Лекція 17. Україна наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст

Мета: простежити важкий шлях творення кращого майбутнього українського народу, відродження нації в умовах незалежності. Очевидним є факт, що з третьої спроби у складній і трагічній історії України все таки вдалося створити українцям власну державу, яку визнав цивілізований світ після проголошення її незалежності.

Завдання:

– висвітити пошуки власної атрибутики, створення інститутів державної влади, підкресливши, що відбувалось це в умовах наростаючої економічної кризи, послаблення впливу на розвиток народного господарства;

– розкрити шлях практичного втілення принципу поділу влади на законодавчу і виконавчу, пошуки засобів взаємоузгоджених дій; прийняття Конституції України, парламентська діяльність, запровадження посади президента;

– охарактеризувати основні напрямки зовнішньополітичної діяльності України з урахуванням реального геополітичного положення держави в світі наприкінці ХХ століття;

План лекції:

1. Утвердження національної української держави.

2. Суспільно-політичне життя України.

3. Міжнародні відносини України.

Ключові терміни і поняття: державний устрій, гривня, конституційний процес, Конституційний Суд, реформи, пріоритет, меморандум, партнерство, інвестиція, ринкова економіка.

1 грудня 1991р., одночасно з Всеукраїнським референдумом, на який винесли питання про підтримку Акту проголошення незалежності, відбулися вибори першого президента України. Переконливу перемогу здобув Л.Кравчук (61,6%). У країні почалися трансформації, які мали охопити всі сфери життя. Становленню української державності сприяло визнанню нашої країни світовим співтовариством. 2 грудня Україну визнали Польща і Канада, 11 грудня перше посольство в Україні відкрила Угорщина. Протягом 1992р. Україну визнало 132 держави, зі 106 з них були встановлені дипломатичні відносини. Верховна Рада прийняла нову концепцію зовнішньої політики, в якій наголошувалось, що Україна будує свою зовнішню політику на принципах взаємного розуміння й співробітництва, мирної співпраці.

Перед новою незалежною державою постало безліч завдань: розбудова держави, демонтаж тоталітарних політичних структур, перетворення централізованої економіки у соціально орієнтовану ринкову, національне відродження.

15 січня 1992р. Державним гімном України стала музика М.Вербицького на слова П.Чубинського «Ще не вмерла Україна». 19 лютого 1992р. Верховна Рада затвердила тризуб як Малий герб України. У грудні 1991р. ухвалено Закон України «Про збройні сили України». 7 листопада 1991р. парламент затвердив Закон «Про державний кордон», а в грудні утворено Державний митний комітет України. 8 жовтня 1991р. набрав чинності Закон «Про громадянство України», а згодом розпочався обмін радянських паспортів на українські.

Початок розбудови держави відбувався в дуже складних економічних умовах. Значна частина української економіки була зорієнтована в СРСР на виробництво продукції військово-промислового комплексу й фінансувалася центром. З розпадом СРСР фінансування припинилося і тепер Україна не потребувала такої кількості видів озброєння. За роки СРСР багато галузей народного господарства України вичерпали свій ресурс, потребували нових вкладень і модернізації. Українські промислові гіганти сталінських часів перетворилися на екологічно небезпечні, вимагали великих коштів на реконструкцію.

Природні ресурси, передусім нафта і газ. Були значною мірою вичерпані. Історичного досвіду виходу з такої ситуації ще не було. Почався важливий шлях спроб і помилок. У серпні 1992р. Україна вийшла з рублевої зони. Увівши в обіг тимчасовий купоно-карбованець. Протягом 1994р. рівень інфляції зріс майже в 103 рази. За 1991-1993рр. ціни в Україні зросли в 31 тис. разів, а зарплати – усього в 6 тис. разів.

У березні – квітні 1994р. відбулися вибори до Верховної Ради України. Вперше вони проводилися на багатомандатній основі і принесли третину місць партіям лівого спрямування. Головою ВР обрано лідера Соціалістичної партії О.Мороза. У липні 1994р. відбулися вибори президента України. Виборці віддали перевагу Л.Кучмі. 28 червня 1996р. ВР ухвалила нову Конституцію України, за якою Україна ставала президентсько-парламентською республікою. Кабінет Міністрів опинився в залежності від Президента та його Адміністрації. При цьому, політичну відповідальність, як орган виконавчої влади ніс тільки уряд та його голова. Кабінет Міністрів ставав заручником протистояння між Президентом та Верховною Радою, наслідком чого стали відставки урядів. Характерною рисою влади в Україні став соціальний популізм. В Україні домінує споживацька модель економіки, яка за відсутності накопичення капіталу фактично веде до глухого кута, що може закінчитися крахом.

У листопаді 1999р. Л.Кучма був обраний Президентом України на другий термін. У грудні 1999р. Прем’єр-міністром став В.Ющенко. У березні 2002р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради, на яких переміг блок В.Ющенко «Наша Україна». В.Литвин став Головою парламенту. У листопаді 2002р. уряд очолив В.Янукович.

31 жовтня 2004р. відбулися вибори Президента України. До другого туру потрапили В.Ющенко та В.Янукович. 21 листопада відбувся другий тур виборів, після якого ЦВК оголосила перемогу В.Януковича. Ураховуючи системні порушення виборчого законодавства, прибічники В.Ющенка не визнали результатів виборів. 22 листопада в Києві на Хрещатику з’явилось наметове містечко. У мітингу бере участь від 80 до 120 тис. осіб. 4 грудня ЦВК прийняла Постанову «Про призначення повторного голосування з виборів Президента України 26 грудня 2004р.».

8 грудня 2004р. Верховна Рада України прийняла пакет Законів «Про внесення змін до Конституції України», які перетворили Україну на парламентсько-президентську республіку і набули чинності з 1 січня 2006р. 26 грудня 2004р. на повторному голосуванні з виборів Президента України переміг В.Ющенко, отримавши 51,9% голосів.

Парламентські вибори 26 березня 2006р. фактично стали продовженням президентської кампанії 2004р., тому що суспільство було розколоте на два табори – «помаранчеві» та «біло-сині». Виборча кампанія підтвердила існування протиріч серед політичного керівництва щодо статусу російської мови, інтеграції у ЄС, вступу у НАТО, відносин з Росією. Український народ пережив цукрову, м’ясну, бензинову, фінансову кризи.

У січні 2010р. на чергових президентських виборах переміг В.Янукович. Прем’єр-міністром став М.Азаров. Були внесені зміни до Конституції – Україна знову стала президентсько-парламентською республікою. Були зроблені невдалі спроби реформування економіки. Партія влади почала переслідування своїх політичних опонентів (Ю.Тимошенко, Ю.Луценка).

Література

1. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні / С. Василюк // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3-6.

2. Головаха Є. Основні етапи і тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до "помаранчевої революції" / Є. Головаха, Н. Паніна // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2006. – № 3. – С. 32-51.

3. Каспрук В. Україна: на шляху до "революції розвитку": ["Помара- нчева революція" в Україні. Нова влада в Україні] / В. Каспрук // Сучасність. – 2005. – № 4, квітень. – С. 75-88.

4. Касьянов Г. В. Система владних відносин у сучасній Україні: групи інтересу, клани та олігархія: [становлення системи відносин влади і власності в Україні впродовж 1990-2000-х рр.] / Г. В. Касьянов // Український історичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 160-180.

5. Колодій І. Середній клас, демократичні цінності та політичні пре- ференції: до і після "помаранчевої революції" / І. Колодій // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – № 4. – С. 128-153.

6. Конончук І. М. Історія України від стародавніх часів до помаран -чової революції / І. М.Конончук. – Ніжин, 2005. – С. 236-257.

7. Музиченко П. П. Історія держави і права України в питаннях і відповідях: навч. посібник для підготовки до іспиту. Ч. 2 / П. П. Музиченко, М. В. Крумаленко. – Х., 2006. – С. 267-275.

8. Пасічник М. С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи: Навчальний посібник / М. С. Пасічник. – 2-ге вид., стереотип. – К., 2006. – С.627-702.

9. Політична історія України: ХХ століття: У 6 т. Т.6. Від тоталітаризму до демократії (1945-2002) / В. П. Андрущенко, В. К. Баран, О. Д. Бойко, О. В. Гарань; Редкол.: І. Ф. Курас / голова / та інш. – К.: Генеза, 2003. – С. 595-626.

10. Степаненко В. Українське громадянське суспільство. "Помаран- чева" стадія становлення: [становлення в Україні громадянського суспільства та громадянської нації] / В. Степаненко // Віче. – 2005. – № 2. – С. 49-55.

11. Шицький І. Судова влада у контексті розбудови правової держави/ І. Шицький // Право України. – 2009. – № 5. – С. 36-43.

12. Шокалюк О. І. Історія України: Навчальний посібник / О. І. Шокалюк. – К., 2004. – С. 227-261.

13. Шульман Л. Реванш української олігархії: / Л. Шульман // Сучасність. – 2005. – № 12. – С. 101-109.

Дата добавления: 2014-01-04