданням є – вироблення рішень про необхідність організації взаємодії; в) головним призначенням організації взаємодії є забезпечення практичної реалізації положень прийнятого щодо неї рішення; г) обов’язкове врахування при організації взаємодії її мети – узгодженості дій суб’єктів боротьби з корупцією.

Таким чином, під організацією взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією, можливо розуміти управлінську діяльність, спрямовану на прийняття рішення про необхідність такої взаємодії та забезпечення його практичної реалізації, з метою виконання поставлених перед цими органами завдань у галузі боротьби з корупцією.

Зміст організації взаємодії боротьби з корупцією включає в себе координацію усієї системи суб’єктів боротьби та протидії корупції; функціональних елементів у середині цієї системи (наприклад МВС та СБУ); підрозділів правоохоронних органів (наприклад, підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та підрозділів по боротьбі з корупцією СБУ); у середині підрозділів (наприклад, між підрозділами карного розшуку та слідчими); функціональної та територіальної ліній діяльності різних систем (наприклад, між підрозділами міського УМВС України у певній області та районним відділом внутрішніх справ); діяльності щодо окремої (комплексної або лінійної) задачі (наприклад, ліквідація конкретного злочинного угрупування, що має корумповані зв’язки).

Незважаючи на те, що координація складає основний зміст взаємодії, вона не є аналогічною за змістом організації взаємодії. Так, на думку, В.О. Малюткіна, ці категорії, маючи спільні риси, оскільки віднесені до категорій науки управління та цілеспрямовано впливають на декілька об’єктів одночасно, вони в той же час, суттєво різняться. Зокрема, а) організація взаємодії – це лише один з проявів координації, що забезпечує досягнення узгодженої діяльності елементів системи; б) поняття координації, крім організації взаємодії, включає в себе й постійне підтримання та покращення взаємодії зусиллями суб’єкта управління; в) в окремих випадках організація взаємодії в принципі можлива й без безпосереднього підпорядкування її учасників суб’єкту управління. Вказані В.О. Малюткіним відмінності можуть бути враховані нами при дослідженні специфіки організації та координації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією.

При аналізі проблем організації взаємодії зазначених суб’єктів необхідно звернути увагу на зміст цього різновиду управлінської діяльності, який, на наш погляд, складається з визначення взаємодіючих ланок, їх задач й обсягу взаємодії на кожному конкретному напряму боротьби з корупцією; чіткого розподілу функціональних обов‘язків, визначення форм взаємодії та конкретних виконавців на усіх напрямах діяльності щодо боротьби з корупцією, доведення та роз‘яснення поставлених перед ними спільних задач; забезпечення обміну взаємною інформацією, визначення способів та засобів зв‘язку між ланками, що взаємодіють; своєчасного та повного виконання узгоджених планів та завдань; чітке маневрування силами та засобами у відповідності до умов оперативної обстановки; взаємної допомоги та підтримки; забезпечення постійного керівництва і контролю за виконанням узгоджених (спільних) заходів.

Встановлення мети організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією повинно враховувати її співвідношення з відповідними рівнями завдань, визначених для правоохоронних органів на конкретному етапові розвитку корупційної ситуації у суспільстві. Зокрема, на стратегічному рівні – це забезпечення постійної спільної діяльності суб’єктів боротьби з корупцією щодо їх всебічного виявлення, вивчення та усунення причин та умов корупції; на локально-стратегічному – постійне максимальне використання спільних зусиль суб’єктів боротьби з корупцією та пріоритетних напрямках суспільного життя; на оперативному – забезпечення ефективного використання сил та засобів суб’єктів боротьби з корупцією у конкретний період, у відповідній оперативній обстановці; на оперативно-локальному – максимальне використання спільних зусиль щодо припинення та запобігання найбільш розповсюдженими видами корупційних правопорушень.

Досягнення поставленої перед суб’єктами боротьби з корупцією мети пов’язане з рядом негативних аспектів, так званих “бар’єрів”, які зашкоджують процесу взаємодії. Їх усунення можливо лише при належній організації. До таких бар’єрів В.О. Малюткін відносить: відомчий, смисловий, психологічний та організаційний [122, c.12-13]. Стосовно організації взаємодії у галузі боротьби з корупцією ці бар’єри можуть проявлятися у наступному. Відомчий бар’єр пов’язаний з протиріччями між процесами розподілу і процесами зв’язку та поєднання функцій і елементів системи суб’єктів боротьби з корупцією. В першу чергу, це викликано тим, що участь у взаємодії беруть співробітники різних відомств вузької спеціалізації. До того ж, наше дослідження свідчить, що в правоохоронних органах відсутня спеціалізація, пов’язана з організацією взаємодії, а це вимагає від працівника певних знань та навичок (правових, соціально-психологічних, педагогічних та ін.). Так, за даними проведеного нами анкетування працівників правоохоронних органів 62,67 % респондентів засвідчили, що в органі, де вони працюють, відсутній співробітник, який безпосередньо відповідає за організацію взаємодії з іншими правоохоронними органами [Додаток Б, Табл. Б.1].

Смисловий бар’єр знаходить своє вираження у так званих непорозуміннях – ситуаціях, при яких співробітники органів, які ведуть боротьбу з корупцією, хоча і бажали та могли виконати управлінське рішення координатора, але не виконали його внаслідок неповного розуміння суті завдання. На думку Г.А. Туманова, “…нечітке формулювання наказу, спільного рішення та неякісне інструктування – основні причини послаблення та викривлення діяльності та взаємодії…” [129, с.108-109].

Психологічний бар’єр опосередковується тим, що взаємодія виступає як спільна діяльність колективів, груп людей, котрі мають неповторні психологічні якості. Треба погодитися з Я. Щепаньським, котрий вважає, що “… взаємодія – це систематичне стійке виконання дій, спрямованих на те, щоб викликати відповідну реакцію з боку партнера, при цьому викликана реакція, в свою чергу, породжує реакцію впливаючого” [238, с. 84].

Таким чином, кожний суб’єкт боротьби з корупцією виконує свої функції, що визначають його місце серед інших. Тому характер їх взаємодії залежить і від того, як розуміють колективи свої ролі у виконанні спільних завдань щодо протидії корупції. При цьому слід враховувати, що психологія колективу складається з колективних думок та колективних цілей та визначається моральним станом колективу, взаємовідносинами між його членами, колективним настроєм і традиціями. Ці особливості мають достатній вплив на взаємодію між співробітниками різних органів. Усунення психологічного бар’єру при взаємодії є досить складним завданням, вирішення якого потребує спеціального вивчення.

З метою подолання зазначених бар’єрів та ефективної організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією застосовують відповідні організаційні методи. До таких В.О. Малюткін відносить: а) метод формалізації взаємодії; б) метод неформальної організації взаємодії [122, c.14].

Формалізація стосовно організації взаємодії у галузі боротьби з корупцією може полягати у цілеспрямованому визначенні у посадових інструкціях для відповідного представника суб’єкта взаємодії довгострокових зразків, стандартів службової поведінки, вимог, які висуваються до його діяльності, спрямованої на організацію взаємодії. При цьому існують два способи формалізації. Перший – офіційне закріплення тих елементів взаємодії суб’єктів, що склалися об’єктивно. Інакше кажучи, при організації взаємодії можуть бути визнані окремі найбільш повторювані стійкі зв’язки суб’єктів у боротьбі з корупцією. Другий – проектування взаємодії, коли її елементи спочатку формулюються логічно, а потім впроваджуються у практику. На наш погляд, цей метод повинен бути основним для визначення повноважень відповідного співробітника. Саме механізм юридичної форми організації взаємодії, що функціонує на основі правосвідомості шляхом правового нормування прав та обов’язків співробітників органів, які ведуть боротьбу з корупцією, їх керівників, передбачає стимулювання необхідної поведінки всіма наявними засобами, у тому числі й примусовими.

Подолання організаційного бар’єру, на нашу думку, можливо шляхом, розробки науково-обґрунтованої моделі організації взаємодії суб’єктів боротьби з корупцією.

Дата добавления: 2014-01-04