Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Голосування, підрахунок голосів виборців, встанов­лення та оприлюднення результатів виборів

Суб'єктивне виборче право - це закріплене Кон­ституцією України (ст. 38) і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (державної влади і мі­сцевого самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне (право бути обра­ним) виборче право. Громадяни, які за Конституцією ко­ристуються активним виборчим правом називаються ви­борцями, а сукупність виборців у межах України або ви­борчого округу складає виборчий корпус (електорат).

Розрізняють такі виборчі корпуси:

1. юридичний - сукупність зареєстрованих виборців (включених до списку виборців);

2. фактичний сукупність виборців, які проголосували на виборах;

3. потенціальний - сукупність як зареєстрованих так і в силу будь-яких причин незареєстрованих виборців.

Принципи виборчого права - це умови його ви­знання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади. Так, ч. З ст. 21 Загальної деклара­ції прав людини встановлює: «воля народу повинна бути основою влади Уряду; ця воля повинна виявлятися у пе­ріодичних і нефальсифікованих виборах, що мають про­водитись згідно з загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж через інші рівно­значні форми, що забезпечують свободу голосування».

У повній відповідності до цих міжнародно-правових документів Конституція України (ст. 71) закріпила такі принципи суб'єктивного виборчого права: принцип віль­них виборів; принципи загального, рівного і прямого ви­борчого права; принцип таємного голосування.

Конституція України закріплює принципи виборчого права як універсальні, вони відносяться до всіх видів ви­борів, а їх проголошення як конституційної основи ви­борчої системи свідчить про справді демократичний ха­рактер формування виборних органів державної влади і органів місцевого самоврядування України та є вагомою передумовою демократизму конституційного ладу, свідченням реального народовладдя.

Принцип вільних виборів означає, що кожний вибо­рець самостійно, без будь-якого зовнішнього впливу ви­рішує - брати йому участь у виборах чи ні, а якщо бра­ти, то в якій мірі. З цього випливає відсутність обов’язкового вотуму - юридичного обов'язку виборців брати участь у голосуванні: при визначенні результатів вибо­рів не враховується, яка частка виборців взяла участь у голосуванні - вибори вважаються такими, що відбулися, якщо проголосував хоча б один виборець. Ухиляння гро­мадян від участі у виборах називається абсентеїзмом (від лат. Відсутній). Абсентеїзм може бути ви­кликаний поважними причинами (хвороба, від’їзд тощо), незацікавленістю в результатах виборів або бажанням використати свою неучасть як політичну демонстра­цію. Саме по собі ухиляння від участі у виборах згідно з принципом вільних виборів не тягне за собою будь-якої юридичної відповідальності. Але публічні заклики або агітація за бойкотування виборів Президента України або народного депутата відповідно до ст. 186-2 Кодек­су України про адміністративні правопорушення пе­редбачають адміністративну відповідальність. У п. 4 ст. 1 Закону України «Про вибори народних депутатів України» принцип вільних виборів сформульовано таким чином: «Участь громадян України у виборах є доброві­льною».

Принцип загального виборчого права передбачає надання виборчих прав усім громадянам України, а та­кож відсутність передбачених законодавством вимог, що обмежували б участь у виборах будь-яких груп громадян. Законодавство України про вибори (наприклад, ч. 1 ст. З Закону «Про вибори народних депутатів України») пере­дбачає рівність громадян у здійсненні виборчих прав не­залежно від їх природних властивостей та громадянсь­ких рис. Серед природних властивостей у законодавстві названі раса, колір шкіри, стать. Громадянські властиво­сті включають політичні та релігійні переконання, етніч­не та соціальне походження, майновий стан, мовну на­лежність. Виділення цих властивостей громадян обумов­лене, зокрема, особливостями України як держави з багатонаціональним складом населення, громадяни якої використовують різні мови та належать до різних релі­гійних конфесій. Загальне виборче право не означає, що ви­борчими правами можуть користуватися всі жителі України. Згідно зі ст. 70 Конституції України передба­чаються деякі спеціальні умови (виборчі цензи або ква­ліфікації) для їх отримання. До них належать:

ценз громадянства - виборчих прав не мають інозем­ці та особи без громадянства, які проживають в Україні;

віковий ценз - активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років;

ценз дієздатності не мають права голосу і права бути обраними громадяни, визнані судом недієздатними. Недієздатним визнається громадянин, який внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти зна­чення своїх дій або керувати ними (стаття 16 ЦК Ук­раїни). Порядок розгляду справ щодо визнання судом громадянина недієздатним встановлено цивільним про­цесуальним законодавством (статті 256-260 ЦПК Ук­раїни);

ценз осілості передбачено при проведенні місцевих виборів - право голосу на місцевих виборах мають гро­мадяни України, які проживають на території відповід­них сіл, селищ, міст, районів у містах (п. 2 ст. 6 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільсь­ких, селищних, міських голів»). Це обмеження пов'язане зі статусом місцевих рад та сільських, селищних, місь­ких голів як органів територіальних громад. Звідси ви­пливає, що брати участь у їх формуванні можуть лише члени відповідних територіальних громад.

Ст. 76 Конституції України та виборче за­конодавство України встановлюють додаткові, порівня­но з активним виборчим правом, обмеження щодо паси­вного виборчого права громадян. По-перше, підвищуєть­ся віковий ценз (з 18 до 21 року при виборах народних депутатів України і до 35 років при виборах Президента України);

По-друге, встановлюється ценз осілості при виборах Президента України і народ­них депутатів України, який передбачає, що за громадя­нином України визнається право бути обраним Прези­дентом України лише після десяти останніх перед днем виборів років проживання в Україні, а народним депута­том - після п'яти років.

По-третє, Конституція України (ч. З ст. 76), зако­ни України «Про вибори народних депутатів України» (п. 6 ст. 3) та «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (п. 6 ст. 6) передба­чають також обмеження пасивного виборчого права для осіб,які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановле­ному законом порядку.

Для забезпечення реалізації виборчих прав громадян України важливе значення має конкретизація у вибор­чому законодавстві конституційного принципу заборони обмеження конституційних прав і свобод людини і гро­мадянина щодо виборчих прав громадян України. Напри­клад, ч. 2 ст. З Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлює: «обмеження виборчих прав, що не передбачені Конституцією України, заборо­няються». Згідно зі ст. 64 Конституції України мо­жуть бути встановлені окремі обмеження виборчих прав громадян України в умовах стану війни або надзви­чайного стану. При цьому характер і строки таких об­межень повинні бути чітко визначені. В Законі України «Про надзвичайний стан» (п. З ст. 8) передба­чено, що в Указі Президента України про введення над­звичайного стану має бути зазначено перелік консти­туційних норм, дія яких тимчасово зупиняється, перелік і межі надзвичайних заходів, а також: вичерпний перелік тимчасових обмежень прав і свобод громадян.

Принцип рівного виборчого права означає забезпе­чення рівних для кожного виборця можливостей вплива­ти на результат виборів. Цей принцип випливає з більш загального конституційного принципу рівноправності громадян, поширюється як на активне, так і на пасивне виборче право та передбачає наявність таких умов:

1. усі виборці повинні мати однакову кількість голо­сів на виборах (заборона плюрального вотуму). при виборах Президента Украї­ни - один, а при місцевих виборах - до чотирьох (якщо вибори всіх органів місцевого самоврядування відбуваю­ться одночасно);

2. повинна бути забезпечена єдина норма представ­ництва

3. забороняється поділ виборців на розряди (курії) за майновою, національною, становою, релігійною, етніч­ною чи іншою ознакою;

4. усім виборцям має бути гарантовано рівний захист законом і судом активного і пасивного виборчого права.

Пряме виборче право означає, що депутати, інші виборні особи обираються безпосередньо виборцями, і його слід відрізняти від непрямого виборчого права, яке застосовується в деяких країнах (наприклад, у США при виборах Президента).

Принцип таємного голосування полягає в забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі. Виборче законодавство Украї­ни передбачає спеціальні заходи щодо забезпечення тає­мності голосування. До них належать:

відповідний порядок утворення виборчих дільниць (ст. 18 Закону України «Про вибори народних депутатів України»);

форма виборчого бюлетеня, яка виключає можли­вість встановити, який саме бюлетень опустив до вибор­чої скриньки той чи інший виборець (ст.78 Закону України «Про вибори народних депутатів України»);

встановлений порядок голосування (ст.83 - 84 Закону Ук­раїни «Про вибори народних депутатів України») тощо.

Реалізація принципу таємного голосування забезпе­чується також встановленням відповідальності осіб, які порушили таємність голосування (ч. 1 ст. 52 Закону «Про вибори народних депутатів України»). Зокрема, відпові­дно до ст. 129 КК України члени виборчих комісій або інші посадові особи, які порушили таємність голосуван­ня, притягаються до кримінальної відповідальності.

Виборча система в науці конституційного права також використовується в двох значеннях - широ­кому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розумі­ють систему суспільних відносин, які складаються в зв'язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конс­титуційно-правовими нормами, які в сукупності утворю­ють конституційно-правовий інститут виборчого права.

Виборча система у вузькому значенні - це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидата­ми в залежності від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виділяють три основних види виборчих систем, які відрізняються порядком встановлення результатів голосування:

1) мажоритарну (від франц. більшість), за якою обраними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів виборців по виборчому округу, в якому вони балотувалися (мажоритарна система історично ста­ла першою);

2) пропорційну, за якою розподіл мандатів між парті­ями, що виставляли своїх кандидатів до представницько­го органу, здійснюється у відповідності з отриманою ни­ми кількістю голосів виборців (зрозуміло, що пропор­ційна система може бути застосована лише при виборах колегіального органу). Ідею пропорційної системи сфор­мулював Луї Сен-Жюст у 1793 році, але вперше вона бу­ла застосована лише в кінці XIX ст. (Сербія, 1888 р.; Бе­льгія, 1889 р. тощо). Сьогодні пропорційна система за­стосовується більше як у 60 країнах;

3) змішану, яка передбачає поєднання перших двох систем: обрання однієї частини депутатів здійснюється за мажоритарною системою, тобто по виборчим округам, іншої-за партійними списками.

Пропорційна система ефективно може функціо­нувати лише за умови реальної багатопартійності та від­сутності поляризації політичних сил у суспільстві. Крім того, голосування не за конкретних кандидатів, а за пар­тійні списки може використовуватися у власних ін­тересах партійною верхівкою, якщо ці списки формую­ться келійно, без урахування поглядів рядових членів партії та партійного електорату.

Виборчий процес - це врегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, органі­зацій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготов­ки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самовря­дування.

Ця діяльність здійснюється в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з кількох етапів-стадій виборчого процесу. В науці конс­титуційного права звичайно виділяють такі стадії вибор­чого процесу:

призначення виборів;

утворення виборчих органів;

утворення виборчих округів та виборчих дільниць;

складання списків виборців (реєстрація виборців);

висування і реєстрація кандидатів;

передвиборна агітація;

1. Призначення виборів є першою стадією виборчого процесу, і вона полягає у встановленні уповноваженим органом дати голосування. Виборче законодавство від­повідно до положень Конституції України встановлює порядок призначення виборів народних депутатів залеж­но від виду виборів, які можуть бути черговими, позачер­говими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули.

Так, чергові вибори народних депутатів не призна­чаються, а проводяться без призначення в день, чітко визначений Конституцією України (ч. 1 ст. 77) - в остан­ню неділю березня четвертого року повноважень Верхо­вної Ради України. А виборчий процес розпочинається з моменту оголошення Центральною виборчою комісією про початок виборчої кампанії.

Позачергові вибори народних депутатів України від­повідно до п. 7 ст. 106 Конституції України призначаю­ться Президентом України, а рішення про початок ви­борчої кампанії приймає Центральна виборча комісія не пізніше як за 60 днів до дня виборів.

Можливість проведення повторних виборів народних депутатів України за чинним Законом обмежена двома випадками - якщо вибори визнаються недійсними або такими, що не відбулися. Рішення про проведення по­вторних виборів приймає Центральна виборча комісія. При цьому, вони призначаються не пізніше як через мі­сяць після дня визнання виборів недійсними або такими, що не відбулися.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Народне волевиявлення та форми його здійснення | Голосування, підрахунок голосів виборців, вста­новлення та оприлюднення результатів виборів
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1428; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.036 сек.