Державне регулювання економіки. Основні поняття

ЛЕКЦІЯ 2. Організація і регулювання підприємництва в Україні на сучасному етапі.

Питання:

1. Державне регулювання економіки. Основні поняття.

2. Методи й кошти державного регулювання економіки.

3. Організація і регулювання підприємництва в Україні на сучасному етапі.

У сучасних умовах основними тридцятимільйонного механізму регулювання економіки є ринкове регулювання, що передбачає функціонування механізму вільної конкуренції, і державне регулювання економіки.

Державне регулювання економіки – це система методів для здійснення підтримуючої, компенсаційної й регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення умов ефективного функціонування ринку й рішень складних соціально-економічних проблем національної економіки. Активна роль держави обумовлена виникненням зовнішніх ефектів, які, в основному. є закономірними наслідками функціонування ринку. Вільний ринок нездатний виступати ефективним єдиним інструментом регулювання суспільного виробництва, його пропорцій і темпів росту, спричиняючись тим самим необхідність державного регулювання економіки. Відзначено, що функціонування ринкового механізму викликає ряд наступних негативних наслідків:

– нерегульований ринок приводить до невідповідності між попитом і споживанням: підприємці, збільшуючи виробництво, насичують ринок товарами й у теж час, скорочують попит шляхом економії на заробітній платі й ресурсах. У суспільному масштабі це приводить до перенасичення ринку товарами. Неконтрольований розвиток даного процесу приводить до економічних криз.

– нерегульований ринок диференціює суспільство, а значне розшарування суспільства може викликати гострі соціальні конфлікти.

– ринковий механізм не може запобігти виникненню й розвиток монополій, які у свою чергу руйнують умови вільної конкуренції.

В умовах науково-технічного прогресу необхідні значні інвестиції в наукові дослідження, підготовку наукових кадрів, освоєння нових технологій. У сучасному світі це в основному - державні інвестиції.

Екологічна ситуація також є проблемою, що не в чинностях вирішити ринковий механізм.

Таким чином, ринковий механізм, заснований на вільній конкуренції, має потребу в коректуванні, здійснити яку може тільки держава. Виходячи зі ступеня застосування того або іншого виду регулювання, у світовій практиці виділяють два основних види регулювання національної економіки:

- економічний лібералізм, щопередбачає, в основному, використання ринкових регуляторів і економічних методів державного регулювання. Вплив держави в економічній сфері зведено до мінімуму. Яскравий приклад економічного лібералізму - США, Канада, Австралія;

- економічний дирижизм, щопередбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток з використанням прямих, а також адміністративних методів, зі значною часткою державного сектора економіки (до 20% і більше). Це такі країни як Швеція, Австрія, Японія.

Макроекономічна ефективність передбачає повне задоволення соціально-економічних потреб суспільства на базі підвищення суспільної продуктивності праці, заснованого на технічному й технологічному відновленні, удосконаленні й модернізації організації виробництва й систем керування.

Основні цілі соціально-економічного розвитку, які ставить перед собою держава на кожному історичному етапі розвитку, знаходить своє вираження у функціях ГРЭ, основними з яких є:

§ Цільові, визначальні основні цілі, напрямки й пріоритети в розвитку національної економіки.

§ Нормативна, що встановлює за допомогою законодавчих актів і нормативів певні правила діяльності господарюючих суб'єктів; створення певного правового клімату.

§ Соціальні, регулюючі соціально-економічні відносини, що створюють системи соціального захисту населення й можливість, що дає, рішення екологічних проблем суспільства.

§ Безпосереднє керування неринковим сектором економіки, що передбачає регулювання державного сектора економіки й створення суспільних благ і товарів.

§ Контролююча, що передбачає державний нагляд і контроль над законністю, виконанням екологічних стандартів.

Дані функції на практиці знаходять своє вираження в діяльності суб'єктів державного регулювання. Суб'єктами ГРЭ є центральні й місцеві органи влади.

Об'єктами ГРЭ виступають сфери, галузі, регіони, а також явища, ситуації соціально-економічного життя країни, де виникає необхідність втручання держави для підтримки нормального функціонування економіки й соціальної стабільності в суспільстві. З даного загального визначення випливає можливість виділити конкретні об'єкти ГРЭ.

Щодо кожного з названих об'єктів держава проводить відповідну економічну політику.

2. Методи й кошти державного регулювання економіки

Реалізація функцій ГРЭ в практичній діяльності здійснюється у вигляді конкретних форм ГРЭ, кожної з яких відповідає певний набір коштів і інструментів ГРЭ.

Виходячи зі світового досвіду, можна виділити наступні форми ГРЭ.

Форми ГРЭ – це загальні напрямки регулювання соціально-економічних процесів, які відбуваються в країні.

§ бюджетно-податкове регулювання – пов'язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету й державних витрат, спрямовано на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку; основними інструментами ГРЭ є державний бюджет і податкова система країни;

§ кредитно-грошове регулювання – діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною й стабільною валютою й регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки; основними інструментами ГРЭ є емісія грошей, проведення облікової політики, установлення офіційних банківських резервів, кількісне обмеження кредиту, валютне регулювання, операції на відкритому ринку;

§ заходу адміністративно-економічного регулювання – передбачають заходи адміністративного й економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи й реалізації соціальних цілей суспільства; основними заходами є демонополізація економіки, приватизація, націоналізація, перерозподіл амортизаційних відрахувань, формування системи державних норм і стандартів і т.д.;

§ цінове регулювання - вплив держави на ринкове ціноутворення за допомогою законодавчих, адміністративних і судових заходів з метою здійснення кон'юнктурної й структурної політики, стримування інфляції, стимулювання виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної економіки й.т.буд.;

До основних форм ГРЭ ставляться також комплексне (індикативне) планування, прогнозування розвитку народного господарства, реалізацію національних і регіональних програм, систему соціального захисту населення.

Методологія державного регулювання передбачає підходи, принципи й логіку керування соціально-економічним розвитком країни.

Методи ГРЭ – спосіб впливу держави в особі законодавчих і виконавчих органів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор з метою створення умов для їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики.

Залежно від впливу на суб'єкти ринку методи ГРЭ ділять на дві групи: прямого й непрямого (опосередкованого) впливу.

Прямі методи - це методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси.

До методів прямого державного регулювання ставляться:

- державні контракти й державні замовлення – це договору між державою й суб'єктами господарювання на виробництво певного товару або виконання послуг з метою задоволення соціально-економічних потреб споживача, стимулювання виробництва дефіцитного товару, впровадження нових технологій, виконання міжнародних угод і т.д.;

- державне асигнування й дотації – це певні суми витрат, виділені із централізованих і децентралізованих джерел фінансових ресурсів на покриття певних цілей.

Залежно від економічної ролі державне асигнування може виступати у вигляді:

§ субвенції – кошти, виділені з державного бюджету місцевим бюджетам;

§ субсидії – фінансова допомога, що надається населенню або госпрозрахунковим підприємствам і організаціям;

§ державні дотації – коштів, спрямовані на компенсацію різниці в цінах, викликаною державною політикою регулювання цін;

§ ліцензування й квотування зовнішньоекономічної діяльності передбачає видачу державою через уповноважені органи дозволів на здійснення зовнішньоекономічної діяльності по певних товарах, внесеним у список ліцензування експорту й імпорту;

§ прямі видатки уряду;

§ установлення фіксованих цін і тарифів;

§ установлення державних стандартів і нормативів (економічних, соціальних, харчових, екологічних, санітарних, фармацевтичних, ветеринарних і ін.).

Дата добавления: 2014-01-04