Проблеми і шляхи розвитку інформатизації управління ЗЕД

Низький рівень інформатизації в Україні є однією з головних перешкод на шляху до ефективного застосування вітчизняного наукового потенціалу. Звідси головне завдання – прискорити інформатизацію суспільства.

Соціально-економічні результати інформатизації суспільства виявляються ось у чому:

– у різкому збільшенні питомої ваги наукоємних галузей у суспільному виробництві;

– в інтелектуалізації суспільства за рахунок поліпшення доступу до баз знань, що являють собою сукупність даних та істотних зв’язків між ними;

– у широкому використанні в ролі електронних радників експертних систем, які на основі інформації, що міститься в базі знань, виконують функцію експерта, неформалізовано аналізуючи ситуацію та подаючи поради щодо кожного конкретного рішення;

– у підвищенні комфортності життя завдяки організації "електронної пошти" та інформаційних комп’ютерних мереж зв’язку для швидкого обміну інформацією між людьми, котрі перебувають у різних місцях; розвитку комп’ютерної сфери послуг; створенню електронних крамниць; здійсненню безготівкових розрахунків за допомогою кредитних карток тощо;

– у підвищенні рівня освіченості суспільства за рахунок персоналізації навчання, розширення системи самоосвіти і т. ін.;

– у зміні характеру та кваліфікації праці (посиленні творчого начала та збільшенні частки висококваліфікованої праці).

Важливе значення в організаційному управлінні має проблема впровадження засобів нової інформаційної технології в локальні інформаційні структури. Мають місце дві концепції впровадження нової інформаційної технології: концепція адаптування до організаційної структури і концепція раціоналізації організаційної структури.

Перша концепція передбачає пристосування засобів нової інформаційної технології до існуючої організаційної структури за рахунок часткової модернізації стилю й методів роботи. Комунікації розвинуті недостатньо, тому раціоналізуються лише робочі місця. Відбувається перерозподіл функцій між технічними працівниками (операторами) і спеціалістами (адміністраторами); злиття функцій збирання та оброблення інформації (фізичного потоку документів) із функціями прийняття рішень (інформаційним потоком).

Друга концепція потребує раціоналізації організаційної структури: організаційну структуру слід удосконалювати так, щоб застосування нової інформаційної технології дало найбільший ефект. Головною метою є максимальний розвиток комунікацій і розроблення нових організаційних взаємозв’язків, які раніше вважалися економічно недоцільними. Продуктивність організаційної структури зростає, тому що раціонально розподіляються архіви даних, знижується обсяг циркулюючої системними каналами інформації і досягається збалансованість управлінських рівнів за обсягом розв’язуваних завдань.

Для обох підходів характерною є принципова зміна щодо використання інформаційної техніки: здійснюється перехід від периферійної інформаційної активності (ізольованих центрів обчислювальної техніки) безпосередньо всередину установи чи організації, де інформація обробляється і приймаються рішення.

Організація інформаційної системи повинна відповідати організації основної діяльності компанії. Загальноприйнятою основою рішення практичних завдань організації в цій сфері вважається структурний підхід. При цьому необхідно врахувати, що в даний час система обробки інформації в структурі компанії посідає значне місце.

Внутрішня організація обробки інформації до останнього часу підпорядковувалася насамперед вирішенню внутрішніх завдань створення, розвитку, обслуговування й експлуатації інформаційних систем. Однак технічна й технологічна децентралізація, поява типових автоматизованих робочих місць (АРМ) і потужних стандартних проблемно-орієнтованих пакетів прикладних програм зумовили виникнення в галузі обробки інформації вагомих завдань консультування користувачів і супроводу інформаційних систем, що потребують значної кваліфікації.

Поряд із внутрішньою організацією змінюється рівень входження підрозділів з обробки інформації в ієрархію компанії. При підвищенні рівня обробки інформації у виробничій ієрархії компанії слід розмістити оперативні підрозділи з обробки інформації на третьому чи навіть на четвертому рівні структури компанії і тільки відповідальність за планування та контроль сфери інформатизації підняти на другий чи перший рівень.

Організаційні зміни, якщо такі будуть потрібні, повинні бути роз’яснені всім безпосереднім учасникам, навіть якщо ці зміни повинні бути реалізовані в компанії в цілому. Організаційні зміни в компанії як процес повинні супроводжуватися відповідними організаційними заходами (наприклад, створенням на певний час комісії з управління цим процесом, заходами щодо навчання працівників і т.д.).

Для інформаційних систем і технологій є цілком природним те, що вони застарівають і замінюються новими. Так, наприклад, технологію пакетної обробки програм в обчислювальному центрі змінила технологія роботи на персональному комп’ютері на робочому місці користувача. При впровадженні нової інформаційної технології в організації слід оцінити ризик відставання від конкурентів через її неминуче старіння згодом, тому що інформаційні продукти, як будь-який вид матеріальних товарів, мають надзвичайно високу швидкість змінюваності новими видами чи версіями. Періоди змінюваності коливаються від декількох місяців до одного року. Якщо в процесі впровадження нової інформаційної технології цьому фактору не приділяти належної уваги, можливо, що до моменту завершення переходу компанії на нову інформаційну технологію вона вже застаріє і слід буде вживати заходів щодо її модернізації. Такі ситуації з впровадженням інформаційної технології звичайно пов’язують з недосконалістю технічних засобів, тоді як основною причиною є відсутність чи слабка опрацьованість методології використання інформаційної технології.

На даний момент використовують три технології обробки інформації, кожна з яких має свої переваги та недоліки.

Централізована обробка інформації на ЕОМ обчислювальних центрів передбачає створення великих обчислювальних центрів колективного користування, оснащені великими ЕОМ, застосування яких дозволяє обробляти значні масиви вхідної інформації й одержувати різні види інформаційної продукції, які потім передають користувачам.

Переваги методології централізованої технології:

– можливість звертання користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури;

– порівняльна легкість упровадження методологічних рішень з розвитку й удосконалення інформаційної технології завдяки їхньому централізованому прийняттю.

Недоліки такої методології також очевидні:

– обмежена відповідальність персоналу, що не сприяє оперативному одержанню інформації користувачем, тим самим перешкоджаючи правильності прийняття управлінських рішень;

– обмеження можливостей користувача в процесі одержання й використання інформації.

Децентралізована обробка інформації пов’язана з появою персональних комп’ютерів і розвитком засобів телекомунікацій. Вона істотно потіснила попередню технологію, оскільки надає користувачу широкі можливості в роботі з інформацією і не обмежує його ініціатив.

Перевагами такої методології є:

– гнучкість структури, що забезпечує ініціативу користувача;

– посилення відповідальності нижчої ланки співробітників;

– зменшення потреби в користуванні центрального комп’ютера і відповідно контролю з боку обчислювального центра;

– більш повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки використанню засобів комп’ютерного зв’язку.

Ця методологія має й свої недоліки:

– складність стандартизації через велику кількість унікальних розробок;

– психологічне неприйняття користувачами у готових програмних продуктах стандартів, що рекомендуються обчислювальним центром;

– нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного працівника.

Описані переваги й недоліки централізованої і децентралізованої інформаційної технології обумовили необхідність дотримання лінії розумного застосування і першого, і другого підходів.

Раціональна методологія, за якою обов’язки мають розподілятися, така:

– обчислювальний центр повинен відповідати за вироблення загальної стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам як у роботі, так і в навчанні, встановлювати стандарт і визначати політику застосування програмних і технічних засобів;

– персонал, що використовує інформаційну технологію, повинний дотримуватися вказівок обчислювального центра, здійснювати розробку своїх локальних систем і технологій відповідно до загального плану організації.

Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволить досягти більшої гнучкості, підтримувати загальні стандарти, забезпечити сумісність інформаційних локальних продуктів, знизити дублювання діяльності і т.д.

На цей час стало зрозуміло, що майбутнє - за розподіленими технологіями обробки інформації та за їх роздільною централізованою і децентралізованою експлуатацією. Виявилося, що в інформаційних системах спостерігаються такі тенденції:

– відбувається дрейф інтересів користувачів від використання машин-обчислювачів до використання обчислювальних і інформаційних мереж;

– знижується інтенсивність необхідного обслуговування при використанні інформаційних систем (наприклад, унаслідок перекладання деяких завдань обслуговування на користувача при відповідній його підготовці);

– виходять на передній план захищеність інформації й інформаційної системи в цілому на основі комплексів мереж.

Ці тенденції необхідно виявити, оцінити й описати при формуванні цілей інформаційної системи на стратегічному рівні, а потім трансформувати у вигляді завдань на оперативному рівні. Ефективне використання всіх засобів інформатизації складають основу менеджменту інформаційних систем.

Дата добавления: 2014-01-04