Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Модуль 1. Основна: Закон України “ Про товарну біржу” від 10. 12. 1991 р

Опорний конспект лекцій

ДОДАТКОВА

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

ОСНОВНА:

  1. Закон України “ Про товарну біржу” від 10.12.1991 р. № 1956- ХII (зі змінами і доповненнями).
  2. Закон України “ Про цінні папері та фондовий ринок” від 23.02.2006 р.

№ 3480 - IV.

  1. Биржевая деятельность / Под редакцией проф.А.Г. Грязновой и др. М: Финансы и статистика, 1996. -240 с.
  2. Биржевое дело: Уч. пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Харьков: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
  3. Дегтярева О.И. Биржевое дело – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000-679 с.
  4. Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1999. -503 с.
  5. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навч. посібник. – Львів: „Новий світ-2000”, 2003. – 360 с.
  6. Кушнір Т.Б. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. посібник. – Харків: Консул, 2003. – 216 с.
  7. Маслеников В.В. Биржевое дело: Уч. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000. -304 с.
  8. Резго Г.Я. Кетова И.А. Биржевое дело. – М.: ФиС, 2003. - 272 с.
  9. Солодкий М.О Біржовий ринок – К.: Джерела М, 2002.-336 с.
  10. Таран В.А. Играть на бирже просто?! – Спб.: Питер, 2006. - 256 с.

 

  1. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело: Уч. пособие – М.: Инфра – М., 2000.
  2. Биржевое дело / Под ред. Галанова В.А. – М.: Финансы и статистика, 2000.
  3. Биржевая деятельность: Уч. пособие – Симферополь: Таврида, 2000.
  4. Биржевое дело:Учебник/ Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: ФиС, 2000.
  5. Дмитрук Б.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому комплексі: Навч. посібник. – К.Либідь, 2001-344 с.
  6. Лофтон Т. Основы торговли фьючерсами – М.: Аналитик, ИК, 2001.
  7. Маслов А. Товарні біржі на Україні в період НЕПу // Економіка України. - 1995.-№3.- С.62-66.
  8. Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: Операції з ціними паперами: Навч. посібник.- К.КНЕУ, 2000.- 156 с.
  9. Никитин В.И. Николаевская хлебная биржа, прошлое и настоящее. - Николаев, 1993.
  10. Резго Г.Я. Кетова И.А. Биржевые товары: Уч. пособие - М.: МГУК, 2000.
  11. Советская товарная биржа, 20-е годы: Док. и материалы – М.: Дело,

1992. - 343 с.

  1. Товарні біржі в Україні: Аналіз діяльності, законодавче поле, перспективи розитку/ За ред. акад. УААН П.Г.Савлука, -К.:1997. -428 с.
  2. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.
  3. Шкапова О., Кузнєцова О. Київська біржа (1865-1913 рр.)// Бізнес. –

1992.-№1.

  1. www.rada.gov.ua.

 

Тема 1. Предмет, мета і завдання дисципліни

Великі географічні відкриття торували дорогу першій промисловій революції, широкому розвитку поділу праці. Це в свою чергу сприяло товаризації сільського господарства. Усередині держави поділ праці призвів до формування національного господарства (національного комплексу), а між державами – до формування світового ринку і розвитку світового господарства. Такі процеси прискорили розвиток науки, особливо економічної. Саме у 17 ст. Вільям Петті започаткував політекономію.

Почали формуватися наукові школи. Генетично першою була комерційна географія, тобто описи морських торгівельних шляхів та портів.

Географічні аспекти у руслі проблем розміщення господарства розробили ряд німецьких учених, що створили окремий напрямок у науці – теорію штандорту (від нім. місце розташування). Це Тюнер, Вебер, Льош.

У першій чверті 19 ст. теорію штандорту сільського господарства розробив Йоган Тюнер у праці “ Ізольована держава у її відношенні до сільського господарства і національної економіки ”. Тюнер розглядав модель ізольованої держави, яка характеризується рівнинним рельєфом з однорідною родючістю ґрунтів. Споживачем сільськогосподарської продукції є столиця, яка розташована у центрі. Транспортування продукції від виробника до споживача здійснюється найкоротшим шляхом. Витрати на транспортування прямо пропорційні до відстані, ваги товару та його здатності до псування. На ринку діє вільна конкуренція виробників. Під впливом трьох чинників (вартості робочої сили, ціни землі, транспортних витрат) від центру до периферії формується спеціалізація сільськогосподарського виробництва у вигляді концентричних кілець.

Теорія Альфреда Вебера, викладена в роботі Про штандорт промисловості, заснована на певній ізольованій, замкненій у господарському відношенні території, на якій уявно припускається наявність паливних та інших ресурсів, широкий розвиток залізничного транспорту, необмежена кількість робочої сили.

Найдоцільнішим місцем розміщення нового промислового підприємства Вебер вважає те місце, де підприємство працювало б з найменшими витратами виробництва. Виходячи з елементів собівартості промислового продукту, він розрізняє два чинники або “орієнтації , що впливають на процес розміщення основного промислового виробництва країни — транспортну орієнтацію та орієнтацію на дешеву робочу силу.

Пізніше ці чинники А. Вебер доповнив третім, який назвав агломерацією. Під нею він розумів зосередження в одному місці багатьох промислових підприємств, що зменшувало б витрати виробництва передусім при будівництві нових.

Німецький економіст Август Льош б ільш глибоко розглядав теоретичні проблеми розміщення капіталістичного господарства. Він спробував вирішити проблему оптимального розміщення уже не одного підприємства, а сукупності їх у певній галузі. Визначальним чинником при розміщенні промислових підприємств А. Льош вважав отримання максимального прибутку. Правильно вибраним місцем для окремого підприємства в умовах вільної економіки, на його думку, є точка, що забезпечує отримання максимального чистого прибутку.

А. Льош, на відміну від Й. Тюнера і А. Вебера, вперше в західній економічній науці розглядав теорію не тільки промислового штандорта й сільського господарства, торгівлі, міст тощо. Він прагнув поєднати досягнення вчення про штандорт з економічним районуванням. Питанням районування він присвятив цілий розділ своєї книги Географічне розміщення господарства ”. В основу виділення районів було покладено ринковий простір.

Досягненням А. Льоша є те, що він вперше розглядав умови розвитку економічного регіону: відстані та транспортні умови, природі відмінності, національні та політичні умови, технічний прогрес, особисті якості підприємців.

Регіональна економіка як наука є одним з важливих напрямів зарубіжної теорії розміщення продуктивних сил, який виник у першій половині 50-х років 20 ст. Його засновником був американський економіст Уолтер Ізард, який очолював кафедру соціальної регіональної науки в Пенсільванському університеті. Завдяки йому й була створена у 1954 році Асоціація регіональних наук з центром у Філадельфії.

Поштовхом до створення Асоціації стало розуміння того факту, що місцеві особливості суттєво впливають як на розвиток конкретної території, так і країни в цілому. Таким чином, спочатку ця Асоціація об’єднувала спеціалістів у різних галузях знань, які однак, мали спільне розуміння того, що багатогранні характеристики території треба розглядати не відокремлено, а як цілісний комплекс.

Характерною рисою регіональної економіки є її інтердисциплінарність, тобто застосовуючи підходи, засоби й методи інших наук, вона є окремою наукою про регіон, що взяла на озброєння розумово-діяльний апарат інших галузей знань.

Теорії та концепції регіонального розвитку представлені також теорією полюсів зростання та полюсів розвитку ”, теорією “дифузії нововведень”, концепцією сталого розвитку.

Теорію “полюсів зростання” розробив французький економіст Ф. Перро на початку 50-х років ХХ ст. Пізніше у 80-х роках вона була удосконалена і розширена у працях Віллера і Мюллера і отримала назву теорії полюсів розвитку . Її положення розкриті також у праці Н. Вангова і Л. Кляссена Регіональна політика. Європейський підхід з урахуванням західноєвропейських реалій.

Теорію “дифузії нововведень” розробив у післявоєнний період шведський географ Т. Хегерстранд (1953 р.). Найкраще теорія виявляється у концепції просторової дифузії інформації на основі міжлюдських контактів. Доведено, що навіть економіко-технологічні процеси (наприклад, поширення нового способу обробітку сільськогосподарських земель) є демосоціальним і можуть описуватися і прогнозуватися концепцією дифузії інформації, зокрема інформації у сфері нововведень (інновацій). А щодо поширення нових форм книговидавництва, освіти, нових ліків чи нових форм телекомунікацій, то у цьому випадку теорія дифузії нововведень виявляється мало не у чистому вигляді.

На сучасному етапі у зв'язку із гуманізацією, соціологізацією, екологізацією науки РПС та регіональної економіки популярними є концепції меж розвитку та сталого розвитку. Їх модифікацією є вчення про альтернативну цивілізацію.

Стратегія сталого розвитку направлена на забезпечення збалансованого рішення завдань, збереження сприятливого довкілля і природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб теперішнього і майбутніх поколінь. Сталого розвитку можна досягти тільки в глобальному масштабі. Проте шляхи і темпи переходу до сталого розвитку в кожній країні свої. Вони різні не лише у різних країнах, а і у різних регіонах однієї країни. Стратегія сталого розвитку країни розробляється і здійснюється поетапно. На першому етапі необхідно подолати економічну і структурну кризу. Необхідно покращити екологічну ситуацію у найбільш неблагополучних регіонах. Це закладено у державних програмах розвитку.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Види і порядок укладання угод на валютній біржі | Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 455; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.