Тема 1. Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів

Київ 2010

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

“Економіка і організація інноваційної діяльності”

для студентів 4 курсу

для спеціальності: 6.030504 “Економіка підприємства”

напряму 0501 «Економіка та підприємництво»

факультету економіки та підприємництва

Інновації – новостворені або вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на
використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та
розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних
товарів і послуг. Й. Шумпетер інновацію визначає як «непостійне проведення нових комбінацій» у таких випадках:

• запровадження нового товару, тобто товару, з яким спожи­вачі ще не знайомі, або нової різновидності якогось товару;

• запровадження нового методу виробництва, тобто методу, ще не випробуваного практично у даній галузі виробництва;

• відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому дана галузь промисловості даної країни раніше не була присутня, незалежно від того, чи існував цей ринок раніше, чи ні;

• оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів, незалежно від того, чи існувало це джерело раніше, чи ні, чи було воно тільки-но створено;

• проведення нової організації, напри­клад, завоювання позиції монополіста або її втрата.

Класифікація інновацій:

1. За рівнем новизни: радикальні, часткові, модифікаційні.

2. В залежності від технологічних параметрів: продуктові, процесні.

3. За типом новизни на ринку: міжнародні, державні, галузеві, нові для підприємства.

4. У залежності від взаємозв’язку із системою: на вході у систему, в структурі системи, на виході із системи.

5. В залежності від технологічного призначення: економічні, технологічні, технічні, організаційні, комерційні, управлінські, соціальні.

Основними причинами виникнення та поширення інновацій є наступні:

- конкурентна боротьба: бажання одержати на ринку конкурентні переваги та максимізувати прибуток;

- зростаючий попит споживача;

- зростання технічного потенціалу;

- пошук вирішення проблем, які виникають у підприємницькій діяльності фірми;

- потреба не відставати в економічному розвитку, не втрачати ринку, наслідувати інші організації, які впроваджують нову технологію;

- бажання поліпшити свої результати у конкретній діяльності підприємства;

- підтримка та забезпечення престижу підприємства;

- наукові відкриття, інтернаціоналізація науки;

- винахідництво.

Конкретні стратегічні напрямки технічного, економічного і соціального розвитку підприємства можуть бути пов’язані з вирішенням наступних проблем:

- підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринку;

- розробки й широкого впровадження ресурсоощадних технологій;

- максимального скорочення затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- всебічного дотримання екологічних вимог, охорони навколишнього середовища.

Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Інноваційний процес – це перетворення наукового знання, наукових ідей, винаходів у фізичну реальність (нововведення), яка змінює суспільство. В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб.

На розвиток інноваційного процесу впливають:

• стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного ре­гулювання, рівень освіти, організаційні форми взаємодії науки і виробництва тощо);

• стан внутрішнього середовища окремих організаційних і господарських систем (фінансові та матеріально-технічні ре­сурси, застосування технологій, зв'язки із зовнішнім середови­щем та ін.);

• специфіка самого інноваційного процесу як об'єкта управ­ління.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, наскільки вона задовольняє потреби ринку.

Інноваційний процес – це комплекс різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці від одержання нового теоретичного, знання, до використання створеного на його основі товару споживачем.

На відміну від виробничого процесу, інноваційний процес характеризується:

- високим ризиком і невизначеністю шляхів досягнення цілей;

- неможливістю детального планування та орієнтації на прогнозні оцінки;

- необхідністю переборювати опір як у сфері економічних відносин, так і інтересів учасників інноваційного процесу;

- залежністю від соціально-економічного середовища, в якому він функціонує і розвивається.

Розрізняють три види інноваційного процесу:

• простий внутрішньоорганізаційний (натуральна форма);

• простий міжорганізаційний (товарна форма);

• розширений.

Інноваційний процес складається з наступних етапів: ФД – фундаментальні (теоретичні) дослідження; ПД – прикладні дослідження; Р – розробка; Пр – проектування; Б – будівництво; ОС – освоєнння; Пв – промислове виробництво; М – маркетинг; Зб – збут.

Дата добавления: 2014-01-04