Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності та їх роль в нормативному регулюванні обліку і звітності

Організація бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності ґрунтуються на основних принципах, визначених в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Під принципами бухгалтерського обліку слід розуміти правила, якими необхідно керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності, а саме:

Обачність - згідно з яким методи оцінки, які застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Проходження цьому принципу сприятиме об’єктивній оцінці фінансових результатів, тому, розробляючи положення облікової політики підприємства, необхідно передбачити впровадження цього принципу в практику організації обліку;

Повне освітлення - згідно з цим принципом фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Дійсність цього принципу повною мірою залежить від правильного підбору і раціонального навантаження робочих бухгалтерії і розподілу між ними обов’язків. Важливе місце в дотриманні цього принципу займає організація внутрішньогосподарчого контролю за повнотою і достовірністю освітлення економічної інформації. Організовуючи бухгалтерський облік і контроль по облиште освітлення інформації, слід в посадових інструкціях передбачити ступінь відповідальності за порушення цього принципу;

Автономність - цей принцип стимулює широку ініціативу і самостійність бухгалтерського обліку і дозволяє кожному підприємству реєструвати себе як юридична особа, яка відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Тобто всі активи, власний капітал і зобов’язання, що належать підприємству, але що не є особистим майном власника, повинні враховуватися, інформація про їх рух повинна накопичуватися в регістрах обліку і відображатися у фінансовій звітності. В зв’язку з цим при організації бухгалтерського обліку слід передбачити таку форму рахівництва, яка сприятиме принципу автономності інформації, що дозволить аналізувати фінансовий стан юридичної особи;

Послідовність - цей принцип сприяє дотриманню постійного (з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, її зміна можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинне бути обґрунтоване і розкрите в Примітках до фінансової звітності. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки положень Наказу про облікову політику, тому цей принцип повинен знайти своє відображення в цьому наказі;

Безперервність - передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься далі. Згідно з цим принципом встановлюються на підприємстві графіки виконання облікових робіт, в яких планується прийом нових первинних документів і обробка інформації, що міститься в них, відразу ж після закінчення роботи із старими документами;

Нарахування і відповідність доходів і витрат - згідно з цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи періоду з витратами, які були здійснені для отримання таких доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Цей принцип є вирішальним при організації обліку показників внутрішнього госпрозрахунку. Він регулює дотримання організаційних форм обліку, організації обліку доходів і витрат не тільки по рахунках по елементах і видах діяльності, але і по окремих структурних підрозділах підприємства, організації і установи. Цей принцип стимулює збір і систематизацію необхідної інформації по ознаках, потрібних для нарахування і відповідності доходів і витрат;

Превалювання суті над формою - операції враховуються відповідно їх суті, а не тільки виходячи з юридичної форми. Організовуючи бухгалтерський облік, необхідно передбачити контроль за достовірністю інформації, як формою, так і по її суті. У посадових інструкціях повинен бути відмічена ступінь відповідальності за порушення цього принципу обліку.

Історична (фактична) собівартість - цей принцип визначає пріоритет оцінки активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання. Організовуючи бухгалтерський облік, необхідно розробити шляхи отримання об’єктивної інформації про витрати виробництва, прямі і непрямі витрати, дані, регулюючих оцінку витрат або вартість придбаних необоротних і оборотних активів.

Єдиний грошовий вимірник - за цим принципом вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Організовуючи бухгалтерський облік, слід передбачити використання грошового вимірника для спільних підприємств, власники яких діють на території України і за її межами.

Періодичність - цей принцип допускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Таким чином, перераховані принципи свідчать про те, що:

1. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку кожного підприємства. На його основі ґрунтуються показники фінансовою, податковою, статистичною і іншій звітності, що використовує грошового вимірника.

2. Власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства і засновницьких документів, несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення збору, накопичення і систематизації об’єктивної і неупередженої інформації і її збереженню в архіві протягом встановленого терміну.

3. Підприємству надано право самостійно:

- обирати форму організації бухгалтерського обліку як певну систему 36 регістрів, порядку і способу реєстрації і узагальнення інформації в них;

- визначати облікову політику;

- розробляти систему і форми внутрішньогосподарчого (управлінського) обліку, контролю, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- планувати і затверджувати правила (графіки) документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему бухгалтерських рахунків і субрахунків, розробляти регістри аналітичного обліку;

- виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення і інші підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників у фінансову звітність головного підприємства.

Однак, за сучасних умов господарювання, облікова політика покликана виконувати не лише власне функції обліку та формування звітності, а й забезпечувати інші функції управління – планування, економічного аналізу, контролю та прогнозування.

Тому при побудові системи ОПП слід дотримуватися не тільки специфічних принципів Бухгалтерського обліку, а й загальнонаукових:

1)_принципу системності (згідно якого облікова політика розглядається в якості штучно створеної складової виробничої системи, що виконує функції, пов’язані зі збиранням, класифікацією, обробкою, аналізом і формуванням різних видів облікової інформації для визначення економічної ідеології підприємства);

2)_принципу комплексності (який передбачає вивчення і оцінку події не з позиції окремих ізольованих причин, а за сукупним впливом на господарську систему технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших значимих чинників);

3)_принципу наукової обґрунтованості (в узгодженості з дією НТП, законів економічного розвитку суспільства, концепцією державної політики, нормативно-правовою базою);

4)_принципу ефективності, планомірності та динамізму (передбачає спрямування ОПП на розв’язання не лише поточних, а й довгострокових стратегічних завдань розвитку підприємства, за умов існування ефективних альтернативних варіантів досягнення тієї чи іншої мети);

5)_принципу профілактики (виконує запобіжну функцію, створюючи умови для своєчасного інформування управлінського персоналу підприємства про відхилення від планових чи нормативних величин витрат та результатів діяльності, для можливої корекції управлінських рішень);

6)_принципу «селекції» (передбачає, що інформація, яка надається на кожному рівні виробничої системи, має бути необхідною і суттєвою для прийняття управлінських рішень);

7)_принципу сумісності особистих, регіональних і державних інтересів (що зумовлено суспільним характером виробництва).

ОПП – це не лише номінальне визначення основних засад обліку, а важлива складова господарської практики. Побудова системи ОПП зумовлена вимогами сьогодення і має здійснюватися з урахуванням згаданих принципів.

Дата добавления: 2014-01-04