Мотивування зміни установки

Вчинки, думки, установки людей може мотивувати дія різних фак­торів, причому кожна особа по-різному реагує на одні й ті ж обстави­ни. Справа в тому, що мотивуючими для кожного індивіда виступають різні спонукання та потреби.

Найчіткіший опис того, що є мотивуючим для людей, зробив аме­риканський психолог Абрахам Маслоу. Його ієрархічна теорія потреб дозволяє з'ясувати природу мотивації, а це в свою чергу дає можли­вість пояснити зміну установки. Згідно з Маслоу існує п'ятирівнева ієрархія потреб.

1. До найнижчого рівня належать фізіологічні потреби: їжа, вода, дихання, сон, фізичні рухи, відпочинок і сексуальні потреби.

2. Другий рівень складають екзистенційні потреби: потреби у безпе­ці свого існування, у захисті, комфорті, спокою та стабільності умов життєдіяльності.

3. Третій рівень складають соціальні потреби: уподобання, кохання і відданість, належність до групи.

4. Четвертий рівень - потреби престижу: визнання, довіра та лідер­ство, можливості, компетентність і вплив, розум та успіх.

5. Найвищий рівень - потреби у самовираженні, тобто потреба стати тим, ким здатний стати. Самовираження включає самореалізацію та досягнення цілей через творчість [84].

Усі ці п'ять рівнів потреб складають основу мотиваційних факто­рів будь-якої людини або групи громадськості.

Саме такі та інші висновки вчених-психологів широко використову­ються у сфері політичної роботи з метою мотивування змін установок людей. Але при цьому кожен політик, який намагається змінити уста­новки людей, повинен дотримуватися таких важливих правил:

1. Не використовувати графічних символів доти, доки немає впевне­ності, що вони не спровокують непередбачених дій. Багато рухів у США (наприклад кампанія крутих хлопців, з одного боку, та рух за заборону абортів, з іншого) свого часу використовували графічні образи смерті та руйнування. Проте такого ґатунку образи нара-зилися на ризик швидше відштовхнути людей від означених рухів, ніж привернути до них. Презентації, що викликають занепокоєн­ня, рідко приводять до стійкої зміни установки.

2. Не кликати людей до себе, а самому йти до них. Більшість людей ніко­ли не братиме активної участі в політичних кампаніях. Вони їх ляка­ють. Але, розуміючи обмежений людський інтерес до політики, можна розробити реалістичну стратегію, щоб покластися на добру волю громадськості, не вимагаючи від людей більшого, ніж вони готові зробити.

3. Не думати, що для зміни поведінки необхідно змінити установку.
Дослідження психологів ставлять під сумнів припущення, що най­ближчий шлях до зміни поведінки пролягає через зміну установок. Насправді ж зв'язок між установками та поведінкою часто досить слабкий. Не випадково поширити інформацію про зв'язок між ци­гарками і раковими захворюваннями серед людей, що палять, набагато простіше, ніж добитися від них відмови від звички палити.

4. Використовувати моральні докази як допоміжний засіб, а не як го­ловний аргумент. Моральні цінності змінити важко. Набагато простіше заручитися підтримкою, наголошуючи на практичних перевагах вашого рішення, ніж на аморальності вашого супротив­ника. Наприклад, легше перетворити людей на прибічників овочевої дієти, доводячи їм переваги овочів перед м'ясом, ніж обгово­рюючи з ними тему, чи надає Біблія людям владу над тваринами.

5. Користуватися головним руслом. Під час будь-якої кампанії, щоб перемогти, потрібно заручитися підтримкою представників усіх верств населення. Не можна виграти кампанію, якщо вона дістала прізвисько «радикальної» або «дивацької». Тому, якщо ви збирає­теся змінити установку, залучайте до цього всіх людей.

6. Не ображати людей, яких ви прагнете змінити. Дослідження проб­леми переконання доводять, що сильнішим, як правило, є вплив тоді, коли людям подобається особа, яка їх переконує, коли вони вважають її своєю. Неможливо переконати того, кого ви відштовхнули від себе. Існує вислів: «Мухи краще летять на мед, ніж на оцет». Те ж саме можна сказати й про людей. Користуючись такого ґатунку підходами до розуміння закономір­ностей формування громадської думки, працівники сфери паблик рі­лейшнз розробляють програми, шукають методи і засоби уважного дослідження (опитування) громадської думки тих груп населення, ставлення яких до організації набуває особливого значення.

Дата добавления: 2014-01-04