Типи та критерії класифікації економічних систем

Суспільний спосіб виробництва

Більш широким поняттям ніж технологічний спосіб виробництва є суспільний спосіб виробництва.

Суспільний спосіб виробництва ґрунтується не на техніко-економічному, а на соціально-економічному поєднанні особистих та речових факторів виробництва. Це суперечлива єдність і взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин (відносин економічної власності). Було виділено п’ять суспільних способів виробництва: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний

Виробничі відносини – це система відносин які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, пов’язані з привласненням засобів і результатів виробництва, обумовлюють поділ людей на різні класи та соціальні групи, визначають положення цих людей в суспільстві та характер їх взаємовідносин.

Продуктивні сили показують рівень розвитку суспільства та ступінь оволодіння людиною силами природи, тобто виступають як матеріальний зміст суспільного виробництва. Виробничі відносини надають суспільному виробництву соціальної визначеності, виступають його соціально-економічною формою.

Продуктивні сили розвиваються більш динамічно й активно, а тому пред’являють певні вимоги до стану виробничих відносин. Це означає, що виробничі відносини (відносини економічної власності) постійно розвиваються і змінюються не по волі людей, не за їхнім бажанням. Той чи інший тип виробничих відносин – результат певного рівня розвитку і характеру продуктивних сил.

В свою чергу, виробничі відносини активно впливають на розвиток продуктивних сил. Вплив виробничих відносин залежить від ступеня їх відповідності рівню і характеру розвитку продуктивних сил. Наявність такої відповідності обумовлює прогресивну роль виробничих відносин. Відставання виробничих відносин перетворює їх у консервативну силу, у гальмо розвитку продуктивних сил.

Нагромадження невідповідностей рано чи пізно приводить до ліквідації старої системи виробничих відносин і створення нової. Тобто відбувається зміна суспільних способів виробництва.

Це всезагальний економічний закон – закон адекватності (відповідності) виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.

Пізнання цього закону дає можливість в межах одного способу виробництва здійснити зміну виробничих відносин, вдосконалити їх, пристосувати до змін у продуктивних силах.

При з’ясуванні питання щодо розвитку економічних систем застосовуються різні підходи та критерії. Найпоширенішими є формаційні та цивілізаційні підходи.

Згідно з теорією про суспільно-економічні формації закономірні ступені розвитку суспільства визначаються суспільним способом виробництва, органічною єдністю та взаємодією продуктивних сил та виробничих відносин. Економічне становище вважається базисом суспільства. Крім того суспільно-економічна формація включає надбудову, елементи якої також впливають і часто визначають стан суспільства. Надбудова – це соціальні, політичні, юридичні, правові, національно-культурні, духовні, сімейні та інші відносини.

Формаційне вчення ґрунтується на системному аналізі суспільства, що передбачає урахування принципу субординації. Так з поміж усіх складових формації визначальним, системоутворюючим елементом є виробничі відносини (відносини власності). В залежності від типу власності на засоби виробництва виділяють п’ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична.

Поняття „цивілізація” на сьогоднішній день не має чіткого визначення. Найчастіше цивілізація означає просто певну епоху в історичному (економічному, соціальному, культурному) розвитку суспільства.

Виходячи із власних суб’єктивних уявлень про суть цивілізаційного підходу, автори по різному трактують етапи розвитку суспільства. Л.Морган виділяє три етапи (дикість, варварство, цивілізація). А.Тойнбі виділяє існування десятків цивілізацій.

Значного поширення набула теорія згідно з якою у розвитку суспільства від найдавніших часів до наших днів виділяють аграрну (доіндустріальну), індустріальну та постіндустріальну цивілізації. Згідно з такою періодизацією в основі суспільного розвитку лежить зміна технологічних способів виробництва, відношення людини до природи. Представники даного напрямку ігнорують суспільну сторону розвитку.

Дата добавления: 2014-01-04