Тема 3. Фінансові правовідносини

Верховна Рада України як суб’єкт фінансових правовідносин
Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансів:
· прийняття законів, у тому числі у сфері фінансів (п.3 ст.85 Конституції України) – зокрема виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України);
· затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання (п.4;
· затвердження загальнодержавних програм економічного, розвитку (п.6 ст.85 Конституції України);
· здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції (п.13 ст.85 Конституції України);
· затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням (п.14 ст.85 Конституції України);
· призначення чи обрання на посади, звільнення з посад посадових осіб, зокрема:
1) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;
2) призначення на посаду та звільнення з посади Голови
Національного банку України за поданням Президента України;
3) призначення та звільнення половини складу Ради
Національного банку України (пп.16,18,19 ст.85 Конституції України);

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Президент України як суб’єкт фінансових правовідносин
Повноваження Президента України у сфері фінансів:
- підписання законів/накладення вето на закони у сфері фінансів;
- призначення половини складу Ради Національного банку України;
- призначення Міністра фінансів України, Міністра економіки України;
- призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної податкової Адміністрації України за поданням Прем'єр-міністра України;
- скасовує акти КМУ, у тому числі у сфері фінансів;
- видає укази, у тому числі у сфері фінансів.

Кабінет Міністрів України як суб’єкт фінансових правовідносин

Повноваження КМУ у сфері фінансів:
1) забезпечує економічну самостійність України;
2) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;
3) розробляє і здійснює загальнодержавну програму
економічного розвитку України;
4) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
5) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
6) спрямовує і координує роботу міністерств, зокрема, міністерства фінансів, міністерства економіки, інших органів
виконавчої влади, зокрема, ДПА;
7) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами
України, актами Президента України.
8) подає до ВРУ Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Державна податкова служба як суб’єкт фінансових правовідносин

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах(крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі – органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.
Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.
Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.
У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією
України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.
Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Завданнями органів державної податкової служби є:
1) здійснення контролю за:
- додержанням податкового законодавства,
- правильністю обчислення податків,
- повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків;
2) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
3) прийняття підзаконних нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
4) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;
5) роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Державну податкову службу України очолює Голова Державної
податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та
звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра
України.
Заступники Голови Державної податкової адміністрації України
призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом
Міністрів України за поданням Голови Державної податкової
адміністрації України. Кількість заступників Голови Державної
податкової адміністрації України визначається Кабінетом Міністрів
України.
Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які
призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом
Міністрів України за поданням Голови Державної податкової
адміністрації України.
Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст
Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані
державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Начальники управлінь податкової міліції призначаються Головою Державної податкової адміністрації України.

ФУНКЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

1)контролююча:
- здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;
- контролюють своєчасність подання платниками податків
бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій,
розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням
податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;
- здійснюють контроль за законністю валютних операцій;
- здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
- здійснюють контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів;
- проводять перевірки фактів приховування і заниження сум
податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку,
встановленому Законом;
- за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з
організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, в порядку, встановленому законом;
- подають до судів позови до підприємств, установ,
організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними
цільовими фондами за рахунок їх майна;

2)нормотворча – ДПА видає підзаконні нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню;

3)координаційна - органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків;

4)інтерпретаційна - ДПА надає податкові роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної податкової служби;

5)організаційна - забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів;

6)прогностична - прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

Права органів державної податкової служби ст.11 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі
поданих податкових декларацій, звітів та інших документів,
пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів
(обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також
планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі – платники податків);

2) здійснювати контроль за:
· додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;
· наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;

3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників
податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та
стосуються реалізації повноважень органів державної податкової
служби, встановлених цим та іншими законами України;

4) запрошувати платників податків або їх представників для
перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків
та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.
Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше
ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими
листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на
які запрошується платник податків (посадова особа платника
податків);

5) одержувати безоплатно від платників податків довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду – про обсяг та обіг коштів на рахунках;

6) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових
осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій,
які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами
органів державної податкової служби;

7) при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ
та організацій копії (!!!) фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних
фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням
опису, який скріплюється підписами представника органу державної
податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких
документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів
господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування;

8) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні)
санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми
недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених
законами України.

9) застосовувати до платників податків, які у встановлений
законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у
банках, а також до установ банків, що не подали відповідним
органам державної податкової служби в установлений законом строк
повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали
здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до
отримання повідомлення відповідного органу державної податкової
служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової
служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу їх
керівників.

Рахункова палата як суб’єкт фінансових правовідносин

· Закон України "Про Рахункову палату” від 11.07.1996р.
· Рішення Конституційного суду України від 23.12.1997р. № 7-зп (справа про Рахункову палату);
· Рішення Конституційного суду України від 14.12.2000р. № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного суду України).

Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який
утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний
їй.
Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Завданнями Рахункової палати є:

· організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України,
· здійснення контролю за витрачанням бюджетних коштів;
· здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України,
· визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів,
· контроль за фінансуванням загальнодержавних програм
економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
· контроль за дотриманням законності щодо надання Україною
позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним
організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;
· контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;
· аналіз встановлених відхилень від показників Державного
бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також
про удосконалення бюджетного процесу в цілому;
· регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової палати
та члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови,
головні контролери та Секретар Рахункової палати.
Для розгляду питань планування і організації роботи
Рахункової палати, методології контрольно-ревізійної діяльності,
прийняття колегіальних рішень і підготовки висновків з матеріалів
перевірок, ревізій, обслідувань та експертиз, а також підготовки
звітів та інформаційних повідомлень створюється Колегія Рахункової
палати.
До складу Колегії Рахункової палати входять Голова Рахункової
палати, Перший заступник і заступник Голови, а також головні
контролери - керівники департаментів Рахункової палати, Секретар
Рахункової палати.

Голова Рахункової палати призначається на посаду Верховною
Радою України за поданням Голови Верховної Ради України терміном
на 7 років з правом призначення на другий термін.

Перший заступник і заступник Голови, головні контролери та
Секретар Рахункової палати призначаються на посаду Верховною Радою
України за поданням Голови Рахункової палати шляхом таємного
голосування за списком терміном на 7 років. На зазначені посади призначаються громадяни України, які мають вищу освіту та досвід професійної діяльності в галузі державного управління, державного контролю, економіки, фінансів, права.

Голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник Голови Рахункової палати, головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати і Секретар Рахункової палати не може бути народним депутатом України, членом Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом (крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності, здійснюваної у позаробочий час).

Вимоги керівників Рахункової палати та посадових осіб її
апарату, пов'язані з виконанням ними своїх службових обов'язків, є
обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Повноваження Рахункової палати поширюються на:

· Верховну Раду України,
· органи виконавчої влади,
· Національний банк України,
· Антимонопольний комітет України,
· Фонд державного майна України,
· інші державні органи і установи,
· місцеві державні адміністрації,
· органи місцевого самоврядування,
· підприємства, установи, організації, зокрема:
- фінансові установи (банки, кредитні установи, страхові компанії)
- господарські товариства,
- об'єднання громадян,
- недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.

Рахункова палата щорічно не пізніше 1 грудня подає Верховній
Раді України загальний письмовий звіт про результати виконання
доручень Верховної Ради України, проведених перевірок, ревізій та
обслідувань, а також про витрати на цю діяльність.
Звіт Рахункової палати, затверджений Верховною Радою України, публікується у виданнях Верховної Ради України.

Державна контрольно-ревізійна служба як суб’єкт фінансових правовідносин

Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993р. (з наступними змінами і доповненнями).
Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затв. наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.1997р. № 121 (назва в редакції Наказу ГоловКРУ N 88 від 04.10.1999р.)

Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є
здійснення контролю за:

· використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;
· виконанням державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів;
· використанням матеріальних цінностей і нематеріальних
активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів;
· веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Підконтрольні суб’єкти:
· центральні органи виконавчої влади (міністерства, відомства, державні комітети),
· бюджетні установи,
· підприємства і організації, які отримують кошти з
бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів;

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві
фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів
України.

Головне контрольно-ревізійне управління України очолює
заступник Міністра фінансів України, начальник управління, який
призначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра
фінансів України.
Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях,
містах Києві і Севастополі очолюють начальники, які призначаються
начальником Головного контрольно-ревізійного управління України за
погодженням з Радою Міністрів Республіки Крим, обласними,
Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Начальники контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополі призначають і звільняють
керівників контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в
районах, містах і районах у містах.

Державний контроль ДКРС здійснюється у формі ревізій і перевірок.
Ревізія - це метод документального контролю за
фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи,
організації, дотриманням законодавства з фінансових питань,
достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття
недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних
цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками
ревізії складається акт.
Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок
фінансово-господарської діяльності підприємства, установи,
організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються
довідкою або доповідною запискою.

Міністерство фінансів України як суб’єкт фінансових правовідносин

Положення про Міністерство фінансів України, затв. Указом Президента України від 26.08.1999р. №1081/99

Міністерство фінансів України (Мінфін України) є
центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету
Міністрів України.

Мінфін України забезпечує проведення єдиної державної
фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на
реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку
України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших
центральних органів виконавчої влади.

Мінфін України очолює Міністр, якого призначає на посаду
та звільняє з посади Президент України в установленому
законодавством порядку.

Міністр має заступників, які призначаються на посаду та
звільняються з посади відповідно до законодавства. Міністр
розподіляє обов'язки між заступниками Міністра, визначає ступінь
їх відповідальності та ступінь відповідальності керівників
структурних підрозділів Міністерства.

Мінфін України в межах своїх повноважень на основі та на
виконання актів законодавства видає накази, організовує і
контролює їх виконання.

Мінфін України в разі потреби видає разом з іншими
центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування спільні акти.

Нормативно-правові акти Мінфіну України підлягають державній
реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінфіну
України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та
громадянами.

Основними завданнями Мінфіну України є:

· розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;
· здійснення аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;
· розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу;
· розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України;
· забезпечення в установленому порядку виконання Державного бюджету України;
· забезпечення ефективного використання бюджетних коштів;
· здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю.

Національний банк України як суб’єкт фінансових правовідносин

Закон України "Про Національний банк України” від 20.05.1999р.
Закон України "Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р.

Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України та законами України.

Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку - місто Київ.
Національний банк має статутний капітал, що є державною
власністю.

Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень.
Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради
Національного банку.

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який
здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого
кошторису, а у визначених Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно,
що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному
господарському віданні.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів
державної влади, а органи державної влади не відповідають за
зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони
добровільно беруть на себе такі зобов'язання.
Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших
банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями
Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть
на себе такі зобов'язання.
Національний банк може відкривати свої установи, філії та
представництва в Україні, а також представництва за її межами.

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.
Плановані доходи та витрати Національного банку
відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів
і витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним
банком його функцій, встановлених Конституцією України та
Законами України.
Національний банк за підсумками року у разі перевищення
кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на
поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України
наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту
бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за
рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє
дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах
своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк виконує такі функції:
1) визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
3) встановлює для банків правила проведення банківських
операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
4) здійснює банківське регулювання та нагляд;
5) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування
банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках;
6) представляє інтереси України в центральних банках інших
держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де
співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
7) здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення
операцій в іноземній валюті;
8) здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
9) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
10) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

Керівними органами Національного банку є

· Рада Національного банку України;
· Правління Національного банку України.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради
Національного банку, призначені Президентом України та Верховною
Радою України. Голова Національного банку, який призначається на
посаду Верховною Радою України за поданням Президента України,
входить до складу Ради Національного банку за посадою.
Президент України та Верховна Рада України призначають по 7 членів Ради Національного банку.
Правління Національного банку очолює Голова Національного банку. Голова Національного банку призначається на посаду Верховною
Радою України за поданням Президента України більшістю від
конституційного складу Верховної Ради України строком на п'ять
років.
Кількісний та персональний склад Правління Національного
банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови
Національного банку.
Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою.
Порядок організації та проведення засідань Правління
Національного банку визначається його Регламентом.
Національний банк видає нормативно-правові акти з питань,
віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів
державної влади і органів місцевого самоврядування, банків,
підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі
постанов Правління Національного банку, а також інструкцій,
положень, правил, що затверджуються постановами Правління
Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та
іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім
випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують
відповідальність.
Нормативно-правові акти Національного банку підлягають
обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України
та набирають чинності відповідно до законодавства України.
Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Органи місцевого самоврядування як суб’єкт фінансових правовідносин

Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад:
· затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
· затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього;
· затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
· встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх
ставок у межах, визначених законом;
· утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних)
коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів;
· прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;
· прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих
бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;
· прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного
законодавства пільг по місцевих податках і зборах;
· встановлення для підприємств, установ та організацій, що
належать до комунальної власності відповідних територіальних
громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до
місцевого бюджету;
· затвердження відповідно до закону ставок земельного
податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад (ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”);

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських
рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:
1) складання проекту місцевого бюджету, подання його на
затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету;
щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати
виконання бюджету;
2) підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів;
3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад;
4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету;
5) залучення на договірних засадах коштів підприємств,
установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих
на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних
коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових
засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на
заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;
6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання
спільних проектів або для спільного фінансування комунальних
підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що
стосуються спільних інтересів територіальних громад;

б) делеговані повноваження:
1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням
зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;
2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;
3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території (ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні”).

Тема 4. Бюджетне право України

Бюджетне право – це сукупність правових інститутів, які містять фінансово-правові норми, що регулюють відносини, які виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з бюджетною діяльністю.

Правові інститути бюджетного права:
1. бюджетний устрій;
2. бюджетний процес.

Бюджетний устрій включає в себе норми щодо
- організації і принципів побудови бюджетної системи, її структури,
- взаємозв'язку між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Державний бюджет затверджується законом про Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Місцеві бюджети затверджуються рішеннями відповідних місцевих рад.

Предмет бюджетного права:
1. відносини щодо організації і побудови бюджетної системи;
2. міжбюджетні відносини;
3. відносини щодо порядку складання, розгляду, затвердження бюджетів;
4. відносини щодо виконання бюджету та здійснення контролю за його виконанням;
5. відносини щодо розподілу доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи, а також щодо структури доходів та видатків.

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Це законодавче визначення.

В економічному розумінні: бюджет – це сукупність грошових відносин між державою та іншими суб’єктами бюджетних правовідносин з приводу формування та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів завдяки яким держава виконує свої завдання та функції.

За формою прояву бюджет – це основний фінансовий план держави, в якому відображається фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування.

Завдяки бюджету можна встановити:
· пріоритети держави;
· функції, що здійснює держава;
· зміст фінансової політики у різних сферах.

За матеріальним змістом бюджет – це централізований фонд коштів.

Значення бюджету:
1. юридичне;
2. політичне;
3. економічне.

Бюджетно-правові норми

Бюджетно-правові норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, що регулює відносини щодо організації і побудови бюджетної системи, міжбюджетні відносини, відносини щодо порядку складання, розгляду, затвердження бюджетів, відносини щодо виконання бюджету та здійснення контролю за його виконанням, відносини щодо розподілу доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи, а також визначає права та обов’язки учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетно-правові норма – це загальнообов’язкове правило поведінки, що врегульовує бюджетні правовідносини певного виду.

Бюджетно-правові норма:
1. вказує на обставини, за наявності яких учасники бюджетних правовідносин набувають прав та обов’язків;
2. визначає права та обов’язки учасників бюджетних правовідносин;
3. передбачає наслідки, що настають в разі виконання/невиконання обов’язків, реалізації прав.

Бюджетні норми поділяються:

За змістом:
· матеріальні (бюджетна система, принципи побудови бюджетної системи, структура доходів та видатків тощо);
· процесуальні (бюджетний процес).

За часом дії:
· постійні (Бюджетний кодекс України);
· тимчасові (Закон про державний бюджет).

Бюджетні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані бюджетно-правовими нормами, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фондів коштів, що акумульовані бюджетною системою країни.

Особливості бюджетних правовідносин:
1. суб’єктний склад:
· фізичні особи не можуть бути учасниками бюджетних правовідносин;
· основна роль відводиться органам державної влади (затвердження та виконання бюджету).
2. значна деталізація нормативно-правового регулювання бюджетних відносин.

Об’єкт бюджетних правовідносин – фінансові (бюджетні) операції щодо:
1. розробки проекту бюджету;
2. прийняття бюджету;
3. виконання бюджету;
4. контролю за виконанням бюджету.

Зміст бюджетних правовідносин – взаємні права та обов’язків учасників бюджетних правовідносин.

Бюджетне законодавство:

1) Конституція України;
2) Бюджетний Кодекс;
3) закон про Державний бюджет України;
4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;
5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України;
6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;
7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених вище.

Особливості бюджетного законодавства:
· при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу та закону про Державний бюджет України.
· якщо міжнародним договором України, поданим на ратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормах бюджетного законодавства України, такі положення приймаються окремими законами про внесення змін до відповідних законів і розглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацією міжнародного договору України, яким такі положення передбачені.
· розгляд законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою, що визначається Бюджетним Кодексом.

Бюджетна система

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

· принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

· принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;

· принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

· принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

· принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

· принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджеті усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

· принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевим бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;

· принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;

· принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

· принцип публічності та прозорості - Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

· принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Тема 5. Бюджетний процес

Ст.1 п.1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

ст.2 - 11) бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України;

Ознаки:
1. діяльність;
2. визначена законом;
3. діяльність щодо складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, розгляду звітів про їх виконання;
4. учасниками бюджетного процесу є органи державної влади та їх посадові особи;
5. фізичні та юридичні особи не можуть бути учасниками бюджетного процесу, але можуть бути одержувачами бюджетних коштів;
6. строковість – чітко визначені строки, в межах яких повинні вчинятися дії щодо складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, розгляду звітів про їх виконання;
7. стадійність – поділ бюджетного процесу на певні стадії;
8. періодичність;
9. динаміка – одна стадія динамічно змінюється іншою;
10. відповідальність учасників бюджетного процесу в разі вчинення бюджетного правопорушення;
11. державно-владний характер – учасники бюджетного процесу повинні вчиняти всі дії, передбачені бюджетним кодексом України; вони не мають права вибору, а мають лише обов’язок вчиняти всі дії, передбачені бюджетним кодексом України;

33) ст.2 БК України: проект бюджету - проект плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону про державний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевий бюджет;

Стаття 19. п.1. Стадіями бюджетного процесу визнаються:

I) складання проектів бюджетів;

II) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
III) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

IV) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються
1. фінансовий контроль,
2. аудит,
3. оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.
Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

Стадія I) складання проектів бюджетів

Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.

Міністр фінансів України
1. відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України,
2. визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.

Міністр фінансів України на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді визначає:
1. загальний рівень доходів та видатків бюджету
2. дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Основні напрями бюджетної політики
на наступний бюджетний період

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.
З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.

Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведення
парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо:

1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України;
2) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України;
3) граничного обсягу державного боргу та його структури;
4) обґрунтувань і розрахунків питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України і коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;
5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетних напрямів їх використання;
6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетному періоді;
7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політики держави;
8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету України;
9) захищених статей видатків бюджету;
10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди – оскільки бюджет може поділятися на загальний і спеціальний фонд.
11) встановлення розміру мінімальної заробітної плати та рівня забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період.

Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період ґрунтується на прогнозних макропоказниках економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період.

Національний банк України до 1 квітня року, що передує плановому подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:

1) проект основних засад грошово-кредитної політики на
наступний бюджетний період; (колізія із законом України „Про НБУ” п.1 ст.9: Рада Національного банку відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить їх Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;),
2) проект кошторису доходів та видатків Національного банку
України на наступний бюджетний період.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову
1. про схвалення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.
2. про взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.
Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період виключно з питань, які зазначені у проекті Основних напрямків, в тому числі відповідні доручення Кабінету Міністрів України.

Бюджетний запит

Етапи:
1. Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів, яка може запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів.
2. Розроблення бюджетного запиту
· Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
· Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.
3.Аналіз бюджетних запитів - з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.
4.Розробка пропозицій проекту Державного бюджету України - на основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів України.

Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України

Міністерство фінансів України:
1. подає проект закону про Державний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду,
2. вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Кабінет Міністрів України:
1. приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України
2. подає його Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Разом з проектом закону про Державний бюджет України, подаються:
1) пояснювальна записка до проекту закону про Державний
бюджет України.
2) прогнозні показники зведеного бюджету України відповідно
до бюджетної класифікації.
3) перелік пільг по податках, зборах (інших обов'язкових
платежах) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;
4) доповідь про хід виконання Державного бюджету України у
поточному бюджетному періоді;
5) інші матеріали, передбачені БК України.

Законом про Державний бюджет України визначаються:
1) загальна сума доходів і загальна сума видатків
(з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також з
розподілом видатків на поточні і капітальні);
2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду.
3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів
4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;
6) розмір мінімальної заробітної плати на плановий
бюджетний період.
7) інше.

Видатки проекту закону про Державний бюджет України по головних розпорядниках бюджетних коштів повинні бути деталізовані за підрозділами функціональної класифікації (програмної класифікації у разі складання проекту бюджету за програмно-цільовим методом).

Стадія II) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети

На пленарному засіданні ВРУ:
1. Міністр фінансів України представляє проект закону про Державний бюджет України.
2. Голова Комітету ВРУ з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону:
· вимогам БК України,
· Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період,
· пропозиціям ВРУ до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.
3. Обговорення у ВРУ.
4. Рішення ВРУ:
· про відхилення проекту закону у разі невідповідності БК України, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям ВРУ до них.
· прийняття до розгляду представленого проекту закону.

Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня проект закону про Державний бюджет України розглядається
· народними депутатами України,
· у комітетах,
· депутатських фракціях та групах Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України:
· формують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України,
· передають їх до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету,
· призначають представників для участі у роботі Комітету з питань бюджету.
Після 1 жовтня прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету припиняється.

Пропозиції стосовно збільшення видатків Державного бюджету України мають визначати джерела покриття таких видатків;
Пропозиції стосовно зменшення доходів Державного бюджету України мають визначати джерела компенсації втрат доходів Державного бюджету України або види та обсяги видатків, що підлягають відповідному скороченню. Жодна з таких пропозицій не повинна призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з їх обсягом, передбаченим у представленому проекті закону про Державний бюджет України.
Якщо принаймні одна із вимог не виконується, відповідна пропозиція до розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймається.
Не допускається внесення пропозицій щодо змін до прогнозу податкових надходжень, крім випадку, коли за висновком Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України та Рахункової палати виявлені неточності в їх розрахунку.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня спільно з уповноваженими представниками КМУ:
· розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України,
· готує Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України,
· готує таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи (право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України), які пропонується підтримати чи відхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення.

Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, таблиці пропозицій розповсюджуються серед народних депутатів України.

І читання проекту закону про Державний бюджет України

- Доповідь Голови Комітету ВРУ з питань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України.
- Обговорення - беруть участь:
· представники комітетів Верховної Ради України,
· представники депутатських фракцій та груп,
· народні депутати України,
· представники Кабінету Міністрів України,
· представники Рахункової палати.
- Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України голосуються в цілому.
- Якщо позитивне рішення не прийнято, відбувається постатейне голосування.

Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні.

Схвалені ВРУ Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків ВРУ.

Верховна Рада України приймає проект закону про Державний
бюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня

ІІ читання проекту закону про Державний бюджет України

Кабінет Міністрів України подає до ВРУ не пізніше 3 листопада:
· проект закону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків ВРУ,
· порівняльну таблицю щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями щодо неврахованих пропозицій.

Комітет ВРУ з питань бюджету готує висновки щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

При розгляді проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні пропозиції:
· народних депутатів України,
· комітетів Верховної Ради України,
· депутатських груп та фракцій - щодо змін до проекту закону про Державний бюджет України не розглядаються.

Розглядаються лише висновки Комітету ВРУ з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні, в тому числі щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання.

На пленарному засіданні ВРУ:
- Доповідь Міністра фінансів України щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків ВРУ проекту закону про Державний бюджет України.
- Доповідь Голови Комітету ВРУ з питань бюджету щодо висновків Комітету ВРУ з питань бюджету стосовно врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання.

У ІІ читанні обов’язково приймаються не підлягають розгляду у ІІІ читанні:
1. загальний обсяг дефіциту (профіциту),
2. загальний обсяг доходів і видатків Державного бюджету України,
3. розмір мінімальної заробітної плати,
4. рівень забезпечення прожиткового мінімуму на наступний бюджетний період,
5. обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів.
Статті проекту закону про Державний бюджет України, не прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні.
ІІ читання завершується не пізніше 20 листопада.

ІІІ читання проекту закону про Державний бюджет України

На пленарному засіданні ВРУ:
· доповідь Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України.
· голосування по пропозиціях щодо статей проекту закону про Державний бюджет, що не були прийняті у ІІ читанні,
· голосування по проекту закону в цілому.
· якщо в цілому не прийнято, проводиться голосування по кожній запропонованій пропозиції.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною
Радою України до 1 грудня року.

Бюджетні призначення в разі несвоєчасного
прийняття закону про Державний бюджет України

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України з наступними обмеженнями:
1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися
лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України
на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті
закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період,
поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України.
2) щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть
перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про
Державний бюджет України на попередній бюджетний період.
3) до прийняття закону про Державний бюджет України на
поточний бюджетний період провадити капітальні видатки
забороняється, крім випадків

Дата добавления: 2014-01-04