Фінансовий механізм та його роль в реалізації фінансової політики

Свою фінансову політику держава реалізує за допомогою фінансового механізму, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями окремої країни. У широкому розумінні фінансовий механізм – це комплекс фінансових методів, форм і важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. За допомогою конкретних фінансових форм і методів здійснюються розподільчі та перерозподільчі відносини, утворюються доходи суб’єктів економічної діяльності і відповідні фонди грошових коштів. При цьому функціонування фінансового механізму ґрунтується на організаційно-правових положеннях та фінансовій інформації, які забезпечують практичне використання фінансів для досягнення визначених цілей і завдань. Фінансовий механізм у вузькому розумінні може бути охарактеризований як сукупність конкретних фінансових важелів та методів створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення функціонування й розвитку державних структур, господарюючих суб’єктів і населення.

До складу фінансового механізму входять такі основні елементи: фінансові методи, фінансові важелі, нормативно-правове, інформаційне та організаційне забезпечення.

Фінансові методи є способом впливу фінансових відносин на господарський процес. У господарській практиці широкого застосування набули такі фінансові методи як: фінансове забезпечення і фінансове регулювання, фінансове планування, оперативне управління, фінансовий контроль.

Фінансове забезпечення – це формування цільових грошових фондів господарюючих суб'єктів у достатньому розмірі та їх ефективне використання. Основними елементами фінансового забезпечення суб'єктів господарської діяльності є:

• самофінансування (відшкодування витрат на основну діяльність та її розвиток за рахунок власних джерел);
• кредитування (надання коштів на принципах поворотності, платності, строковості і забезпеченості);
• бюджетне фінансування (надання коштів з бюджету на безповоротних засадах);
• оренда (передача майна у користування на певний строк і за певну плату);
• інвестування (вкладання коштів в ті чи інші об'єкти з метою отримання прибутку або соціального ефекту).

Фінансове регулювання – це метод фінансового впливу, пов'язаний із регулюванням економічних процесів; здійснюється через систему норм і нормативів, лімітів та фінансових резервів. Основними елементами фінансового регулювання є:

· оподаткування (вилучення частини доходів підприємств і населення до бюджету та державних цільових фондів);

· бюджетні трансферти (виділення коштів з бюджету на безоплатних і безповоротних засадах: дотації, субвенції, субсидії).

Важливою складовою фінансового механізму є фінансові важелі –прийоми дії фінансових методів, конкретні форми розподілу і перерозподілу ВВП, встановлений порядок фінансування, кредитування та інвестування. До фінансових важелів належать:

· фінансові норми і нормативи (ставки податків і обов’язкових платежів, норми витрат,

амортизації, тощо);

· фінансові ліміти і резерви (фінансові резерви підприємств, Резервний фонд Кабінету Міністрів України, ліміти бюджетного фінансування, резервні фонди банків і страхових компаній, валютні резерви НБУ тощо);

· фінансові стимули (фонди підприємств, які утворюються з прибутку і є головним джерелом коштів для матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб та виробничого розвитку; бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку; спеціальні фінансові пільги (повне або часткове звільнення від сплати податків, застосування диференційованих ставок оподаткування);

· фінансові санкції як особливі форми організації фінансових відносин, покликані посилити матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за виконання взятих зобов'язань (санкції за порушення податкового законодавства, за нецільове використання бюджетних коштів, зменшення або призупинення бюджетного фінансування, відміна наданих раніше пільг тощо). В умовах ринку роль фінансових санкцій значно зростає. Найбільш розповсюдженими серед них є штраф і пеня. Штраф – це міра матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або діючих правил. Накладається, як правило, в твердій грошовій сумі. Пеня застосовується при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення; розмір пені встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу.

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлене передусім Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами. Закони приймаються Верховною Радою України, є обов'язковими до виконання і мають вишу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів. Велике значення в регламентації фінансових відносин в Україні відіграють Господарський кодекс України, Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс України.

Ефективність функціонування фінансового механізму залежить також від якості його інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна і зрозуміла інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на забезпечення економічного розвитку і соціальних потреб громадян. Інформаційне забезпечення складається з різних видів економічної, фінансової та іншої інформації.

Організаційне забезпечення реалізації фінансової політики через фінансовий механізм полягає у створенні відповідної системи фінансових органів та інституцій, визначенні їх функцій і повноважень з метою забезпечення повноти здійснення фінансової політики та досягнення координації дій усіх суб’єктів. Кожен з фінансових органів та інституцій має свою сферу діяльності і несе відповідальність за реалізацію фінансової політики в певному напрямі.

В сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливішими проблемами, які вирішуються при цьому, є такі:

· забезпечення раціональних пропорцій розподілу і пере­розподілу ВВП;

• забезпечення необхідних темпів економічного зростання;

· науково обґрунтоване фінансове планування і прогно­зування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;

• підвищення результативності фінансового контролю;
• вдосконалення механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій;

· адекватне нормативно-правове, інформаційне і організаційне забезпечення функціону­вання усього фінансового механізму.

Стан фінансового механізму та ступінь його довершеності залежать від удосконалення господарського механізму в цілому і окремих його елементів зокрема (механізму ціноутворення, механізму економічного стимулювання, кредитного механізму тощо).

Дата добавления: 2014-01-04