Насінництво та розсадництво

Галузева структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв’язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона слугує цілям управління економікою. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в господарському комплексі виділяють виробничу і невиробничу сфери.

Під господарством розуміють цілеспрямовану діяльність людей, тісно пов’язану з працею, тобто з такою доцільною діяльністю, в результаті якої створюються матеріальні чи духовні цінності і блага.

Тема 8. Господарський комплекс України

Галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

Система виробництва, обміну, розподілу і споживання, що склалася в межах України, формує її народногосподарський комплекс. Його об’єднують в єдине ціле транспортна система, система розселення, управління і зв’язку.

Структура народногосподарського комплексу – це співвідношення між його галузями, що виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Ця структура визначається як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутрішній продукт, чисельність зайнятих, вартість основного капіталу). Вона характеризується такими пропорціями: відтворювальними; галузевими; територіальними; зовнішньо-економічними.

Залежно від співвідношення між секторами виділяють типи народногосподарських комплексів, які визначаються за співвідношенням зайнятого населення і вартістю виробленої продукції ведучих секторів – промислового та аграрного: промисловий (індустріальний); промислово-аграрний; агропромисловий; аграрний.

Сільське господарство – це сукупність галузей матеріального виробництва, в яких сконцентровано вирощування сільськогосподарських культур та розведення сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною.

Структурну основу сільського господарства в Україні, складають два напрямки – рослинництво і тваринництво, які в свою чергу, складаються з численних галузей і підгалузей, а саме:

1. Рослинництво:

1.1. Рільництво, що вирощує переважно однорічні культури на ріллі. До них належать зернові, технічні, більбоплідні (картопля),овочево-баштанні та кормові культури. У рільництві України головну роль відіграють зернові культури – хлібні (озима пшениця, жито), зернофуражні (овес ячмінь, кукурудза), круп’яні (гречка, просо, рис) та зернобобові культури (горох, вика, квасоля). Головною зерновою культурою України є озима пшениця.

Щодо технічних культур, то вони є досить різноманітними. Україна виділяється найбільшими у Європі площами під цукровими буряками та хмелем. В Україні культивують понад 40 видів овочевих культур.

1.2. Садівництво. Розрізняють такі типи садових культур – насіннячкові (яблуні, груші, айва), кісточкові (сливи, вишні, черешні, абрикоси, персики), горіхоплідні (волоський горіх, мигдаль, ліщина). Внаслідок швидкої трансформації розподільчо-планової системи до ринкової та недосконалого механізму приватизації багаторічних насаджень у промисловому садівництві країни склалися явно виражені негативні тенденції: зменшуються обсяги виробництва плодів і ягід, різко скорочуються площі насаджень, до критичного рівня знизилися темпи їх відтворення. Впродовж 1991-2009 рр. площа плодоягідних насаджень у сільськогосподарських підприємствах скоротилася більше ніж на 70 %. Таким чином, без радикальних заходів з боку держави й галузевих структур у справі відродження та активізації поступу промислового садівництва Україна через 7‑8 років може втратити промислове садівництво й поставить свій внутрішній ринок плодів і ягід у повну залежність від їх імпорту.

1.3. Виноградарство. Виноградарство в Україні завжди було важливою галуззю агропромислового комплексу. Займаючи незначну питому вагу в площі сільськогосподарських угідь (від 0,9% в Миколаївській і Херсонській областях, до 4,4% - в АР Крим), ця галузь суттєво впливає на рівень соціально-економічного розвитку регіонів. Площа виноградних насаджень у сільськогосподарських підприємствах України у 2009 р. скоротилася майже вдвічі порівняно з 1990 роком.

2. Тваринництво:

2.1. Скотарство займається розведенням великої рогатої худоби. Залежно від виробленої продукції в ньому виділяють кілька напрямів: молочний, молочно-м’ясний, м'ясо-молочний, м’ясний. Напрям визначається породою худобі та кормовою базою. Значення скотарства – ведучої галузі тваринництва в усіх природних зонах України не обмежується виробництвом яловичини. Воно є основним постачальником шкіряної сировини для легкої промисловості і органічних добрив для рільництва.

2.2. Свинарство дає більше третини виробництва м’яса. Розрізняють такі напрями: м’ясо-сальний, сальний, беконний. Свинарство як скороспіла галузь тваринництва розвивається в усіх природноекономічних зонах України. Відмінності в рівні його розвитку визначаються передусім характером кормових ресурсів і наявністю достатньої кількості кормів, що концентрувалися. Найбільш розвинуте свинарство в Лісостепу і Степу. Здебільшого розводять білу українську породу.

2.3. Птахівництво, що останні роки набуло значного розвитку. Воно є інтенсивною перспективною галуззю, що найбільш механізована. Основною продукцією є м’ясо, яйця, пір’я, пух. У поголів’ї переважають кури. Вони мають такі напрями: яйценосний, бройлерний, загального користування, декоративний. Також розводять качок, індиків, гусей, страусів, перепілок.

2.4. Вівчарство: тонкорунне та напівтонкорунне, що дають вовну; м'ясо-вовняне; овчино-шубне. Вівчарству в Україні належить допоміжна роль. Особливо інтенсивно вівчарство розвивається в Степу і в Карпатах. Воно забезпечує сировиною текстильну, хутряну і шкіряну промисловість. Однак в Україні його розвитку приділяють мало уваги.

Дата добавления: 2014-01-04