Інтерв'ю для друкованих органів

Манера поведінки під час інтерв'ю для друкованих органів у ціло­му та ж сама, що і під час інтерв'ю для радіо і телебачення. Тому в розмові з репортером газети, журналу або бюлетеня можна користу­ватися усіма порадами, наведеними в попередньому розділі, де йшло­ся про інтерв'ю для радіо і телебачення. Додамо лише кілька порад, які стосуються виключно особливостей друкованих засобів масової інформації і які допоможуть максимально використати зв'язки з гро­мадськістю на користь організації:

1. Запропонувати додаткову інформацію. Після того, як репортер одержав короткі відповіді на всі поставлені запитання, можна запро­понувати йому вихідну додаткову інформацію, якщо вона у вас є. Це підтвердить відповіді на запитання.

Навіть незважаючи на те, що газети мають обмежений обсяг, вони, як правило, використовують більше деталей на своїх сторінках порів­няно з радіо- або теленовинами. Тому треба скористатися можливіс­тю передати авторитетну інформацію, яка зробить інтерв'ю більш вагомим.

2. «Для друку», «не для друку», «на підставі». Найкращим прави­лом під час будь-якого інтерв'ю залишається правило «для друку». Це означає, що все сказане репортеру може бути процитовано або ж перефразовано і пов'язано у статті з прізвищем того, хто дає інтерв'ю. Не треба ніколи розмовляти з репортером на будь-яких ін­ших підставах, крім «для друку», або можна робити це дуже рідко, за надзвичайних обставин. Якщо небажано, щоб ім'я того, хто дав інтерв'ю, та інформація від його організації потрапили на шпаль­ти газети, краще взагалі не давати інтерв'ю. Відомо, що більшість репортерів беруть інтерв'ю лише «для дру­ку». Але все ж таки існують два інших імовірних рівні діалогу з ре­портерами.

«На підставі» - це означає, що заяви можуть бути процитовані або перефразовані, однак ім'я їх автора не буде згадано як джерело ін­формації. Наприклад, репортер може приписати цитату «відповідаль­ному працівникові міськради, який попрохав не називати його імені».

«Не для друку» - це значить, що заява ніяким чином не може бути використана. Усе, що сказано «не для друку», не може бути процито­вано, перефразовано, а ім'я автора заяви не повинно бути пов'язано з цією інформацією. Проте репортер може використати інформацію у своїй статті, якщо йому пощастить отримати її з іншого джерела.

Наведені вище визначення є загальновживаними, однак значення понять «на підставі» і «не для друку» кожний репортер може розумі­ти по-своєму. Зважаючи на це, перш ніж давати інтерв'ю, необхідно домовитися з репортером про спосіб використання виголошених за­яв. Не треба говорити репортеру вже після того, як він одержав від­повіді на всі запитання, що це «не для друку». Уже пізно, і репортер може це за бажанням відверто процитувати.

Ораторське мистецтво

Однією з найважливіших складових комунікації з громадськістю є усне слово, уміння виступати з промовами перед аудиторією, спілку­ватися з масами. Напевно, мало хто заперечуватиме, що більша час­тина часу керівника будь-якої організації витрачається на підготовку та виголошення різноманітних доповідей і промов. Зрозуміло, справа ця не проста і, щоб зробити її ефективною, потрібна велика майстер­ність. Томас Манн був абсолютно правий, наголошуючи, що лише од­на «мова сама по собі вже є особливою цивілізацією». Нею потрібно вміти користуватися, щоб якомога краще і зрозуміліше донести до громадськості ідеї й думки організації, привернути людей на свій бік і заручитися їхньою підтримкою.

Далі розглянемо в деталях деякі аспекти проблеми, як зробити публічний виступ максимально ефективним.

Дата добавления: 2014-01-04