Визначення ознак фіктивного банкрутства

Основні складові нормативної бази, що регулюють визначення підприємства банкрутом

Діагностика ризику банкрутства

За умови ринкової економіки підприємство постійно перебуває під впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть призвести до недостатності активів у ліквідній формі та банкрутства.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Виокремлюють декілька видів банкрутства:

- необережне банкрутство є результатом неефективної роботи підприємств;

- приховане банкрутство виникає у випадку навмисного приховування факту стійкої фінансової неспроможності підприємства та пов’язаного з цим подання недостовірної інформації кредиторам, державним органам, іншим зацікавленим особам;

- умисне банкрутство – це свідоме доведення підприємства до стійкої фінансової неспроможності;

- фіктивне банкрутство – результат свідомого поширення підприємством інформації щодо своєї фінансової неспроможності, щоб ухилитися від оплати зобов’язань.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ

Методичні рекомендації по виявленню ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій щодо приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки від 19.01.2006 р. № 14

Положення щодо порядку здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджених наказом Мінфіну від 26.01.2001 р. № 49 / 121

Методичні рекомендації щодо організації та проведенні балансових комісій на підприємствах, що відносяться до управління, та в підгалузях Міністерства транспорту України, затверджених наказом Мінтрансу від 28.03.2003 р. № 249.

Фіктивним може бути визнано банкрутство у разі, якщо підприємство-боржник (за наявності у нього на це можливості) не задовольнило вимоги кредиторів та зобов'язання перед бюджетом у повному обсязі на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплато­спромож­ності.

Для того, щоб зробити відповідний висновок, необхідно визначити коефіцієнт покриття шляхом зіставлення розміру оборотних активів підприємства та його довгострокових і поточних зобов'язань.

, (13.7)

де Кп – коефіцієнт покриття;

ОА – оборотні активи;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

ПЗ – поточні зобов’язання.

При цьому до складу довгострокових і поточних зобов'язань слід віднести як основну суму боргу, так і відсотки, штрафи, пені та неустойки щодо цього боргу, у разі, якщо вони зазначені в стандартах бухгалтерського обліку або є рішення суду про їх стягнення.

У разі коли на підприємстві коефіцієнт покриття перевищував одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві.

, (13.8)

де Рвп – валова рентабельність продукції;

ВП – валовий прибуток;

СРП – собівартість реалізованої продукції.

Під час виявлення ознак фіктивного банкрутства необхідно враховувати наявність офіційної заяви власника або службової особи підприємства-боржника до господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство стосовно цього підприємства, на підставі якої винесено відповідну ухвалу суду, та фактичної можливості задоволення вимог кредиторів, у тому числі зобов'язань перед бюджетом, у повному обсязі на момент звернення до суду.

Дата добавления: 2014-01-04